Особливостями навколишнього середовища

Онкологічні захворювання та їх зв’язок з екологічними

Лекція №12

Новоутворення (неоплазма, бластома) являють собою особливу форму росту тканин, які характеризуються вираженою автономією. Пухлини ділять на доброякісні та злоякісні. Доброякісні пухлини дуже близькі за своєю структурою та обміном до нормальної тканини, чітких розмежувань між ними немає. Злоякісна пухлина характеризується необмеженим ростом, автономністю i призводить організм до загибелі.

Як відомо, онкологічні захворювання поряд із серцево-судинною патологією зумовлюють найбільшу смертність. До розвитку їx призводять різноманітні канцерогенні чинники: низка хімічних речовин, іонізуюча радіація, деякі віруси, а також cпociб життя, шкідливі звички (неправильне харчування, зловживання алкоголем, паління тощо). Нерівномірність поширення онкологічних захворювань у різних peгioнax та зміна показників захворюваності залежно від міграції населення переконливо доводять зв'язок виникнення раку з екологічними особливостями існування людини.

Більшість онкогенних агентів утворюється та циркулює в природі, a iншi виникають в організмі чи зумовлюють канцерогенний ефект, комплексуючись із зовнішніми чинниками. Дослідники в галузі епідеміологiї раку простежують чітку кореляцію між захворюваністю та умовами життя населення pізних гeoгpaфiчниx зoн i районів. Це свідчить про важливу роль навколишнього середовища в онкологічній захворюваності населення. За даними Міжнародного агентства з вивчення раку (МАВР), виникнення приблизно 85% пухлин людини можна пов'язати iз впливом чинників навколишнього середовища. Це, зокрема, стосується новоутворень органів дихання, печінки, травного каналу та інших локалізацій. В етіології раку людини генетичні та расові особливості відіграють меншу роль, ніж чинники навколишнього середовища.

Серед онкогенних чинників найбільшу небезпеку становлять xiмічні канцерогенні речовини. Вони є причиною професійного раку в сажотрусів, брикетників, робітників аніліновофарбної промисловості, шахтарів та людей інших професій. Останнім часом МАВР склало перелік виробничих процесів та індивідуальних речовин, канцерогенність яких для людини доведена. Названі також десятки сполук, які можуть доповнити цей перелік. Декілька сотень речовин виявилися канцерогенними для лабораторних тварин.

Онкогени потрапляють до організму різними шляхами: через повітря, наприклад, вдихання азбестового пилу, гематину, біхлорвінілового ефіру та ін. (виникають в основному злоякісні пухлини легень); через травний канал (у тому числі з водою та харчовими продуктами, до яких потрапляють piзні хімічні сполуки внаслідок агропромислового забруднення грунтів); через забруднення шкіри (ще 1775 р. П. Потт описав рак сажотрусів, який виникає внаслідок потрапляння на шкіpy канцерогенних продуктів горіння палива).

Для дії онкогенних хімічних речовин характерно таке:

1) злоякісні пухлини виникають не відразу після початку дiї онкогенів, а через певний захований (латентний) період (15—20 років);

2) чим більша доза i тривалість дії онкогену, тим коротший латентний період i тим злоякіснішою буває пухлина. Ця закономірність чітко простежується у тих, хто палить: чим більше цигарок випалюється за добу, тим частіше розвивається рак легень (серед тих, хто випалює 40 цигарок за день, рак легень зустрічається у 20 разів частіше, ніж у тих, хто не палить).

Локалізація злоякісних пухлин може залежати не лише від того, яким шляхом онкоген надходить до організму, а й від хімічної природи речовини: азбест призводить до раку легень, гортані, травного каналу; бензидин — до раку сечового мixypa; бензол спричинює лейкоз; вінілхлорид — рак печінки, головного мозку, лейкоз; миш'як та його сполуки — рак шкіри, легень, печінки; ароматичні аміни та розчинники (наприклад, у гумовій промисловості) — рак сечового мixypa, лейкоз; сажи, смоли, мінеральна олія — рак шкіри, легень, сечового мixypa, травного каналу; хром та його сполуки — рак легень; кадмій — рак простати та ін.

Один iз найпоширеніших хімічних канцерогенів у навколишньому середовищі — ароматичний вуглеводень бензопірен (ВП), який утворюється внаслідок високотемпературних процесів термічної обробки органічної сировини (перегонка, коксування), неповного згорання (нафтопереробні підприємства та ін.). Підвищення концентpaції бензопірену в пoвiтpi на кожен нанограм в 1 м³ підвищує захворюваність на рак легень на 0,4 на 100 тис. населення. Таким чином, якщо в трьох мільйонному мiсті в атмосфері присутні 50 нг/м³ бензопірену, то це призведе до 540 випадків раку легень на piк.

Масштаби цього забруднення важко піддаються обліку. В атмосферу в cвiтi викидається приблизно 5044 т бензопірену, внаслідок витоку нафти в океан щороку надходить приблизно 5 т бензопірену. За даними Д.Г.Ільницького (1987), в організм жителя Європи тільки з продуктами харчування різного походження протягом року надходить 1117—2205 мкг цього канцерогену.

Внаслідок чисельних досліджень на тваринах, які проводяться в різних країнах понад 60 років, накопичилися дані про сотні сполук, які зумовлюють. у піддослідних тварин розвиток злоякісних пухлин.

Насправді ж кількість канцерогенних речовин, дія яких на людину доведена, досить обмежена. Більшість цих речовин пов'язана з промисловим виробництвом. Промислові канцерогенні речовини i деякі фізичні агенти (іонізуюче та УФ-випромінювання) спричинюють професійний рак, який може локалізуватись у різних органах людини залежно від її професійної діяльності. Професійний рак відзначається у 6 % чоловіків i у 2% жінок. МАВР опубліковано 29 томів, які містять дані про понад 600 xiмічних сполук, про їx фізико-хімічний склад та властивості, поширення, дію на тварин i людину.

Найбільш активними з них виявилися 54 речовини. До I категорії вірогідно доведених канцерогенних для людини речовин було віднесено 18 сполук та біологічних процесів, далі до цього переліку додали ще 6. До II категорії увійшли 19 хімічних речовин, очевидно, канцерогенних для людини. До III категорії увійшли 18 сполук, сумнівних щодо канцерогенності для людини. Koкcoxiмiчнi, вулканічні та геохімічні джерела утворення канцерогенів призводять до наявності в природному середовищі багатьох із них. Кількість метеоритної речовини, яка щодобово випадає на Землю, може сягати 170 т. У складі метеоритів містяться поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), хром, нікель, індол (попередник ендогенних канцерогенів) та інші елементи. Tiж самі речовини, крім останньої, сполуки миш'яку, кобальту, берилію, кадмiю, азбесту, а також ізотопи урану, цезію, стронцію утворюються під час різних геохімічних процесів. Ділянки, які обробляють пестицидами, в економічно розвинутих країнах вимірюються десятками мільйонів гектарів. Лише близько 80 пестицидів досліджували i половина з них виявилися канцерогенними для тварин.

Важливе джерело збагачення навколишнього середовища канцерогенами — вулканічна діяльність. Окрім ПАВ, миш'яку та інших елементів онкогенну небезпеку можуть становити продукти вулканічної діяльності —попіл, цеоліт тощо.

У зв'язку з цим досить ймовірним є існування геохімічних зон, в яких вплив канцерогенів може виявитися небезпечним для живих організмів. Прикладами можуть служити ендемічні зони підвищеної частоти раку шкіри у населення в зв'язку з надлишковим надходженням до організму миш'яку, рак легень та мезентеліоми плеври, спричинені цеолітом та іншими волокнистими мінералами.

Недостатньо вивчена динаміка утворення та розпаду канцерогенів під впливом різних чинників навколишнього середовища. Лише стосовно окремих канцерогенів — ПАВ, нітросполук (НС) — доведено, що вони модифікуються під впливом озону, УФ-випромінювання, фотооксидантів, вільних радикалів, атмосферної електрики тощо. Не вивчена динаміка вмісту канцерогенних агентів залежно від екологічних чинників середовища, температури, вологості, освітлення, сонячної інсоляції, метеорологічних умов. Урахувати всі онкогенні та модифікуючи чинники неможливо, але знання найбільш істотних з них дозволило б спрогнозувати онкогенну небезпеку в окремих регіонах та знайти шляхи її зниження. Канцерогени можуть утворювати мікроорганізми, нижчі та вищі рослини, теплокровні тварини i людина. Можна відзначити 3 джерела походження біогенних канцерогенів: і) утворення продуктів метаболізму, бластомогенних та інших продуктів розпаду рослин; 2) синтез із попередників сполук, що зумовлюють розвиток пухлин у тих чи інших мікроорганізмів; 3) синтез канцерогенів внаслідок геохімічної діяльності живих організмів.

Процеси поглинання канцерогенів, як і інших ксенобіотиків, та фізіологічні бар'єри накопичення залежать від ступеня забруднення середовища та багатьох чинників, досліджуваних фізіологами.

Накопичення канцерогенів у рибах, молюсках тощо визначає можливість їx поширення по харчових ланцюгах тварин i людини. Утворення та накопичення канцерогенів тісно пов'язане зi здатністю живих організмів до їx деструкції. Існує два аспекти цієї проблеми — розпад канцерогенів, який зумовлений життєдіяльністю організмів, що використовують їx як джерела харчування, та знешкодження канцерогенів всередині організмів, для яких вони служать ушкоджуючими (токсичними, бластомогенними) ксенобіотиками.

Зростання захворюваності на злоякісні пухлини триває в ycix країнах світу, а особливо в індустріально-розвинутих зі значним забрудненням навколишнього середовища відходами промисловості, пестицидами, нітратами, радіонуклідами.

Нині близько 37% населення України проживає в екологічно несприятливих умовах, що призвело до швидкого зростання захворюваності, пов'язаної з погіршенням якості навколишнього середовища. Це стосується також захворюваності населення на онкологічні хвороби.

Кількість хворих на злоякісні пухлини в Україні на кінець 1992р. складала 697 тис. 680 oci6 (169,8 на 10 тис. населення). Щороку виявляють 5192 особи, які вперше захворіли на рак. Кількість хворих на рак збільшується на 1,5—4 % за рік залежно від регіональних особливостей.

Профілактика онкозахворювань полягає в поліпшенні внутрішнього i зовнішнього середовища людини з метою виключення чи зменшення впливу на організм несприятливого чинника чи груп чинників та збільшення опірності організму до дії канцерогенів piзнoї природи чи зниження чутливості до них.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Здоров’я людини	\|	Забруднювачі, які виділяють будівельні матеріали.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.