Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Організація використання ІС для маркетингової діяльності. Маркетингові інформаційні системи.

Фінансові інформаційні системи: управління грошовими потоками, управління інвестиціями, бюджетування, фінансове прогнозування та планування. Бухгалтерські інформаційні системи: облік платежів, облік розрахунків, ведення головної книги, складання балансу організації.

Основні структурні частини функціонування інформаційної системи у менеджменті організації: управління маркетинговою діяльністю, управління людськими ресурсами, управління фінансами, управління виробничими процесами, здійснення бухгалтерського обліку.

Моделі розвитку організації з використанням комп’ютерних пакетів підтримки прийняття управлінських рішень. Підтримка бізнес-цроцесів спеціалізованими інформаційними системами. Операційні інформаційні системи: комп’ютерно-інтегровані операції, автоматизовані системи виконання операцій, єдина операційна мережа, управління процесами, управління технологічним обладнанням. Структура комплексу.

Перехід від традиційних до інтегрованих автоматизованих інформаційних систем у бізнесі. Аналіз діяльності підприємств із застосуванням програм, програмно-технічних комплексів. Технологія оброблення інформації. Порядок виконання робіт.

Типи інформаційних систем, що використовуються в організаціях з різноманітним спрямуванням основної діяльності. Застосування ІС для аналізу роботи підприємств.

Тема 3. Типологія інформаційних систем уменеджменті організацій

Вимоги, що ставляться до управлінської інформаційної системи, як правило, не залежать від форми власності, однак залежать від сфери діяльності підприємства, а її програмні модулі повинні відповідати бізнес-процесам, функції автоматизованих робочих місць повинні відповідати посадовим обов'язкам співробітників. При виборі програмно-апаратних платформ і окремих бізнес-додатків повинні застосовуватися несуперечливі, злагоджені технології, дотримуватися єдина технологія експлуатації й обслуговування системи. Крім цих ключових вимог, є ряд загальних технічних вимог для будь-якої інформаційної системи, а саме:

· надійний захист від несанкціонованого доступу до даних і реєстрації дій персоналу;

· швидкодія, тобто досить малий час реакції системи (одиниці секунди) при введенні, пошуку й обробці інформації;

· можливість масштабування і розвитку системи;

· зручний користувальницький інтерфейс робочих місць;

· інтеграція з модулями системи передачі даних;

· можливість конвертації відомостей баз даних, що використовувалися в минулому, у нову систему;

· висока надійність роботи.

Розвиток ІС характеризується розширенням взаємозв’язків окремих систем і підсистем, які об’єднують управління технологічними процесами, оперативне управління, оперативне і поточне планування, адміністративно-господарську діяльність, проектування і випробування виробів тощо, і має тенденцію до об’єднання їх у загальну багаторівневу систему інтегрованого управління об’єктом загалом. Такі багаторівневі ієрархічні ІС повинні забезпечити погоджене і взаємопов’язане управління усіма видами діяльності (наприклад, для промислового підприємства управління основними виробничими і технологічними процесами, допоміжними і непромисловими господарствами тощо). На рис. 3.1 показано типову функціональну декомпозицію ІСМ промислового підприємства [8].

Аналіз ринку, маркетинг, збут готової продукції

Зв’язок з ІС вищого рівня, глобальними мережами

Технічна підготовка виробництва

Техніко-економічне планування, бізнес-план

Матеріально-технічне забезпечення, управління запасами

Управління виробничими ресурсами, кадрами

Управління фінансами

Управління інвестиціями і інноваціями

Управління основним виробництвом

Управління допоміжним виробництвом

Управління якістю

Бухгалтерський облік і звітність

Рис. 3.1. Збільшена функціональна декомпозиція ІСМ промислового підприємства

Інформаційну систему менеджменту (ІСМ) можна розглядати як ієрархічний комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційними потоками об’єкта управління. Центральним поняттям в ІСМ є поняття «інтеграція», яке можна визначити як спосіб об’єднання окремих компонентів в одну систему для узгодженої і цілеспрямованої їх взаємодії, підвищуючи ефективність функціонування підприємства.

Залежно від складності об’єкта кількість функціональних підсистем змінюється від 10 до 50 назв. Декомпозиція ІСМ за функціональною ознакою містить функціональні ІС, що реалізують систему функцій управління.

Функціональна ознака визначає призначення ІС, тобто те, для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, завдання і функції виконує. Функціональна структура ІСМ значною мірою визначається предметною сферою застосування. Сучасні ІТ дають змогу створювати єдине інформаційне середовище в організації (фізичну основу якого становлять комп’ютерні мережі та системи зв’язку), щоб у динаміці супроводжувати та координувати як внутрішню, так і зовнішню діяльність. Зокрема, такий підхід об’єднує технічну, організаційну та методологічну інтеграцію таких базових напрямів управлінської діяльності, як виробнича, організаційна, маркетингова, фінансова, бухгалтерська, кадрова та проектно-конструкторська (рис. 3.2). Інформаційні ресурси розміщаються в розподілених базах даних, які працюють в полі єдиних протоколів та правил під керівництвом адміністратора цієї мережі.

Однією з найважливіших цілей створення ІСМ є забезпечення комплексного скоординованого автоматизованого виконання розрахункових, проектних і обліково-інформаційних робіт, які виникають у функціонально-організаційних системах підприємства. Типова функціональна блокова структура ІСМ підприємства зображена на рис. 3.2.

Функціональна інтеграція забезпечує єдність цілей та узгодження критеріїв і процедур виконання виробничо-господарських та технологічних функцій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основою функціональної інтеграції є оптимізація функціональної структури усієї системи, декомпозиція системи на локальні частини (підсистеми), формалізований опис функцій кожної підсистеми та протоколи їх взаємодії згідно з визначеними ознаками (рис. 3.1).

Інформаційна система менеджменту

Інформаційне середовище підприємства (розподілені бази даних)

Зовнішнє інформаційне середовище (глобальна комп’ютерна мережа Internet)

Фінансова інформаційна підсистема

Бухгалтерська інформаційна підсистема

Інженерна інформаційна підсистема

Маркетингова інформаційна підсистема

Кадрова інформаційна підсистема

Виробничі інформаційні підсистеми

: : :

Інформаційна підсистема виходу в Internet

: : :

Рис. 3.2. Функціональна структура інформаційної системи менеджменту

Системи ІСМ поділяються на підсистеми, які поєднують комплекси завдань відповідно до їх функціональної та інформаційної належності (рис. 3.2, табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Ознаки виділення функціональних складових елементів ІС

№ з/п	Ознака	Приклад
	Фази інформаційної підтримки	Планування – облік – контроль – аналіз, які разом забезпечують повний цикл управління
	Періоди	Зміна, доба, тиждень, декада, місяць, квартал, рік, кількарічний період
	Рівень управління	Робоче місце, бригада, ділянка, цех, підприємство
	Вид керованих ресурсів	Матеріальні, трудові, фінансові ресурси тощо
	Структурно-організаційний поділ апарату управління у підрозділах	Планово-економічний відділ, відділ праці тощо
	Функціональна сфера управління	Основне і допоміжне виробництво, матеріально-технічне забезпечення, реалізація і збут продукції, фінансова діяльність
	Одиниці виміру об’єктів	Загальний об’єкт обліку, виріб або деталь, сумарна і специфікована номенклатури, постачальник і споживач

Система управління виробництвом може містити цілий набір вбудованих підсистем, таких, як підсистема техніко-економічного планування, підсистема оперативного планування виробництва, підсистема оперативного управління основним виробництвом, підсистема управління матеріально-технічним забезпеченням тощо (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Типова структура системи управління виробництвом

№ з/п	Підсистема	Опис
	Техніко-економічного планування	Виконує функції перспективного і поточного планування, які взаємопов’язані між собою. Перспективне планування має орієнтовний характер, здійснюється на три і більше років і коригується під час виконання, а також у разі виникнення доповнень у зв’язку з розвитком науки і техніки. Перспективні плани підприємств складаються за невеликої кількості узагальнених показників і обґрунтовуються техніко-економічними розрахунками. Ефективна робота вимагає оптимізації виробничої програми, раціонального використання основних і оборотних фондів, встановлення оптимального рівня і обсягів незавершеного виробництва, зменшення невиробничих затрат, підвищення якості і оперативності управління. Основне завдання поточного планування полягає в узгодженні обсягів випуску продукції підприємства з його виробничими можливостями та ресурсами, тобто у формуванні річної виробничої програми випуску продукції, з обґрунтуванням необхідних матеріальних, трудових і грошових ресурсів для її виконання. При цьому потрібно забезпечити оптимальне планування виробництва продукції і балансування ресурсів, витрат, дотримання заданих величин прибутку і рентабельності тощо. Типовий план підприємства характеризується великою кількістю завдань. Відзначимо, що завдання планування використовують нормативи усіх інших підсистем, що обслуговують технічний та організаційний розвиток, стосуються виробництва, збуту і реалізації продукції, матеріально-технічного забезпечення, праці, кадрів, фінансів тощо
	Оперативного управління основним виробництвом	Основне завдання полягає у здійсненні координації ходу виробництва з метою досягнення позитивних результатів діяльності підприємства шляхом складання календарних планів на підприємстві і в підрозділах. Розв’язує задачі раціонального розподілу робіт і складання змінно-добових завдань Призначення підсистеми полягає у такому: · рівномірне і комплексне виконання плану виробництва на основі розподілу планових завдань між підрозділами, ділянками і робочими місцями · узгодження усіх елементів виробництва у часі; узгодження оперативних планів виробництва з продуктивністю цехів і дільниць · узгодження оперативних планів із запланованими техніко-економічними показниками · систематичне виявлення резервів виробництва, підвищення продуктивності праці, покращання використання основних і оборотних фондів, створення умов, які сприяють розвитку передових форм організації виробництва. Її основними функціями є оперативний облік і аналіз, а також оперативне регулювання виробничого процесу. Об’єктом аналізу є планова і відповідна облікова інформація, а його результати використовують для виконання завдань оперативного управління виробництвом
	Управління матеріально-технічним забезпеченням	Призначена для своєчасного і комплексного забезпечення виробництва сировиною, матеріалами і комплектуючими за дотримання режиму економії у використанні матеріалів, здійснення постачальних операцій і складування. Підсистема має таку функціональну структуру: планування матеріально-технічного забезпечення, фондове забезпечення і специфікація потреб; встановлення лімітів цехам і службам підприємства і доведення їм плану матеріально-технічного забезпечення до споживачів; облік, звітність, статистична звітність про раціональне використання ресурсів. Для виконання двох перших етапів виконують завдання розрахунку потреб матеріальних та трудових ресурсів, серед яких основними є такі: · на задіяння незавершеного виробництва · для функціонування основного виробництва · для впровадження нової техніки · на створення перехідних запасів · на зберігання очікуваних залишків · відповідних фондів (страхового та інших). На основі одержаних результатів розрахунку складається план матеріально-технічного забезпечення функціонування організації. Спеціальний клас завдань, присвячений оперативному і поточному обліку, підготовці статистичної звітності, обсягам реалізації фондів, обліку неліквідів
	Управління допоміжним виробництвом	Комплекси завдань з обслуговування енергетичного і складського господарства об’єднують завдання, пов’язані з виробництвом окремих видів енергії, енергозабезпеченням, організацією інформаційних потоків управління, ремонтом і наглядом за енергоустановками і витратами енергоресурсів, зберіганням палива, організацією зберігання продукції на складах і управління навантажувальними та розвантажувальними роботами. У допоміжному виробництві зайнято до 40% працівників, а затрати на нього становлять близько половини вартості продукції,. У його складі: ремонтне, інформаційне, енергетичне, транспортне і складське господарства. Для кожного з них характерні власні завдання планування, обліку, контролю і аналізу, регулювання
	Управління якістю продукції	Розширює функції контролю якості і полягає у визначенні показників якості, контролі та аналізі якості продукції і регулюванні технологічних процесів та методів стимулювання для підвищення якості продукції до раціонального рівня
	Управління капітальним будівництвом	Виконує завдання, пов’язані з управлінням загальним ходом капітального будівництва, будівництвом господарським способом, підрядними роботами
	Організації розвитку управління підприємством	Виконує завдання планування, контролю і обліку, аналізу роботи апарату управління. У цій самій підсистемі повинно виконуватися завдання неперервного контролю роботи системи управління підприємством і аналізу рівня її ефективності
	Управління підприємством	Має підвищувати рівень і авторитет автоматизованих систем організаційного управління. Для цього насамперед необхідно забезпечити з боку інформаційної системи менеджменту інформаційне, причому вибіркове професійно спрямоване забезпечення керівників усіх рангів і режим «запит-відповідь» з усіх питань, які стосуються діяльності підприємства. Іншою важливою функцією є забезпечення підготовки і прийняття управлінських рішень. Для цього, крім керуючої інформаційної системи, яка реалізує алгоритми прийняття рішень, що забезпечуються експертними системами, в складі інформаційної системи менеджменту, повинна бути створена база знань. Однак такі бази ще не проектують, тому повна реалізація функцій підсистеми є в перспективі на найближчі 10–15 років

Структура системи управління виробництвом формується відповідно до політики та стратегії діяльності підприємства.

Інженерна система складається з двох типових підсистем (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Типова структура інженерної інформаційної системи

№ з/п	Підсистема	Опис
	Проектно-конструкторська	Виконує функції, які повинні забезпечити технічну підготовку виробництва. Охоплює виконання науково-дослідних і проектних робіт, робіт, пов’язаних із стандартизацією виробів, нормуванням матеріальних і трудових ресурсів на їх виготовлення. Стандартизації підлягають конструкції виробів, технологічні процеси, методи організації і управління службами технічної підготовки виробництва. Для організації нормування необхідно використовувати відповідні нормативи витрат матеріалів та інструментів, потреб в оснащенні, затрат часу і розцінок на виконувані роботи. Автоматизація технічної підготовки виробництва на рівні підприємства здійснюється у відділах головного конструктора та головного технолога. ІТ забезпечення виконують функції автоматизації проектування нових виробів, спецоснащення, оптимальної технології оброблення деталей, розрахунку зведеної застосовності предметів у виробі, розрахунку норм витрат матеріальних і трудових ресурсів на одиницю виробу
	Управління технічною підготовкою виробництва	Охоплює визначення обсягів споживання і потреб необхідних ресурсів, а також технології і процеси планування організації основних і допоміжних процесів. Підготовчі роботи охоплюють розроблення технологічних маршрутів і календарно-планових нормативів для виготовлення виробів. Допоміжні заходи вживають для підготовки процесів обслуговування виробництва і полягають у виконанні завдань управління транспортними та навантажувально-розвантажувальними роботами, зберігання і видавання матеріально-технічних цінностей, підтримування обладнання і механізмів у робочому стані, виготовлення і ремонту інструменту і оснащення, контролю за якістю матеріалів і напівфабрикатів, управління енергозабезпеченням виробництва і організаційно-технічних робіт. У межах підсистеми виконують завдання планування технологічної підготовки виробництва, обліку, контролю, аналіз виконання робіт, а також інформаційне забезпечення служб. Основними завданнями підсистеми є: · розрахунок термінів виготовлення конструкторської і необхідної технологічної документації · розрахунок термінів виконання виробів і пристроїв у дослідному виробництві · укладання тематичних планів і прогнозування завантаження підрозділів підприємства · прогнозування невиконання плану за особливо важливими напрямками діяльності · формування місячних звітів про виконання планів з номенклатури і обсягів виготовлення продукції

Фінансова та бухгалтерська інформаційні системи тісно пов’язані між собою, фактично не можуть існувати розрізнено та призначені для автоматизованого виконання бухгалтерського обліку та управління фінансами на підприємстві (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Типова структура фінансової та бухгалтерської інформаційної системи

№ з/п	Підсистема	Опис
	Управління фінансами	Основним завданням підсистеми управління фінансами є підвищення значення фінансів у господарській діяльності підприємств через встановлення науково обґрунтованих нормативів використання фінансових ресурсів (виручки від реалізації продукції, прибутку, капітальних вкладень, фондів економічного стимулювання та інших коштів), широке використання фінансово-кредитних відносин з метою прискорення науково-технічного прогресу і інтенсифікації виробництва. Підсистема виконує функції автоматизації фінансових розрахунків і прийняття рішень щодо управління фінансами підприємства. До складу завдань зараховують аналіз фінансової звітності, управління вибором проектів інвестицій, управління вибором джерел фінансових ресурсів тощо. Передбачає виконання розрахунків спеціальних показників, що характеризують результати господарської та фінансової діяльності підприємства, визначення на їх основі показників фінансового становища підприємства та вироблення рекомендацій щодо подальшої стратегії його розвитку. Вхідною інформацією для аналізу слугують такі дані балансу підприємства, як: вартість виготовленої продукції, запаси і витрати, клієнтська заборгованість, заборгованість постачальникам, виробничі інвестиції, продаж старого обладнання у разі заміни на нове, зміна заборгованості підприємства за звітний період, сума нарахувань за кредит, податок на прибуток, дивіденди робітникам тощо. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень з вибору джерел фінансових ресурсів забезпечує аналіз альтернативних форм фінансування, співвідношення їхніх обсягів і вибір конкретних джерел фінансування. Форми фінансування розрізняються: за частотою надходження (поточне, особливе), за тривалістю фінансування (короткотермінове, середньотермінове, довготермінове), за правовим станом інвестора (власне, позикове), за походженням грошових коштів (зовнішнє, внутрішнє). Для вибору співвідношення видів та обсягів фінансування в умовах застосування систем підтримки прийняття рішень розраховують спеціальні фінансові показники, наприклад, показник ефекту фінансового важеля. Більшість завдань, які виконує підсистема, пов’язані з плановими, контрольними і аналітичними функціями відповідних органів управління. Підсистема управління фінансами має тісні інформаційні зв’язки з підсистемами бухгалтерського обліку, управління реалізацією і збутом продукції
	Управління інвестиційними проектами	Предметом прийняття рішень про інвестиції можуть бути: матеріальні інвестиції (у матеріальні об’єкти – земельні ділянки, засоби виробництва, обладнання, запаси); фінансові інвестиції (у цінні папери, у частку в іншому підприємстві, видання кредиту за рахунок власних коштів); нематеріальні інвестиції (у ринок – реклама, дослідження; у кваліфікацію співробітників – організацію підприємства, соціальні заходи). Основну увагу під час управління приділено матеріальним інвестиціям. Прийняття рішень щодо інвестицій супроводжується інвестиційними розрахунками, які визначають кількісні співвідношення надходжень і витрат. Інвестиційні розрахунки можна виконувати за двома моделями: за однією – в ізольованому інвестиційному плануванні порівнюються альтернативи інвестицій тільки одна з одною; за іншою – у загальному інвестиційному плануванні враховуються змінні зв’язки інвестиційних альтернатив з виробничим процесом. Під час виконання інвестиційних розрахунків за допомогою статичних методів інвестиційні проекти порівнюють між собою за показниками сумарних витрат, витрат на одиницю виробів, прибутку, рентабельності, часу амортизації. Вхідною інформацією для виконання розрахунків є відомості про початкові витрати у певному варіанті інвестицій, заробітну плату працівників, вартість матеріалів та енергії, амортизаційні відрахування, витрати на оренду приміщень, податки, страхування, сторонні виробничі послуги, відомості про кількість випуску продукції та величину прибутку тощо. Підтримка інвестиційних рішень на основі динамічних методів розрахунку інвестицій передбачає визначення вартості капіталу і ануїтету. Вартість інвестиційного капіталу розраховують як різницю між сумою усіх надходжень і сумою усіх витрат за варіантом інвестицій за період його експлуатації. Вхідною інформацією для розрахунків є відомості про суму початкових витрат, залишкову ціну інвестиційного об’єкта, поточні доходи і витрати, процентну ставку за кредит. За допомогою динамічних методів можуть бути визначені економічний термін використання інвестиції та оптимальний момент її відшкодування
	Комплексного економічного аналізу	Призначена для оцінювання функціонування господарського механізму підвищенням ефективності виробництва, зростанням обсягів асортименту і якості продукції, прискоренням оборотності оборотних засобів, створенням і використанням фондів економічного стимулювання на основі виконання аналізу використання основних виробничих фондів, обладнання і матеріальних ресурсів, продуктивності праці і заробітної плати, собівартості продукції, прибутку і рентабельності, фінансового стану підприємства і ефективності господарської діяльності
	Бухгалтерського обліку	Підсистема виконує функції зворотного зв’язку від об’єкта управління до системи управління за допомогою спостереження і контролю за станом і використанням усіх засобів, наявних у підприємстві. Вона дає змогу вимірювати, фіксувати і аналізувати фактичний стан виробничих операцій і витрат ресурсів на усіх стадіях виробництва і в усіх структурних підрозділах. В умовах автоматизації до підсистеми бухгалтерського обліку висувають нові вимоги: підвищення контрольних функцій (розширення позицій обліку), поглиблення аналітичності, підвищення оперативності, достовірності і його точності. Ці вимоги можна буде виконати в умовах комплектного застосування технічних засобів. У підсистемі бухгалтерського обліку виконують такі загальноприйняті комплекси завдань: облік основних засобів (фондів) облік матеріальних цінностей облік праці і заробітної плати облік готової продукції і її реалізації облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції облік фінансово-облікових операцій підсумковий облік і складання звітності. Методична єдність обліку і його бази визначають тісні зв’язки між усіма завданнями і комплексами завдань підсистем бухгалтерського обліку. Підсистема бухгалтерського обліку має двосторонні інформаційні зв’язки з усіма підсистемами інформаційної системи менеджменту
	Управління працею і зар. платою	Виконує завдання розрахунку нормативної трудомісткості виробничої програми на квартал, квартального плану зменшення трудомісткості, фонду заробітної плати і чисельності робітників (відрядників і погодинників), зведеного квартального плану з праці і заробітної плати

Маркетингова діяльність підприємства пов’язана з обробленням різноманітних і доволі значних обсягів інформації. Це зумовлює необхідність системного підходу до організації її здобування, оброблення, аналізу під час вироблення управлінських рішень. Відповідно до цього маркетингову систему потрібно будувати з врахуванням комплексного узгодження усіх компонентів маркетингових досліджень, і вона повинна виконувати такі функції, як планування маркетингу, контроль маркетингу, ціноутворення, оброблення результатів маркетингових досліджень, управління реалізацією і збутом продукції.

Таблиця 3.5

Типова структура системи управління маркетингом

№ з/п	Підсистема	Опис
	Планування маркетингу	Виконує такі функції: · стратегічне планування з метою комплексного планування ринкової стратегії, визначення обсягів і термінів фінансування залежно від маркетингових цілей, диференціація товарів залежно від вибраних сегментів ринку · управління реалізацією комплексної ринкової стратегії планування асортименту продукції; складання плану і бюджету маркетингу для
		окремих товарів; погодження планів реалізації товарів для окремих сегментів ринку; управління збутовою і виробничою діяльністю регіональних відділень і філій підприємств
	Контролю маркетингу	Повинна виконувати такі основні функції: Облік і контроль виконання запланованих завдань протягом планових періодів, окремих видів товарів, цільових ринків (контроль обсягів реалізації товарів і послуг; облік і контроль доходів і прибутків, рентабельності; контроль відповідності фактичної частки ринку виробничим і комерційним можливостям; аналіз використання можливостей реалізації продукції; контроль ефективності маркетингових заходів). У цьому самому блоці автоматизується оброблення інформації щодо ступеня задоволеності покупців і споживачів комерційною діяльністю підприємства на цільових ринках. Результати виконання зазначених завдань використовують у планово-економічних службах підприємства, а також керівниками середнього і вищого рівнів. Облік і контроль ефективності (прибутковості) витрат у системі просування товарів, тобто транспортних витрат, витрат на проміжне складування, на канали збуту, організацію місць продажів. Користувачами інформації цієї ділянки контролю є робітники внутрішньої ревізійної служби підприємства. Стратегічний контроль маркетингу – автоматизація розрахунків, пов’язаних з глобальним контролем ефективності маркетингової діяльності загалом. Результати використовують у вищому керівництві підприємства
	Ціноутворення	Здебільшого реалізується у вигляді системи підтримки прийняття рішень. Це зумовлено певними причинами. Становлення цін на товари підприємства в умовах ринкової економіки є складним багатоетапним процесом, що визначається багатьма факторами, головними з яких є конкурентна структура ринку, попит на продукцію, рівень витрат тощо. Вхідна інформація для визначення рівня цін не завжди є повністю визначеною і кількісною, а частіше має якісний характер і може бути неточною та неповною. На окремих етапах ціноутворення можлива багатоваріантність рішення, тобто найкраще рішення вибирається з набору альтернативних варіантів. Такі ознаки проблеми характеризують її як завдання прийняття рішень, тому автоматизацію визначення цін необхідно здійснювати в умовах комп’ютерної системи підтримки прийняття рішень. Головними етапами ціноутворення в цих умовах є вибір цілі ціноутворення; визначення попиту; аналіз витрат; аналіз цін конкурентів; вибір методів ціноутворення; встановлення кінцевої ціни
	Оброблення результатів маркетингових досліджень	Охоплює оброблення та аналіз даних у таких напрямках, як дослідження ринку, споживачів, конкурентів, вивчення товаропросування і продажів, вивчення системи стимулювання збуту і реклами. Математичну основу автоматизації становлять методи лінійного програмування, теорія масового обслуговування, теорія зв’язку, теорія ймовірностей, мережеве планування, методи математичної статистики, економіко-математичне моделювання. Маркетингова система забезпечує кваліфіковане та оперативне дослідження збуту і реалізації готової продукції. В умовах постійного вдосконалення
		господарського механізму та переходу до ринкових взаємовідносин значення цієї підсистеми постійно зростає, оскільки вона визначає орієнтацію політики підприємства на ринку, тим самим приводячи в дію важелі господарського механізму в дію
	Управління реалізацією і збутом продукції	Основним чинником, який впливає на збут і реалізацію продукції, є ритм виробництва і випуску продукції, забезпечення своєчасного, комплектного і ритмічного постачання її споживачеві. Основним завданням підсистеми є забезпечення своєчасного постачання споживачам продукції необхідного асортименту і якості в повному обсязі відповідно до укладених договорів за мінімальних затрат на проведення збутових операцій. До нього також зараховують організацію і ведення складського господарства і складських операцій, представництво підприємства в питаннях збуту готової продукції, подання звітності у відповідні інстанції. Збут і реалізація готової продукції об’єднує такі фази, як планування збуту, складування і відвантаження готової продукції, контроль рівня запасів готової продукції. Відповідно до цього організовані комплекси завдань управління поставками продукції, відвантаженням готової продукції, реалізацією продукції

Інформаційні системи по управлінню персоналом: стратегічне, тактичне та оперативне використання персоналу організації; постійні співробітники організації, навчання та розвиток персоналу.

Забезпеченість і правильний підбір кадрів завжди були основними умовами ефективної роботи підприємства. Завдання підсистеми полягає в забезпеченні правильного підбору і розподілу кадрів, безперервному підвищенні їхніх економічних і технічних знань, забезпеченні готовності кадрового резерву, визначенні рівня необхідної кваліфікації кадрів (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Типова структура системи управління кадрами

№ з/п	Підсистема	Опис
	Оформлення та облік кадрів	Автоматизація документального оформлення прийому, звільнення, кадрового переміщення персоналу, облік наявності та руху особового складу підприємства, оцінювання та аналіз персоналу. Аналітичні відомості, які формуються у цій підсистемі, містять інформацію про кваліфікаційну структуру персоналу, статевовікову структуру, структуру персоналу за категоріями, звітну інформацію про плинність кадрів на підприємстві, тривалість робочого дня, соціальні послуги тощо
	Планування і прогнозування виробництва	Автоматизація планування потреби у персоналі охоплює розрахунки витрат часу на виконання плану виробництва продукції і планового фонду заробітної плати, планової потреби в основних робітниках та інших категоріях персоналу з урахуванням фактичної наявності робітників, прийому та вибуття робітників до початку планового періоду на етапі планування виробництва виконують такі завдання: розрахунок потреби в робочій силі на квартал, місяць і формування плану підготовки кадрів. На етапі обліку виробничих процесів реалізуються, зокрема, такі завдання, як: табельний облік особового складу, облік наявності і руху кадрів, укладання статистичної звітності по кадрах. Планування забезпеченості кадрами враховує існуючий дефіцит або надлишок персоналу за тими чи іншими категоріями, професіями, розрядами. Автоматизація планування забезпеченості кадрами здійснюється в умовах комп’ютерної системи підтримки прийняття рішень
	Розвитку кадрів	По-перше, вибирають заходи кадрової політики оцінювання переваг і недоліків кожного заходу й визначення ймовірності їхнього здійснення, по-друге, оцінюють кандидатів на прийняття, переведення, звільнення, навчання за усіма критеріями з подальшим зведенням критеріальних оцінок в глобальну. Критеріями оцінювання працівників є такі ознаки: · передумови продуктивності (знання, інтелектуальні здібності, витривалість, готовність нести відповідальність) · продуктивність працівника (кількість виконаної роботи, якість теми роботи) · поведінка працівника (здатність до співробітництва, самостійність, здатність до керівництва) · здатність до розвитку. Виконання оцінки персоналу можна здійснити за допомогою широкого застосування методів і тестів інженерної психології і ергономіки, баз знань і експертних систем. Оцінкою працівників послуговуються, коли приймають рішення про використання персоналу
	Аналізу і розвитку засобів стимулювання праці	Підсистема виконує завдання планування, обліку і аналізу виробничих процесів. Для спостереження за використанням робочого часу здійснюється облік складу, чисельності і переміщень працівників. Використання засобів автоматизації дає змогу виконувати аналітичні функції, для виконання яких виконують такі завдання: аналіз використання робочого часу робітниками, ІТП і службовцями, аналіз плинності кадрів, аналіз дефіциту (надлишку) кадрів. Виконують також завдання коригування плану потреби в робочій силі

Важливе значення для підприємства мають показники руху робочої сили і використання робочого часу.

Кадрові питання, як правило, завжди перебувають в полі зору першого керівника.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Умови успішного функціонування менеджерських інформаційних систем.	\|	Системний підхід до планування менеджерських інформаційних систем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.