• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види вертикального транспорту

Вертикальний торговельних підприємств і багатофункціональних комплексів є важливою складовою частиною інженерного обладнання, яка за­безпечує ефективне використання будівель.

До вертикального транспорту відносять ліфти, ескалатори та патерностери.

Ліфт–це підйомник періодичної дії, в якому люди і вантажі перевозяться з одного рівня на інший у кабіні, що рухається вертикальними напрямними, встановленими на всю висоту шахт, і забезпеченим на посадочних майданчиках дверима, які закриваються.

За своїм призначенням ліфти в сфері готельного і ресторанного господарства, підприємств торгівлі поділяють на пасажирські, які служать для підйому і спуску людей, вантажно-пасажирські — для підйому і спус­кання вантажів і людей, вантажні з провідником, вантажні без провідника, малі вантажні (магазинні) - для підйому і спуску вантажів масою менше 200 кг.

Всередині будівель для розміщення ліфтів влаштовують глухі ліфтові шахти з межею вогнестійкості огороджувальних конструкцій менше 1 год. Класифікація і технічні характеристики основних типів ліфтів наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Класифікація основних типів ліфтів

У громадських будівлях число ліфтів встановлюють за розрахунком, виходячи з функціональних потреб. Число пасажирських ліфтів у будівлі повинно бути не менше двох. Ліфти слід розташовувані таким чином, щоб відстань від дверей найвіддаленішого приміщення до дверей ліфта не перевищувала 60 м.

В будинках до 10 поверхів при числі пасажирських ліфтів не більше двох дозволяється їх розташування безпосередньо на сходовій клітці. В решті випадків виходи з ліфтів слід передбачати у ліфтові холи, при цьому ширина холу при однорядному розташуванні ліфтів повинна бути не менше 1,3 найменшої глибини кабіни ліфтів, при двохрядному розта­шуванні — подвійної найменшої глибини, але не більше 5 м.

В готельному господарстві пасажирський ліфт або ескалатор облаштовується:

- в готелях категорій * і ** при кількості поверхів більше чотирьох;

- в готелях категорій *** при кількості поверхів більше трьох;

- в готелях категорій **** при кількості поверхів більше двох;

- в готелях категорій ***** при кількості поверхів більше двох;

Час очікування в готелях категорій **** і ***** не повинен перевищувати 30 с, у інших – 45 с.

В готелях категорій **** і ***** повинно бути не менше 1 ліфта на кожні 60 номерів, а при кількості номерів більшій ніж 30 передбачається вантажний ліфт.

Важливою проблемою для сучасних багатонаселених будівель с за­безпечення пожежної безпеки ліфтів, а також встановлення ліфтів для пожежників. Для боротьби із пожежею необхідне використання спеціально призначених ліфтів Ліфти для пожежників повинні забезпечувати швидку доставку пожежних підрозділів на поверхи для боротьби з пожежею. Також вони можуть використовуватись, для евакуації населення з висотних будівель під керівництвом пожежників. Ці ліфти повинні мати додатковий захист від пожежі і обов'язково забезпечуватись спеціальною системою управ­ління, зв'язаною із розміщеними на поверхах температурними дат­чиками і датчиками задимлення.

Патерностери. Для вертикального транспорту в громадських бу­дівлях інколи застосовують багатокабінні підйомники з безперервним рухом з кабінами на одного або двох чоловік (рис. 39). Одна частина кабін під­німається нагору, інша спускається вниз. Зверху і знизу кабіна перехо­дить з однієї направляючої на іншу, не перевертаючись, що є безпечним для пасажирів. Швидкість руху кабін становить 0,25…0,3 м/с.

Ескалатори відносять до класу підйомників безперервної дії, які зазвичай застосовують у громадських будівлях з інтенсивними пасажир­ськими потоками, в тому числі в торговельних комплексах, та метрополітені. Один ескалатор шириною 1 м може перемістити до 150 пасажирів за хвилину. За призначенням розрізняють пасажирські і вантажно-пасажирські ескалатори.

Ескалатор складається із закріпленого на нахиленому металічному каркасі приводу, двох нахилених замкнутих ланцюгів, які огинають дві пари шківів (зірочок), верхня з яких є ведучою, нижня — натяжною (рис 40). Верхня частина полотна - робоча, нижня - холоста. Ескалатор облад­наний поручнями, що рухаються синхронно зі східцями, піддонами-сміттєзбірниками та мастильними пристроями. Кут нахилу ескалатора до 30°.

2. Конструкція ліфтів

Основні елементи ліфтів

Основними елементами ліфтів будь-якого призначення, всередині якої рухається кабіна, і підйомний пристрій – лебідка з електродвигуном і редуктор з безшумною передачею (рис. 15).

Шахта — це споруда, огороджена з усіх сторін, в якій рухається кабіна і противага, встановлені направляючі, апарати управління, натяжний пристрій обмежувача швидкості, упори і буфера, електропро­водка та інші вузли ліфта. Шахти всіх ліфтів повинні огороджені з усіх сторін на всю висоту і мати верхнє перекриття і підлогу. Як правило, шахти роблять із залізобетонних панелей, тюбінгів або ме­талічних конструкцій і сітки. Приямок, розташований у нижній частині шахти (глибиною не менше 1300 мм), повинен мати амортизатори. При розташуванні декількох ліфтів в одній загальній шахті вони повинні бути відокремлені один від одного по всій висоті шахти сітчастим ого­родженням. Габаритні розміри шахти ліфта в плані визначаються роз­мірами і розташуванням кабін і противаги.

Рис. 15. Схема та загальний вигляд влаштування ліфтів в багатоповерхових будівлях

Кабіна ліфтів має в своїй основі металічний каркас з кутника і балок. Кабіни пасажирських ліфтів огороджують з усіх сторін па всю висоту і забезпечують дверима. Огородження кабіни виконують з металічних листів товщиною не менше 1,4 мм, з дерев'яних або дерев’яно-стружкових щитів, а також з листового пластику товщиною не менше 4 мм. Кабіни ван­тажних ліфтів дозволяється огороджувати металічною сіткою з чарунками не більше 20х20 мм. Для безпеки пасажирів кабіни обладнують вловлювачами і обмежувача­ми швидкості, які спрацьовують і зупиня­ють або сповільнюють спускання при ава­рійних ситуаціях.

Противаги зрівноважують масу кабіни і частину маси вантажу, що дозво­ляє зменшити потужність електродвигуна. Противага виконується у вигляді рами, в яку закладають вантажі противаги вагою до 60 кг кожна. У більшості випадків про­тиваги пересуваються у шахті, однак не виключено влаштування противаги поза шахтою. У цьому випадку весь шлях про­тиваги надійно огороджується.

Канати, що застосовують у ліф­товому господарстві, виготовляють, зі сталевого дроту діаметром 9,9; 12,0 і 16,5 мм. Канати розрізнюють за конструкцією, характером і напрямком звивання, а також перерізом дроту. Канати повинні бути гнучкими, міцними і довговічними. Слід відмітити, що канти підвішування кабіни і противаги повинні бути однакової конструкції, діаметру і виготовлені за Держстандартами.

Напрямні призначені для напрямку руху кабіни і противаги, збе­реження необхідного зазору між рухомими деталями у шахті і частинами кабіни і противаги, використовуються в якості опор при їх аварійній посадці на вловлювачі. Кабіна та противага мають по дві направляючі, які розташовують з обох сторін. Напрямні кабіни розташовують по центру її ваги. Як правило, використовують сталеві профілі таврового перерізу.

Підйомні механізми забезпечують рух кабіни і противаги. У якості підйомного механізму використовують лебідку, яка складається із канатоведучого органу (шків, барабан), редуктора, гальма і електродвигуна. Електродвигуни зазвичай мають потужність 3,5 5 кВт у пасажирських ліфтах, 1…1,7 кВт в малих вантажних (магазинних) ліфтах.

Безпека роботи ліфтів забезпечується засобами автоматичного захисту і блокуваннями, що включають механічні й електричні пристрої – кінцеві вимикачі, дверні контакти, дверні затвори, уловлювачі й обмежники швидкості.

Кінцеві вимикачі …

.

Дверні контакти …

.

Дверні затвори …

.

Уловлювачі …

3. Безпечна експлуатація ліфтів

Згідно ДНАОП 0.00-1.02-99 “Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів” власник ліфта повинен забезпечити його утримання в справному стані і безпечну експлуатацію шляхом організації належного обслуговування або заключити договір зі спеціалізованою організацією з визначенням обов'язків і прав сторін з урахуванням вимог цього розділу.

Власник або спеціалізована організація повинні:

а) призначити наказом особу із числа інженерно-технічних працівників, відповідальну за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів з покладенням на неї обов'язків:

б) призначити наказом особу із числа інженерно-технічних працівників, відповідальну за організацію експлуатації ліфтів з покладенням на неї обов'язків:

в) призначити наказом електромеханіків з закріпленням за ними ліфтів - відповідальними особами за їх справний стан з покладанням на них обов'язків:

г) призначити наказом ліфтерів і операторів з диспетчерського контролю ліфтів (далі - оператори) з покладанням на них обов'язків згідно з виробничими інструкціями.

д) організовувати проведення технічних оглядів;

е) організовувати навчання і періодичну перевірку знань обслуговуючого персоналу, який обслуговує ліфти;

є) забезпечувати обслуговуючий персонал, який обслуговує ліфт, виробничими інструкціями, а особи, відповідальні за організацію робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів і організацію експлуатації ліфтів, - цими Правилами, посадовими інструкціями (положеннями), керівними вказівками і нормативною документацією. Електромеханіки, відповідальні за справний стан ліфтів, також повинні бути забезпечені цими Правилами;

ж) забезпечити в машинному приміщенні наявність принципової електричної схеми.

з)* призначити наказом електромонтерів диспетчерського обладнання та телеавтоматики (за наявності такого) після проведення відповідного навчання на підприємстві або в учбовому закладі, які мають дозвіл на проведення навчання, виданий в установленому порядку.

Ліфтерами, операторами, електромеханіками та електромонтерами диспетчерського обладнання і телеавтоматики повинні призначатися особи не молодше 18 років, які навчені згідно з відповідними програмами і склали екзамени в учбовому закладі або в організації, яка має дозвіл органу Держнаглядохоронпраці на проведення навчання і атестацію. Електромеханіки складають екзамени в присутності інспектора Держнаглядохоронпраці.

Не рідше одного разу на 12 місяців вони повинні проходити повторну перевірку знань.

Додаткова або позачергова перевірка знань повинна проводитись:

а) у разі переходу з однієї організації (підприємства) на іншу;

б) на вимогу інспектора органу Держнаглядохоронпраці або особи, відповідальної за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів;

в) у разі переводу електромеханіка або ліфтера на обслуговування ліфтів іншої конструкції (з електричного ліфта - на гідравлічний, з ліфта, який має нерегульований електропривод, на ліфт з регульованим електроприводом і т. ін.). Повторна перевірка знань може проводитися при відсутності інспектора Держнаглядохоронпраці.

Кожний ліфт повинен підлягати огляду ліфтером відповідно до вимог інструкції, яка діє на підприємстві.

Огляд ліфтів може бути доручений електромеханіку, який здійснює їх технічне обслуговування.

Ліфти підлягають огляду в терміни, визначені організаціями, які здійснюють їх технічне обслуговування.

Результати огляду заносяться до журналу прийому-здачі змін.

Власник ліфта або спеціалізована організація повинні розробити правила користування ліфтом, в яких зазначаються короткі відомості про порядок користування ліфтом з урахуванням його типу й призначення.

Правила користування ліфтом повинні бути вивішені:

а) на основній посадочній (завантажувальній) площадці або в кабіні - у разі змішаного керування;

б) в кабіні - у разі внутрішнього керування;

в) біля кожного поста керування - у разі зовнішнього керування.

У разі групового керування на основній посадочній (завантажувальній) площадці дозволяється вивішувати одну табличку правил, яка відноситься до всієї групи ліфтів.

На основній посадочній (завантажувальній) площадці повинна бути вивішена табличка з зазначеннями:

а) … ;

б) … ;

в) … ;

г) …

.

У ліфта самостійного користування в табличці також указується місце перебування обслуговуючого персоналу.

На всіх дверях шахти ліфта з зовнішнім керуванням робляться написи про вантажопідйомність ліфта і про заборону транспортування людей.

Користування ліфтом, у якого закінчився зазначений в паспорті термін роботи, забороняється.

На кожному поверсі повинен бути зазначений номер поверху, який повинно бути добре видно з кабіни ліфта.

Тема 8. Експлуатація інженерних систем будівель

План

1. Обслуговування і ремонт інженерних систем

2. Система автоматичного регулювання роботи інженерних систем

1. Обслуговування і ремонт інженерних систем

Важливим елементом ефективної експлуатації інженерних систем є технічне обслуговування і ремонт обладнання.

Технічне обслуговування інженерних систем є основою безперебійної роботи будівлі. Значно дешевше запобігти поломкам, ніж усувати їх, коли вони вже відбулися.

Технічне обслуговування може здійснюватись на періодичній основі (згідно з графіком планово-профілактичних робіт), бути постійним та сезонним. Графік планово-профілактичних робіт розробляється на основі технічної документації заводів-виготовлювачів обладнання. Постійне технічне обслуговування передбачає моніторинг робочого стану інженерних систем на постійній основі. Сезонне технічне обслуговування виконується для підготовки або переведення систем до зимового опалювального або літнього сезону.

Вибір типу технічного обслуговування залежить від будівлі або споруди, інженерної інфраструктури, архітектурно-будівельного вирішення.

Технічне обслуговування інженерних систем передбачає також їх поточний ремонт, що проводиться у випадках відмов у роботи тих чи інших конструктивних елементів інженерного обладнання.

Технічне обслуговування здійснюється за угодами зі спеціалізованою організацією, або власним підготовленим технічним персоналом.

Під час тривалої експлуатації інженерних систем можуть здійснюватися їх поточний і капітальний ремонти.

Поточний ремонт передбачає …

Капітальний ремонтполягає

8.2. Система автоматичного регулювання роботи інженерних систем

Система автоматичного регулювання роботи інженерних систем (система диспетчирізації) – це набір апаратних і програмних засобів для централізованого контролю та управління інженерними системами. Інформація про все підключене до системи диспетчеризації обладнання виводиться на дисплеї комп'ютера.

Система диспетчеризації дозволяє в реальному часі спостерігати процеси, що відбуваються на віддалених об'єктах і територіях, контролювати їх роботу, а також змінювати параметри засобів автоматики, обслуговуючих інженерні системи. Будь-яка інженерна система будується на засобах локальної автоматики - датчиках (програмованих логічних контролерах нижнього рівня), які за допомогою вбудованих інтерфейсів передають дані на верхній рівень. Всі технологічні дані надходять на єдиний сервер диспетчеризації (залежно від складності об'єкта це персональний комп'ютер або серверна станція), здатний обробляти і зберігати необхідні об'єми інформації. Дані в графічному вигляді доступні на екрані монітора самого сервера або клієнтських робочих місць (персональних комп’ютерах , що знаходяться в єдиній локальній мережі) (рис. 16). Вся інформація обробляється і залежно від виду сигналу формуються тривожні, аварійні або системні повідомлення, які архівуються в довготривале сховище, доступне в будь-яку хвилину. Таким чином, створюється замкнута система, де кожна зміна стану устаткування обробляється, протоколюється, виводиться на пульт оператора. Така система дозволяє звести до мінімуму ризик виникнення нештатних ситуацій, а також підвищити і спростити контроль за інженерними системами.

Рис. 16. Робоче місце диспетчера у системі автоматизації інженерних систем

В цілому можна виділити такі основні функції системи диспетчеризації:

• … ;

• … ;

• … ;

• звукова сигналізація про несправності;

• розподілена архітектура з необмеженою кількістю робочих місць;

• ведення бази даних про стан обладнання;

• зниження впливу людського фактора;

• зниження експлуатаційних витрат;

• … ;

• … ;
• … ;

• … ;

• документальне визначення причин аварій, втрат;

• гнучка система побудови звітів (зміна, місяць, рік).

Читайте також:

1. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. БАГАТОКОВШОВІ ЕКСКАВАТОРИ. ВИЙМАЛЬНО-ТРАНСПОРТУЮЧІ МАШИНИ. КОМПЛЕКСИ МАШИН БЕЗПЕРЕРВНОЇ ДІЇ
5. Безпека транспорту
6. Вибір будівельних машин, механізмів і технологічного транспорту для комплексної механізації монтажних робіт
7. Види транспорту та їх технічне оснащення
8. ВИЙМАЛЬНО-ТРАНСПОРТУЮЧІ МАШИНИ
9. Водій автотранспорту
10. Вокзали всіх видів транспорту
11. Географія світового транспорту. Зовнішні економічні зв'язки. Міжнародний туризм.

Переглядів: 2645