Системні закони сучасної екології.

Основні соціально-економічні закони та принципи екології

Основні положення концепції стійкого розвитку.

Стійкий розвиток базується на рівноважному використанні економічних, соціальних, екологічних та культурних факторів.

Стійкий розвиток – це багатовимірний, безперервний процес динамічних, необоротних, закономірних змін матеріальних та нематеріальних об'єктів системи, спрямованих на встановлення її оптимальних параметрів, які не загрожують її майбутній динамічній рівновазі та сприяють встановленню механізмів зворотного зв'язку на дію негативних (позитивних) зовнішніх та внутрішніх факторів.

Із наведеного визначення стійкого розвитку необхідно виділити такі елементи:

1) стійкий розвиток – це процес змін елементів системи;

2) зміни в системі характеризуються такими властивостями: динамічністю, незворотністю, закономірністю;

3) процес розвитку системи характеризується такими властивостями: багатовимірністю, безперервністю, самоорганізацією;

4) зміна гомеостазу системи супроводжується встановленням нових оптимальних параметрів, за яких у системі встановлюється рівноважний стан та формуються умови для гармонічного розвитку;

5) системою встановлюється оптимальна взаємодія на зовнішні та внутрішні фактори за рахунок внутрішніх механізмів саморозвитку.

Резюмуючи вищевикладене, зазначимо:

- в концепції стійкого розвитку варто комплексно розглядати соціальні, економічні та екологічні чинники;

- центральним елементом соціо-еколого-економічної системи є людина із основною її потребою в збереженні основних параметрів екологічної підсистеми, які забезпечують її існування на планеті;

- проблема розвитку визначається потребою людства зберегти незмінними параметри екологічної системи при динамічній зміні соціально-економічної підсистеми за рахунок пріоритетного розвитку науки і техніки.

У сучасній екології існує низка законів і принципів. Ми розглянемо найбільш загальні з них, пов'язані з основними законами природи і ті що в загальному вигляді виражають важливі закономірності раціонального природокористування. Їх дуже вдало сформулював, у вигляді своєрідних аксіом, що здобули широку популярність, американський еколог Б. Коммонер в своїй книзі «Замкнуте коло» – 1974 р.

1.Все пов'язано із усім(про загальний зв'язок речей і явищ в природі і людському суспільстві). Сутність: все живе на Землі підпорядковано космічним силам, єдиному потоку сонячної енергії, його ритмам.

2.Все повинно кудись діватися (закон збереження маси речовини є одним з найважливіших вимог раціонального природокористування). Звідси постулат у вигляді закону неусувності відходів або побічних дій виробництва:

- у будь-якому господарському циклі відходи і виникаючі ефекти неусувні;

- вони можуть бути лише переведені з однієї форми в іншу, або переміщені в просторі.

Цей закон виключає принципову можливість безвідходного виробництва і споживання в сучасному суспільстві.

3.Ніщо не дається дарма (тобто в економіці природи, як і в економіці людини не існує безкоштовних ресурсів). Все, що узяте у природи, неухильно оплачується будь-якою системою, що «бере». Б. Коммонер сказав: «Глобальна екосистема є єдиною цілою. В рамках її ніщо не може бути вигране, або втрачене. Все, що витягнуте з неї людською працею, повинно бути відшкодовано. Платежу по цьому векселю не можна уникнути, він може бути лише відстрочений». Нинішня криза довкілля свідчить про те, що відстрочення дуже затягнулося.

4.Природа знає краще (головний критерій еволюційного відбору). Він визначає те, що може і що не повинне мати місця в біосфері.

Отже, будь-які винаходи і технології по досконалості, економічності, ефективності, красі і здоровому глузду набагато поступаються біологічним системам.

Це визнає і біоніка – наука про вживання принципів дії живих систем для вирішення інженерних завдань.

Тому Б. Коммонер вніс поправку у формулювання цього закону: природа знає краще, що робити, а люди повинні вирішувати, як зробити це можливо краще.

5.На всіх не вистачить (закон обмеженості ресурсів).

Цієї аксіоми у Б. Коммонера немає, але вона також відображає системну закономірність: всюди і в природі, і в суспільстві існує конкуренція, предметом якої є:

- їжа;

- простір (місце під Сонцем);

- місце проживання або статевий партнер.

Різниця між природою і суспільством лише в тому, що:

- у природі в результаті конкурентної боротьби залишаються кращі;

а в людському суспільстві це зовсім не гарантовано, швидше навпаки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорії та підходи до взаємовідносин між природою та людиною. Зв’язок економіки і екології	\|	Техногенний вплив на біосферу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.