• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Наслідки колективізації сільського господарства

1. Колективізація фактично повернула село до воєнно-
комуністичних методів організації виробництва та суспіль­
ного життя.

2. Село стало дешевим джерелом поповнення державного бюджету.

3. Кошти села використовували на індустріалізацію.

•4. Порушено баланс у розвитку промисловості й сільського господарства.

5. Між містом і селом знову склався нееквівалентний обмін.

6. Наростання кризових явищ у сільському господарстві (зниження продуктивності праці, падіння валових зборів зерна тощо).

7. Гроші втратили купівельну спроможність, ринок пере­став існувати і

8. На селі утвердилася командна економіка за повного під­порядкування колгоспів державній владі.

9. Відбувалося постійне відставання сільськогосподарсько­го виробництва, фактично повна руйнація сільського гос­подарства України.

10. Знищено товарність сільського господарства.

11. Знищено господаря на селі.

12. Відбулося державне закріпачення селян.

13. Селянина позбавили можливості розпоряджатися ре­
зультатами своєї праці.

14. Голод 1932—1933 pp. та багатомільйонні втрати населення.

Доля приватних сільських господарів та їхніх господарств

Щоб здійснити суцільну колективізацію, держава на­клала величезні податки на всіх, хто ще виявляв бажання господарювати одноосібно. Під таким тиском селяни були змушені вступати до колгоспів.

Унаслідок проведення суцільної колективізації на 1937 р. більшість селянських дворів перебували у колгоспах.

На той час ще залишалося 154 тис. одноосібних дворів, що становило менше ніж 4% загальної кількості селянських дворів. Згодом одноосібні господарства зникли повністю.

Зміни в житті, побуті й психології селян

1. Розкуркулення підірвало економічну базу села, знищило рентабельні господарства.

2. Зникла зацікавленість селян у результатах своєї праці, адже весь урожай вилучали на користь держави, що призве­ло до низького рівня продуктивності праці.

3. Селянство втрачало вироблені століттями риси: хазяйно­витість, ініціативність, працелюбність.

4. Унаслідок колективізації вбито одвічне прагнення селя­нина мати землю та вчитися продуктивно працювати ні ній.

5. У життя увійшли зрівнялівка, безгосподарність, відсут­ність економічних стимулів розвитку повна незацікавле­ність селян в ефективній, продуктивній роботі.

6. Українські хлібороби фактично були розселянені: час­тина із них, насамперед молодь, йшла до міст, у промисло­вість. Чимало вихідців із села, котрі ставали студентами або призивалися до Червоної армії, не поверталися додому.

7. Відбувалося зубожіння селянства. Недопустимо обме­жувалося споживання на селі: за 1936 — 1939 pp. до торго­вельної мережі села надходило товарів в 4,5 разу менше, ніж у,міста (з розрахунку на душу населення).

8. Колгоспна система - це форма закріпачення селянства. Колгоспникам не видавали паспортів і тим самим фактич­но прикріпили селян до землі, зробили їх державними крі­паками, залишилася середньовічна експлуатація.

Голод 1932-1933 pp. в Україні

Причини голоду

1. Політика примусових, із застосуванням репресій, хлі­
бозаготівель.

У 1931 р. в багатьох селах вилучали все зерно, зокрема й посівний фонд.

Вилучення насіннєвого фонду в рахунок виконання хлібозаготівельного плану створило величезну проблему в селі — не було чим засівати поля у 1931-1932 pp.

Фізично ослаблене від недоїдання селянство не могло ефективно провести весняну кампанію 1932 p., було посія­но трохи більше ніж половину запланованих площ.

2. Посуха і неврожай у південних районах України.

3. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнарод­ної або радянської громадськості. Жодна інформація про

голод не пропускалася. На кордонах України стояли заго­роджувальні загони внутрішніх військ, щоб перешкоджати самовільним втечам голодуючих за межі республіки.

4. Сталінське керівництво продовжувало відправляти хліб на експорт, незважаючи на трагедію голоду всередині країни.

Факт голоду приховувався владою.

«Закон про п'ять колосків»

(Постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістич­ної) власності»).

«Законом про п'ять колосків» народ називав цю постанову.

Згідно з цією постановою за крадіжку колгоспного май­на передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше ніж 10 років.

В Україні діяла надзвичайна комісія на чолі з В. Моло­товим, основною метою якої було вилучення хліба в селян. Проводилися обшуки, накладалися натуральні штафи, ді­яли загороджувальні загони, відбувалася реквізиція на­сіннєвого, продовольчого й фуражного фондів колгоспів, здійснювалася блокада сіл-боржників.

Хлібозаготівлі та їх суть

Листопад 1932 р.Постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи щодопосилення хлібозаготівель». Вона санкціонувала масо­ві обшуки в населення, вилучення не лише захованого колгоспного зерна, а й будь-яких запасів продоволь­ства, застосування натуральних штрафів у вигляді м'яса чи картоплі. 1932 р.Україна не виконала плану хлібозаготівель. В Украї­ну було надіслано надзвичайну комісію на чолі з голо­вою Раднаркому СРСР В. Молотовим.

1933 p.Прибув в Україну Лазар Каганович. За «недоліки у справі хлібозаготівель» звільнено 237 секре гарів райкомів партії, 249 голів райвиконкомів, 158 керів ників районних контрольних комісій.

Протягом 1933 р. з КП(б)У виключили 100 тис. комуніс тів, більшість яких або розстріляли, або вислали.

Очолювали кампанію репресій проти тих комуністів, як вилучали недостатню кількість хліба у селян:

генеральний секретар ЦК. КП(б)У Станіслав Косіор,

голова Раднаркому України Влас Чубар,

уповноважений ЦК ВКП(б) Павло Постишев.

Масштаби та наслідки голоду

Масштабиголоду — від 3,5 до 8 млн осіб. Наслідки голоду

1. Величезні людські втрати.

2. Знищення старого українського села з його багатими народними традиціями.

3. Придушення опору колективізації.

4. Перемога колгоспного ладу на селі.

Демографічні втрати

Голод 1932—1933 pp. спичинив величезну смертність на­селення, особливо дітей і старих. Селяни були змушені їсти собак, котів, щурів, трупи коней, листя й кору дерев. Тра­плялися численні випадки канібалізму.

Демографічна статистика 30-х років свідчить про те, що, крім безпосередніх втрат, були так звані цілковиті демогра­фічні втрати, включаючи катастрофічне зниження наро­джуваності під впливом голоду, що за 1932—1933 pp. сягали 5 млн чоловік.

За підрахунками Роберта Кенквеста (США) у 1926 р. в
СРСР проживало 31,2 млн. українців, а за переписом 1939 р.
— лише 28 млн._____________________ ___

Масові репресії

Шлях Й. Сталіна до необмеженої влади в партії

та державі

У партійно-державному керівництві точилася гостра боротьба навколо питань подальшого розвитку країни. Прагнення встановити контроль над партією та державою, відсутність конкурентів, прагнення захопити всю повноту влади було характерним для 20-х років. Основними супер­никами в цій боротьбі виступили Й. Сталін і Л. Троцький.

Противників Й. Сталіна називали опозиціонерами.

Г. Зінов'єв, Л. Каменев, Л. Троцький після XIV з'їзду ВКП(б) для зміцнення своїх позицій вирішили скористати­ся популярним гаслом індустріалізації. їхня програма при­скорення темпів капітального будівництва у промисловості дістала назву «надіндустріалізація», яка повинна була здій­снитися за рахунок селянства.

У жовтні 1927 р. опубліковано тези ЦК ВКП(б) до XV з'їзду партії з критикою Л. Троцького та його прибіч­ників у так званому "лівому ухилГ. Майже всі керівники України, у тому числі Л. Каганович (генеральний секретар ЦК КП(б)У з 1925 р.), А. Мануїльський, Г. Петровський, М. Скрипник, В. Чубар, виступили проти нього.

На XV з'їзді ВКП(б) Л. Троцького та всіх його прибічни­ків було виключено з партії.

Проти репресивних методів "воєнного комунізму'" ви­ступили М. Бухарін, О. Риков, М. Томський. Вони звинува­чували Й. Сталіна у "воєнно-феодальних методах експлуа­тації селян". М. Бухаріна та його прихильників звинуватили в капітуляції перед куркульством, "правому ухилГ.

Листопадовий 1929 р. пленум ЦК ВКП(б) вивів М. Буха­ріна зі складу політбюро. У керівництві України послідов­ників М. Бухаріна, які наважилися б відкрито захищати свої погляди, було обмаль.

И. Сталін здобув диктаторську владу в партії та державі.

Зміни в соціальному складі населення

Внаслідок радянської модернізації (індустріалізації, колек тивізації) змінилася класова структура суспільства.

1. Зникли категорії приватних торговців, власників підітри єметв.

2. Зникли приватні підприємці, як їх називали «особи віль­них професій» внаслідок заборони приватного підприєм­ництва.

3. Зникла велика верства кустарно-ремісничого населення.

4. Цілком зник клас селян-власників.

5. Селяни-колгоспники, які були залежні від держави, од­нак не мали гарантованого мінімуму заробітної плати, у 1940 р. становили майже половину населення України.

6:. Зростала чисельність службовців і спеціалістів народно­го господарства, освіти, науки, яких на кінець 30-х років було майже 2 млн, 25% мали середню й вищу освіту. Інте­лігенцію віднесено до категорії службовців. 7. Чисельно зростав робітничий клас, поповнюючись на­самперед за рахунок селян, які йшли в місто, рятуючись від колективізації, репресій і голоду. Частка жінок серед робітників потроїлася порівняно з дореволюційним періодом. Держава цілеспрямовано роз­ширяла масштаби жіночої праці, щоб скористатися додат­ковим ресурсом робочої сили. Жінки також були заінтере­совані працювати. Заробітна плата було настільки низькою, що чоловік не міг прогодувати родину сам.

Формування партійно-бюрократичної номенклатури

За роки радянської влади сформувався новий правлячий клас - номенклатура.

Номенклатура— це верхівка партійно-державного й гос­подарського аппарату, забезпечена всіма матеріальними благами і відгороджена від мільйонів людей різноманітни­ми привілеями.

Система добору керівних кадрів закріпила верховенство політичних, а не ділових якостей кандидатів до касти но­менклатури. Тому висуванці постійно відчували, що можуть обійняти ту чи іншу посаду не за правом кращого, а залежно від рішення вищої інстанції.

Недемократичні умови діяльності, відсутність критики та підлабузництво призводили до зловживань владою.

Матеріальний достаток владної верхівки забезпечувався не лише порівняно високою зарплатою, а й напівприхова-ними привілеями і доступом до закритих спецрозподільни-ків, можливістю одержувати додаткові соціально-культурні послуги, мати кращі умови відпочинку.

Масові репресії

Головна мета сталінського терору:

1. Прагнення Й. Сталіна зміцнити і захистити свою владу.

2. Намагання придушити всякі виступи проти радянської влади.

3. Не допустити формування міцної опозиції режиму.

4. Ліквідувати прояви українізації.

5. Знищити прагнення українців до самостійного, наці­
онально-державного і культурного життя.

6. Позбавити українців історичної пам'яті.

7. Заборонити різні релігійні течії, зруйнувати храми.

8. Відкинути ті нарямки суспільної, філософської та істо­ричної думки, які виходили за рамки ідеологічних догм. Для виправдання репресій Сталін висунув тезу про заго­стрення класової боротьби під час будівництва соціалізму та наявність в Україні «повзучих» націоналістичних ухилів.

В Україні почастішали репресії з кінця 20-х років 1928 р.Сфабриковано «Шахтинську справу» над інженерно-технічними працівниками Донбасу. Й. Сталін використав цю справу для обгрунтування необхідності боротьби з ворогами, які, на його думку, перешкоджали соціалістичному будівництву.

1929 p. Звинувачення проти «класово-ворожих елементів* почали розглядати «трійки» у складі першого секрета­ря райкому партії, голови райвиконкому і начальника місцевого відділення ДПУ.

Березень — квітень 1930 р. У Харкові судили 45 членів міфіч­ної «Спілки визволення України». Судили інтелектуальну еліту українського народу (серед засуджених 2 акаде­міки, 11 професорів, 2 письменники, науковці, викла­дачі.вишів, учителі, юристи). її керівником оголосили колишнього діяча Центральної Ради, знаного літерату­рознавця С Єфремова.

Червень 1930 р. Надзвичайна комісія Верховного суду УРСР розглянула кримінальну справу «Контрреволюційні ор­ганізації в сільєьколгу господарстві». 29 прихильників О.Чаянова і.М. Бухаріна, які висгупа-ш за багатоукладність економіки та всебічний розви­ток сільськогосподарської кооперації, було звинуваче­но в антиурядовихдіях. Вони загинули у таборах.

1931 р. Сфабриковано справу Українського національного центру, в яку втягнули двох видатних українських іс­ториків: М. Грушевського і М. Яворського.

1933 р. Обвинувачення фахівцівсільськогоґосподарствавтому, що вони спеціально «прищеплюють худобі в колгоспах і радгоспах чуму, сибірку, сприяють поширенню менінгіту серед, коней тощо». Розглядалася справа 75 службовців наркоматів. На розгляд справи 75 осіб витратили менше ніж добу. У результаті 35 осіб розстріляно.

1933 р. Суд над Українською військовою організацією. Звину­вачено 148 осіб.

1934 р. Почалася масова кампанія «викриття ворогів» і ре­пресій проти них після вбивства С Кірова (1 грудня 1934 р.).

1 грудня 1934 р. Президія ЦВК СРСР прийняла постанову про порядок розгляду звинувачень у підготовці чи здій­сненні терористичних актів, яка відводила на слідство в цих справах не більше ніж 10 діб. Справи розглядали

без прокурорів і адвокатів. Оскарження чи помилуван­ня не допускалося. Найвищу міру покарання викону­вали відразу після винесення вироку. Середина грудня 1934 р. Засуджено до розстрілу 28 представ­ників творчої та наукової інтелігенції у справі Україн­ського центру білогвардійців — терористів.

1935 р. Оголошено про викриття Всеукраїнського бороть-бистського центру.

1936 р. Сфабриковано справу Українського троцькістського центру, Соціал-демократичної партії України та ін.

«Великий терор»

1937—1938 pp. Терор став масовим і всеохопним.

Масові репресії охопили всі категорії населення:

представників партійного і державного аппарату,

військових, ,

інтелігенцію,

робітників,

селянство. 1937 р. Порядок розгляду справ, визначений постановою Президії ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 p., було пошире­но на звинувачених у шкідництві та диверсіях. Слідство провадилося із застосуванням жорстоких тортур. Цю практику узаконено у 1937 p., коли Й. Сталін осо­бисто від імені ЦК ВКП{6) дав вказівку органам НКВС застосовувати до арештованих фізичні методи впливу.

1937 р. Посилився терор після візиту особистих представ­ників Й. Сталіна в Україну — В. Молотова, М. Єжова, М. Хрущова.

1938 р. Репресії не припинилися і після того, як у січні 1938 р. партійну організацію республіки очолив Микита Хрущов.

В Україні зазнали репресій: 1. Більшість керівників КП(б)У і РНК.

Серед них Є. Квірінг, В. Затонський, Ю. Медведев, Ю. Ко июбинський, X. Раковський, С. Косіор, В. Чубар.

2. Майже повністю був знишений ЦК КП(б)У, обраний н; XII з'їзді КП(б)У (із 62 членів ЦК знищено 55, з 11 члені] політбюро загинуло 10).

3. Репресії здійснювалися в рядах КП(б)У внаслідок її чисток З 1933 р. по 1938 р. кількісний склад КП(б)У зменшився ні 266,3 тис. членів.

4. Репресовано багатьох видатних діячів культури: письменника Остапа Вишню, режисера, засновника теа­тру «Березіль» Леся Курбаса, засновника школи монумен­тального мистецтва М. Бойчука, письменників М. Куліша, О. Досвітнього та інших.

5. Репресовано багатьох військових.

Повністю знишено штаб Київського військового округу, який очолював И. Якір.

Пропагандистський ідеал радянської людини

Радянська система не могла погодитися зі свободою іні­ціативи.

За партійними стандартами йшов процес виховання но-I воло покоління людей — будівників світлого майбутнього комуністичного суспільства.

Вище партійно-державне керівництво продовжувало ак­тивно й цілеспрямовано здійснювати політику обмеження інтелектуальної свободи встановленням жорсткої лолітич-| ної цензури, яка торкалася всіх сфер духовного життя на­роду. Під пильним контролем перебували засоби масової інформації, видавництва, різноманітні масові заходи, на­віть приватне життя громадян. З бібліотек вилучали «ідео-I логічно шкідливу та застарілу літературу», внаслідок чого ! бібліотеки втратили 60% книжкового фонду.

У молоді виховувалося зневажливе ставлення до свого минулого, заохочувалися доноси, наклепи. Створювалася

атмосфера загальної підозри, йшов пошук «ворогів народу» і замаскованих «троцькістів» чи «буржуазних націоналіс­тів», фабрикувалися справи і розгорталися політичні про­цеси, переважно проти інтелігенції.

У суспільстві нав'язувалася думка, що радянська люди­на — це насамперед "соціальна людина", для якої інтереси колективу завжди мають вище значення, ніж особисті, а всебічний розвиток особи розглядався не як Мета соціаліс­тичного будівництва, а як засіб досягнення мети. Підко­рення індивідуального колективному ставало законом для письменників, художників, науковців. Створювалися нові революційні обряди, влаштовувалися революційні свята.

Зміни у масовій психології та свідомості населення

У 30-х роках кожна людина була цілковито безсила перед державою.

Сформувалася психологія бездумних «гвинтиків», відчу­женість людей між собою. Понівечено долю мільйонів людей — членів сімей «ворогів народу». У страху, заохоченні до накле­пів, в умовах насильства виховувалося ціле покоління людей.

Організовано боротьбу з «релігійними забобонами»: за участі молоді організовано руйнували храми, заборонено використання подзвону церковних дзвонів.

Суспільство все більше занурювалося у прірву страху, відчаю, соціальної деградації.

У структурах ДПУ — НКВС сформувалася каста катів, які щоденно розстрілювали сотні в'язнів. За цю «роботу» навіть одержували високі нагороди.

Ретельно налагоджений апарат маніпулювання суспіль­ною свідомістю насаджував містично-забобонне схиляння перед «вождем», його діяннями. Всебічна і постійна пропа­ганда сприяла створенню ілюзорних і міфологічних уявлень про Й. Сталіна. У свідомості багатьох людей особа Й. Сталі­на перетворювалася на символ соціалізму, символ держави.

330.

Розвиток культури Становище у сфері освіти

25 липня 1930 р. Постанова ЦК ВКП(б) «Про загальне обов'язкове навчання».

Започатковано обов'язкове чотирикласне навчання.

Наприкінці другої п'ятирічки в Україні в основному за­вершено перехід до обов'язкового початкового, а в містах — до загального семирічного навчання.

Травень 1934р. Постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР „ Про структуру початкової і середньої школи в СРСР".

Запроваджувалася єдина структура загальноосвітньої школи трьох типів:

початкова (1—4 класи),

неповна середня (5-7 класи);

середня (8^10 класи).

Запроваджено:

тривалість уроку;

єдиний день початку навчсільного року — 1 вересня;

п'ятибальну систему оцінювання знань.

Гальмувалася українізація, скорочувалася кількість укра­їнських шкіл.

Наприкінці 30-х років стало обов'язковим вивчення ро­сійської мови, змінювалася українська граматика й абетка у напрямку наближення їх до російської мови.

Квітень 1938 р.Постанова ЦК ВКП(б), за якою створен­ня навчальних закладів національних меншин оголошува­лося „насадженням вогниш буржуазно-націоналістичного впливу на дітей", а тому подальше їх існування було визна­не "недоцільним та шкідливим". Усі ці заклади закрили.

Характерними були ідеологізація навчальних програм, робота в школі піонерської та комсомольської організацій.

Внаслідок розвитку системи освіти і діяльності товари­ства «Геть неписьменність!» у 1939 р. в Україні лишилося тільки 15% дорослих людей, які не вміли читати й писати.

Жорстокого удару по народній освіті завдали масові по­літичні репресії. Нове керівництво Наркомату освіти УРСР

в особі В. Затонського і А. Хвилі (попередній нарком освіти М. Скрипник внаслідок гонінь покінчив життя самогуб­ством), підтримане вищим керівництвом республіки, по­вело боротьбу з «націоналізмом» в системі народної освіти. Багатьох учителів було арештовано і репресовано. Формування кадрів спеціалістів

Зростала кількість вищих навчальних закладів.

У 1933 р. відновилася дяльність університетів у Києві, Дніпропетровську, Одесі й Харкові.

У січні 1934 р. встановлено наукові ступені кандидатів і докторів наук, а також наукові звання доцентів і професорів.

Якщо у 1929 р. в Україні діяло 38 вишів, у яких навчалося 29 тис. студентів, то в 1939 р. в 148 вишах навчалося понад 125 тис. студентів.

Значно розширилася мережа середніх навчальних закла­дів. На кінець 1837 р. їх було 576 із 159 тис. учнів.

За період із 1921 р. по 1938 р. Україна підготувала 400 тис. спеціалістів для народного господарства, науки, культури.

Читайте також:

1. F) Наслідки демографічного вибуху.
2. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
3. Адміністративний арешт активів та його наслідки
4. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
5. Антична колонізація Північного Причорноморья та її наслідки.
6. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора
7. Багатомірність системи світового господарства
8. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
9. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
10. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
11. Безробіття, його види і наслідки.
12. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.

Переглядів: 3042