• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Червневі та вересневі події 1923 р.

Наприкінці 1920 р. праві партії розпочали боротьбу проти "хліборобського" уряду, але процес консолідації йшов поволі через традиційні протиріччя між ними. На­весні 1922 р. сформувалася "Народна змова" — невелика організація, яка об'єднала групу правих елементів болгар­ського суспільства, що поставили на меті повалення уряду БХНС й встановлення авторитарного режиму. Завдяки зусиллям "Народної змови" влітку 1922 р. три провідні праві партії створили "Конституційний блок", який прого­лосив метою відновлення "зневажених конституційних прав і свобод". Підпору вони вбачали у Військовій лізі, що була створена 1919 р. й об'єднала невдоволених своїм матеріальним і суспільним становищем офіцерів, яких звільнили зі служби за умовами Нейїського договору. На чолі Військової ліги стояв генерал І. Вилков, якого підтри­мував цар Борис НІ. Фактично він виконував функції головнокомандувача болгарської армії. Цар, залишаючись осторонь, уміло спрямовував дії супротивників уряду БХНС. Вважаючи ситуацію сприятливою для здійснення змови, керівництво "Народної змови" та Військової ліги, яким таємно керував Борис III, вночі з 8 на 9 червня 1923 р. вчинило державний заколот. Міністрів і депутатів БХНС було заарештовано змовниками, а О. Стамболійського, що намагався організувати опір, по-звірячому вбито. Народне протистояння змові було придушене.

Внаслідок перевороту до влади прийшов уряд на чолі з одним із лідерів "Народної змови" Олександром Цанковим. Провідні пости в ньому обіймали військові. В їхніх руках були армія, поліція, місцева адміністрація, а політич­ні партії відігравали другорядну роль. Новий режим мав військово-фашистський характер. Це була відверта дикта­тура реакційних сил суспільства. Репресії та переслідуван­ня були спрямовані проти БХНС, БКП та інших лівих партій.

Вересневе повстання 1923 р. було прямою відповіддю лівих сил на встановлення військово-фашистської дикта­тури. Під час перевороту БКП зайняла позицію нейтралі­тету, що спричинило критику керівництва партії з боку як Комінтерну, так і рядових комуністів. Під впливом цієї критики ЦК БКП на засіданні 5-7 серпня 1923 р. прийняв рішення про збройне повстання. Було розпочато переговори з керівництвом лівих партій. Соціалісти відкинули пропо­зиції про співробітництво, сповідуючи тактику ненасиль­ницьких дій, а з БХНС було підписано угоду про спільні дії проти диктаторського режиму. В керівництві БКП точи­лися серйозні суперечки відносно питання про збройне повстання. Г. Димитров і В. Коларов відстоювали тактику спільного фронту боротьби з фашистською диктатурою, а секретар ЦК Т. Луканов виступав проти повстання. Уряд, діставши звістку про підготовку повстання, розпочав пре­вентивні репресії. Але ЦК БКП приймає рішення розпочати повстання вночі з 22 на 23 вересня з метою встановлення влади робітничо-селянського уряду. Повстання було не­достатньо підготоване й спиралося великою мірою на ен­тузіазм і рішучість народу вести боротьбу проти влади. Політична орієнтація його учасників не завжди була чіт­кою, лави повстанців розривали внутрішні протиріччя. До складу Головного революційного комітету ввійшли Г. Димитров, В. Коларов і Г. Генов. Перші збройні бої почалися 13 вересня під Казанликом, а 19 вересня спалахнуло пов­стання у Південній Болгарії, в Старозагорському окрузі.

Масового характеру набуло повстання у Північно-Західній Болгарії. Розпочавши його у встановлений строк, тобто вночі з 22 на 23 вересня, повстанцям вдалося захопити м. Фердинанд (нині Міхайловград) і ряд інших населених пунктів. Кілька днів точилися запеклі бої з урядовими військами, але 27 вересня повстанці мусили залишити Фердинанд, а після цього відступити до Югославії. В Софії, де влада заарештувала ряд керівників ГВРК, пов­стання не вдалося здійняти.

Вересневе повстання 1923 р., незважаючи на прагнен­ня народу скинути військову диктатуру, показало, що ліде­ри БКП і БХНС у боротьбі за встановлення своєї влади в країні не мали міцної підтримки народу, оскільки багато положень програм лівих партій були дуже далекі від його докорінних інтересів.

Читайте також:

1. V. НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВІ ПОДІЇ І ДАТИ
2. Безумовною є інформація про події, що реально відбуваються у матеріальному світі.
3. Виявлення, фіксація, вилучення речових доказів із місця події.
4. Відповідно до ст. 69 ЦПК перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
5. Воєнно-політичні події 1649 – 1653 рр. Утворення Української гетьманської держави.
6. Вплив лютневої революції в Росії на події в Україні.
7. Встановлення факту віднесення аварійної події до рангу НС, ви­значення виду та рівня НС проводиться у такій послідовності.
8. Гетьманування Ю. Хмельницького. Події України.
9. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки
10. Жовтневі події 1917 р. у Петрограді
11. Жовтневі події 1917 року в Києві. Проголошення Української Народної Республіки.
12. Жовтневі події 1917 року в Києві. Проголошення Української Народної Республіки.

Переглядів: 1118