• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Негативні наслідки індустріалізації

З Н

Директивне господарювання

На початку 1928 р. в управлінні промисловістю СРСР стали переважати не плани-прогнози, а плани-директиви. XV з'їзд ВКП(б) прийняв директиви зі складання 1-гоп'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР на 1928- 1932 рр.

Проект плану мав два варіанти — відправний та опти­мальний (напружений).

Відповідно до основних показників п'ятирічного плану розроблялися плани економічного розвитку України, за­тверджені у травні 1929 р. XI Всеукраїнським з'їздом рад, і стали державним законом:

капіталовкладення в економіку України — 13 млрд. крб., виробництво електроенергії передбачалося збільшити у 2,5 разу,

продукцію машинобудування — в 3 рази, хімічну промисловість — у 3,5 разу.

Мала місце безсоромна експлуатація робітничого класу, насамперед на основі примусу, страху. Експлуатувався масовий трудовий ентузіазм трудящих, впроваджувалися нові методи інтенсифікації праці робітників, зокрема че­рез організацію масового виробничого змагання. 31 січня 1929 р.В країні підписано першу господарсько-політичну угоду про змагання. Шахтарів зобов'язували перевиконати планові завдання, підвищити продуктив­ність праці, знизити собівартість продукції. Навесні у ви­робничому змаганні України брали участь 310 тис. душ. З 1929 р.здійснювався перехід до форсованої індустріалі­зації. Й. Сталін у статті „Рік великого перелому" обнаро­дував темп приросту промислової продукції другого року п'ятирічки - 32%. Ці цифри не підкріплювалися відповід­ними матеріальними ресурсами.

На XVI з'їзді ВКП(б) Й. Сталін виступив із, пропозицією досягти 45% темпів приросту промислової продукції на тре­тій рік п'ятирічки.

Незважаючи на провал політики форсованого розвитку, країна за п'ятирічку зробила великий крок уперед.

Проте плани 1 -ї п'ятирічки виконано не було. Середньо­річний приріст промислової продукції не перевищував 10%. Фактичний видобуток вугілля в Донбасі становив 45 млн тонн замість 6,6 млн.

Політбюро ЦК ВКП(б) своїм рішенням від 1 люто­го 1933 р. заборонило всім відомствам друкувати будь-які цифрові дані з цього приводу, країні було оголошено, що п'ятирічний план виконано за 4 роки і 3 місяці.

На другу п'ятирічку (1933— 1937pp.) було запропоновано • помірковані середньорічні темпи зростання промислової продукції - 16,5%. Інтенсивніше стала впроваджуватися нова техніка, більше уваги приділялося підготуванню ква­ліфікованих кадрів.

На заводах і фабриках з'явилися сотні тисяч новаторів виробництва.

У нічну зміну проти 31серпня 1935р. вибійник шахти "Центральна Ірмине" О. Стаханов застосував новий метод роботи, що грунтувався на розподілі виробничих операцій між вибійником і двома кріпильниками. За зміну видобу­то 102 тонни вугілля, що в 14,4 разу перевищувало норму. Держава використала трудові здобутки „стахановців", щоб переглянути норми виробітку в бік збільшення на 35 — 45%. Це призвело до посилення експлуатації робітничого класу.

Другий п'ятирічний план теж не було виконано.

Третій п'ятирічний план, прийнятий XVI11 з'їздом ВКП(б), на 1938 — 1942 pp.теж не було виконано.

Європа стояла на порозі нової війни, тому було різко збільшено витрати на оборону. Вжито надзвичайних заходів:

1. Грудень 1938р. Постанова ЦК ВКП(б) і РНК "Про за­ходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування та боротьбу зі зловживаннями у цій справі".

2. Червень 1940р. Указ Верховної Ради СРСР '"Про пере­хід на 8-годинний робочий день і семиденний робочий тиждень

та про заборону самовільного залишення робітниками й служ­бовцями підприємств та установ ".

Напружені плани вимагали інтенсифікації праці робіт­ників. Це досягалося двома шляхами:

1. Соціалістичне змагання за перевиконання завдань, що ґрунтувалося на ентузіазмі, моральному заохоченні (на­городження грамотами, орденами тощо).

2. Адміністративний примус, переслідування в криміналь­ному порядку (за брак в роботі, запізнення тощо).

Успіхи індустріалізації в Україні за роки довоєнних п'ятирічок

1. Кількість промислових підприємств зросла за роки дово­єнних п'ятирічок в 11 разів.

2. Відбулося зростання промислового потенціалу в 7 разів.

3. Було збудовано: Дніпрогес (жовтень 1932 р. — введено до ладу Дніпровську гідроелектростанцію - тоді найбільшу у Європі), "Запоріжсталь", "Криворіжсталь", "Азовсталь",

"Дніпроалюмінійбуд", Краматорський машинобудівний завод, Харківський тракторний (у жовтні 1931 р. завод випустив перший трактор) та багато інших.

4. У Донбасі споруджено 100 шахт.

.5. Україна стала важливою металургійною, вугільною, ма­шинобудівною базою СРСР.

6. Україну перетворено з аграрної країни на індустріальну.

7. Трудівники України створили потужну індустріальну базу, що вивела республіку на рівень економічно розвинених країн світу.

8. Україна посіла друге місце в Європі за виплавленням ча­вуну, четверте — за видобутком вугілля.

9. Сформувався національний український робітничий клас і технічна інтелігенція.

Удвічі зросла чисельність робітників.

• Посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління.

• Ігнорувалися економічні закони регулювання економіки.

• Змінилося співвідношення між великою і дрібною про­мисловістю, до складу якої входили кустарно-ремісничі заклади та окремі товаровиробники. Частка великої про­мисловості зросла до 92,5%.

• Держава відмовилася від нової економічної політики і по­чала примусовими засобами визискувати з селян додат­кові кошти на форсування індустріалізації.

• Заборонялася приватна торгівля (вона була одержавлена).

• Знизився життєвий рівень населення— черги, продоволь­чі картки, дефіцит найнеобхіднішого.

• Обсяг товарів народного споживання відставав від по­треб, скоротилося виробництво в легкій та переробній галузях промисловості.

• Не було матеріального принципу стимулювання праці. Праця робітників стимулювалася позаекономічними засо­бами, головно розгортанням "соціалістичного змагання".

• Взято курс на мілітаризацію промисловості.

• Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супро­воджувалася репресіями. Нераціональне і нерівномірне розміщення продуктивних сил.

• Сталася ізоляція радянської економіки від світової.

• Низький життєвий рівень населення.

Життя й побут верств і груп населення

Для заохочення трудящих широко застосовувалися мо­ральні стимули, а для ударників і стахановців — матеріальні: у 1930 р. ударник на виробництві одержував у 8 - 10 разів більшу зарплату, ніж чорнороб.

Довоєнні п'ятирічки передбачали обов'язкове "затя­гування поясів" трудящими. Будівельники гігантських об'єктів нерідко жили у жахливих умовах: у холодних бара-

ках, де не було ні підлоги, ні печей, де часто протікала по крівля. Не вистачало ліжок, постільної білизни, меблів, на віть сірників. Майже не існувало лазень і пралень, лютували епідемії тифу, дизентерії, кору, малярії. Населення було по­гано забезпечено продовольством і товарами першої необ­хідності. У побут радянських людей надовго увійшли черги продовольчі картки, дефіцит, найнеобхіднішого.

У другій п'ятирічці (1933—1937 pp.) дешо підвищився життєвий рівень населення. ■

Колективізація Хлібозаготівельні кризи 1927—1929 pp.

У 1927—1929 pp. селяни відмовлялися добровільно про­давати хліб державі через надто низькі заготівельні ціни. Ціни на промислові товари були надто високими, тому утворилися так звані «ножиці цін».

Для подолання хлібозаготівельної кризи 1927 — 1928 pp. влада вдалася до надзвичайних заходів: обшуків, величезних штрафів, розпродажу майна неплатників податків і боржни­ків, які не здавали встановленої "їм норми зерна, депортацій найнепокірніших селян у віддалені регіони країни.

З 3 липня 1929 р. після прийняття постанови ВУЦВК і Рад наркому України «Про поширення прав місцевих рад щодо сприяння виконання загальнодержавних завдань і планів» сіль­ським радам дозволили накладати на боржників п'ятикратні штрафи від вартості незданого хліба, продавати господарства боржників, порушувати проти них кримінальні справи.

. Лише на Дніпропетровщині під час такої «хлібозаготів­лі»» у 1928 р. притягнуто до суду 1200 громадян, понад 3 ти­сячі селянських сімей виселили з рідних місць.

На початку 1928 р. Й. Сталін в умовах надзвичайних за­ходів «кризи хлібозаготівель» висунув гасло суцільної ко­лективізації.

Із 1 березня 1929 р. в містах з'явилися картки на хліб -явне свідчення продовольчої кризи.

Перехід до суцільної колективізації

«Йдемо звитяжно, переможно — Немов гроза ідем! ' Як перевиховать не можна — У землю покладем». (М. Руденко про колективізацію)

Шлях суспільства до соціалізму більшовики пов'язували із переведенням селянства на рейки великого виробництва.

Перші колективні господарства виникли ше у 1917— 1920-х роках.

Залежно від ступеня усуспільнення колективні госпо­дарства поділялися на:

• ТСОЗи — товариства спільного обробітку землі, в яких колективізувалися лише посіви;

• Артілі— колективізувалися посіви та майно, але зали­шалася присадибна ділянка та необхідний для ЇЇ обробітку живий і неживий реманент;

• Комуни — селянські господарства повністю розчиня­лися в колективному.

Незважаючи на всебічну підтримку держави, селяни не­охоче йшли в колгоспи.

Колективізація - перебудова сільського господарства в СРСР внаслідок повсюдного створення колективних господарств (колгоспів) наприкінці 20-х - на початку 30-х років, яка супроводжувалася ліквідацією одноосіб­них господарств.

Колективізоване село повинно було забезпечити промис­ловість дешевою робочою силою (розкуркулені селяни поповнювали робітничий клас), а колгоспи мали забез­печити промислові центри продуктами харчування. Колгоспи були зручною формою, з допомогою якої ' можна було легко викачувати ресурси до державного бюджету. Грудень 1927 р.XV з'їзд ВКП(б). Взято курс на проведення колективізації.

Завдання колективізації

1. Потреба забрати кошти із села на індустріалізацію.

2. Забезпечити населення країни дешевими продуктам! харчування й сировиною.

3. Знищити індивідуальні селянські господарства.

4. Ліквідувати дрібнотоварний уклад на селі.

5. Ліквідувати заможне селянство (куркульство) як клас.
Метод колективізації: форсований метод з широким залу­
ченням державного репресивного аппарату- терору, безза­
коння, репресій.

1928 р. Для забезпечення успішної колективізації створю­валися державні сільськогосподарські підприємства, які зосереджували наявну сільськогосподарську техні­ці ку і кадри механізаторів (МТС - машинно-пгракторні станції). їхнім завданням було виробничо-технічне обслуговування колгоспів і радгоспів - головним чи­ном тракторна оранка і комбайнове збирання хліба. Листопад 1929 р. Курс на суцільну колективізацію.

Серед ініціаторів форсування колективізації в Україні був генеральний секретар ЦК ВКП(б) України С Косі-ор, який підтримав пропозицію Й. Сталіна, В. Молото­ва, Л. Кагановича завершити суцільну колективізацію протягом року. Прийнято резолюцію пленуму «Про сіль­ське господарство України і про роботу на селі», в якій стверджувалося, що Україна має все неодхідне, щоб іти прискореними темпами попереду інших союзних респу­блік у справі колективізації сільського госпрдарства. 5 січня 1930 р. Постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колек­тивізації і заходи допомоги держави колгоспному будівни­цтву».

Україна колективізацію повинна була закінчити восени 1931 р. Але йшла з прискоренням темпів колективізації (до середини 1931 р. в Україні було колективізовано 38% селянських господарств, а до кінця 1932 р. - 70%). У 30-х роках на селі організовували соціалістичні зма­гання.

1. У 1935 р. Паша Ангеліна (Донеччина) стала ініціатором всесоюзного змагання тракторних бригад.

2. Марія Демченко (тепер Черкащина) взяла зобов'язання виростити по 500 ц цукрових буряків з гектара.

В Україні почалося змагання п'ятисотенниць.

Розкуркулення

Розкуркулення - політика знищення селян-власників ад­міністративним примусом для вступу до колгоспів або засобами оподаткування, а також депортацією репресо­ваних селян на відбудови.

Це одна з найдраматичніших сторінок в історії колек­тивізації.

Мета

1. Ліквідувати заможних господарів, яких називали «курку­лями».

2. Передати колгоспам найприбутковіші селянські госпо­дарства із землею та реманентом.

3. Вилучити значних запасів сільськогосподарської продук­ції.

Кампанія «ліквідація куркульства як класу» — це форма ре­пресій стосовно селянства.

ЗО січня 1930 р. - постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах су­цільної колективізації».

Категорії куркулів, визначені у постанові

1. Активні вороги радянської влади,

учасники антирадянських виступів — 10 років ув'язнення або розстріл-

2. Пасивні вороги радянського ладу

(ті, хто в межах радянського законодавства

намагався боронити свою власність) — конфіскація майна,

виселення до північних та східних районів СРСР.

3. Лояльні'до політики більшовиків,
що не чинили опору радянській владі,

але не бажали вступати до колгоспів — виселення за терито­рію колгоспів, надання гіршої землі, розселення в спеціаль­них поселеннях за місцем проживання.

У січні — березні 1930 р.в Україні пройшла перша хвиля розкуркулення, яка зачепила 517 господарств (2,5% всіх се­лянських господарств). Вона охопила 76% районів України.

Восени 1930 р.розпочалася друга хвиля розкуркулення.

Тих, кого розкуркулювали, висилали за межі республі­ки. В Україні було розкуркулено понад один мільйон селян. Політика розкуркулення стала засобом політичного тиску на все селянство, оскільки в куркулі записували всіх, хто не хотів вступати до колгоспу.

Усього за роки суцільної колективізації розкуркулено близько 200 тис. селянських господарств. Разом із членами сімей це становило приблизно 1,2—1,4 млн душ. Понад по­ловину з них — близько 800 тис. осіб — виселили на північ і до Сибіру.

Рішенням січневого 1933р. об'єднаного пленуму ЦК і ЦКК ВКП(б) при МТС створювалися політвідділи, наділені надзвичайними повноваженнями на селі.

Влада політвідділів була безмежною і вони використали її, насамперед, для репресій.

Читайте також:

1. F) Наслідки демографічного вибуху.
2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
3. Адміністративний арешт активів та його наслідки
4. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
5. Антична колонізація Північного Причорноморья та її наслідки.
6. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора
7. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
8. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
9. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
10. Безробіття, його види і наслідки.
11. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
12. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки

Переглядів: 1879