Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Тема: Соціальна мобільність.

Мета: сформувати уявлення про поняття соціальної мобільності, знання про роль спілкування й співпраці як засобу існування суспільства, уміння розуміти та порівнювати поняття «соціальна мобільність», характеризувати співпрацю як перспективу і розвитку соціуму;

План:

1.Соціальна мобільність.

2.Комунікативність.

1.Кожний індивід, кожна група має можливість переходити із однієї соціальної страти (групи) до іншої (рух по вертикалі), також пересуватися в межах окремої страти (горизонтальний рух); підвищити чи знизити свій соціальний статус, тобто виявити соціальну мобільність.

Соціальні переміщення є виявом соціальної мобільності, це виражається у зміні класової належності індивідів, у переходах з однієї внутрікласової групи до іншої, міграції сільських жителів до міста і навпаки. За напрямом переміщення розрізняють вертикальну соціальну мобільність — посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи та верстви з вищим чи нижчим статусом, і горизонтальну соціальну мобільність — рух між соціально однорідними позиціями й категоріями населення. Обидва види переміщення тісно пов'язані між собою, вони переплітаються, взаємодіють.

Таким чином, соціальна мобільність дає змогу змінити роль тих чи інших страт (груп), людина дістає можливість переходити з однієї соціальної страти (групи) до іншої.

Перехід з однієї страти до іншої називають міжгенераційною мобільністю (дочка середньовічного заможного міщанина завдяки одруженню із сином графа переходить із верстви міщан до верстви дворян). Пересування в межах окремої страти — внутрішньогенераційною мобільністю (пересування службовими сходинками, наприклад військових).

Соціальну мобільність зумовлюють об'єктивні обставини:

-структурні зрушення в економіці;

-зміни характеру й змісту суспільного розподілу праці й відносин власності;

-послаблення закріпленості працівників за соціально та економічно нерівноцінними видами діяльності.

Соціальній мобільності сприяють такі умови:

-соціальне походження;

-фінансові можливості;

-наявність престижних позицій;

-освіта.

Соціальна мобільність може відбуватися різними шляхами:

-економічним;

-політичним;

-військовим;

-церковним;

-шлюбним;

-у галузі науки та мистецтва.

Соціальна мобільність може відбуватися завдяки одній чи кільком умовам, одному чи кільком шляхам.

Соціальні переміщення між групами складні, супроводжуються певними соціальними наслідками, найістотнішим із яких є постійна наявність перехідних (маргінальних) верств щодо певних соціальних спільнот.

Соціальну структуру не можна схарактеризувати як звичайний опис суспільства в «горизонтальній проекції», вона передусім є відображенням соціальної нерівності. Нерівність індивідів і соціальних груп є первинною ознакою соціальної структури.

2.Нерівномірність соціального статусу людей, процес соціальної мобільності може породжувати конфлікти.

Таким чином, для того щоб розв'язати конфлікт сторони повинні спілкуватися між собою.

Спілкування та співробітництво відіграють важливу роль у соціальному житті людини та є єдиною позитивною перспекивою розвитку соціуму.

Скільки людина живе — стільки спілкується, і цей процес спілкування (усі його види) називається комунікацією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА: Програма країнознавчого дослідження.	\|	Комунікація (англ. Social соmmunication) — це обмін між людьми або іншими соціальними суб'єктами ціліснимизнаковимиповідомленнями.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.