МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Правовий статус Східної Галичини та українських північно-західнихземель у складі ПольщіІ І І Х У творах живопису провідною стала тема «соціалістичного будівництва», а головними героями — робітники, селяни, діячі культури, воїни Червоної армії. Історію світового живопису прикрасила творчість художника-монументаліста Михайла Брйчука. У 1936 р. за сфабрикованими обвинуваченнями було заарештовано М. Бойчука і кількох його учнів, а через рік усіх їх розстріляли. Зазнали переслідувань десятки інших новаторів, що не змогли пристосуватися до системи адміністративно-директивного керівництва мистецтвом або стали жертвами наклепів. Музика Значний творчий внесок у розвиток музичної культури зробили в ті роки композитори Л. Ревуцький, Б. Лятошин-ський, В. Вериківський, В. Косенко, К. Данькевич, П. Ко-зинський та інші. Велике значення для розвитку музичного мистецтва, підготовки висококваліфікованих мистецьких кадрів мало відкриття у 30-х роках Київської, Харківської та Одеської консерваторій. 30-ті роки виявилися особливо трагічними для українського кобзарства й лірництва. Кобзарі й лірники співали про жахливу долю народу, про голод в Україні, насилля і жорстокість. Вони продовжували нагадувати своїм землякам про втрачену волю, про героїзм і романтику минулих козацьких часів. Прославляти більшовицькі порядки в Україні вони не хотіли. У грудні 1934 р. до Харкова на прикінцевий етап Республіканської олімпіади міста і села прибуло близько 300 кобзарів і лірників, усіх їх заарештували і розстріляли. Сотні талановитих професіоналів гри на бандурі було репресовано. У 1937—1938 pp. за сфабрикованими обвинуваченнями розстріляли композитора К. Богусловського та багатьох ін ших діячів музичного і пісенного мистецтва.
Театр Значне місце в розвитку української культури продо вжувало посідати театральне мистецтво. В українських теа трах творили П. Саксаганський, М. Садовський, Н. Ужвій О. Сердюк, А. Бучма, О. Борисоглібська, Ю. Шумський В. Добровольський. Наприкінці 30-х років в Україні працювало понад 80 театрів. В історію українського театру золотими літерами вписано ім'я Леся Курбаса - реформатора українського театрального мистецтва, обдарованого режисера і талановитого організатора, який разом зі своїм творчим колективом показував глядачам правду життя. Його звинуватили в націоналізмі, звільнили з роботи у створеному ним 1922 р. театрі «Березіль», а потім після арешту у 1933 р. відправили до таборів, де він і загинув. Разом із ним репресували чимало акторів його театру, а сам театр закрили. Репресовано таких артистів театру і кіно, як Ф. Лопатин-ського, М. Надемського, С. Шагайла та багатьох інших. Кіномистецтво За складних умов боротьби з матеріальними труднощами розвивалося кіномистецтво України. З появою звукового кіно на початку 30-х років кіномистецтво вступило у новий, вищий етап свого розвитку. Першими звуковими фільмами в Україні були: документальний — «Симфонія Донбасу» Д. Вертова і художній — «Фронт» Соловйова. Новими творами збагачували вітчизняне кіномистецтво О. Довженко, І. Кавалерідзе, L Савченко. Фільми Олександра Довженка («Арсенал», «Земля», «Щорс») увійшли до скарбниці світового кіномистецтва. За період з 1929 р. по 1937 р. в Україні було знято близько ] 80 фільмів різних жанрів. «Розстріляне відродження» Розстріляне відродження — умовна назва літературно-мистецької генерації 20—30-х років, репресованої більшовицьким режимом та їх ідеологічним закріпаченням, внаслідок чого було завдано значних збитків духовному життю українського народу. Погроми 30-х років у культурі завдали великих втрат духовному життю всього українського суспільства. 1. Спочатку заборонено літературні товариства. 2. Під невблаганним пресом опинилися науковці, письменники, діячі культури. 3. Жорстоко переслідувалися діячі національної культури. 4. Велася боротьба проти націоналістичних ухилів. 1933р. Заарештовано талановитого поета, прозаїка і драматурга М. Ялового. М. Хвильовий заподіяв собі смерть. Репресовано О. Слісаренка, О. Досвітнього, Остапа Вишню (засуджено до 10 років концтаборів) тощо. 1934р. Розстріляно Г. Косинку, Д. Фальківського, К. Бурового. . 1935р. Жертвами репресій стали М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, В. Поліщук. 1937р. Розстріляли М. Семенка, І. Микитенка і багатьох інших талановитих майстрів слова. Із 193 членів і кандидатів у члени Спілки письменників України було репресовано 97. Жертвами сталінських репресій стали 500 письменників України. Серед них: прозаїк і драматург М. Яловий, поет М. Хвильовий, письменники Г. Косинка, Д. Фальківський, М. Зеров, М. Се-менко, режисер Лесь Курбас. - Політика держави щодо церкви та її наслідки. Ліквідація УАПЦ Продовжувалося гоніння на Українську автокефальну православну церкву, яку було ліквідовано у 1930 р.
|. . У 30-х роках проводилося масове знищення культовії споруд, зруйновано сотні пам'яток церковної архітектури. Взято курс на формування атеїстичного світогляду. Унаслідок таких дій у суспільстві назрівали моральні де формації, бездуховність. Олександр Шумський (1890-1946) Народився 2 грудня 1890 р. в с Рудня — Борова Житомирського повіту Волинської губернії (тепер Нова Бурова Житомирської області) в сім'ї наймита. У 1906 р. закінчив двокласну сільську школу й почав працювати на лісопильних заводах, а відтак - помічником землеміра. З 1908 р. брав участь у діяльності робітничого гуртка. У 1915р. склав екстерном іспити на атестат зрілості і вступив до ветеринарного інституту. Того самого року його призвали до армії, а під час Лютневої революції 1917 р. в Росії обрали делегатом корпусного, армійського і фронтового з'їздів солдатських комітетів. Наприкінці листопада 1917 р. він входив до складу ЦК УПСР і став одним із лідерів лівої течії цієї партії. О. Шумський рішуче виступив проти Гетьманату П. Скоропадського, розцінивши його владу як диктатуру поміщиків, капіталістів і генералів, та закликав до рішучої відсічі цій диктатурі. Ліві есери дедалі більше зближувалися з комуністами. На початку 1919 р. О. Шумський працював у колегії наркомату освіти України, а під час • наступу Денікіна брав участь у підпільній боротьбі проти білогвардійців, виступив за воєнно-політичний та економічний союз радянських республік. О. Шумський став членом комуністичної партії більшовиків України, невдовзі його обрали до ЦК КП(б)У, згодом до політбюро та оргбюро. Він очолив відділ ЦК з роботи на селі, а піт час нападу на країну військ буржуазно- поміщицької Польщі клопотався мобілізацією людських і господарських ресурсів на потреби війни. Наприкінці 1920 р. О. Шумський очолив Київський губернський революційний комітет, входив до складу радянської делегації на паризьких переговорах про мирний договір із Польщею. Із квітня 1921 р. він — повноважний представник України в Польщі, з лютого 1923 р. по травень 1924 р. — уповноважений ЦК Всеробітземлісу в Україні, згодом — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу ЦК КП(б)У, а з вересня 1924 р. — народний комісар освіти України. О. Шумський багато робив для українізації народної освіти. У квітні 1925 р. генеральним секретарем ЦК КП(б)У став Л. Каганович. Невдоволений методами його роботи, О. Шумський порушив перед Й. Сталіним питання про заміну Л. Кагановича. Цього Л. Каганович йому не забув. На лютнево-березневому пленумі ЦК КП(б)У у 1927 р. йшлося про «націоналістичний ухил» О. Шумського, обстоювання ним форсованих темпів українізації та підтримку «націоналістичних гасел» М. Хвильового. О. Шумського було звільнено з посади наркома освіти. Він був змушений покинути Україну. У 1927 - 1933 pp. працював у Ленінграді ректором Ленінградського інституту народного господарства, політехнічного інституту, головою ЦК профспілки працівників освіти та на інших посадах. 13 травня 1933 р. О. Шумського заарештували й засудили до 10-річного ув'язнення за участь в Українській військовій організаціїх та за «контрреволюційну діяльність». Його протести і звернення в різні інстанції, зокрема до Й. Сталіна, залишалися без відповіді. Після років перебування у тюрмах відбував заслання у Красноярську. 18 вересня 1946 р. О. Шумського підступно знищили агенти державної безпеки.
Микола Скрипник (1872-1933) Народився 25 січня 1872 р. в с Яснувата Катеринославської губернії (тепер місто Донецької області) в сім'ї залізничного службовця. Навчався у Барвінківській двокласній сільській школі, а потім — в Ізюмському реальному училищі, з якого був вигнаний за революційну діяльність. Склав екстерном іспити за програмою реального училища і вступив до Петербурзького технологічного інституту. В РСДРП - з 1897 р. За 20 дореволюційних років він 15 разів зазнавав арештів, 7 разів перебував на засланні, 6 разів утікав із неволі. М. Скрипник брав активну участь у першій російській революції, а після революції влаштовував нелегальні сходини і збори, засідання партійних комітетів, народні Мітинги, демонстрації, вів повсякденну агітаційно-пропагандистську та організаційну роботу. Проводив значну роботу і після Лютневої революції 1917 p.: обирався делегатом на конференцію рад робітничих і солдатських депутатів у Москві, згодом до центральної ради фабрично-заводських комітетів Петрограда. Під час Жовтневого перевороту входив до складу військово-революційного комітету. Після Жовтневого перевороту був одним із організаторів КП(б)У. Від липня 1921 p. M. Скрипник■— нарком внутрішніх справ УСРР, у 1922 - 1927 pp. - нарком юстиції та генеральний прокурор УСРР. З 1927 по 1933 pp. M. Скрипник - нарком освіти УСРР. За короткий час він домігся значних успіхів в українізації народної освіти. Завдяки зусиллям М. Скрипника станом на 1929 р. понад 80% загальноосвітніх шкіл і 30% вищих навчальних закладів республіки стали україномовними, а 97% українських дітей навчалися рідною мовою. 6 вересня 1928 р. нарком освіти М. Скрипник затвердив новий Український правопис. Він був одним із тих небагатьох державних дічів, які намагалися зберегти хоча б основні риси української державності, чинив опір денаціоналізації культури й мистецтва, а також формуванню в Україні тоталітарного сталінського режиму. 23 лютого 1933 р. М. Скрипника, звинуваченого в націоналізмі, було звільнено з посади наркома освіти й призначено головою держплану та заступником голови Раднарко-му УСРР. Почалася кампанія цькування М. Скрипника. Його обговорювали на чотирьох засіданнях політбюро ЦК КП(б)У. після чого вивели з його складу. Не витримавши несправедливих звинувачень, М. Скрипник заподіяв собі смерть. Тема. Західноукраїнські землі в 1921-1939 pp. Західноукраїнські землі у складі Польщі 14березня 1923р. Рада послів великих держав (Великої Британії, Франції, Італії та Японії) прийняла рішення про визнання суверенітету Польщі над Східною Галичиною. У складі Польщі перебували такі українські землі: Східна Галичина, Західна. Волинь, Полісся, Холмшина, Підляшшя, Лемківшина. Східна Галичина з Лемківщиною до 1918 р. була під владою Австро-Угорщини. . Утворено три воєводства: Львівське, Тернопільське, Ста-' ніславське.
Західна Волинь, Полісся, Холмщина з Підляшшям до Першої світової війни були під владою Російської імперії, а після радянсько-польської війни 1920 р. перейшли під владу Польщі. Польські землі було поділено. і. Корінні польські землі, які мали привілейоване становище. 2. Окраїнні землі - переважно українські і білоруські землі, До 1939 р. у сільській місцевості оселилося близько 200 тис. поляків, у містах — близько 100 тис. 3. Польський уряд проводив політику інкорпорації, яка передбачала створення од нонаціональної держави примусовим асимілюванням національних меншин (зокрема українців). 4. Українці Східної Галичини з Лемкївщиною (понад 3 млн) належали до греко-католицької церкви, а українці, які заселяли землі Західної Волині, Полісся, Холм шин и з Підляшшям, сповідували православ'я. 5. Поширено доктрину польського «прометеїзму», висунуту з приходом Ю. Пілсудського до влади, яка означала, що історична місія Польщі — допомогги звільненню східноукраїнських і східнобілоруських земель від влади Москви та об'єднати їх з Польщею на федеративних засадах. Тому передбачалося замінити курс з національної асиміляції курсом на державну асиміляцію, тобто зробити українців свідомими патріотами Польщі. Промисловість 1". Польський уряд переділив країну на дві території - Польщу «А» (корінні польські землі, уряд сприяв розвитку промисловості) і Польщу «Б» (західноукраїнські землі, уряд стримував розвиток промисловості).
2. У Польщі «Б» вводилися високі залізничні тарифи, щоб обмежувати зв'язки західноукраїнських земель із ринками Польщі «А». 3. 85% підприємств Східної Галичини були дрібними (працювало менше 20 душ). 4. Тут розвивалися ті галузі, які забезпечували високі прибутки без значних капіталовкладень, а саме: нафтодобувна, .'.'-. деревообробна, харчова. промисловість із перероблення сировини. 5. Значною мірою збереглися ремесла, що свідчило про еко 6. Спостерігалося засилля іноземного капіталу — фран Сільське господарство 1. Велике приватновласницьке і церковне землеволодіння у Східній Галичині становило 43,9% загальних площ. 2. Було багато безземельних і малоземельних селян. 3. У липні 1919 р. польський сейм схвалив Основи земельної реформи. 4. Польська влада видала таємний указ, яким заборонялося продавати українським селянам більше 5% поміщицьких земель, що за умовами аграрної реформи підлягали викупу. 5. Половина орної землі після аграрної реформи залишалася за поміщиками, державою та церквою. 6. Змушені господарювати на невеличких клаптиках землі, селяни не м,огли використовувати машини і передову агротехніку. ';...- 7. Держава обкладала селянські господарства непосильними податками.
Українська кооперація Формою самоорганізації українців стали численні кооперативні об'єднання: Спілка українських купців і промисловців, Українське технічне товариство тошо. Сформувалася розгалужена система кооперативів, шоб створити противаги іноземному економічному впливові. Напередодні Другої світової війни у Східній Галичині було 4 тис. кооперативів, які об'єднували 700 тис. членів. Польські власті штучно стримували розвиток української кооперації, надаючи пільги кооперації польській, обмежу1 ючи діяльність українських другорядними господарськими сферами. Економічне становище населення 1 .Колоніальний характер економіки. 2. Панівне становище іноземного капіталу. 3. Переважання аграрного сектора. 4. Екстенсивний шлях розвитку сільського господарства. 5. Промисловість розвивалася слабко, національної буржуазії майже не було, робітничий клас був нечисленним. Читайте також:
|
||||||||
|