Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Демократичний режим

Демократичному режиму як одному з величезних завою­вань світової цивілізації притаманна широка соціальна база державної влади та відповідні методи її здійснення: чим шир­ше його соціальна база, тим демократичнішим він є. У роз­винених демократичних державах цю базу становить весь народ, але, так чи інакше, за умов демократичного режиму влада завжди підтримується більшістю населення. Легітима­ція влади (її визнання громадською думкою) у даних дер­жавах відбувається під час проведення загальних, заснова­них на демократичних принципах виборів. Легітимною влада стає внаслідок делегування її від одного суб'єкта — народу — іншому суб'єкту — державі. Отже, влада сприймається сус­пільством не тільки як законна, а й як така, що відповідає його прагненням. Шляхом виборів народний суверенітет пе­ретворюється на суверенітет держави, обмежений лише не­обхідністю дотримуватися основних прав людини.

Наявність певних ознак громадянського суспільства зу­мовлює створення демократичного режиму. Необхідно та­кож, щоб у країні склалися конкретні форми самоврядуван­ня. Його існування й розвиток є однією з ознак і важливим напрямом функціонування та поширення демократії.

За умов демократії має бути виключене зловживання владою. Свобода кожної людини поєднується зі свободою всіх громадян. У суспільстві право панує як міра свободи, за­гальної і рівної для всіх.

У сучасному розумінні демократичний режим базується на додержанні й гарантованому захисті невід'ємних прав лю­дини, на участі населення у формуванні і діяльності держав­них органів, прямої його участі у вирішенні державних справ. За сучасних умов головними ознаками демократичної держави є визнання найвищої цінності особистості, захище­ність її природних і невід'ємних прав. належне забезпечення всіма економічними, політичними, ідеологічними та юридич­ними гарантіями у тому числі судовим захистом проти будь-яких порушень, охоплюючи ті, що мають бути з боку суто державних структур. Демократичний режим, що діє в інте­ресах громадян, є обов'язково конституційним. Належить, щоб його функціонування було засноване на визнанні при­мату права перед державою, обмеженості останньої правом, неухильному дотриманні законності, спрямованості на до­держання принципів правової держави (наприклад, верхо­венство правового закону, відповідальність не тільки людини перед державою, а й держави перед людиною).

Винятково важливим для демократичного режиму є здійснення принципу поділу влади. Він не обмежується кон­статуванням існування законодавчої, виконавчої, судової та наглядово-контрольної гілок влади.

Кожна гілка здійснює певні функції. Відносини між ними засновані на взаємних стримуваннях і противагах, що гаран­тує певну рівновагу між владами. Це виключає узурпацію влади будь-якою з її гілок і забезпечує захист інтересів кож­ної особи.

Демократичний режим характеризується економічною, політичною та ідеологічною різноманітністю (плюралізмом), не допускає монополізації в будь-якій з цих сфер. Рівень де­мократії при цьому безпосередньо не залежить від кількості існуючих і конкуруючих політичних партій і організацій, від однопартійного чи коаліційного складу уряду. Він залежить від рівня політизації населення і свідомої підтримки суспіль­ством окремих партій, рівня політичної культури партійних функціонерів і громадян.

Політичне життя у країнах з демократичним режимом має проходити на засадах гласності та врахування громад­ської думки. Дуже важливо, щоб поряд з підкоренням мен­шості рішенням, прийнятим у конституційному порядку біль­шістю проводились консультації і дебати між окремими суб'єк­тами політичних відносин з метою узгодження різних точок зо­ру, досягнення компромісу або консенсусу, запобігання конфронтації, гарантування миру і злагоди у суспільстві.

За умов демократичного режиму слід забезпечити охоро­ну прав усіх громадян, включаючи тих, хто складає мен­шість. Тому більшість не повинна тиснути на меншість. За меншістю — етнічною, політичною, релігійною — збері­гаються визначені законом права. На неї поширюється прин­цип рівності всіх перед законом. Меншість має право вису­вати власні ініціативи, бути репрезентованою у різних дер­жавних органах (наприклад, парламентських комісіях), мати у процесі дебатів своїх співдоповідачів, може критикувати виконання прийнятих рішень і т. ін. Більшість не уповнова­жена просто ігнорувати меншість, а зобов'язана уважно роз­глядати і обґрунтовано відповідати на її критичні зауважен­ня. Саме в інтересах меншості найважливіші політичні рі­шення приймаються кваліфікованою більшістю голосів.

Звичайно, демократичний режим існує і за відсутності тих чи інших властивих йому ознак. Наприклад, під час бур­жуазної революції в Англії і після неї, коли виникла вкрай обмежена елітарна цензова демократія, така її важлива озна­ка, як конституційність режиму, складалася і реалізувалася без наявності системи партій, що, як вже підкреслювалось, є однією з головних ознак демократії.

Можливі різні рівні і зміст демократизму і, безперечно, є значні відмінності між режимами розгорнутої або обмеженої так званої елітарної демократії, де владним є невеликий про­шарок суспільства, а державне керівництво здійснюється вузьким колом осіб (аристократія, верхівка бізнесу, фахівці та ін.). Рівень демократизму залежить від питомої ваги при­мусу в процесі здійснення державної політики.

Щодо розвинутої демократії, то її виникнення можна очі­кувати ляше тоді, коли влада здійснюється безпосередньо або через представницький орган широкими верствами насе­лення і коли права кожної особи надійно захищені, незалеж­но від того, хто саме у даний момент при владі. Ця захище­ність має спиратися, в першу чергу, не на державний при­мус, а на високу свідомість представників державного апара­ту й усього населення.

Від філософів Просвітництва (Ж.-Ж. Руссо) до політич­них ідеологів сучасності (Ш. де Голль) наголошується на пе­ревазі демократичного режиму, що спирається, головним чи­ном, на пряме здійснення народовладдя всім населенням че­рез референдуми, петиції, народні обговорення і т. ін., порів­няно з таким, основою діяльності якого є народне представництво, тобто парламентський режим, деякі перева­ги якого слід, однак, визнати. Лише він уможливлює прий­няття рішень на належному професійному рівні, узгодження в рамках представницького органу, різноманітних поглядів з допомогою компромісу. Парламентаризм дозволяє врахову­вати в ході державного управління переконання і права мен­шості. Саме тому представницьке правління більш сприяє формуванню корисного, обґрунтованого, ефективного зако­нодавства і становить вищий рівень демократичного режи­му. Усе це не виключає корисності, а в деяких випадках і не­обхідності сполучати парламентське правління з безпосеред­нім народовладдям. Останнє є пріоритетним тоді, коли вирі­шуються особливо важливі державні питання, прямо віднесені до компетенції суверенного народу, проведення ре­ферендуму з яких визначено законом як обов'язкове. Умо­жливлюється й те, що з появою сумнівів стосовно відповід­ності волі вищого представницького органу до волі народу, виникає необхідність проведення референдуму за народною ініціативою. У зв'язку з цим воля народу фактично пере­вершує над волею народного представництва.

Одним з різновидів демократичного режиму є лібераль­но-демократичний режим, в умовах якого передбачається су­воре обмеження міри втручання держави в суспільні і, особ­ливо, економічні відносини. Так, на ранньому етапі розвитку капіталізму державна влада фактично виконувала функцію "нічного вартівника" суспільних відносин. За останні роки певні зрушення в бік лібералізму спостерігаються у США. У Великій Британії поворот до лібералізму був пов'язаний з правлінням консервативного на чолі з М. Тетчер уряду, який розгорнув активну діяльність щодо денаціоналізації націона­лізованих лейбористським урядом підприємств. Через змен­шення політичної ваги лівих сил у Франції за наших часів там розпочалися аналогічні процеси. Ряд авторів, констатую­чи існування ліберальних режимів у розвинених країнах у XIX ст., зазначає їх виникнення за сучасних умов у деяких країнах, що розвиваються (Індія, Філіппіни). Як ознаки цього режиму вони підкреслюють наявність вузької соціаль­ної бази правлячої еліти, неспроможність більшості населен­ня користуватися демократичними інститутами внаслідок його культурної відсталості. У певних країнах, що розви­ваються, політичні режими дійсно мають згадані особливос­ті, але навряд чи це є підставою для їх належності до лібе­рально-демократичних режимів.

Особливо слід підкреслити, що найважливішою рисою демократичного режиму є те, що він характеризується одно­часно як режим законності. Жодні зміни державного керів­ництва не дозволяють відмовитися від цього режиму, відхи­литися від дотримання чинного, правового за змістом, зако­нодавства.

Безумовно, навряд чи можна стверджувати про існуван­ня в сучасному світі моделі ідеальної демократії. За наших часів в окремих країнах спостерігається відсутність тих чи інших перерахованих вище ознак і принципів демократії чи відхилення від них. Це, наприклад, порушення власного за­конодавства, спроба занадто обмежити окремі права люди­ни, вводити без істотних підстав режим президентського правління тощо. Наявність згаданих явищ в умовах збере­ження переважної частини ознак і принципів, притаманних демократичному режиму, не може розглядатися як знищен­ня цього режиму, не виключає його існування, хоча й у більш вузьких рамках.


Читайте також:

  1. Q6 розраховують тільки при нестаціонарному режимі
  2. Автократично-демократичний континуум стилів керування.
  3. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
  4. Бізнес-логістика в режимі INTERNET
  5. Валютний курс. Режими встановлення валютних курсів
  6. ВАЛЮТНІ РЕЖИМИ ТА ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ. ВПЛИВ ВАЛЮТНОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ НА ГРОШОВУ МАСУ. СТЕРЕЛІЗАЦІЯ.
  7. Вибір оптимального режиму роботи і відпочинку.
  8. Вибір оптимального розкладу (режиму) роботи в наукових організаціях.
  9. Вибір режимів обробки заготовки різанням
  10. Вибір режиму роботи нейтралі.
  11. Вибір схеми підключення абонентів залежно від режимів тиску.
  12. Вибір, розміщення, режими роботи компенсуючих пристроїв.




Переглядів: 769

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Автономні утворення у зарубіжних державах | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.