• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Причини революції

Висновки

1. Більшість українських партій формувалися за національ­ним принципом, а не за соціальним.

2. Лідером формування національних партій була україн­ська інтелігенція.

3. Політичні партії відображали інтереси різних груп насе­лення.

4. Погляди членів партії були різними. Одні виступали за неза­лежну Україну; другі - за автономію національно-культурну; треті - за автономію національно-територіальну.

5. Українські національні партії були слабкими організацій­но, не мали практичного досвіду революційної боротьби.

Спільні риси й відмінності національно-територіальної та національно-культурної автономій

Події революції 1905-1907 pp. в Україні

1. Існували пережитки феодалізму.

• самодержавна форма правління;

* поміщицьке землеволодіння;
•станові привілеї.

Російська імперія була економічно відсталою. Рівень життя населення залишався низьким. Царизм не бажав і не міг продовжити курс на подальші реформи.

2. Самодержавна форма правління нищила будь-які про­яви вільнодумства; політичні та профспілкові організації були заборонені, демократичних свобод не було.

3. Не втратило гостроти аграрне питання.

Зберігалося поміщицьке землеволодіння, малоземелля та безземелля селян. Існувала можливість пригноблювати селян старими, феодальними методами.

4. Жорстока експлуатація робітників, довгий робочий день, низька заробітна платня, відсутність нормальних умов праці, безробіття.

5. Тяжкий національний гніт, жорстоке визискування насе­лення національних окраїн.

6. Втрата авторитету й послаблення царизму у зв'язку з по­разкою в російсько-японській війні 1904—1905 pp., не­вдоволення політикою царя Миколи II.

Характер революції:буржуазно-демократична.

Завдання революції:

1) повалення самодержавства і встановлення демократич­ної республіки;

2) проголошення політичних прав і свобод громадян;

3) ліквідація поміщицького землеволодіння і перерозподіл земель, докорінна зміна умов життя селян;

4) встановлення 8-годинного робочого дня, мінімальних розмірів заробітної платні, пенсій, необхідного соціаль­ного захисту;

5) ліквідація національного гніту. Особливості революції

1. Це була перша революція XX ст., коли протиріччя капіта­лізму дуже загострилися і Російська імперія стала вузлом цих протиріч.

2. Хоча революція й буржуазна, буржуазія не могла уній ві­дігравати вирішальної ролі, як це було у країнах Європи раніше, оскільки була недостатньо організованою і за­надто прив'язаною до царизму.

3. У цій революції існували три політичних табори — рево­люційний, контрреволюційний, ліберально-буржуазний.

4. Різною була тактика партій:

• більшовики виступали за збройне повстання як основ­ний засіб вирішення завдань революції;

• есери — за збройну боротьбу й терор;

• меншовики, кадети, лідери українських національних партій — за парламентський шлях через вибори в Дер­жавну думу;

• чорносотенні партії - за збереження наявного ладу.

Рушійні сили революції:

робітники, селяни, підприємці, студенти, інтелігенція, армія.

Привід до початку революції- розстріл мирної демонстрації в Санкт-Петербурзі 9 (22) січня 1905 p., події «кривавої

неділі». . ■

Основні етапи революції(революція тривала 2,5 року).
Перший етап (9 (22) січня 1905 р. - вересень 1905 р.)- по­
чаток і розвиток революції, її наростання.'
Другий етап (жовтень - грудень 1905 р.)- найвище підне­
сення революції, перехід до збройного по­
встання. ; .
Третій етап (січень 1906 р. - 3 червня 1907 р.)- період спа­
ду революції, коли вона повільно відступала під
натиском царизму. . '

Закінчення революції (3 червня 1907 р.)— розгін II Держав­ної думи, шо ввійшов в історію з назвою Третьо-червневого контрреволюційного перевороту, який засвідчив остаточну поразку демократичної ре­волюції в Росії.

Революційний рух в Україні Робітничий рух

• Січень—лютий 1905 р.У відповідь на події в Петербурзі по всій Україні прокотилася хвиля страйків. Страйкували робітники Києва, Житомира, Катеринослава, Горлівки, Юзівки, Єнакієвого, Маріуполя, Бердичева та інших міст. В Україні відбулося 177 страйків, страйкувало 170 тис. осіб.

• Квітень — серпень 1905 р.В Україні відбулося понад 300 робітничих страйків, у яких взяло участь понад 110 тис. робітників.

У багатьох місцевостях підприємці та царські власті були змушені піти на поступки:

—поліпшити умови праці;

—збільшити заробітну плату;

—скоротити робочий день тощо.

•Травень 1905 р.Перші політичні страйки і демонстрації у Харкові, Катеринославі, Миколаєві, які закінчилися су­тичкою з поліцією та військами.

Читайте також:

1. Iсторичне значення революції.
2. Антитоталітарні демократичні революції у країнах Східної Європи. Розпад Югославії. Об’єднання Німеччини
3. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
4. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
5. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
6. Безпосередньо збутові ризики та причини їх виникнення
7. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
8. Безробіття, його суть та причини. Закон Оукена.
9. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
10. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
11. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування
12. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та можливі джерела покриття

Переглядів: 603