• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Здоров’я людини

Лекція №11 Вплив антропогенних чинників (хімічних речовин) на стан

Пестицидами (отрутохімікатами) називають велику групу різних речовин і сполук, які використовують для знищення шкідливих комах, збудників хвороб рослин (бактеріальних, грибкових, вірусних), гризунів, бур’янів. Небезпека цих речовин зумовлюється гонадоксичною, ембріотоксичною, тератогенною дією (вади розвитку плода), мутагенною (зміни в хромосомах), канцерогенною дією.

Залежно від виробничого призначення виділяють декілька груп отрутохімікатів. Серед них найбільше значення мають такі: інсектициди (знищують шкідливих комах); бактерициди і фунгіциди (впливають на бактеріальні і грибкові збудники хвороб рослин); акарициди (діють на кліщів); зооциди (знищують гризунів); немациди (знищують молюсків та слизняків); гербіциди (знищують бур’яни, а також використовують для протруювання насіння).

До числа отрутохімікатів відносять речовини різні за своїм хімічним складом: фосфорорганічні сполуки (ФОС); хлорорганічні сполуки (ХОС); ртутьорганічні сполуки (РОС); карбамати; нітрофенольні сполуки; препарати, які містять мідь; біологічні препарати.

Фосфорорганічні сполуки. За ступенем токсичності розрізняють такі ФОС: отруйні (меркаптофос, октаметил, метафос, тіофос); через високу токсичність вони заборонені до використання у сільському господарстві; високотоксичні (метилмеркаптофос, фосфамід); середнього ступеня токсичності (хлорофос, карбофос, метилнітрофос та ін.); малотоксичні (авенін, метилацетофос та ін. ).

Отруєння ФОС можливе на виробництві, у сільському господарстві та побуті. ФОС потрапляють в організм через органи дихання, неуражену шкіру і травний канал. Більшість ФОС наділена кумулятивною дією.

Основними симптомами, які виникають внаслідок дії ФОС є: посилення секреції слизових, бронхіальних і потових залоз, системи травлення, уповільнення пульсу і розширення кровоносних судин, посилення скорочення непосмугованих м’язів очей (колового м’яза, райдужної оболонки), бронхів, кишок, жовчних і сичових шляхів, матки. Далі з’являються фібрилярні посмикування в різних групах м’язів, м’язова слабість, підвищується артеріальний тиск, визначають симптоми ураження ЦНС (центральної нервової системи) загальнотоксичного характеру (головний біль, порушення сну, сплутаність свідомості, судоми тощо).

Розрізняють три ступення гострої інтоксикації ФОС: легку, середню, важку. Інтоксикація легкого ступення супроводжується головним болем, запамороченням, загальною кволістю, безсонням, болем у животі, нудотою, іноді блюванням, великим виділенням слини та поту. Можливі звуження зіниць, мляві реакції зіниць на світло, помірна брадикардія та артеріальна гіпотенція. Інтоксикація середнього ступення характеризується більш вираженими порушеннями ЦНС: посилюється головний біль, запаморочення, виникає відчуття неспокою, страху, стан дипресії, безсоння.

Інтоксикація важкого ступення характеризується сплутаним станом свідомості. Виникає непогамовне блювання, мимовільні сечовипускання та дефекація, судоми м’язів кінцівок і тіла. Значно виражені розлади дихання, які нагадують набряк легень (дихання із клекотом, рясні вологі хрипи, ціаноз губ), з’являються ознаки токсичного ураження нирок, печінки, серця. Наростають явища токсичної коми і настає смерть від асфіксії.

Перша допомога полягає у негайному припиненні контакту з ФОС. Якщо отрута потрапила в травний канал, постраждалому дають випити декілька склянок води, бажано з карбаміном чи гідрокарбонатом натрію (1 чайна ложка на 1склянку води), після чого викликають блювання шляхом подразнення задньої стінки горла. Промивання проводять 2-3 рази. Після цього дають випити півсклянки 2% розчину гідрокарбонату натрію.

Сполуки, які містять хлор (ХОС). До групи ХОС входять: ДДТ, гексохлорциклогексан (ГХЦГ), гептахлор, хлориндан, поліхлорпінен, поліхлоркамфен, хлорбензол тощо.

Усі ХОС нерозчинні у воді, але гарно розчиняються в жирах та органічних розчинниках. Вони можуть потрапляти в організм через органи дихання під час вдихання пари, порошків та аерозолів, через травний канал у разі забруднення ХОС рук, води та харчових продуктів і через неушкоджену шкіру, що звичайно буває пов’язано із забрудненням одягу. Значно посилює всмоктуваність отруйних речовин підвищена температура навколишнього середовища.

ХОС порушують в організмі людини окисно - віднові процеси в тканинах. Наслідком цього є киснева недостатність тканин. Оскільки найбільш чутливими до нестачі кисню є нервова тканина і серцевий м’яз, основні клінічні прояви токсичної дії ХОС пов’язані зі змінами у нервовій системі, серці, а також у печінці. Важкі випадки отруєння можуть закінчитися смертельно. Існує значна індивідуальна чутливість до дії ХОС. Особливо чутливі до цих препаратів діти.

Постраждалого слід вивести на свіже повітря. У разі забруднення одягу та шкіри необхідно скинути одяг і старанно відмити шкіру водою з милом. Якщо отрута потрапила в шлунок, його слід промити, краще з додаванням активованого вугілля (20-30 г на 1 склянку води). Після цього треба дати сольове проносне (20 г на 0.5 склянки води). Подразнювальна дія ХОС на слизові оболонки дихальних шляхів визначає необхідність призначення тепловологих інгаляцій.

Ртутьорганічні сполуки. Найпоширенішими ртутьорганічними пестицидами є гранозам, меркурам та меркургексан, які мають високі бактерицидні та фунгіцидні властивості. Їх дію визначає етилмеркурхлорид - біла летка кристалічна речовина з різким неприємним запахом. Ці речовини використовують в основному для протруєння насіння пшениці, вівса, проса.

РОС мають високу токсичність. Вони легко проходять до мозку, здатні затримуватись у мозковій тканині, чим пояснюються їх нейротропні властивості. РОС проникають в організм через верхні дихальні шляхи, травний канал, шкіру, виводяться через нирки і травний канал. Мають кумулятивну дію.

Клінічна картина гострого отруєння характеризується відчуттям металевого присмаку в роті, печінням, різкою загальною слабкістю, головним болем, диспепсичними явищами (нудота, блювання, біль у животі, пронос). Через 2-3 дні можуть виникати атрофічні зміни ясен у вигляді набухання та кровотечі, явища виразкового стоматиту. В осіб, які працюють із гранозаном, розвиваються дерматити.

Перша допомога в разі гострого отруєння полягає у застосуванні антидоту-унітіолу. Якщо РОС потрапили у травний канал, необхідне термінове рясне промивання шлунка теплою водою і з наступним прийманням активованого вугілля (1-2 столові ложки) чи унітіолу (50-100 мг 5 % розчину) з повторним промиванням через 10-15 хв.

Карбамати. До цієї групи віднесені речовини, які за хімічним складом є утвореннями карбамінової, гіпокарбамінової та дитикарбамінової кислот: севім, тіурам, цирам, цинеб та інші. Карбамати мають широкий спектр дії. Вони можуть бути використані як інсектициди, фунгіциди, бактеріоциди, акарициди, нематоциди та гербіциди.

Карбамати не мають кумулятивних властивостей, не виділяються з молоком лактуючих тварин. Вони діють на комах, не чутливих до ФОС та ХОС. Недоліком цих речовин є те, що їх дія на шкідливих комах може поширюватись і на корисних комах, наприклад, на бджіл.

Для гострої інтоксикації тіурамом характерний головний біль, запаморочення, подразнення кон’юктиви очей та слизових оболонок дихальних шляхів, шкіри. Алкоголь поглиблює дію тіураму: приєднується тахікардія, відчуття жару, плямисте почервоніння шкіри. Відзначають різку загальну слабкість, зниження артеріального тиску, стискаючий біль за грудиною, страх смерті.

Нітрофенольні сполуки. До них відносяться нітрофен - продукт кам’яновугільних фенолів, денітрофенол та інші. Ці сполуки використовують як інсектициди, фунгіциди та гербіциди. Впливаючи на окислювальні процеси в тканинах, вони викликають дисоціацію окислювального фосфорилювання, що посилює процеси клітинного окислення, збільшує потребу тканин у кисні, порушує теплопродукцію і терморегуляцію.

У разі гострого отруєння визначають симптоми «теплового удару» з головним болем, запамороченням, задишкою, відчуттям жару в грудях, серцебиттям. Температура тіла підвищується до 39-40⁰С і вище. У діагностиці допомагає наявність жовтого забарвлення шкіри.

Для надання першої допомоги необхідно зняти забруднений одяг, обмити шкіру теплою водою з милом. У разі підозри, що отрута потрапила в шлунок, слід ретельно його промити. Використовують прохолодні обтирання, ванни, потерпілому дають багато пити.

Препарати, що містять мідь. Використовують як фунгіциди для оприскування рослин та протруювання насіння. До цієї групи належать мідний купорос, сульфат міді, бордоська рідина (суміш мідного купоросу та вапняного молока), хлорокес міді та трихлорфенолят міді.

Клінічна картина гострого отруєння залежить від шляху, яким отрута потрапила до організму. У разі потрапляння отрути в травний канал з’являється металевий присмак у роті, слинотеча, блювання, (блювотні маси забарвлені у синьо-зелений колір, біль у животі, пронос (іноді кривавий), хворий втрачає апетит. Під час огляду виявляють синювате забарвлення язика та слизових оболонок рота. Температура тіла знижується, розвивається різка слабкість. У подальшому приєднуються ознаки гемолізу: розвивається жовтяниця. У важких випадках порушується дихання та серцева діяльність, розвивається кома, може настати смерть.

На шкірі нерідко з’являються ділянки подразнення, алергічні контактні дерматити. У діагностиці хронічних інтоксикацій допомагає своєрідне зеленувато-жовте чи зеленувато-чорне забарвлення шкіри обличчя та волосся. Перша допомога в разі потрапляння отрути в травний канал полягає в негайному промиванні шлунка 0,1% розчином перманганату калію. Потім хворому дають багато пити, зокрема молоко, активоване вугілля.

Нітрати. Відомо, що нітрати з тонкої кишки швидко потрапляють в кров і відновлюються в нітрити. Отруєння виникає як наслідок впливу нітратів і нітритів. Чим більше утворюється нітритів, тим сильнішою є токсична дія. Смерть може настати вже після прийняття в середину 3,5 г нітрату натрію.

Перші ознаки отруєння настають через декілька годин (від 1 до 6 год.) після надходження нітратів до організму. У легких випадках отруєння переважає стан млявості і загальної депресії. У важких випадках через декілька днів можуть з’явитися кишкова кровотеча і гостра ниркова недостатність з відсутністю сичевиділення.

Перші ознаки отруєння серед дітей спостерігають вже за концентрації 100 мг нітратів на 1л води або соку. Важкі отруєння відзначають у випадках, коли вміст нітратів у харчових продуктах, воді, напоях становить 1200 мг і більше на 1 л або на 1кг.

Протягом першої доби, особливо у перші години після споживання забрудненого нітратами продукту, збільшується концентрація нітратів у біологічних субстратах. Вміст понад 50 мг/л нітратів у крові та понад 100 мг/л у сечі свідчать про високий рівень їх надходження в організм. Перша допомога полягає у промиванні шлунка, швидкому введенню в організм метиленового синього.

Важкі метали. Серед виробничих отрут досить поширеними є метали. До останнього часу використовували переважно важкі метали: свинець, ртуть, цинк, марганець, хром, нікель, кадмій та ін. З потужним розвитком техніки почалося впровадження у промисловість різних металів та сплавів: легких металів (берилій, літій та ін.), тугоплавких металів (ванадій, титан, цирконій, молібден, вольфрам), розсіяних металів (талій, селен, телур і т.д.), рідкоземельних металів (церій та ін.).

У виробничих умовах метали зустрічаються в різних поєднаннях. Рідкі метали найчастіше діють на організм у вигляді аерозолів, дезінтеграцій чи конденсацій, але можуть зустрічатися також у стані рідини чи пари (металорганічні сполуки, хлоровинні метали та інші).

Характерною особливістю важких металів після потрапляння до організму є їх нерівномірний розподіл між клітинами і тканинами та здатність утворювати в організмі депо. Виділяючись через сечові шляхи, слизові оболонки травного каналу і різні залози, деякі метали спричинюють у них патологічні зміни.

Контакт зі свинцем та його сполуками трапляється під час видобування свинцевих руд, у поліграфічному виробництві, в сільському господарстві, під час використання інсектицидів, які містять арсеніт свинцю, роботи автотранспорту тощо. Сполуки свинцю не розчинні у воді, добре розчиняються в кислому шлунковому соку. Розчинність сполук свинцю в крові вища, ніж у воді. Не менш розчинні, а відтак не менш токсичні сполуки свинцю із сіркою.

Свинець та його сполуки надходять до організму через дихальні шляхи у вигляді пилу і пари, а також через травний канал, потрапляючи у порожнину рота із забруднених рук. У товстих кишках свинець перетворюється в нерозчинну сірчанокислу сполуку і виводиться з організму. Свинець виділяється з організму неповністю: він відкладається у всіх тканинах, але основна його частина (до 75%) утворює депо в кістках у вигляді трифосфату свинцю. Алкоголізм, перевтома, голодування, інфекції мобілізують свинець із депо: надходження свинцю у кров спричиняє загострення захворювань.

Найвищою формою свинцевого отруєння є свинцева енцефалопатія, що виникає як насідок спазму судин мозку чи органічних уражень судин мозку -атеросклерозу. Енцефалопатія характеризується найрізноманітнішими симптомами: головним болем, запамороченням, порушенням сну, епілептичними припадками, перехідними розладами мовлення та зору, спастичними паралічами, потьмаренням свідомості, коматозним станом. Важкою формою свинцевої інтоксикації є церебральний атеросклероз, який призводить до непрацездатності.

Важливе значення мають заходи особистої гігієни: перед харчуванням, палінням - миття рук слабким розчином 1-2% хлористоводневої чи оцтової кислоти, після цього водою з милом, душ після роботи тощо.

Тетраетилсвинець (ТЕС). Отруєння можливе в процесі виробництва ТЕС, виготовлення етилової рідини, під час етилювання бензину, випробування та ремонту моторів, які працювали на етильованому бензині, обслуговування нафтобаз та автогаражів. Найбільша кількість органічного свинцю накопичується у ЦНС. ТЕС та його суміші - сильнодіючі отрути ЦНС, особливо вони впливають на вегетативну нервову систему. ТЕС має кумулятивні властивості. Прихований період триває від декілька годин до декілька діб. У важких випадках помітні значні порушення функціонування ЦНС у вигляді передделіріозного синдрому: психомоторне збудження, слухові та зорові галюцинації, ейфорія, страхітливі сновидіння, розлади мовлення та ходи. У такому стані можливий смертельний наслідок.

Миш’як та його сполуки. Миш’як у чистому вигляді, з огляду на його нерозчинність, не є отруйним ; отруйні його численні сполуки. Арсеніт натрію, швейпфуртську зелень, зелень Шеєле, арсенат кальцію, арсенат натрію використовують у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками.

Отруєння сполуками миш’яка виникають внаслідок потрапляння його в шлунок чи вдихання пилу. Хронічні отруєння людей проявляються у вигляді захворювань, у перебігу яких можна виділити три фази:

- фаза шлунково-кишкових розладів: втрата апетиту, нудота, потяг на блювання, біль у шлунку, чергування проносу із закрепами;

- фаза подразливої дії на слизові оболонки та шкіру: кон’юктивіт, сухість слизової оболонки носа, нежить, прободіння носової перегородки, хрипота, бронхіт, гноячкові висипи на шиї, стовщення рогового шару (гіперкератози) долонь і підошов, пігментація шкіри, лишаї на обличчі та кінцівках, ламкість нігтів, випадання волосся.

- фаза ураження центральної та периферичної нервової системи: головний біль, розлади психіки, порушення чутливості, болючість нервових стовбурів, відсутність сухожильних рефлексів, паралічі, розлади зору навіть до сліпоти, атрофія язви. Цей період може закінчитися смертю від паралічу серця. Описані також випадки раку дихальних шляхів та травного каналу як наслідок тривалого контакту з миш’яком.

Алергія. Алергени. Алергічні реакції. Термін «алергія» походить від грецьких слів «allos» - інший, «ergon» -дія. Нині під терміном «алергія» розуміють стан підвищеної чутливості організму до речовин з антигенними властивостями чи навіть без них. Речовини, які зумовлюють у людини чи тварини стан підвищеної чутливості -алергію, називають алергенами. Вони можуть потрапляти з навколишнього середовища або утворюватись у самому організмі (екзоалергени, чи гетероалергени). Існують різні шляхи проникнення екзогенних алергенів до організму: 1) крізь шкіру та слизові оболонки (контактний); 2) крізь слизову оболонку травного каналу (харчовий); 3) шляхом парентерального введення (ін’єкційний); 4) алерген передається крізь плаценту від матері до плода; 5) через дихальні шляхи.

Існують алергени тваринного походження. Насамперед це епідермальні алергени - кінська лупа, шерсть собак, котів, пір’я птахів, луска риб. Професійна сенсибілізація епідермальними алергенами, яка проявляється ринітом, бронхіальною астмою, кропив’янкою тощо, описано у працівників віварію, у вівчарів, перукарів.

Нині досконало вивчені алергічні властивості різних комах. Метелики і особливо міль є джерелом алергічних захворювань, зокрема бронхіальної астми. Описані чисельні випадки алергічних реакцій, спричинених двокрилими комахами (мухи, таргани, жуки), бджолами, осами, шершнями тощо - представниками перепончасто-крилих. Алергічні властивості мають не тільки дорослі комахи, а також личинки, лялечки та продукти їх виділення (павутина, нитки тощо). Нерідко алергічні реакції пов’язують із різними ракоподібними (річковий рак, краб, креветки), а також із планктоном, дафніями, які використовують для годування риб.

Харчові алергени. До них відносять різні харчові речовини тваринного і рослинного походження. Передовсім - яйце. Усі його складники можуть виступати як алергени. Наступним досить важливим алергеном є молоко. Серед білків молока найбільші антигенні властивості має лактоглобулін (А і В), який складає 7 - 12% білків у збиральному молоці. Разом з тим чутливість до коров’ячого молока та м’яса зустрічається рідко. У випадках не прийняття коров’ячого молока рекомендують замінити його соєвим, мигдалевим - вони мають слабкі алергічні властивості. Продуктом тваринного походження, який спричинює різні алергічні реакції, є також риба. Деякі люди мають підвищену чутливість до всіх сортів риби, інші - до окремих. Серед харчових продуктів алергенами можуть бути пшениця, овочі, фрукти, ягоди, цитрусові.

Ліки як алергени. Перелік медикаментів, які спричинюють алергію, досить різноманітний: антибіотики, сульфаніламіди, броміди, препарати йоду, гормони, вітаміни, барбітурати, морфін та його похідні, беладонна, хінін, кокаїн, стрихнін, транквілізатори, вакцини тощо. У 80% випадків лікарської алергії етіологічним чинником є пеніцилін. Алергічні реакції можуть бути зумовлені основами мазей внаслідок контакту шкіри з вазеліном, який містить фракції нафти чи з консервантами.

Алергени рослинного походження. Нині відомо понад 1000 різних видів рослин, які продукують пилок, однак лише декілька десятків з них спричинюють алергічні захворювання - полінози. Найбільшу алергенну активність має пилок бур’янів чагарників, злакових трав. Пилок дерев значно менш активний.

Алергічний риніт є одним із найпоширеніших захворювань інфекційного походження, що уражує слизову оболонку носа, особливо в ділянці носових раковин. Хронічний тип алергічного захворювання носа був описаний під назвами «періодичний катар», «цілорічна нежить» тощо. Для риніту даного типу характерним є циклічний перебіг із загостреннями у вигляді приступів. Симптоми - багаторазове чхання, рясні рідкі виділення з носу, свербіж у цій ділянці та утруднення носового дихання. Лікування грунтується на загальних принципах лікування алергічних хвороб, насамперед, на запобіганні контакту з алергенами.

Бронхіальна астма. Термін «астма» (грецьк. Asthma - ядуха) вже давно використовується в медицині для означення ядухи найрізноманітнішої природи. Найчастіше бронхіальна астма має алергічну природу.

Виділяють такі стадії захворювання:

1. Передастма - до цієї стадії можуть бути віднесенні різні форми алергічних уражень верхніх дихальних шляхів, затяжні та хронічні захворювання бронхів і легень, при яких внаслідок клінічних алергологічних обстежень можуть бути виявленні різні ознаки сенсибілізації.

2. Стадія приступів різної сили - легкі, середньої важкості, важкі.

3. Стадія астматичних статусів, під якими розуміють важкі тривалі стани ядухи. Зв’язок хімічного забруднення навколишнього середовища з алергічними

захворюваннями очевидний. Його вірогідність доведено науково-практичними дослідженнями.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
3. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
4. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
5. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
6. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
7. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
8. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
9. Акустичні поля людини
10. Аналіз ризику в життєдіяльності людини.
11. Аналіз умов ураження людини електричним струмом.
12. Аналізатори людини та їхні властивості.

Переглядів: 741