• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Законодавче і нормативно-правове забезпечення функціонування єдиної державної системі попередження і реагування на надзвичайні ситуації.

У напрямку цивільної оборони була розроблена законодавча і нормативна база, до складу якої увійшли кодекс Цивільного захисту України, Закон України “Про цивільну оборону України” №2974-ХІІ від 3 лютого 1993 року, Закон України “Про правові засади цивільного захисту” №1859-IV від 24 червня 2004 року. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” №1809-ІІІ від 8 червня 2000 року.

Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” №15/98-ВР від 14 січня 1998 року.

7. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” №1281-XIV від 14 грудня 1999 pоку.

8. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я №2801-XIІ від 19 листопада 1992 pоку.

9. Закон України “Про надзвичайний стан” №2501-ХІІ від 26 червня 1992 року.

10. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” №1550-ІІІ від 16 березня 2000 року.

11. Закон України “Про пожежну безпеку” №3745-ХІІ від 17 грудня 1993 року.

12. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” №4004-ХІІ від 24 лютого 1994 року.

13. Закон України “Про охорону праці” №3108-IV від 17 листопада 2005 року.

14. Закон України “Про оборону України” №1932-ХІІ від 6 грудня 1991 року.

15. Закон України “Про Збройні Сили України” №1935-ХІІ від 6 грудня 1991 року.

також Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Цивільну оборону України» (1994 р.) і Закон України «Про війська Цивільної оборони України» (1999 р.) та інші нормативно-правові акти.

Такій підхід відповідав чинному законодавству України. Так, у Законі України «Про оборону України» (1991 р.) із змінами до 2008 р. било визначено, що «особливий період – період функціонування органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, органів місцевого самоврядування, органів управління у справах цивільної оборони і сил цивільної оборони, а також галузей національної економіки, підприємств, установ та організацій, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій». Стаття 2. «Основи оборони України» цього Закону визначає, що «оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, Цивільної оборони України, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони».

Цивільна оборона існує в багатьох країнах світу: США, Росії, Нимеччині, Великій Британії, Франції, Ізраїлю і т.д. Вона є важливою складовою діяльності воєнно-політичного блоку НАТО.

Навчання та підготовка населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій

у разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій є своєрідною профілактикою небезпек. Кінцевим підсумком цього має стати значне зменшення людських і матеріальних втрат. Процес навчання має бути безпрерервним: починатися з дитинства і тривати протягом усього життя людини. Підготовку населення з питань ЦЗ проводять диференційовано, тому його умовно поділяють на категорії:

- керівний склад органів управління у сфері цивільного захисту;

- особовий склад невоєнізованих формувань ЦЗ і АРС;

- робітники і службовці, які не входять до складу формувань ЦЗ;

- населення, яке не зайнято у сфері виробництва та обслуговування;

- учні та студенти.

Підготовку, організаційно-методичне забезпечення кожної категорії населення здійснюють відповідно до постанови КМУ від 26.07.2001 р. № 874 та наказу МНС від 23.04.2001 р. № 97.

Організація і планування навчання населеннядо дій у разі виникнення НС здійснюється за програмами підготовки, розробленими для кожної категорії населення. Відповідальність за навчання робітників і службовців обєктів господарської діяльності покладена на керівників цих обєктів, які через свої відділи з НС та ЦЗ організовують, забезпечують своєчасне проведення навчальних заходів, керують і контролюють їх якість.

На об’єкті планують, організовують і проводять підготовку керівного складу, командирів формувань, робітників і службовців. Основою проведення навчальних заходів є наказ начальника ЦЗ обєкта за підсумками підготовки з ЦЗ за минулий рік і завдання на новий навчальний рік, який триває з 2 січня до 30 листопада. До наказу додають:

– перелік навчальних груп;

– перлік тем навчань і тренувань з ЦЗ;

– тематику підготовки з ЦЗ;

– план підготовки керівного складу, невоєнізованих формувань, робітників та службовців, які не входять до воєнізованих форомувань і аварійно-рятувальних служб;

– розклад занять для кожної навчальної групи.

Підготовка керівного складу і фахівцівцивільного захисту включає: підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та функціональне навчання, що проводиться в Інституті державного управління у сфері ЦЗ та його регіональних філіях, на курсах (навчально-методичних центрах) ЦЗ, в навчальних закладах підвищення кваліфікації, а також практичну підготовку на своїх об’єктах.

Особи керівного складу проходять функціональне навчання з відривом від виробництва в перший рік призначення на посаду і в подальшому не рідше одного разу на 3–5 років залежно від категорії осіб керівного складу ЦЗ.

На обєкті господарювання підготовку керівного складу планують і проводять згідно з тематикою в обсязі 15 год у групі начальника ЦЗ обєкта, до якої входять зпаступники начальника ЦЗ, начальники служб та головні спеціалісти, начальники цехів та інших структурних підрозділів, командири формувань загального призначення. Заняття в групі проводять начальник ЦЗ обєкта, його заступники, начальники служб, головні спеціалісти. Вивчають теми програми на зборах або планових заняттях. Окремі теми можуть відпрацьовуватись самостійно.

Підготовка працівників обєкта здійснюється за тематикою спеціальних програм. За наказом керівника всіх працівників розподіляють у навчальні групи, які утворюються у структурних підрозділах із працівників, що входять до складу невоєнізованих формувань ЦЗ і аврійно-рятуавльних служб, і окремо – навчальні групи із працівників, які не входять до складу формувань.

Підготовка працівників, які ввійшли до складу невоєнізованих формувань ЦЗ, здійснюється за програмою спеціальної підготовки невоєнізованих формувань. Заняття проводять керівники груп – командири формувань під керівництвом штатних працівників з питань НС та ЦЗ, начальники служб ЦЗ.

До проведення занять з надання першої медичної допомоги залучають медичних працівників обєкта господарської діяльності.

Начальницький склад і фахівці невоєнізованих формувань, які залу-чаються для проведення робіт з дегазації, дезактивації територій та хіміко-дозиметричного контролю, додатково проходять навчання на курсах ЦЗ.

На обєктах із шкідливими та небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварій підготовка інженерно-технічних та інших працівників у складі АРС здійснюється щорічно і складається із загальної, спеціальної підготовки та навчальних тренувань.

Підготовка працівників об’єкта, які не ввійшли до складу формувань ЦЗ та АРС, здійснюється за програмою загальної підготовки населення до дій у НС.

Цією програмою передбачено вивчення основних способів дій під час оповіщення та отримання інформації про небезпеку виникнення НС, укриття в захисних спорудах, проведення евакуації, медичного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту, будівництва захисних споруд, здійснення заходів щодо забезпечення безпеки об’єктів і життєдіяльності населення в умовах НС відповідно до планів реагування на НС, локалізації аварій (катастроф) на об’єкті.

Заняття проводять керівники груп з інженерно-технічних працівників та інших підготовленних осіб. З окремих тем до проведення занять залучають членів об’єктових комісій з питань НС.

На завершальному етапі підготовки підвищення рівня знань та практичних навичок у керівного складу, формувань ЦЗ та персоналу об’єкта щодо дій у НС здійснюється у ході проведення комплексних об’єктових навчань та тренувань.

Комплексні об’єктові навчання відбувається один раз на три роки тривалістю до двох діб на всіх об’єктах госодарювання, що мають категорію з ЦО, з кількістю робітників і службовців 300 і більше осіб, у медичних лікувально-профілактичних установах з кількістю 600 ліжок і більше.

Комплексні об’єктові тренування проводять один раз на три роки тривалістю до однієї доби на підприємствах, установах та в організаціях незалежно від форм власності з кількістю працівників до 300 осіб, у медичних лікувально-профілактичних установах з кількістю до 600 ліжок, а також у закладах вищої освіти.

Підготовку студентів вищих навчальних закладів освіти І-ІV рівнів акредитації здійснюють за спеціальними програмами нормативних навчальних дисциплін «Цивільний захист» і «Безпека життєдіяльності».

Укладач:

Доцент кафедри ТСП

кандидат медичних наук Воронов М.В.

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. II.1 Програмне забезпечення
3. III. Етапи розробки програмного забезпечення
4. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
5. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
6. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
7. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
8. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
9. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
10. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
11. Адресація в системі ЕП НБУ.
12. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.

Переглядів: 1611