• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Постмодерністські і немарксистські концепції міжнародних відносин

Помітною течією в теорії міжнародних відносин 70-х рр. ХХ ст. став неомарксизм. Так само як марксисти XIX - початку XX ст., неомарксисти 70-х рр. XX ст. вважали, що в основі політичних, у тому числі міжнародних, відносин лежать економічні чинники. Міжнародна політика, з точки зору неомарксистів, не є результатом взаємодії національних держав, а являє собою взаємини великих соціальних груп-класів.

У 1970-і рр. неомарксисти - і насамперед такі видні представники даної течії, як СамірАмір, ЙоханГантлунг, ІммануїлВаллерстайн - головну увагу звертали на проблеми відносин розвинених країн Західної Європи, Японії та Північної Америки з країнами, що розвиваються Азії, Африки та Латинської Америки. Слідуючи класичній марксистській теорії про експлуатаційний (експлуататорський) характер капіталістичного способу виробництва, особливо в його імперіалістичній стадії, неомарксистистверджували, що відсталість країн третього світу є наслідок колоніального панування імперіалістичних держав, і це збереження пояснюється приходом неоколоніалізму на зміну класичному колоніалізму.

Постмодернізм. Представники – М. Фуко, Ж. Дерріда, Дж. Дер Деріан, Р.Б. Дж. Уокер. Слід зазначити, що ставлення постмодерністів до реалістичної парадигми в теорії міжнародних відносин як у її класичному, так і в неореалістичному варіанті більш негативне, ніж до ліберальної або марксистської парадигм. Постмодерністи погоджуються, наприклад, з неолібералами в питаннях зниження ролі національних держав і підвищення ролі недержавних суб'єктів у світовій політиці. Проте основну увагупостмодерністи приділяють зникненню самого принципу територіальності політичної влади. На цьому ґрунтуються концепції «смерті географії», «стиснення часу-простору», «емансипації територіальності». Територіальний принцип побудови влади з точки зору постмодернізму гарний тільки для тих випадків, коли має місце однорідність населення, а оскільки такої однорідності в сучасному світі стає все менше, то і даний принцип повинен піти в минуле. Постмодерністи констатують, що багато з існуючих нині політичних, етнічних, культурних, релігійних чи професійних спільнот діють в масштабах, що далеко виходять за межі найбільших державних утворень. Все частіше має місце позарегіональна, позадержавна, в цілому - нетериторіальна форма організації економічних, політичних, соціокультурних, етноконфесійнихпроцесів.

Теоретичні дискусії з проблем міжнародних відносин після закінчення «холодної війни»

Читайте також:

1. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
6. Адміністративні правовідносини
7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
9. Адміністративно-правові відносини
10. Адміністративно-правові відносини
11. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
12. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.

Переглядів: 1615