• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Політика уряду О. Стамболійського

Після виборів до Народних зборів у серпні 1919 р. лідер БХНС Олександр Стамболійський сформував новий уряд разом з представниками Народної та Прогресивно-лібе­ральної партій. Діяльність уряду Стамболійського розпоча­лася в складній внутрішній та міжнародній обстановці. 27 листопада 1919 р. держави Антанти підписали в Нейї-Сюр-Сен (поблизу Парижа) мирний договір з Болгарією (Нейїський договір), за яким Болгарія була відрізана від Егейського моря й втратила значну частину своєї території. Болгарії заборонялося мати армію чисельністю понад 20 тис. чол., авіацію, військово-морський флот тощо. Впродовж 37 років країна повинна була сплатити 2250 млн. золотих франків репарацій. Нейїський договір поглибив і без того важке економічне становище Болгарії. Через два дні після підписання договору в Софії відбулася масова демонстрація проти його грабіжницьких умов, зростання податків, дорожнечі. 27 грудня 1919 р. почали страйкувати залізничники й робітники зв'язку, а 23 грудня розпочався загальний політичний страйк. З ініціативи уряду Народні збори прийняли закон про покарання винуватців націо­нальної катастрофи, було віддано до суду ряд міністрів колишніх кабінетів.

Після поразки страйку залізничників Стамболійський вирішив сформувати однопартійний уряд БХНС. Виникла ситуація, коли селянська партія перетворилася на одноосібно правлячу політичну силу. На думку Стамболійського, народовладдя у вигляді селянської демократії мало призвести до ліквідації вад капіталізму при збереженні його основ. Цій меті було підпорядковано соціально-еко­номічні реформи. Закон про загальну трудову повинність для всіх громадян мав ліквідувати наслідки економічної розрухи. Аграрна реформа передбачала відчуження на ко­ристь держави земельних володінь площею понад ЗО га та їхній розподіл між безземельними та малоземельними се­лянами. Ряд інших реформ — зосередження в руках держави торгівлі зерном, прогресивно-прибуткове оподаткування, податок на прибутки товариств (банків, торговельних, про­мислових та інших підприємств) — зачепив інтереси бур­жуазії. Багато з реформ Стамболійського не було здійсне­но, але уряд одержав широку популярність. За короткий час чисельність БХНС зросла до 150 тис. чол.

У зовнішньополітичній сфері уряд провадив курс на встановлення лояльних стосунків із сусідами й державами Антанти, але не зміг добитися перегляду Нейїського дого­вору. Правлячі кола Антанти з підозрою спостерігали за розвитком реформ у Болгарії й намагалися впливати на події, що відбувалися в країні.

Читайте також:

1. G2G-модель електронного уряду
2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
3. Аграрна політика
4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
5. Активна і пасивна державна політика.
6. Активна політика зайнятості
7. Антиінфляційна державна політика
8. Антиінфляційна політика держави
9. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
10. Антимонопольна політика держави.
11. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
12. Асортиментна політика

Переглядів: 1567