ЖИВОПИС

Однією з провідних тем українського станкового живопису впродовж тривалого часу залишалася Велика Вітчизняна війна. Художники відтворювали героїзм воїнів, пафос боротьби. Проте більший емоційний відгук у глядача викликають твори, в яких виявлено нестандартний підхід до розкриття теми. Серед кращих живописних творів - картини «Медсестра» Асхата Сафаргаліна, сповнена зворушливого почуття, ліричного настрою; «В ім'я життя» Олександра Хмельницького - символічний образ великої емоційної сили; «А льон цвіте» Василя Гуріна - глибоке філософське полотно, сумне і світле водночас.

Багато митців продовжували розвиток української образотворчої шевченкіани, намагаючись дати власне тлумачення особистості й творчості Великого Кобзаря. До мистецької класики увійшла картина відомого українського живописця Михайла Божія «Думи мої, думи мої». Художник зобразив Т. Шевченка у стрімкому русі на тлі пейзажу, в стані напруженої роботи думки. Цьому та іншим творам митця («Медсестра», «Апасіоната», «У Михайлівському») притаманні психологічна проникливість, емоційна схвильованість. Його пейзажі та натюрморти демонструють тонке розуміння природи, справжню красу живопису.

Гордістю української культури стала творчість видатної художниці Тетяни Яблонської (1917-2005). Висока професійна майстерність, різнобічність інтересів, невтомний творчий пошук, глибина задумів - ось грані цієї непересічної особистості.

Ще у повоєнні роки Т. Яблонська створила одне з кращих полотен того часу - «Хліб». Картини художниці раннього періоду («Весна», «Над Дніпром», «Мати») виконані в кращих академічних традиціях. Вони щирі, сповнені руху, живого почуття, і завжди - живописної свободи.

На початку 60-х років Т. Яблонська звертається до народного мистецтва, що зумовило зміну її художнього стилю. Тоді ж з'явилися картини «Бабине літо», «Лебеді», «Наречена», «Паперові квіти», «Літо», яким притаманне площинне трактування, пластичність і виразність силуетів, побудова колориту на співвідношенні чистих дзвінких барв. Художниця захоплювалася живописом Катерини Білокур, Параски Власенко й особливо Марії Приймаченко. Вона справедливо вважала, що народне мистецтво вчить ясності художньої мови, гармонійності композиції, емоційної виразності. У наступний період творчості Т. Яблонська створила глибоко філософські картини-роздуми «Безіменні висоти», «Юність», «Життя продовжується». Живопис цих творів надзвичайно делікатний, народжений легкими дотиками тонкого пензля. Художниця знову «впустила» у свої картини простір. У манері виконання багатьох творів відчувається вплив імпресіонізму. В останній період творчості Т. Яблонська віддавала перевагу пейзажному жанру. Природа була для неї невичерпним джерелом натхнення.

Українське образотворче мистецтво важко уявити без творчості закарпатських митців. Особливо вражає могутня постать Федора Манайла (1910-1978), який ще в довоєнні роки став одним із кращих європейських художників. В епіцентрі творчих пошуків митця - природа Карпат та стихія народного життя. Під його пензлем карколомна гра форми та кольору утворювала напрочуд цілісні й гармонійні картини - «Весілля», «Сніданок», «В лісі», «Сонячна мить», «Горами - долинами» та ін. Здається, у реальній природі не існує такої кількості барв, як на палітрі цього майстра. Усі його твори написані з неймовірним темпераментом та експресією. Ф. Манайло був консультантом на зйомках кінофільму С. Параджанова «Тіні забутих предків», який завдяки його внеску набув особливої виразності й етнографічної точності.

Духом експериментаторства, тяжінням до європейської культурної традиції вирізняється львівська художня школа. Якщо для закарпатської школи характерна живописна емоційність, то для львівської - графічна манера виконання, вишуканість та інтелектуальність. Такими є твори відомих художників Зіновія Флінти («Осінь», «Бабине літо», «Мелодії Баха», «Роздуми»), Любомира Медвідя (цикл «Перші колгоспи на Львівщині», триптих «Емігранти», «Плинність часу» та ін.). Справжнім здобутком українського мистецтва стали роботи цих митців у портретному жанрі. Портрети діячів культури Л. Медвідя (Лесі Українки, С. Людкевича, М. Гоголя, Л. Толстого) привертають увагу оригінальністю манери виконання, несподіваністю композиційної побудови, глибиною й особливою загостреністю образів.

Один із найсамобутніших українських художників - Валентин Задорожний (1921-1988). Він працював у різних жанрах - монументальному і станковому живопису, графіці, гобелені, різьбленні по дереву, скульптурі. Митець використовував і творчо переосмислював кращі традиції народного мистецтва, глибоко розумів основи національної культури. Його твори «Маруся Чурай», «Вселенська вечеря», «Чучинська Оранта», «Кручені паничі» та інші зачаровують насиченістю й контрастним зіставленням барв, виразністю ліній, легкістю ритму, декоративним звучанням. В. Задорожний - один із тих художників, які стояли на сторожі національної традиції у мистецтві, ніколи не поступалися офіційному тискові.

Протистояли офіційному мистецтву й чимало інших митців: Феодосій Гуменюк, Віктор Зарецький, Григорій Гавриленко, Анатолій Гайдамака, Іван Марчук.

Нині Україна пишається творчістю Івана Марчука - художника, який здобув світове визнання. У його творчості простежуються різні художні напрями і методи (від реалізму до сюрреалізму та абстракціонізму); жанри (портрети, натюрморти, пейзажі й оригінальні фантастичні композиції, подібні на сновидіння). В його картинах нерозривно переплелися традиція та новаторство. Усі твори митця - від традиційних до найбільш авангардних - мають глибоку духовну основу. І. Марчук виробив неповторну манеру живопису. Зображення ніби виткані з міріадів переплетених волокон. Значну кількість творів художника об'єднано у цикли - «Цвітіння», «Біла планета», «Загублена музика», «Проростання», «Голос моєї душі». Останній цикл - основний у творчості І. Марчука, він працює над ним постійно.

Особливо зачаровують пейзажі І. Марчука «Останній промінь», «Зійшов місяць над Дніпром», «Ніч яка місячна» та ін. Це справжня поезія місячної ночі, сповнена фантастичного сяйва. Художник, ніби чаклун, перетворює звичайні дерева та хати на казкові й таємничі. Серед багатьох творів митця привертає увагу картина «Пробудження». На ній із плетива трав і квітів неначе виринають обличчя прекрасної жінки, її тендітні прозорі руки. Це - Україна, яка пробуджується після довгого тяжкого сну.

Україна по-праву пишається не лише професійними, а й народними майстрами: Марією Приймаченко, Параскою Власенко, Єлизаветою Мироновою, Іваном Сколоздрою, Тетяною Патою, Федором Панком та ін. Творчість кожного з них неповторна, вона дарує людям радість, приносить у життя відчуття свята.

Свого часу знаменитий французький художник П. Пікассо був глибоко вражений роботами М. Приймаченко. Він назвав її «геніальною українкою». І справді, важко не захоплюватися подвижницьким служінням мистецтву цієї дивовижної жінки. Вона створила власний світ, у якому живуть фантастичні істоти з надзвичайно виразними очима, персонажі народного фольклору, квіти, немов наділені людською душею. Більшість творів М. Приймаченко має життєрадісний характер: «Весілля», «Свято», «Букет», «Сороки-білобоки». Однак є й такі, в яких втілено драматичне відчуття світу: «Дика видра птичку ухопила», «Загроза війни» та ін. Безпосередність переплелася в них зі зрілою мудрістю, простота - з інтуїтивним відчуттям ритму, кольору, композиції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МИСТЕЦТВО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 50-х-80-х років	\|	ГРАФІКА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.