МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Кераміка
Чудовим зразком ренесансної кераміки є майоліковий умивальник з ризниці церкви Сан Ніколо да Барі в Прато (Тоскана; іл. 528). Він був створений в 1520 р. скульптором Андреа делла Роббіа і являє собою у верхній частині люнету з барельєфним зображенням мадонни й дитиною між двома ангелами; нижче поміщений герб у вінку, а ще нижче - сам умивальник в обрамленні двох симетрично розташованих фігур ангелів. З боків розташовані пілястри з арабесками в невисокому рельєфі, орнамент плетінки заповнює арку, увінчану вазоном і двома сидячими путти, які тримають кінці, що обрамляють увесь ансамбль густих гірлянд. Декоративні твори делла Роббіа є й в інших місцях і також прикрашають двері собору Прато; але ніде не знайдемо ми більш характерного зразка. Слово «фаянс», як відомо, походить від назви італійського міста Фаенца в Тоскані, де в останній чверті XV ст. виникло багато керамічних майстерень. Перші ренесансні вироби з'явилися у Фаенце наприкінці сторіччя. Прикладом можуть служити предмети із сервізу угорського короля Матиаша I Корвина, який був виготовлений, імовірно, із приводу його одруження з Беатриче Неаполітанської, в 1476 р. У Музеї Вікторії й Альберта зберігаються чудові предмети із цього сервізу. Керамісти Фаенци, природно, використовують звичайний орнамент свого часу: путти, маски, фантастичні тварини, роги достатку. Майстри не створюють нових мотивів, вони запозичують їх з живопису або гравюри. У більшості випадків вони не підписують своїх речей. Найбільш відомий кераміст цього часу — Бальдассаре Манара, сама значна майстерня - Каса Пірота у Фаенце. Створене в цій майстерні прекрасне майолікове блюдо із зображенням Мадонни з дитиною (іл. 529) перебуває в лионському Музеї декоративного мистецтва, що володіє одним із самих багатих у світі зборів майоліки. Місто Губбіо в Умбрії не менш знаменитий, ніж Фаенца, його славу склали вироби з гарним металевим відливом. Найбільш відомим з майстрів цього міста є Джорджо Андреолі, який приблизно в 1540 р. створює плоскі чаші з поясними зображеннями молодих жінок; такі чаші підносили в дарунок із приводу заручення. Розпис однієї із чаш, що зображує амура з пов'язкою на очах, не позбавлена гумору. Інше умбрийське місто, Дерута, спеціалізується, як і Губбіо, на виробництві майоліки з металевим люстром. Тут виготовляються великі блюда. Широкі краї цих блюд розділені на радіально розбіжні поля з різними варіантами декору в чудових блакитних і синіх тонах. У Деруті виготовляються і вази з поясними портретами (Париж, Музей декоративного мистецтва). Відомим керамічним центром є також Кастель-Дуранте біля Урбіно. По краю тарілок з Кастель-Дуранте часто зображуються зв'язування трофеїв і музичні інструменти; на виробах копіюються твори Рафаеля, причому майстри намагаються передати й ефект перспективи, хоча він набагато менше підходить для кераміки, ніж для полотна, що видно на прикладі сервізу Ізабелли д’Есте. Слідом за іншими італійськими майстернями в Кастель-Дуранте виготовляють блюда й чаші, прикрашені поясними портретами молодих дівчат, як, наприклад, «Красуня Іпполіта». До 1550 р. великого розквіту досягає Урбіно, що практично витісняє Фаенцу, звідки в Урбіно переселилися багато майстрів. У виробах цього центру переважає помаранчево-жовтий колір; тутешні керамісти прагнуть відтворювати картини Рафаеля або його учнів; зрозуміло, копіювання живопису в кераміку не могло принести гарних плодів. Набагато цікавіше вироби із гротесковим орнаментом по білім тлу, створені по моделях венецианца Баттиста Франко. Ми закінчимо розгляд італійської кераміки виробами з Кафаджиоло біля Флоренції. Цю майстерню покравительствувала родина Медичи, що вплинуло на підвищення художніх якостей її продукції. За заказом одного з представників прославленного роду Медичи - папи Лева X - у Кафаджиоло був виконаний ряд предметів з його гербом. Один з них прикрашений головою Нерона: престиж старадавнього Рима був у цю епоху настільки високий, що папа не побоявся замовити блюдо з портретом Нерона, одного з найжорстокіших гонителів перших християн. У Франції ренесансна кераміка відома в основному по творчості Бернара Паліссі. Однак було б помилково обмежуватися цим іменем. Фаянси Сен-Поршера довгий час уважалися, що походять з володінь замка Уарон, що, очевидно, є гіпотезою, якщо не просто вигадкою, складеної в минулім столітті. Вироби Сен-Поршера мають ряд особливостей. Вони виготовлялися тільки в короткий проміжок між 1525 і 1565 рр. у дуже невеликій кількості й завжди являли собою предмети розкоші. Чаші й сільнички із Сен- Поршера, що високо цінувалися в ту пору, фігурують в описах майна таких знатних вельмож, як Франсуа й Луі де Ла Тремуй. Ці вироби відрізняються високою якістю, вони виконані з дуже чистої й тонкої глини й мають відтінок слонової кістки; цей-то колір і становив, очевидно, споконвічний предмет шукань Паліссі. У майстерні Сен-Поршера виготовлялися глечики, поїльники, чаші, сільнички, свічники, ускладнені деталями архітектурних форм і ліпними прикрасами: фігурами, маскаронами, пілястрами. Надзвичайно своєрідний декор, часто інкрустований коричневою глиною й відтворюючий переплетення й завитки орнаментів на книжкових плетіннях цієї епохи (іл. 534). На деяких виробах зустрічається монограма короля Генріха II. Цей фаянс користувався широкою славою в XVI ст. У пору його виробництва в «Путівнику по дорогах Франції», одному з найдавніших туристських довідників, виданому в 1553 р., була наступна вказівка: « Сен-Поршер, прекрасний гончарний посуд». Повернемося, однак, до Бернара Паліссі (1510-1590). Після багаторазових переїздів по містах Франції він в 1540 р. поселився в Сенте; там він почав пошуки білої емалі й там же створив свої перші характерні твори. Ці речі Паліссі, так само, як і грот, побудований їм у саду Тюільрі, свідчать про інтерес художника до живої природи. Домагаючись можливо більшої вірогідності рельєфних зображень рослин і дрібних тварин, що прикрашають вироби, він точно додержувався натури. Соковиті кольори емалей підсилювали подібність. Блюда Паліссі, які через свої прикраси мали тільки декоративне призначення, мали величезний успіх і викликали надалі численні наслідування. Перебравшись потім у Париж, Паліссі створює фаянсові вироби зовсім іншого стилю. Він відходить від натуралістичної тематики й цілком присвячує себе міфологічним сюжетам, запозиченим із гравюр, що відтворюють картини школи Фонтенбло. До цього, другого періоду творчості Паліссі відноситься фаянсове панно «Вода» із зображенням німфи (Париж, Лувр; іл. 533). Іншим майстром кераміки, набагато менш відомим, який не залишив, як Паліссі своїх мемуарів, був Массео Абакен. Тим часом саме цей нормандський майстер явився одним із зачинаталей руанського фаянсу. У 1537 р. він створює візерункові плитки для підлоги в замку Д'юрфе (департамент Луара), в 1542 р.- для замка коннетабля Монморансі в Экуані. У 1545 р. він виконує велике замовлення на 346 аптечних посудин (іл. 532); з них починається виробництво французького фаянсу, розписаного, за прикладом виробів з Фаенци, профільними зображеннями, виконаними синьою, жовтою й зеленою фарбами по олов'яній глазурі. Наслідування італійським зразкам відчувається також у продукції Німа, Ліона, Монпельє й Невера. У цьому немає нічого дивного, тому що герцог Неверський Лодовіко Гонзага був по походженню італійцем. Ставши в результаті одруження герцогом Невірським, він виписав до себе з Італії Доминика Конрада, що прийняв французьке підданство в 1578 р. і разом з родиною, що заснував фаянсову майстерню в Невері. Справді французьким неверський фаянс став тільки в наступнім сторіччі. Із продукції інших країн слід зазначити іспанські фаянсові кахлі (іл. 530 і 531) і німецьку кам'яну масу гарного сірого кольору, вироблену в Зигбурзі біля Кйольна, а також і в Ререні й у Крейсені, де виготовлялися головним чином пивні кружки. Досить імовірно, що в Європі вироби з кам'яної маси насамперед почали виготовлятися в Німеччині, надалі вони знайшли наслідування в Голландії, де їх робили в тому ж сірому кольорі, і навіть у Франції, у Сен-Верені біля Невера, де ці вироби придбали синій колір. Читайте також:
|
||||||||
|