Демократичний рух

Соціально-економічне становище населення

Японський народ надзвичайно працелюбний, дисциплінований, невибагливий, бережливий. Такі риси національного характеру пов'язані як з природними умовами країни, так і з національними традиціями. Сувора природа, часті стихійні лиха привчили японців до терпіння й мужності. Вони вміють дуже швидко відбудувати своє житло після землетрусу або цунамі, відновити промислове та сільськогосподарське виробництва, налагодити звичний ритм життя. Національні традиції привчають японців поважати й шанувати старших, безапеляційно підкорятися начальникові, як діти підкоряються батькові. На японських підприємствах існує система патерналізму — хазяїн підприємства вважається батьком для своїх робітників. Тому, хоча зарплата японських робітників у перші десятиріччя XX ст. була в 3-4 рази нижча, ніж у Британії або США, а робочий день нерідко становив 12-14 годин, тільки в крайніх випадках японські трудящі зважувались на страйки та акції протесту.

Такі події в масовому масштабі відбувалися 1918 р. Вони отримали назву "рисових бунтів". "Рисові бунти" розпочалися з виступу жінок рибалок. Коли чоловіки були в морі, а вдома залишилися голодні діти, жінки почали громити склади з рисом — основним продуктом харчування японців, оскільки торговці притримували рис, намагаючись зберегти спекулятивно високу ціну на нього. Цей виступ жінок набув широкого відголосу й підтримки по всій країні. До нього приєдналися робітники різних професій — від шахтарів до залізничників. Виступи охопили більше 10 млн. чол., але були жорстоко придушені.

У сільському господарстві Японії існувало поміщицьке землеволодіння. Селянство страждало від малоземелля й великих податків. Японські селяни передавали свій клаптик землі у спадок старшому синові (закон майорату), а менший син йшов працювати у місто або служити у війську.

За умов безперервної аграрної кризи зростали соціальні конфлікти на селі.

Відмінною й важливішою рисою демократичного руху цього періоду було його антивоєнне спрямування. Серед його учасників — робітники, селяни, підприємці, торговці, студенти, інтелігенція. Вони давали вкрай негативну оцінку політиці уряду, скерованій на розв'язування широкомасштабної війни. Одначе військово-фашистські кола справляли куди більший вплив на населення країни, облудно обіцяючи народові процвітання в разі здійснення своїх загарбницьких планів.

В Японії існували також профспілковий, соціалістичний і навіть комуністичний рухи. Компартію було утворено 1922 р., але після сильного землетрусу 1 вересня 1923 р., який завдав величезних людських і матеріальних втрат (особливо постраждала столиця — Токіо), і посилення поліцейського режиму — заборонено. Було також" заборонено соціалістичну лігу, створену 1920 р., незважаючи на те, що в и лавах переважали студенти та інтелігенція, які вживали винятково легальні методи боротьби.

Профспілковий рух теж мав досить поміркований характер.

Особливе піднесення робітничого й демократичного рухів намітилося в 1929-1931 рр. — під час найбільшої гостроти кризи в Японії. Висувалися вимоги політичного характеру. Великими подіями цих років були двомісячний страйк прядильниць компанії "Канєгафугі" (40 тис. робітниць взяли участь у ньому), страйк 13 тис. токійських трамвайників, тривалий конфлікт на металообробному заводі Сумімото в Осаці.

Найбільшим завоюванням японського народу було прийняття "Закону про загальні вибори", який набрав чинності 1928 р. Кількість, виборців збільшилася з 3,2 до 12,5 млн. чол. Проте цей закон стосувався лише чоловіків. Одночасно було введено закон "Про охорону громадського порядку", який небезпідставно називали законом "Про небезпечні думки" (він передбачав до 10 років каторги за будь-які антимонархічні чи антидержавні дії та ідеї).

Таким чином, Японія у міжвоєнний період була мілітаризованою державою. Велику владу в країні мали "старі монополії" дзайбацу, нові концерни та тісно пов'язане з ними "молоде офіцерство", яке прагнуло завоювання життєвого простору, джерел сировини та ринків збуту товарів. Демократичний рух в країні був обмежений суворими законами та свавіллям поліцейського апарату. Робітники й селяни дуже багато працювали, не маючи відповідної винагороди. Все це робило державний устрій Японії та життя її мешканців дуже схожим на життя в тоталітарних державах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мілітаризація країни	\|	Сунь Ятсен

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.