• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація систем автоматичного керування.

Об’єкт керування (регулювання, автоматизації, керований об’єкт) – технологічний процес, агрегат або комплекс, призначений для здійснення впливу на сировину, матеріали для отримання продукту чи напівпродукту. В складних системах керування об’єктом може бути виробництво, підприємство, галузь промисловості. В будь-якому випадку для досягнення мети функціонування необхідно сформувати керуючі дії, які компенсують небажані відхилення від обраного режиму. Зрозуміло, що об’єкти можуть бути різної природи, мають різне призначення, виконувати різні функції. В той же час система керування створюється саме для об’єкта, тому його властивості визначають основні характеристики системи керування – її структуру, функції, показники стійкості та якості. Таким чином, саме об’єкт визначає призначення системи керування, наприклад : автоматизована система керування підприємством, автоматична система керування випарною установкою, автоматична система регулювання температури і т.д.

Автоматичні системи забезпечують виконання всіх функцій керування без участі людини (автоматично), але для обслуговування, ремонту та налагодження потрібні кваліфіковані спеціалісти.

Автоматизована система керування передбачає участь у формуванні керуючих дій людини (особи, яка приймає рішення - ОПР). Автоматизовані системи створюються для складних об’єктів, де участь людини в прийнятті рішень є визначальною, а для цього необхідно отримати та переробити великі масиви інформації.

Автоматичні системи регулювання (АСР) – сукупність об’єкта та пристрою керування (автоматичного регулятора), процес функціонування яких характеризується тим, що відомі задані значення регульованих координат x_зд(t). Допускається також термін “системи автоматичного регулювання” (САР). Далі буде показано, що в процесі регулювання повинна виконуватись вимога x(t) → x_зд(t), x – поточне значення регульованої координати.

Для об’єктів керування можна виділити такі змінні (рис.1.1.) :

- координати стану, які визначають стан

об’єкта в будь-який момент часу, для

АСР – це регульовані координати:

Х = { х₁,х_{2 ...}х_n };

- вихідні змінні, які характеризують якість

Рис.1.1.Схема об’єкта продукту, продуктивність об’єкта або

узагальнені показники, наприклад

коефіцієнт корисної дії, питомі витрати

матеріалів і енергії і інш.,

Y = { y₁, y₂…y_r};

- збурення – зовнішні та внутрішні фактори, вплив яких порушує роботу об’єкта : змінювання характеристик зовнішнього середовища, параметрів енергоносіїв, якості сировини і інш., Z= { z_1, z₂,…z_L };

- керуючі дії – цілеспрямовані змінювання матеріальних та енергетичних потоків, направлені на компенсацію збурень z, U = { U₁, U₂,…U_m }. В складних системах керуючі дії можуть передбачати змінювання структури, або навіть кадрові перестановки.

Вектори Y,X,Z,U можуть мати довільну кількість складових, а в частинному випадку це – скалярні величини.

Автоматичний регулятор – технічний засіб, який реалізує керуючі діяння в залежності від стану об’єкта та зовнішнього середовища :

U_рег. = f(x,z,t). Автоматичний регулятор реалізується також програмним шляхом в мікропроцесорних контролерах або ЕОМ. В складних системах функції керування виконують різні регулятори або спеціальні пристрої.

На рис.1.2,а,б,в показані структури систем керування з різним ступенем деталізації та виділення різних пристроїв і елементів. Загальним в цих структурах є те, що пристрої управління ПУ чи автоматичний регулятор АР отримує сигнал про стан об’єкта Х або його вихідну змінну Y і формує керуючу дію U. Для схеми, показаної на рис.1.2.а., характерним є те, що задане значення х_зд може формуватись безпосередньо в пристрої управління.

Рис.1.2.Структура систем керування.

Схема б) показує сигнали об’єкта та автоматичного регулятора АР, що дає можливість описати процес функціонування автоматичної системи регулювання, а саме : на регулятор поступає сигнал Δх = х_зд – x(t), який характеризує порушення режиму роботи об’єкта. Автоматичний регулятор може враховувати додатковий сигнал від компенсатора К про збурення Z.Тоді автоматичний регулятор повинен сформувати такий сигнал U_рег = f(Δx, Z, t), який компенсував би дію збурення Z або принаймні зменшив його вплив на роботу об’єкта, тобто необхідно, щоб Δх = х_зд – х(t)→0. Приймається, що х_зд = const на тривалому періоді керування, але є клас систем де х_зд змінюється (х_зд - var), тоді записують : х_зд(t), t – час. В системах керування виділяють :

- алгоритм функціонування – сукупність визначених дій, які забезпечують правильне функціонування системи (відповідає на запитання : що необхідно знати для досягнення мети?), цей алгоритм, як правило, є заданим;

- алгоритм керування – сукупність визначених дій, які забезпечують потрібний характер дій для здійснення алгоритму функціонування (відповідає на запитання : як необхідно діяти?).

Автоматична система керування структурно може подаватись по-різному. Структура – це сукупність частин системи, на які вона може поділятись за певними ознаками, та зв’язків між ними. Виділяють такі види структур :

- алгоритмічна – сукупність частин, призначених для виконання алгоритмів перетворення інформації у відповідності до алгоритма функціонування;

- функціональна – сукупність частин, призначених для виконання окремих функцій системи (отримання інформації, її перетворення, передача сигналів і інш.);

- конструктивна (технічна) - сукупність частин як окремих конструктивних елементів.

На рис.1.2.в додатково показано : Зд – пристрій для формування х_зд, Д1, Д2 – датчики; ВМ – виконавчий механізм; РО – регулюючий орган; ПР – перетворювач.

Системи автоматичного керування можуть класифікуватись за різними ознаками, для подальшого викладення матеріалу доцільно виділити такі їх класи : розімкнені, замкнені, комбіновані системи. На рис.1.2. показано, що на пристрій керування поступає інформація про х_зд, х та Z, але можливі і частинні випадки. В розімкнених системах відсутня інформація про фактичне значення регульованої координати х, відсутній зворотній зв’язок. При цьому можуть бути різні варіанти, а саме : поступає сигнал від х_зд або від Z, чи обидва одночасно, однак при керуванні в розімкненій системі за х_зд повинна бути впевненність, що регульована координата буде відтворювати х_зд ( x(t)→x_зд(t) ), а це можливо лише за умови, що властивості об’єкта не змінюються. Ознакою класифікації в даному випадку є напрям передачі інформації : в розімкнених системах інформація передається в одному напрямку (від пристрою завдання і регулятора до об’єкта), в замкнених та комбінованих системах є зворотній зв’язок. Це універсальна властивість таких систем керування, що й визначає їх широке застосування.

Системи з різними видами алгоритму функціонування . Сюди відносяться автоматичні системи регулювання, серед яких можна виділити :

- системи стабілізації, для яких х_зд залишається постійним на визначеному інтервалі часу, тоді :

x(t) = x_зд, t є [0,T]; (1-1)

- системи програмного регулювання, коли х_зд визначається програмно і змінюється, наприклад, за часом. Такі системи часто застосовуються для керування періодичними процесами;

- системи слідкування (слідкуючі системи), коли х_зд є змінним, наперед не заданим і невідомим та залежить від змін іншої величини, тобто система “слідкує” за змінами, які характеризують режим роботи об’єкта.

Одно- та багатовимірні системи.Ця ознака передбачає виділення класів систем за кількістю вихідних змінних об’єкта. Тут виділяються ще два підкласи для багатовимірних систем :

- системи незв’язаного регулювання, коли є кілька регульованих координат х і відповідних автоматичних регуляторів, які не зв’язані між собою і утворюють сепаратні контури. В той же час регульовані координати можуть бути зв’язаними через об’єкт;

- системи зв’язаного регулювання, коли автоматичні регулятори для різних х зв’язані додатковими зв’язками, за рахунок чого досягається автономність регулювання окремих Х.

Лінійні та нелінійні системи.Основними методами дослідження автоматичних систем є їх математичне моделювання.Математичні моделі реальних систем повинні з необхідною точністю відобразити їх характеристики, що приводить до складних нелінійних залежностей. В складі реальних систем є завжди елементи з нелінійними характеристиками. З математичної точки зору наявність нелінійних залежностей не дозволяє отримати загальні розв’язки задач аналізу та синтезу, значно ускладнює дослідження систем. В теорії автоматичного керування найбільш повно розроблені методи дослідження лінійних систем, хоча це є певною ідеалізацією. Системи називають :

- лінійними, якщо вони описуються лінійними залежностями. Для таких систем виконується принцип суперпозиції (накладання) : реакція системи на будь-яку комбінацію зовнішніх діянь дорівнює сумі реакцій на кожне з них, прикладених окремо. Це відповідає адитивній функції, наприклад : x(U,Z) = x(U) + x(Z), (1-2)

- нелінійними, якщо в їх складі є хоча б один елемент з нелінійними характеристиками.

Для спрощення задач аналізу і синтезу виконують лінеаризацію нелінійних характеристик, що дає можливість замінити реальну нелінійну систему еквівалентною лінійною (лінеаризованою).

Стаціонарні і нестаціонарні системи . В процесі функціонування системи відбуваються змінювання характеристик не лише зовнішнього середовища, а й окремих їх частин, тому виділяють :

- стаціонарні системи, параметри та характеристики яких не змінюються з часом. Динаміка таких систем описується диференціальними рівняннями з постійними коефіцієнтами;

- нестаціонарні системи, в яких змінюються характеристики та параметри з часом, а поведінка цих систем в динаміці описується диференціальними рівняннями із змінними коефіцієнтами, значення яких залежить від часу. При дослідженні цих систем необхідно враховувати не лише величину збурення, а й момент його прикладання.

Системи неперервної та дискретної дії. За характером зміни сигналів системи діляться на :

- неперервної дії (неперервні, аналогові), всі сигнали в яких є неперервними функціями часу;

- дискретної дії (дискретні), в яких є елементи, що перетворюють неперервні сигнали в стрибкоподібні або послідовність імпульсів (релейні, імпульсні, цифрові).

Екстремальні, адаптивні та оптимальні системи. В системах керування функціонують об’єкти, статичні характеристики яких можуть мати точку екстремуму, в якій досягаються найвищі техніко-економічні показники роботи. За допомогою спеціальних керуючих дій система підтримує режим роботи об’єкта в околі екстремальної точки, яка змінює своє положення з часом. Такі системи називають екстремальними. Адаптивні системи мають властивість пристосовування до змінюваних характеристик зовнішнього середовища та параметрів об’єкта. Це відбувається за рахунок змінювання структури системи та (чи) параметрів окремих її частин. Оптимальні системи призначені для досягнення найкращих результатів роботи протягом певного часу у відповідності з критерієм оптимальності (керування) в конкретних умовах з урахуванням існуючих ресурсів та обмежень. Це найбільш складні системи, в яких використовуються спеціальні математичні методи, а для їх реалізації потрібні ЕОМ з відповідним програмним забезпеченням.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
6. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
7. III етап. Системний підхід
8. IV. Розподіл нервової системи
9. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
10. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
11. IV. Філогенез кровоносної системи
12. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем

Переглядів: 9508