• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Порядок відображення в обліку курсових різниць

Змістовний модуль 1.3 Поняття валютних цінностей та операцій з ними

1.3.1.Визначення основних понять. Поняття про валютні цінності

1.3.2.Курсові різниці: поняття, порядок визначення та відображення в обліку.

1.3.3.Види рахунків в банках в іноземній валюті.

1.3.4. Порядок відкриття рахунків в іноземній валюті

1.3.5.Порядок відображення операцій в іноземній валюті.

1.3.6.Облік купівлі іноземної валюти

1.3.7.Облік продажу іноземної валюти

1.3.8.Операції з готівковою іноземною валютою та відображення іх в бухгалтерському обліку.

1.3.9.Балансова вартість іноземної валюти.

1.3.1.Визначення основних понять. Поняття про валютні цінності

У ЗЕД розрізняють поняття «операції з валютними цінностями» і «операції в іноземній валюті».

Валютні цінності:

1) іноземна валюта;

2) платіжні документи і ЦП, виражені в іноземній валюті або банківських платежах.

3) банківські метали (золото, срібло, метали платинової групи) і монети, виготовлені з дорогоцінних металів.

Операції з валютними цінностями– це операції, об’єктом яких виступає іноземна валюта.

Операції в іноземній валюті– такі господарські операції, вартість яких виражена в іноземній валюті або операції, які вимагають розрахунків в іноземній валюті.

Операції в іноземній валюті пов’язані з:

1) переходом права власності на валютні цінності, за винятком операції, які відбуваються між резидентами у валюті України.

2) використовування валютних цінностей в міжнародному обміні як спосіб платежу.

3) ввезення, переклад, пересилка на території України і висновок, переклад пересилка за межу валютних цінностей.

Валюта звітності- грошова одиниця України.

Іноземна валюта – інша валюта, окрім валюти звітності.

Національні банки розробляють і затверджують класифікатори іноземних валют, які регулюють режим використовування кожної валюти і ділять її по ступеню конвертованої.

Відповідно до класифікатора іноземних валют України виділяють 3 групи:

1) вільно конвертовані валюти держав, які без обмежень обмінюються на інші види валют і широко використовуються для здійснення платежів на міжнародних ринках. Курси цих валют встановлюються НБУ (долар, євро, фунти стерлінгів, швейцарські франки…);

2) вільно конвертована валюта держав, яка не використовується широко для здійснення платежів при міжнародних операціях і не продається на головних валютних ринках миру. Курс цих валют встановлюється НБУ (російський рубель, гривни, індійські рупії, чеські і словацькі крони …);

3) неконвертовані валюти – курси встановлюються НБУ тільки по окремих видах валют.

Спеціальні права запозичення (СПЗ) - емітуються МВФ для безготівкових записів на рахунках цього фонду і використовуються в операціях центральних банків і фондів.

Валютний курс– курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Розрізняють:

1) прямі котирування валют– відображається одиниця іноземної валюти в національній валюті 1 $ = 8,0 грн.

2) непрямі котирування валют – одиниця національної валюти в іноземній валюті 1 грн = 0,125 $

Операції в іноземній валюті відображаються в регістрах бухгалтерського обліку як в національній валюті, так і валюті розрахунків і платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Офіційний курс встановлюється НБУ за наслідками торгів валютними цінностями на міжбанківській валютній біржі (МВБ).

1.3.2.Курсові різниці: поняття, порядок визначення та відображення в обліку

Операція в іноземній валюті відображається у валюті звітності, тобто перераховуються суми в іноземній валюті в гривни з використанням валютного курсу на дату здійснення операції.

Регулювання обліку курсових різниць стандартом БО № 21 «Вплив зміни валютних курсів».

Якщо на дату здійснення операції або на дату балансу відбувається зміна валютних курсів, виникають курсові різниці.

Курсова різниця– різниця між оцінками однакової кількості іноземної валюти при різних валютних курсах НБУ.

При ведені обліку курсових різниць необхідно виділяти наступні моменти:

1) природу виникнення курсових різниць

2) об’єкти обліку

3) звітний період, в якому були здійснені операції, пов’язані з рухом валютних засобів

4) розмір балансової вартості іноземної валюти

1. Природа виникнення курсових різниць

Залежно від виду діяльності, в ході яких вона виникає, курсові різниці розділяють на операційні і не операційні. Такий розподіл пов’язаний з виділенням у складі звичної діяльності підприємства операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Операційна діяльність– основна діяльність підприємства, а також інші види, що не є фінансовою і інвестиційною діяльністю.

Основна діяльність– операції, пов’язані з виробництвом і реалізацією товарів і послуг, які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність – придбання і реалізація необоротних активів, фінансових інвестицій, що не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (акції, облігації).

Фінансова діяльність– операції, які приводять до зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства. Це визначення з погляду бухобліку.

Приклад – отримання кредиту банку, надання кредиту іншим суб’єктом, виплата відсотків по кредитах.

2. Об’єкти

Об’єктами, по яких відбувається визначення курсових різниць, є монетарні статті звітності. Це такі статті балансу: про грошові кошти, а також про такі активи або зобов’язання, які будуть сплачені у фіксованій сумі грошових коштів.

Немонетарні статті – статті інші, ніж монетарні.

На дату складання звітності статті балансу відображаються таким чином:

1) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу, тобто здійснюється їх перерахунок і нарахування курсової різниці;

2) немонетарні статті, відображені в балансі за первинною (історичної) собівартістю відображаються в балансі по курсу на дату здійснення операції, перерахунок їх не здійснюється і курсова різниця не нараховується;

3) якщо активи або зобов’язання – немонетарні статті – відображені в балансі за справедливою вартістю в іноземній валюті, перерахунок відбувається на дату визначення справедливої вартості, подальші перерахунки по статтях не відбуваються і курсова різниця не нараховується.

3. Звітний період

Відповідно до положення про визначення курсових різниць перерахунок виробляється:

1) на дату здійснення розрахунків

2) на дату балансу

Дата балансу– дата, на яку складається баланс підприємства, тобто останній день звітного періоду.

1.3.3.Види рахунків в банках в іноземній валюті

Підприємства, які здійснюють ЗЕД, разом з рахівницями в нац. валюті мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті, де повинні знаходитися тимчасово вільні грошові кошти в іноземній валюті, як власні, так і позикові.

Обов’язковими рахівницями для підприємства є транзитний і поточний валютний рахунок.

Транзитний валютний рахунок– рахунок, призначений для зарахування валютної виручки підприємства. Використовування транзитного рахунку є обов’язковим у зв’язку з необхідністю розподілу валютної виручки, яка поступає від нерезидентів у валюті першої групи класифікатора.

Поточний валютний рахунок – призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків в іноземній валюті при здійсненні поточних операцій.

Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

· юридичним особам – резидентом України для здійснення поточної діяльності

· фізичним особам – резидентом України з правом здійснення підприємницької діяльності і без нього

· представництвом юридичних осіб – нерезидентів України з правом здійснення підприємницької діяльності і без нього

· дипломатичним, консульським, торговим і ін. представництвом іноземних держав

· іноземним інвесторам – як юридичних, так і фізичним особам

· фіз. особам – нерезидентам України без права здійснення підприємницької діяльності

Поточні операції, які проводяться в іноземній валюті на підприємстві, можуть бути торговими і неторговими.

Поточні торгові операції:

1) між юридичними особами – резидентами і юридичними особами – нерезидентами при здійсненні ЗЕД по торгових операціях

2) між юридичними особами – резидентами України на території України за наявності індивідуальної ліцензії НБУ

3) між юридичними особами – нерезидентами і юридичними особами – резидентами через юр. осіб – резидентів-посередників

4) операції на міжбанківському валютному ринку України

5) оплата товарів, робіт і послуг з використанням чеків і пластикових карток

Поточні неторгові операції:

1) виплата наявної іноземної валюти по платіжних документах на витрати, пов’язані з витратами на відрядження

2) здійснення обмінних операцій з іноземною валютою

3) виплата наявної валюти по чеках і пластикових картках резидентом і нерезидентом – фізичним особам

4) виплата авторських гонорарів

5) перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конференцій і т.п.

6) оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні

7) перелік в грошей в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, оплата митного збору і т.п.

8) оплата витрат, пов’язаних з веденням справ в судах, арбітражах, нотаріаті

9) виплата податкової валюти по переказам з-за кордону

10) переказ за рубіж іноземної валюти

За бажанням підприємства можуть бути відкриті в українських банках позикові і депозитні валютні рахунки.

Позиковий валютний рахуноквідкривається для отримання банківських кредитів в іноземній валюті.

Депозитний валютний рахуноквідкривається фізичним і юридичним особам - резидентам і нерезидентам для зарахування на нього валютних депозитів з поточного рахунку з подальшим поверненням сум основного депозиту і нарахування відсотків за депозитним договором.

Зберігання грошей на депозитному рахунку повинне бути оформлене окремим договором між власникам рахунку і банком. Зарахування і списання іноземної валюти здійснюється через поточний валютний рахунок підприємства. Для філіалів і окремих підрозділів підприємств резидентів відкривається окремий субрахунок з визначенням об’єму і характеру операції, які будуть, по ньому проводиться. На цей субрахунок зараховується виручка філіалів, підрозділів з подальшим переліком на поточний валютний рахунок підприємства. Платежі з цього субрахунку не здійснюються.

Валютні рахунки підприємствам, які здійснюють господарську діяльність за межею (підприємства морського, авіа, автомобільного транспорту, СП), дозволено відкривати в іноземних банках. Всі надходження в іноземній валюті (виручка, дивіденди), які поступили на валютний рахунок за рубежем незалежно від термінів надходження підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів в українських уповноважених банках після оплати податків і зборів, передбачених законодавством іноземних держав.

Нерезидентом в Україні можуть бути відкриті рахунки в національній валюті 2-х типів: «лоро» і «ностро».

Рахунки «лоро»- рахунки, які відкривають банки своїм банкам - кореспондентам і на яких враховується всі суми, які виходять або видаються за їх дорученням.

Рахунки «ностро»- рахунки кредитний – фінансових установах в банках - кореспондентах, на яких відображається взаємні платежі.

Представництвом юридичних осіб нерезидентів відкриваються в банках України рахунку 2-х типів:

1) рахунки типа Nвідкриваються дипломатичним, торговим і іншим організаціям, які користуються імунітетом, дипломатичними привілеями і не займаються підприємницькою діяльністю на Україні.

2) рахунки типа Рвідкриваються банком постійним представництвом іноземних компаній, які повністю або частково здійснюють підприємницьку діяльність на Україні.

Тимчасовий поточний рахунок в іноземній валюті – рахунок для зарахування коштів, які вносяться для формування статутного капіталу підприємства. Режим його використовування обмежується тільки зарахуванням внеску до статутного капіталу.

1.3.4. Порядок відкриття рахунків в іноземній валюті

Рахунки можуть бути відкриті в банках, які мають ліцензію НБУ на проведення валютних операцій. Відкриття рахунку в іноземній валюті за кордоном України вимагає попереднього дозволу НБУ, при цьому підприємство зобов’язане подавати звітність по залишках коштів на рахунках і інші відомості відповідно до форми, визначеної НБУ.

Для відкриття валютного рахунку підприємство представляє в банк:

1) заява встановленого зразка

2) нотаріально завірена заява про державну реєстрацію

3) нотаріально завірену копію статуту підприємства

4) копію документа, яка підтверджує постановку підприємства на податковий облік, завірену нотаріально або податковим органом

5) довідка про реєстрацію підприємства в органах пенсійного фонду

6) картка із зразками підписів, завірена нотаріально, і відтисненням друку

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкритий поточний рахунок в національній валюті, то для відкриття необхідно 2 документи – заява і картка із зразками підписів і відтисненням друку.

Після подачі документом між банком і власником рахунку полягає договір на розрахунково-касове обслуговування. Установи банку у разі відкриття поточного рахунку в іноземній валюті повідомляють податкову інспекцію по місцю реєстрації власника рахунку і НБУ для включення у вільний електронний реєстр власників рахунків.

До отримання довідки про постановку рахунків на податковий облік поточні торгові операції здійснюватися не можуть. За відкриття валютних рахунків і здійснень операцій по них підприємства сплачують банку комісійну винагороду по ставках, які кожен банк встановлює самостійно. Крім того, банк списує з підприємств суми в іноземній валюті за оплату поштово-телеграфних витрат, комісійних винагород іноземним банкам і інших витрат, фактично понесених у зв’язку із здійсненням валютних операцій. Як правило, один раз на квартал банк нараховує і виплачує відсотки по залишках коштів на валютних рахунках по ставках, які визначаються на підставі ставок по короткострокових депозитах на міжнародному валютному ринку. Відсотки нараховуються у валюті рахунку, виплачуються за бажанням власника рахунку в національній валюті або у валюті рахунку.

У разі реорганізації підприємства в банк подаються ті ж документи, що і при відкритті рахунку.

У разі ліквідації підприємствайого основний рахунок переоформляється на ліквідаційну комісію, для чого в банк подається:

1) рішення про ліквідацію

2) нотаріально завірена картка із зразками підписів членів ліквідаційної комісії і відбитком друку.

1.3.5.Порядок відображення операцій в іноземній валюті

Порядок обліку операцій на валютних рахунках здійснюється в порядку відображеному на рис. 1.3.5.1

Особливістю документального оформлення операцій для переказу коштів за кордон є оформлення платіжного документа на англійській мові. Платіжні документи виписуються в двох екземплярах – один банку і один власнику. Про всі здійснені операції банк повідомляє власника валютного рахунку шляхом видачі йому виписок банку. Виписки даються окремо по кожному валютному рахунку (по видах рахунків і по валютах). Облік на валютних рахунках ведеться на підставі виписок банку і прикладених до них розрахунково-платіжних документів. Записи у виписці відображаються в тій грошовій одиниці, в якій фактично здійснена операція і в гривневому еквіваленті. Перерахунок здійснюється по курсу НБУ на дату здійснення операції. Підприємство одержує виписки банку періодично, тобто по мірі здійснення операцій, або в терміни, встановлені банком. Обробка виписок проводиться в порядку, аналогічному з виписками поточного рахунку в національній валюті.

Аналітичний облік по рахівницях 312 і 314 ведеться в розрізі кожної іноземної валюти у відомості обліку іноземних валют і в картці аналітичного обліку. Для узагальнення даних аналітичних відомостей і карток аналітичного обліку ведеться журнал-ордер № 1 і відомість до цього журналу.

1.3.6.Облік купівлі іноземної валюти

Операції по придбанню і продажу здійснюються як резидентами, так і нерезидентами через уповноважені банки (і інші фінансові установи).

Для придбання валюти на біржі і переліку її за межу необхідно одержати ліцензію НБУ. Операції по купівлі-продажу валюти виробляються виключно на МВР України, на аукціонах, де отримується іноземна валюта за дорученням клієнтів банківськими установами. Купувати або продавати іноземну валюту, минувши уповноважені банки, заборонено.

Для здійснення таких операцій полягає договір між клієнтом і банком; за надання послуги банк стягує комісійну винагороду.

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть купувати на МВР України валюту з метою:

1) забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами при імпорті товарів;

2) покриття витрат на службові відрядження за рубіж;

3) для попередньої оплати послуг зв’язку і транспорту;

4) для розрахунків по картках міжнародних платіжних систем;

5) для передоплати періодичної поліграфічної продукції;

6) для оплати за переробку давальницької сировини, за капітальне будівництво, за надання туристичних і страхових послуг, участь в семінарах і т.д.;

7) для сплати митного збору;

8) погашення кредитів нерезидентів;

9) перелік за межу пенсій, стипендій, аліментів;

10) для репатріації капіталу, який належить іноземному інвестору, інвестованого в економіку України;

11) для виплати дивідендів нерезидентам.

Читайте також:

1. The peace – порядок
2. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
5. Атестація аудиторів та порядок скасування атестата
6. База оподаткування, ставки податку та порядок обчислення.
7. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
8. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ. ВИДИ ОБЛІКУ. ОБЛІКОВІ ВИМІРНИКИ.
9. БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВОДКИ З ОБЛІКУ ВИТРАТ НА НДР ЗА ДОГОВОРАМИ З ЗАМОВНИКАМИ
10. БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВОДКИ З ОБЛІКУ ДЕПОЗИТНИХ СУМ
11. Бухгалтерського обліку
12. БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Переглядів: 1571