Живопис

Камінь

Відродження

Культура Ренесансу, яка склалася в Італії до початку XV ст., поширювалася в країнах Західної Європи, досягшись тут справжнього розквіту через сторіччя.

У декоративнім різьбленні по каменю епохи Відродження виявилися різні, часом суперечливі тенденції. Так, зовнішнє оздоблення церкви Чертоза в Павії відзначене достатком, що переходять у надмірність, у той час як в інших будівлях панує шляхетна простота. Декор ренесансних інтер'єрів відрізняється гармонічною й тонкою орнаментацією. Прикладом може служити декор ригелів і пілястр дверей бібліотеки собору в Сиєні роботи Лоренцо ді Маріано (1497 р.). В архітектурі з'являється новий декоративний мотив, згодом дуже популярний, - герб у вінку із квітів, підтримуваний «путті» - оголеними пухкими дітьми. Часто використовуються й трохи великовагові гірлянди квітів і плодів, а також рослинний завиток, але все-таки елементи флори й фауни займають другорядне місце, на першому плані залишаються зображення людей. Про це свідчать численні путті, медальйони із профілями й погрудними зображеннями у фас або поверненими в три чверті.

У XVI ст. починають використовувати різьблений стук, серед декоративних мотивів різьблення ми знову бачимо гірлянди й людські фігури, які виділяються світлим на темнім тлі в наслідування античним камеям, однак дрібність цих мотивів не відповідає розмірам декоруємих приміщень.

У Франції після військових походів в Італію починають наслідувати італійський стиль, широко використовуються орнаментовані пілястри, медальйони з погрудними зображеннями й різні дрібні мотиви. Замок Гайон, побудований в 1509 р., являє приклад будівлі в італійському дусі; на жаль, частина його декору втрачена. У Луврі перебуває фонтан із цього замка, чудовий досконалістю пропорцій і лаконізмом скульптурного орнаменту. В інших будівлях зустрічаються також елементи декору, навіяні античністю, як, наприклад, герми й каріатиди. Часто використовуються й такі мотиви, як балясини й арабески; останні не мають нічого загального з мусульманським орнаментом, а являють собою симетричні пагони з листами. Гротескові елементи орнаменту - фігури рослинні завитки, що завершують,- розміщаються серед рослинного візерунка без строгої симетрії. Усе це виконується в дуже низькому рельєфі, - на противагу готичному декору полум'яніючого стилю. Слід зазначити також використання таких орнаментальних мотивів, як дельфіни, букранії й химери.

Період наслідування Італії, у якій бачили колиску нового стилю, у Франції переміняється новим етапом мистецтва Відродження. Ренесансні віяння стають повсюдно пануючими, французькі майстри знаходять більшу волю творчості. Але вони продовжують використовувати в першу чергу елементи античного римського декору: ови, перлові нитки, рослинні пагони, ріг достатку, левині голови, дельфіни. У формуванні художнього стилю французького Відродження немаловажну роль відіграє Франциск I і його двір король запрошує художників з Італії й доручає їм декоративну обробку замка Фонтенбло. У 1533 р. Д. Россо в декорі замка вперше вводить комбінацію фресок і стукових скульптурних обрамлень. Його роботу продовжує з 1541 Ф. Приматиччо; збереглися виконані їм стуковий декор кімнати герцогині д'Етамп і ковпак каміна в салоні Франциска I. Зображення крилатих сфінксів, людських фігур серед гірлянд і інші декоративні елементи інтер'єрів Фонтенбло роблять враження трохи великовагової розкоші. Стиль Фонтенбло виявив дуже великий вплив на зодчество провінції; так, наприклад, обрамлення вікон особняка Мильсан у Діжоні (1561 р.) наслідує стуковим рельєфам палацу. В інших областях Франції відзначається все підсилююча тенденція, до перевантаження декору (іл. 525 і 526).

Широкому впровадженню греко-римських мотивів сприяють надалі популярні альбоми гравюр. Однак художники не обмежуються інтерпретацією античності. Чималу роль зіграли такі збірники гравюр, як «Книга гротесків» декоратора Жака Андруе Дюсерсо, що з'явився в 1566 р. Сам автор чітко визначає її мету: «Сподіваюся, що ці скромні збори гротесків послужать ювелірам, художникам, різьбярам по каменю й по дереву й іншим майстрам і розбудить у них творчий дух». Починаючи з XVI ст. і аж до винаходу фотографії гравюра продовжувала відіграти в цьому плані значну роль.

Царювання Генріха II ознаменоване творчістю більших майстрів. У 1549р. Жан Гужон створює знаменитий «Фонтан безневинних», прикрашений граціозними барельєфами; самобутня манера, у якій виконаний цей твір, виходить далеко за межі наслідування італійцям і античному Риму. У середині XVI ст. фламандські художники, що не пройшли навчання в Італії, із захопленням примикають до школи Фонтенбло й працюють у французькому стилі. Ряд декоративних мотивів поширюється всюди й зустрічається не тільки в камені: це маскарони, каріатиди, фігури геніїв, що переходять у листя, орнаментальні композиції з овальним медальйоном у центрі.

В епоху Відродження, яку відрізняє прагнення до розкоші, гарні й дорогі породи каменю надзвичайно цінувалися не тільки в Італії, але й у Франції, і в Німеччині, і в інших країнах. Дорогоцінні й напівкоштовні камені, різні види мармуру, аметист, лазурит, агат, бурштин ретельно оброблялися й обрамлялися в більш-менш багату оправу. Флорентійські збори срібла в палаці Пітті має багаті збори посудин і інших предметів, що належали роду Медічі. Там можна побачити велику ребристу вазу із червоної яшми, що відноситься приблизно до XII ст., у срібній оправі другої половини XV ст. Ваза належала Лоренцо Чудовому, про що свідчать вигравірувані на ній букви LAUR. MED. Цей напис ми бачимо на ряді інших посудин, у тому числі на одній з луврських чаш. Один із самих значних предметів - велика овальна ваза з лазуриту, виточена Бернардо Буонталенті й прикрашена золотою оправою роботи Джованні Біліверті. Ця ваза була створена для Франческо Медічі й має дату – 1583р. Чудові й інші посудини, що належали цій родині, як, наприклад, чаша із сардоніксу на ніжці з позолоченого срібла або лазуритовий глечик для води; горлечко останнього відрізняється по відтінкові від корпуса, під його зливом поміщений чарівний маленький лебідь із білої емалі, а ручка й підстава глечика виконані із золота.

Декоративний живопис Відродження представлений насамперед фресками. Ми не будемо розглядати численні фрески Італії, що є скоріше добутками живопису, ніж декоративного мистецтва.

Нагадаємо тільки, що розписи церков характеризуються пошуками ефектів перспективи й світлотіні. Фрески Мазаччо у флорентійській церкві Санта-Марія дель Карміні, створені в 1426 р., свідчать про завершення періоду примітивів. Один з найбільших живописців епохи Відродження – Рафаель -створив фрески у Ватикані, що є зразком майстерності й творчої волі. Йому належать, зокрема, розписи лоджий Ватиканського палацу, здійснені за допомогою його учня Джованні да Удіне, який декорував арки й пілястри. Інший учень Рафаеля, Джуліо Романо, поєднував стукові рельєфи з декоративним живописом. Приматіччо, декоратор Фонтенбло, створив у центральному медальйоні над каміном у салоні Франциска I копію «Заручення Венери й Адоніса» свого вчителя, Джуліо Романо. У свою чергу Приматіччо, поряд з Россо, вплинув на французьких художників і ввів у моду подовжені пропорції жіночих фігур.

Великий інтерес представляють італійські гротески, птаха й квіти в коридорі Уффіці у Флоренції, створені Бернардіно Почетті приблизно в 1530 р. Бібліотека папської резиденції в замку Сант Анджело декорована в манері школи Рафаеля: фриз і п'ята склепіння прикрашені зображеннями оголених морських божеств і гротесками; невеликий барельєф з тіарою між двома янголятками оточений тритонами й іншими міфологічними фігурами. На іншій частині склепіння ми бачимо цих же міфологічних персонажів, що відіграють стрічками, сирену з роздвоєним хвостом, яка ловить за волосся людину, і інші фігури верхи на морських конях. Усі ці розписи, повні динамізму, свідчать про популярність античних мотивів, що зустрічаються навіть в особистих апартаментах папи.

Розписи склепінь павільйону Вілли Джулія, Вілли Мадама в Римі, апартаментів Борджиа у Ватикані відрізняються багатством барвистої палітри; окремі панно чітко розмежовані обрамленням, частково позолоченим. На деяких панно-багатофігурні композиції, інші складаються із симетрично скомпонованих декоративних мотивів.

У Франції, у палаці Фонтенбло створені Россо фрески на античні сюжети або, що прославляють Франциска I вплинули на розписи палаців в Екуані й в Уароні. В останніх, виконаних в 1533 р. Ноелем Жольє, використовуються сюжети Троянської війни. Плафон палацу розписаний монограмами, військовими сценами, рослинними й зооморфними мотивами.

До області декоративного живопису слід віднести й мистецтво оформлення друкованої книги. Мініатюра, як і рукописи, відійшла до цього часу в минуле.

Народився новий вид декоративного мистецтва - гравюра на дереві. Вона вже існувала наприкінці XV ст. Назвем ілюстрації Кйольнської біблії 1480 р., «Града божого» св. Августина, надрукованого в Парижі Жаном де Пре в 1481 р., і «Моря оповідань», виданого в 1488 р. із гравюрами П’єра Леружа, що свідчить про багату уяву й декоративнім почутті художника. Слідом за ними в 1483 р. з'явилася нюрнберзька «Всесвітня хроніка» Г. Шеделя з величезною кількістю - двома тисячами - гравюр на дереві, виконаних учителем Дюрера М. Вольгемутом і пасинком Вольгемута В. Плейденвурфом.

Однак при всіх своїх гідностях ці книги бліднуть поруч із шедевром Відродження - «Сном Поліфіла» (іл. 527), який був виданий в 1499 р. у Венеції друкарем Альдом Мануциїм. Тут гравюри виконані штриховим малюнком і цінні не стільки своєю шляхетною добірністю, скільки гармонічною комбінацією із чудовими шрифтами й іншими типографськими елементами. Досконалість цієї книги незрівнянно. Французьке видання її було здійснено в 1546 р. Кервером, внесшим деякі зміни в гравюри. У 1525 р. друкар Жоффруа Торуй видав «Часослів», прикрашений обрамленнями в італійському смаку й гравюрами, виконаними з такою же лаконічною добірністю. Торуй був теоретиком в області естетики друкованої справи, у своєму творі «Квітуче поле» 1529 р. він пропонує, щоб форми літер виходили із пропорцій людського тіла, яке вважалося каноном ідеальної краси, - теорія, надзвичайно характерна для духу Відродження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тканини	\|	Кераміка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.