Постмодерністські і немарксистські концепції міжнародних відносин

Помітною течією в теорії міжнародних відносин 70-х рр. ХХ ст. став неомарксизм. Так само як марксисти XIX - початку XX ст., неомарксисти 70-х рр. XX ст. вважали, що в основі політичних, у тому числі міжнародних, відносин лежать економічні чинники. Міжнародна політика, з точки зору неомарксистів, не є результатом взаємодії національних держав, а являє собою взаємини великих соціальних груп-класів.

У 1970-і рр. неомарксисти - і насамперед такі видні представники даної течії, як СамірАмір, ЙоханГантлунг, ІммануїлВаллерстайн - головну увагу звертали на проблеми відносин розвинених країн Західної Європи, Японії та Північної Америки з країнами, що розвиваються Азії, Африки та Латинської Америки. Слідуючи класичній марксистській теорії про експлуатаційний (експлуататорський) характер капіталістичного способу виробництва, особливо в його імперіалістичній стадії, неомарксистистверджували, що відсталість країн третього світу є наслідок колоніального панування імперіалістичних держав, і це збереження пояснюється приходом неоколоніалізму на зміну класичному колоніалізму.

Постмодернізм. Представники – М. Фуко, Ж. Дерріда, Дж. Дер Деріан, Р.Б. Дж. Уокер. Слід зазначити, що ставлення постмодерністів до реалістичної парадигми в теорії міжнародних відносин як у її класичному, так і в неореалістичному варіанті більш негативне, ніж до ліберальної або марксистської парадигм. Постмодерністи погоджуються, наприклад, з неолібералами в питаннях зниження ролі національних держав і підвищення ролі недержавних суб'єктів у світовій політиці. Проте основну увагупостмодерністи приділяють зникненню самого принципу територіальності політичної влади. На цьому ґрунтуються концепції «смерті географії», «стиснення часу-простору», «емансипації територіальності». Територіальний принцип побудови влади з точки зору постмодернізму гарний тільки для тих випадків, коли має місце однорідність населення, а оскільки такої однорідності в сучасному світі стає все менше, то і даний принцип повинен піти в минуле. Постмодерністи констатують, що багато з існуючих нині політичних, етнічних, культурних, релігійних чи професійних спільнот діють в масштабах, що далеко виходять за межі найбільших державних утворень. Все частіше має місце позарегіональна, позадержавна, в цілому - нетериторіальна форма організації економічних, політичних, соціокультурних, етноконфесійнихпроцесів.

Теоретичні дискусії з проблем міжнародних відносин після закінчення «холодної війни»

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні теорії міжнародних відносин.	\|	Концепція «зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.