Особливо ефективним і тому найбільш широко використовуваним прийомом натурального контролю є інвентаризація.

Інвентаризація — це спосіб виявлення фактичної наявності матеріальних цінностей, фактичного стану розрахунків, обсягів незавершеного виробництва шляхом поштучного перерахунку, зважування, обмірювання та зіставлення фактичних залишків з даними бухгалтерського обліку на певну дату. У результаті проведення інвентаризації виявляються нестачі, залишки, помилки в обліку. Процедури інвентаризації матеріальних цінностей також можуть бути направлені на визначення їх технічного стану та якості, виявлення пошкоджених, зіпсованих матеріальних цінностей, з’ясування причин і винних осіб, які допустили матеріальні втрати.

У процесі інвентаризації можна виявити активи, які знаходяться на підприємстві, але йому не належать, майно, яке використовується у незаконних цілях окремими матеріальновідповідальними або посадовими особами (транспортні засоби, холодильники, телевізори, газові плити та інші побутові речі). Крім того, виявляються активи, які не використовуються протягом тривалого часу, так звані неліквіди, що свідчать про недоліки в організації матеріально-технічного постачання, безгосподарність, марнотратство.

Інвентаризація дозволяє періодично здійснювати оцінку умов зберігання матеріальних активів підприємства, інвентаризаційна комісія здійснює огляд місць зберігання матеріальних цінностей і встановлює порушення правил складування, невідповідність складських приміщень вимогам. Наприклад, пошкодження холодильників, тари, недотримання правил пожежної безпеки тощо може призводити до втрат продукції і матеріалів.

Інвентаризація є, передусім, важливим засобом внутрішньо-господарського контролю і проводиться в обов’язковому порядку на кожному підприємстві, в організації, установі згідно з планом-графіком відповідно до інструкції про проведення інвентаризації. Аудитори перевіряють дотримання цього положення для оцінки стану внутрішнього контролю.

Під час аудиту в більшості випадків проводять вибіркову інвентаризацію, що пов’язано з обмеженням часу на перевірки. У зв’язку з цим потрібно виробити найраціональніші підходи до організації вибіркових інвентаризацій, зокрема з таких питань:

1. обсяг вибірки,

2. визначити перелік цінностей, які підлягають вибірковій інвентаризації,

3. період проведення.

Важливою умовою забезпечення високої ефективності інвентаризації є поєднання її з іншими прийомами як натурального, так і документального контролю.

Контрольні обміри проводять для визначення фактичного обсягу виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, наукових, транспортних робіт. Вони дають можливість виявити необґрунтоване списання будівельних, ремонтних матеріалів, коштів тощо. Цей прийом використовують найчастіше при перевірці операцій, пов’язаних з будівництвом. Специфічною формою цього прийому в сільськогосподарських підприємствах є контрольні доїння корів, збирання яєць, стриження овець, забої худоби, які проводять з метою перевірки повноти оприбуткування продукції та її якості. Контрольні обміри робіт доречно проводити за участю галузевих спеціалістів.

Прийом контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво полягає у тому, що певну партію сировини переробляють у присутності комісії, зважують кількість одержаної з неї продукції і встановлюють таким чином фактичний вихід продукції з одиниці сировини, який зіставляють з даними обліку у відповідних документах і бухгалтерських реєстрах. За допомогою цього прийому встановлюють повноту оприбуткування продукції та обґрунтованість списання сировини як фактичну кількість оприбуткованої продукції.

Лабораторний аналіз використовують для визначення якості сировини, матеріалів, готової продукції, дотримання рецептури тощо, а також технічних умов і державних стандартів при виготовленні продукції. Лабораторні аналізи мають можливість виявити факти недовкладення сировини, що веде до погіршення якості продукції, зловживань шляхом «зекономленої» сировини тощо. Лабораторний аналіз проводять спеціальні лабораторії та спеціалісти-технологи. Необхідність і доцільність широкого використання лабораторних аналізів викликана тим, що якість сировини визначає вихід продукції або її витрати на одиницю продукції.

Спостереження. Спостереження охоплює нагляд за процесом або процедурою, що виконується іншими особами, наприклад, спостереження за здійсненням інвентаризації запасів. Спостереження дозволяє отримувати докази, які дозволяють зробити висновки щодо ефективності процедур контролю, а отже, й оцінити можливий ризик суттєвого викривлення на рівні твердження.

Наприклад. Для того, щоб отримати докази стосовно твердження повноти суми доходів, аудитор повинен прослідкувати, як здійснюється операція відвантаження готової продукції покупцеві: зважування, визначення вартості для відповідного асортименту, процес оформлення документів на відвантаження і т.д. Тільки в тому випадку, коли можна буде отримати впевненість, що операція відвантаження фіксується системою внутрішнього контролю вчасно й здійснює правильну оцінку (у відповідності до встановленої цінової політики), можна говорити про те, що інформація на рахунках обліку доходів буде містити повний обсяг даних про виручку від реалізації.

Найчастіше процедура спостереження застосовується для оцінки надійності результатів інвентаризації активів. МСА 501 «Аудиторські докази: міркування стосовно окремих статей» має спеціальний розділ, який розкриває правила присутності аудитора під час проведення інвентаризації запасів.

Як правило, на підприємстві перед складанням річного звіту (протягом четвертого кварталу) проводиться інвентаризація запасів. Тому якщо величина запасів є суттєвою для фінансових звітів, аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази щодо існування і стану запасів та (за можливості) бути присутнім при їх інвентаризації. Така присутність аудитора сама по собі є тестом системи внутрішнього контролю або процедурою по суті стосовно запасів залежно від аудиторської оцінки ризиків та запланованого підходу.

Якщо інвентаризація на підприємстві була проведена до початку аудиторської перевірки, як альтернатива може бути вибіркове проведення інвентаризації окремих позицій запасів, аналіз операцій, що були здійснені після інвентаризації. Крім того, аудитор вивчає документи, якими підприємство зафіксувало результати річної інвентаризації.

Запити. Запит — це процес звернення за інформацією як фінансовою, так і нефінансовою, до обізнаних осіб як суб’єкта господарювання або поза його межами. Процедура запиту широко застосовується в ході аудиторської перевірки та часто доповнює виконання інших аудиторських процедур (наприклад, стосовно деяких питань аудитор отримує письмові пояснення управлінського персоналу для підтвердження відповідей на усні запити).

Як правило, аудитор формує перелік необхідних запитів ще до початку аудиторської перевірки й визначає бажані терміни їх отримання. Це можуть бути, наприклад, запити до підприємства щодо переліку пов’язаних сторін, інформація про залишки неліквідних запасів, реєстр справ, які знаходяться у судовому розгляді, і т.д. Запити можуть бути різного роду: від офіційних письмових запитів до неофіційних усних запитів.

До недоліків процедури запитів слід віднести:

1. запит не надає достатніх аудиторських доказів для виявлення суттєвого викривлення на рівні тверджень;

2. запит не є достатнім для перевірки операційної ефективності процедур контролю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види процедур отримання аудиторських доказів за їх типом	\|	Найпоширеніші фінансові коефіцієнти, які використовуються для аналізу фінансової звітності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.