Кераміка

У французькій кераміці, що досяглася повного розквіту в XVIII ст., уже в XVIIст. створюються видатні твори. Триває виготовлення глазурованих виробів у середньовічному дусі, таких, як глиняна статуетка флейтиста з району Бове (Музей кераміки в Севрі; іл. 553) і нормандська кераміка з Кальвадосу. Поряд із цим виготовляють і фаянс із випалом при високих температурах; у цьому випадку вироби розписуються окислами металів поверх сирої емалі, яка поглинає фарбу до випалу, що виключає можливість виправлень. У той же час виготовляється фаянс із випалом при низьких температурах, з розписом по попередньо обпаленій глазурі; ця технологія дозволяє одержувати більш тонкий малюнок і вносити виправлення, а також застосовувати велику кількість тонів. Третій випал, що закріплює розпис, здійснюється при ще більш слабкому вогні в особливій муфельній або відбивній печі.

Технологія першого типу застосовується на мануфактурах Невіра, Руана, Мустье. Керамічне виробництво Невіра спочатку наслідувало італійської традиції, занесеної сімейством майстрів Конрад, що переселилися в Невір наприкінці XVI ст. Не відмовляючись від італійської манери, неверські керамісти в більшій або меншому ступені наслідують Схід і створюють вироби в «перському смаку». У другій половині XVII ст. складається самостійний неверський стиль. До цього періоду відносяться такі статуетки, як Мадонна з яблуком, датована 1636 р. Вірність ренесансному духу кераміка Невіра зберігає до початку XVII ст. (іл. 554).

Руанські керамісти проявляють більше самобутності. Після періоду наслідування італійської й неверської продукції й копіювання слідом за Дельфтом китайських виробів, що викликали загальне замилування, руанці починають виготовляти більші блюда з гербами, сюжетною композицією в центрі й широким бордюром по внутрішньому краю. Збереглися фаянсові вироби, підписані Едмом Потером (1647р.) і Брюманом (1699 р.). Але справжній розквіт руанського фаянсу припадає на XVIII ст. У Мустьє з 1710 р. починають робити фаянсові вироби з декором по моделях Берена й інших художників-декораторів, що розробляли стиль Людовика XIV. Цей вид візерунка на білім тлі, розміщеного вільно, з більшими незаповненими ділянками, зберігав популярність через багато років після смерті короля в 1715 р. у силу віддаленості Версаля й звичайного відставання провінції від зміни мод при дворі.

Технологія другого типу одержала значний розвиток у Франції тільки в XVIII ст., тим часом як у Нюрнберзі й Аугсбурзі її широко застосовують із 1650 р. при виготовленні білого фаянсу. Германія освоїла виробництво великих фаянсових печей, таких, наприклад, як піч роботи Андреаса Лейбольда, покрита чорною глазур'ю й датована 1662 р. (Гамбург, Музей; іл. 556). Печам цього типу була призначена довга популярність.

В Англії керамісти Стаффордшира, і зокрема Томас Тофт, виготовляють поливну кераміку в соковитому народному стилі. Там же роблять і тонкий фаянс, так звану «трубкову глину».

Однак набагато більшу славу завойовує фаянсова продукція Дельфта. Дельфтські вироби обпікалися при високих температурах і спочатку розписувалися гризайлю синім кобальтом, відрізняючись перевантаженим декором. Нідерландські керамісти, перебуваючи під італійським впливом, копіювали твори живопису або імітували картину замість того, щоб створювати декор, властивий кераміці. Інші нідерландські мануфактури копіювали китайську і японську порцеляну (іл. 555).

Фаянсові кахлі ще більшою мірою, ніж посуд, наслідують живопис. Великі майстри Абрагам де Ког і Фредерік ван Фритом створюють кахлі в синіх тонах і копіюють у них живопис своїх сучасників, зображуючи різні сцени, морські пейзажі й жанрові картинки, настільки типові для голландського мистецтва. Вони копіюють і релігійні сюжети й особливо портрети із гравюр; блюда з портретними зображеннями мали великий успіх.

Надалі підсилюється вплив мистецтва країн Азії. Могутня Ост-індська голландська компанія ввозить вироби з Китаю Мінського періоду й з Японії. В XVII ст. голландські купці були єдиними європейцями, що одержали право вести торгівлю з імперією Сходу Сонця. У Європі розвивається смак до екзотики, і імпорт не покриває попиту. Це й спонукало голландців імітувати у фаянсі китайську і японську порцеляну.

З'являються вироби в синіх тонах з візерунком із квітів і птахів, що наслідують китайським. Такий орнамент прикрашає не тільки вази й тарілки, але й специфічно голландський виріб — вази для тюльпанів. Інший, змішаний вид технології застосовує наряду з синім кольором, що досягається сильним випалом, марганцевий фіолетовий колір, зелений і червоний, одержувані в муфельній печі. Зважаючи на все, перші імітації азіатських виробів по методу слабкого випалу були здійснені на фабриці Хоппенстейна в 1660- 1690 рр.

Поліхромний фаянс сильного випалу, що поєднує на білім тлі червоний, синій, зелений, жовтий і чорний тон, застосовується при імітації п’ятиколірних « у-цай» епохи імператора Ваньли. Виготовляються також рифлені вази з «кашмірським» орнаментом, у якім відчувається наслідування візерункам індійських тканин. Керамісти копіюють у фаянсі навіть китайські лакові вироби, а на самому початку XVIII ст. імітують сцени з фігурами японські тканини, що прикрашають, какемоно.

Усі ці наслідування чудові по якості. Завдяки гарному знайомству із творами мистецтва Азії дельфтські майстри глибше, чим майстри інших європейських країн, освоїли сучасне їм декоративне мистецтво Китаю і Японії й зіграли вирішальну роль у посиленні екзотичного струменя в мистецтві Європи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Живопис	\|	Тканини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.