Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Кераміка

 

Чудовим зразком ренесансної кераміки є майоліковий умивальник з ризниці церкви Сан Ніколо да Барі в Прато (Тоскана; іл. 528). Він був створений в 1520 р. скульптором Андреа делла Роббіа і являє собою у верхній частині люнету з барельєфним зображенням мадонни й дитиною між двома ангелами; нижче поміщений герб у вінку, а ще нижче - сам умивальник в обрамленні двох симетрично розташованих фігур ангелів. З боків розташовані пілястри з арабесками в невисокому рельєфі, орнамент плетінки заповнює арку, увінчану вазоном і двома сидячими путти, які тримають кінці, що обрамляють увесь ансамбль густих гірлянд. Декоративні твори делла Роббіа є й в інших місцях і також прикрашають двері собору Прато; але ніде не знайдемо ми більш характерного зразка.

Слово «фаянс», як відомо, походить від назви італійського міста Фаенца в Тоскані, де в останній чверті XV ст. виникло багато керамічних майстерень. Перші ренесансні вироби з'явилися у Фаенце наприкінці сторіччя. Прикладом можуть служити предмети із сервізу угорського короля Матиаша I Корвина, який був виготовлений, імовірно, із приводу його одруження з Беатриче Неаполітанської, в 1476 р. У Музеї Вікторії й Альберта зберігаються чудові предмети із цього сервізу. Керамісти Фаенци, природно, використовують звичайний орнамент свого часу: путти, маски, фантастичні тварини, роги достатку. Майстри не створюють нових мотивів, вони запозичують їх з живопису або гравюри. У більшості випадків вони не підписують своїх речей. Найбільш відомий кераміст цього часу — Бальдассаре Манара, сама значна майстерня - Каса Пірота у Фаенце. Створене в цій майстерні прекрасне майолікове блюдо із зображенням Мадонни з дитиною (іл. 529) перебуває в лионському Музеї декоративного мистецтва, що володіє одним із самих багатих у світі зборів майоліки.

Місто Губбіо в Умбрії не менш знаменитий, ніж Фаенца, його славу склали вироби з гарним металевим відливом. Найбільш відомим з майстрів цього міста є Джорджо Андреолі, який приблизно в 1540 р. створює плоскі чаші з поясними зображеннями молодих жінок; такі чаші підносили в дарунок із приводу заручення. Розпис однієї із чаш, що зображує амура з пов'язкою на очах, не позбавлена гумору.

Інше умбрийське місто, Дерута, спеціалізується, як і Губбіо, на виробництві майоліки з металевим люстром. Тут виготовляються великі блюда. Широкі краї цих блюд розділені на радіально розбіжні поля з різними варіантами декору в чудових блакитних і синіх тонах. У Деруті виготовляються і вази з поясними портретами (Париж, Музей декоративного мистецтва).

Відомим керамічним центром є також Кастель-Дуранте біля Урбіно. По краю тарілок з Кастель-Дуранте часто зображуються зв'язування трофеїв і музичні інструменти; на виробах копіюються твори Рафаеля, причому майстри намагаються передати й ефект перспективи, хоча він набагато менше підходить для кераміки, ніж для полотна, що видно на прикладі сервізу Ізабелли д’Есте. Слідом за іншими італійськими майстернями в Кастель-Дуранте виготовляють блюда й чаші, прикрашені поясними портретами молодих дівчат, як, наприклад, «Красуня Іпполіта».

До 1550 р. великого розквіту досягає Урбіно, що практично витісняє Фаенцу, звідки в Урбіно переселилися багато майстрів. У виробах цього центру переважає помаранчево-жовтий колір; тутешні керамісти прагнуть відтворювати картини Рафаеля або його учнів; зрозуміло, копіювання живопису в кераміку не могло принести гарних плодів. Набагато цікавіше вироби із гротесковим орнаментом по білім тлу, створені по моделях венецианца Баттиста Франко.

Ми закінчимо розгляд італійської кераміки виробами з Кафаджиоло біля Флоренції. Цю майстерню покравительствувала родина Медичи, що вплинуло на підвищення художніх якостей її продукції. За заказом одного з представників прославленного роду Медичи - папи Лева X - у Кафаджиоло був виконаний ряд предметів з його гербом. Один з них прикрашений головою Нерона: престиж старадавнього Рима був у цю епоху настільки високий, що папа не побоявся замовити блюдо з портретом Нерона, одного з найжорстокіших гонителів перших християн.

У Франції ренесансна кераміка відома в основному по творчості Бернара Паліссі. Однак було б помилково обмежуватися цим іменем. Фаянси Сен-Поршера довгий час уважалися, що походять з володінь замка Уарон, що, очевидно, є гіпотезою, якщо не просто вигадкою, складеної в минулім столітті. Вироби Сен-Поршера мають ряд особливостей. Вони виготовлялися тільки в короткий проміжок між 1525 і 1565 рр. у дуже невеликій кількості й завжди являли собою предмети розкоші. Чаші й сільнички із Сен- Поршера, що високо цінувалися в ту пору, фігурують в описах майна таких знатних вельмож, як Франсуа й Луі де Ла Тремуй. Ці вироби відрізняються високою якістю, вони виконані з дуже чистої й тонкої глини й мають відтінок слонової кістки; цей-то колір і становив, очевидно, споконвічний предмет шукань Паліссі. У майстерні Сен-Поршера виготовлялися глечики, поїльники, чаші, сільнички, свічники, ускладнені деталями архітектурних форм і ліпними прикрасами: фігурами, маскаронами, пілястрами. Надзвичайно своєрідний декор, часто інкрустований коричневою глиною й відтворюючий переплетення й завитки орнаментів на книжкових плетіннях цієї епохи (іл. 534). На деяких виробах зустрічається монограма короля Генріха II. Цей фаянс користувався широкою славою в XVI ст. У пору його виробництва в «Путівнику по дорогах Франції», одному з найдавніших туристських довідників, виданому в 1553 р., була наступна вказівка: « Сен-Поршер, прекрасний гончарний посуд».

Повернемося, однак, до Бернара Паліссі (1510-1590). Після багаторазових переїздів по містах Франції він в 1540 р. поселився в Сенте; там він почав пошуки білої емалі й там же створив свої перші характерні твори. Ці речі Паліссі, так само, як і грот, побудований їм у саду Тюільрі, свідчать про інтерес художника до живої природи. Домагаючись можливо більшої вірогідності рельєфних зображень рослин і дрібних тварин, що прикрашають вироби, він точно додержувався натури. Соковиті кольори емалей підсилювали подібність. Блюда Паліссі, які через свої прикраси мали тільки декоративне призначення, мали величезний успіх і викликали надалі численні наслідування. Перебравшись потім у Париж, Паліссі створює фаянсові вироби зовсім іншого стилю. Він відходить від натуралістичної тематики й цілком присвячує себе міфологічним сюжетам, запозиченим із гравюр, що відтворюють картини школи Фонтенбло. До цього, другого періоду творчості Паліссі відноситься фаянсове панно «Вода» із зображенням німфи (Париж, Лувр; іл. 533).

Іншим майстром кераміки, набагато менш відомим, який не залишив, як Паліссі своїх мемуарів, був Массео Абакен. Тим часом саме цей нормандський майстер явився одним із зачинаталей руанського фаянсу. У 1537 р. він створює візерункові плитки для підлоги в замку Д'юрфе (департамент Луара), в 1542 р.- для замка коннетабля Монморансі в Экуані. У 1545 р. він виконує велике замовлення на 346 аптечних посудин (іл. 532); з них починається виробництво французького фаянсу, розписаного, за прикладом виробів з Фаенци, профільними зображеннями, виконаними синьою, жовтою й зеленою фарбами по олов'яній глазурі. Наслідування італійським зразкам відчувається також у продукції Німа, Ліона, Монпельє й Невера. У цьому немає нічого дивного, тому що герцог Неверський Лодовіко Гонзага був по походженню італійцем. Ставши в результаті одруження герцогом Невірським, він виписав до себе з Італії Доминика Конрада, що прийняв французьке підданство в 1578 р. і разом з родиною, що заснував фаянсову майстерню в Невері. Справді французьким неверський фаянс став тільки в наступнім сторіччі.

Із продукції інших країн слід зазначити іспанські фаянсові кахлі (іл. 530 і 531) і німецьку кам'яну масу гарного сірого кольору, вироблену в Зигбурзі біля Кйольна, а також і в Ререні й у Крейсені, де виготовлялися головним чином пивні кружки. Досить імовірно, що в Європі вироби з кам'яної маси насамперед почали виготовлятися в Німеччині, надалі вони знайшли наслідування в Голландії, де їх робили в тому ж сірому кольорі, і навіть у Франції, у Сен-Верені біля Невера, де ці вироби придбали синій колір.


Читайте також:

  1. Будівельна кераміка
  2. Кераміка
  3. Кераміка




Переглядів: 1004

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Живопис | Ювелірна справа

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.