Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Автократично-демократичний континуум стилів керування.

В основу автократично-демократичного континууму стилів керування покладено теорію Х та теорію Y Дугласа МакГрегора, який виділив дві системи уявлень щодо мотивів виробничої діяльності людей.

1. Згідно “теорії Х” робітники за своєю природою є лінивими, безвідповідальними, такими що при першій ліпшій нагоді намагаються уникнути праці. Отже для досягнення цілей організації їх необхідно постійно примушувати, спрямовувати та контролювати. Справедлива заробітна плата здатна зробити роботу терпимою, а необхідний рівень її виконання буде наслідком постійного контролю.

“Теорія Х” характеризує основи автократичного керування. Автократ має достатньо влади, аби нав’язати свою волю виконавцям і у разі необхідності без вагань вдається до цього. Автократ вважає, що його керівництво грунтується на авторитеті посади, яку він обіймає. Сила влади автоматично примушує підлеглих безостережно коритися наказам та інструкціям. Автократ звичайно:

- щонайбільше централізує повноваження;

- щонайбільше структуризує роботу підлеглих;

- різко обмежує свободу підлеглих щодо прийняття рішень;

- вимагає дотримання чисельних правил поведінки;

- звертається до потреб більш низького рівня у підлеглих (за пірамідою Маслоу).

За “теорією Y”, навпаки, менеджер бачить своїх підлеглих працьовитими, відповідальними, такими що прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. “Теорія Y” характеризує основи демократичного керування. Для демократичного стилю керування характерними є:

- високий ступінь децентралізації повноважень;

- активна участь підлеглих у прийнятті рішень;

- добре налагоджена система комунікацій між керівником і підлеглими;

- апеляція до потреб більш високого рівня у підлеглих.

Результати теоретичних досліджень МакГрегора знайшли відображення і отримали розвиток у моделі автократично-демократичного континуума стилів керування Танненбаума-Шмідта (див. рис.6.3.).

 
 

 

  Влада і вплив підлеглих
Влада і вплив менеджера      
Поле свободи менеджера      
        Поле свободи підлеглих  
                             
  Менед- жер приймає рішення і пові- домляє про це підлег- лим   Менед- жер роз’- яснює своє рішення, щоб до- могтися його вико- нання   Менед- жер подає рішення, але при- слухову- ється до запитань підлег-лих   Менед- жер пропонує варіант рішення, який мо- же бути змінений за пропо- зицією підлег- лих   Менед- жер форму-лює проб- лему, отримує поради підлег-лих, а потім приймає рішення   Менед-жер вста- новлює межі, в яких підлеглі прийма- ють рішення   Менед- жер і підлеглі спільно прийма- ють рі- шення в межах, визначе них орга- нізац. струк- турою  
                                                       

Рис.6.3. Континуум стилів керування Танненбаума-Шмідта

 

Ліберальний стиль керування. Ліберальне керівництво характеризується мінімальною участю керівника. Підлеглі при цьому мають майже повну свободу визначати цілі, приймати рішення та контролювати свою роботу.

Дослідження ліберального стилю порівняно з автократичним, які проводив К.Левін дозволили йому зробити такі висновки:

1) автократичне керування порівняно з ліберальним домагалося виконання більших обсягів роботи, проте призводило:

- до низької мотивації;

- до меншої оригінальності;

- до більшої агресивності до членів групи;

- до більшої залежності та покірної поведінки щодо керівника;

2) ліберальне керування призводило:

- до зменшення обсягів роботи;

- до зниження її якості;

- до недостатнього задоволення підлеглих таким стилем керування.


Читайте також:

  1. Аналіз конструкції рульового керування.
  2. Відтворення інтелігенцією себе і стилів життя
  3. Двомірне трактування стилів керування.
  4. Джерело шуму , розташовують у кожусі, внутрішні поверхні якого покривають звукопоглинальними матеріалами. Різновидом цього методу є кабіна керування.
  5. Диференціація стилів мови
  6. Дослідження стилів керівництва К. Левіна
  7. Задаючі пристрої і елементи порівняння. Задаючі пристрої розімкнутих систем керування. Задаючі пристрої замкнутих систем керування. Мікропроцесори, контролери та логічні елементи.
  8. Класифікація систем автоматичного керування.
  9. Конструкція рульового керування.
  10. Контроль як компонент керування. Різновиди контролю
  11. Мікропрограмований пристрій керування.




Переглядів: 689

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лідерування. | Двомірне трактування стилів керування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.