Схема стабілізатора наведена на рисунку 4.15. Він містить мікросхему К142ЕП1 і зовнішні елементи, які дозволяють збільшити струм навантаження (транзистори VТ2, VТ3), елементи фільтра (L1, C4), розрядний діод VD1, емітерний повторювач на транзисторі VТ1, який забезпечує живлення самої мікросхеми [3, 11, 12].
Транзистор VТ1, діоди VD1, VD2 мікросхеми утворюють схему формування опорної напруги. Діод VD1 – стабілітрон, VD2 – термокомпенсуючий діод. Отримана стабільна напруга через вихід 6 ІМС надходить на базу емітерного повторювача VТ1, а через виводи 9 та 13 – на базу транзистора VТ10, який входить до складу диференціального підсилювача постійної напруги.
Вихідна напруга подається на вхід диференціального підсилювача через вивід 12. Підсилений сигнал помилки знімається з колектора транзистора VТ10, навантаженням якого є стабілізатор струму, виконаний на транзисторі VТ9. Транзистор VТ11, увімкнений як діод, використовується для формування напруги для транзистора VТ9.
Транзистори VТ7 та VТ8 входять до складу перетворювача сигналу помилки в імпульсну послідовність з постійною частотою, яка задається зовнішнім джерелом синхронізації; тривалість імпульсів змінюється.
Рисунок 4.15 – Схема стабілізатора з ШІМ на ІМС К142ЕП1
Напруга зовнішнього генератора через конденсатор С5, який має невелику ємність, подається на мостовий випрямляч, виконаний на діодах VD3...VD6. На резисторі R10, який є навантаженням випрямляча, створюється напруга пилкоподібної форми [3]. Її порівняння з частиною вихідної напруги виконується за таким алгоритмом, як і в стабілізаторі, розглянутому у підрозділі 4.6.
Транзистори VТ6, VТ5 утворюють тригер Шмітта.
Імпульси з колектора транзистора VТ4 через зовнішній дільник R6, R5 надходять на внутрішній транзисторний ключ (VТ3, VТ2), який є підсилювачем потужності для зовнішнього ключа на складеному транзисторі, зібраному на двох транзисторах VТ3 та VТ2 n-p-n і p-n-p структур.