• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація енергетичного обслуговування виробництва

Форми організації ремонтів. Залежно від конкретних виробничих умов (наявність ремонтної бази, віддаленість від спеціалізованих ремонтних баз, структура основних фондів, складність обладнання тощо) організація ремонтних робіт може здійснюватися в трьох формах: централізованій, децентралізованій та змішаній.

Централізована форма організації ремонтів. При централізованій формі організації ремонтів всі види ремонтних робіт та виготовлення запасних частин проводяться в спеціалізованих підприємствах (організаціях). Такими спеціалізованими ремонтними базами в умовах нафтогазового комплексу можуть бути: ремонтно-механічні заводи, центральні механічні майстерні, центральні бази виробничого обслуговування тощо. При цьому спеціалізовані ремонтні бригади можуть проводити як ремонти, так і міжремонтне обслуговування.

Централізована форма організації ремонтів створює передумови для кращої організації робочих місць, оснащення їх необхідним обладнанням, що забезпечить як високий технічний рівень, так і якість виконуваних робіт, збільшення строків служби всіх видів ремонтованих об’єктів.

Разом з тим дана форма організації ремонтів має два досить істотні недоліки. Це – значні витрати часу та грошових коштів на доставку обладнання на ремонтну базу і назад та неможливість проведення ремонтів великогабаритного обладнання в закритих приміщеннях.

Враховуючи все сказане, можна зробити висновок, що централізовану форму організації ремонтів доцільно використовувати, коли ремонтні бази розміщені відносно недалеко та коли підприємство-замовник має належний фонд підмінного (запасного) обладнання.

Децентралізована форма організації ремонтів. З точки зору підприємства форма організації ремонтів є децентралізованою, якщо в кожній виробничій одиниці підприємства функціонує свій ремонтний підрозділ. Тобто, при децентралізованій формі організації ремонтів всі види ремонтного обслуговування, включаючи і виготовлення запасних частин, проводяться силами і технічними засобами власної ремонтної бази у вигляді окремих ремонтних підрозділів. Однак при цьому всі особливо важливі роботи виконуються на спеціалізованих ремонтних базах (централізована форма). Створення такої форми має сенс тоді, коли на підприємстві є специфічні виробництва або коли виробничі дільниці працюють за різними технологіями, що потребує різного специфічного обладнання.

Головною проблемою децентралізованої форми організації ремонтів в межах підприємства є організація раціонального використання ремонтного персоналу та матеріальних ресурсів. У випадку запровадження децентралізованої форми організації ремонтів виробництво запасних частин (у крайньому разі частково) доцільно організовувати за централізованою формою.

Змішана форма організації ремонтів. При змішаній формі організації ремонтів різні види ремонтного обслуговування виконуються по-різному. Капітальні ремонти зазвичай проводяться на спеціалізованих ремонтних базах (централізована форма), а технічне обслуговування та поточні ремонти - безпосередньо в цехах (децентралізована форма).

Даній формі організації ремонтів притаманні всі недоліки децентралізованої форми, і тому вона використовується на великих та середніх підприємствах, що мають міцну ремонтну базу. Крім того, її можна використовувати на інших підприємствах як проміжний варіант при переході до централізованої форми організації ремонтів, що дає найкращі результати.

Методи організації ремонтів.Вибір методу ремонту обладнання залежить головним чином від конструктивних особливостей та рівня стійкості режиму експлуатації обладнання. Залежно від масштабів робіт, видів використовуваного обладнання та місцевих конкретних умов ремонт обладнання може бути виконаний одним з таких методів: післяоглядових ремонтів, періодичних ремонтів та попереджувальних ремонтів.

Метод післяоглядового ремонту. Суть даного методу ремонту полягає в тому, що обладнання підлягає періодичним оглядам, на основі яких визначається термін проведення та вид чергового ремонту. Періодичність оглядів встановлюється, виходячи з орієнтовних строків служби деталей та вузлів обладнання.

При післяоглядовому методі ремонту плануються не самі ремонти, а тільки огляди обладнання. Якщо в результаті огляду встановлено, що окремі будівельні елементи, елементи оздоблення, інженерного обладнання, деталі та вузли устаткування, транспортні засоби не зможуть пропрацювати до наступного огляду, призначається той чи інший вид ремонту. Головною перевагою оглядів є економія витрат на ремонт.

Використовується даний метод досить рідко. Найчастіше - при ремонтах нестандартного, спеціального, нового обладнання, яке до того ж використовується в індивідуальному порядку.

Метод періодичних ремонтів характеризується тим, що періоди між ремонтами визначаються заздалегідь, виходячи з мінімальних строків служби деталей. Основні види ремонтних робіт при цьому методі проводяться в такій послідовності. Обсяг і порядок черговості ремонтів визначається тривалістю служби деталей та вузлів. При кожному черговому ремонті всі вузли та деталі, що підлягають ремонту, уважно оглядають, зношені частини замінюють, а ті, що ще придатні для роботи, установлюють знову.

Головною перевагою даного методу ремонту обладнання є його економічність та можливість досить детально планувати подальші види ремонтів та їх фізичні обсяги. Періодичний метод ремонтів найхарактерніший для універсального обладнання, що використовується широко у всіх підрозділах підприємства. Це стосується ремонту нескладного обладнання, простих машин, що, обслуговуються недостатньо кваліфікованим експлуатаційним та ремонтним персоналом. Саме тому метод періодичних ремонтів поширений на практиці.

Метод попереджувальних ремонтів на відміну від двох попередніх ґрунтується на обов’язковому періодичному плановому оновленні обладнання шляхом заміни частини деталей та вузлів незалежно від їх технічного стану. Головне в методі попереджувальних ремонтів – його попереджувальний характер, що дає змогу значно продовжити строки служби обладнання, зберегти високу якість його роботи, а також значно скоротити час на проведення ремонтних операцій.

В основі даного методу лежить проведення різних видів ремонтного обслуговування через точні, заздалегідь визначені періоди часу протягом ремонтного циклу.

Ремонтний цикл - це відрізок часу між двома капітальними ремонтами (для діючого обладнання) або відрізок часу від моменту введення в експлуатацію обладнання до першого капітального ремонту (для нового обладнання). Ремонтний цикл поділяється на міжремонтні періоди та інші елементи, тривалість яких визначається терміном служби змінних деталей. Тривалість циклу, міжремонтних періодів та інших складових визначається системою ТО і ПР, якою передбачається точний перелік змінюваних частин, вузлів та деталей при кожному черговому ремонті. Наявність таких даних дає можливість точно планувати і час проведення ремонтів та їх обсяги.

Міжремонтний період час між двома черговими ремонтами обладнання. Тривалість міжремонтного періоду для даної групи обладнання визначається за формулою:

, (2.1)

де: - тривалість ремонтного циклу; - кількість поточних ремонтів в даному ремонтному циклі.

Міжолядовий період – час між оглядом та ремонтом, який передує огляду або першому після огляду ремонту. Тривалість міжоглядового періоду визначається за формулою:

, (2.2)

де – кількість техоглядів в даному ремонтному циклі.

Ремонтний період – час простоїв обладнання в ремонті. Загалом час перебування обладнання в ремонті можна визначити за формулою:

, (2.3)

де: - трудомісткість даного виду ремонту (слюсарні роботи) згідно з чинними нормами; - кількість одночасно працюючих слюсарів за зміну; - тривалість зміни; - коефіцієнт змінності роботи ремонтних робітників; - коефіцієнт виконання норм.

Метод попереджувальних ремонтів найкращий для обладнання, що працює при сталому режимі. Його використовують також при ремонтах обладнання, від безперебійної роботи якого залежить безперебійність технологічних процесів та безпека людей.

Безперечно, на практиці в чистому вигляді ні один метод не використовується. Найчастіше зустрічаються різні комбінації усіх трьох методів. Ефективність організації ремонтного обслуговування та управління цим процесом полягає саме в раціональному виборі комбінацій різних методів залежно від конкретних умов.

Сучасний етап економічного розвитку характеризується високими темпами енергоспоживання, і це підвищує вимоги як до енерговиробництва, так і забезпечення підприємств різними видами енергії, до організації енергетичного господарства. Енергетичне господарство промислового підприємства – це сукупність технічних засобів, що забезпечують безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії та енергоносіїв встановлених параметрів. Виходячи з цього, можна сформулювати такі основні завдання енергетичного господарства:

- систематичне та безперебійне забезпечення основного та допоміжного виробництва різними видами енергії та енергоносіїв;

- запровадження нової техніки та найповніше використання потужності енергоустановок і пропускної здатності в енергомережах;

- підвищення енергоозброєності праці у всіх виробничих підрозділах підприємства;

- неухильне підвищення ефективності роботи енергогосподарства.

При виборі енергоносіїв потрібно орієнтуватись як на особливості технології виробництва, так і на завдання охорони навколишнього середовища та дотримання екологічних вимог та норм.

Важливим завданням енергогосподарства є розробка енергетичних балансів підприємства, що відбивають співвідношення між одержаною та раціонально використаною енергією. Підприємства складають енергобаланси для всіх видів використовуваної енергії. Це дає змогу точно визначити потреби в енергоресурсах відповідно дозавдань підприємства щодо виробництва продукції, капітальних вкладень, ремонту та транспортування, що здійснюютьсяна підприємстві. Розробка енергобалансів забезпечує вирішення такого важливого завдання як зниження енергомісткості виробництва та продукції (робіт, послуг).

Потреби підприємства в енергоресурсах забезпечуються за рахунок трьох джерел: централізованого постачання, внутрішнього виробництва енергії та використання вторинних ресурсів. Залежно від способу організації енергопостачання виробництва можна говорити про три їх форми: децентралізовану, централізовану та змішану.

Децентралізована форма енергопостачання. Суть даної форми полягає в тому, що підприємство самостійно виробляє і забезпечує свої потреби відповідними видами енергії. Використовується в тих випадках, коли в районі проведення робіт (наприклад, будівництво трубопроводів тощо) немає загальної енергетичної мережі. В таких умовах енергетична служба підприємства забезпечує потреби в електричній та інших видах енергії самостійно, використовуючи для цього пересувні генеруючі агрегати (електростанції, котельні установки тощо).

Таким чином, власне виробництво енергії силами самого підприємства організується стосовно тих її видів, централізоване забезпечення якими (для даних конкретних умов) або технічно неможливе, або нераціональне у зв’язку із втратаминими корисних властивостей при передачі на великі відстані при значній віддаленості підприємства від джерела централізованого постачання. Це стосується не тільки стисненого повітря, але й насиченої пари та ін.

Централізована форма енергопостачання. Суть централізованої форми енергопостачання полягає в тому, що підприємство одержує всі види енергії з відповідних загальних енергетичних мереж: електричних, теплових, газових і т.п. Така форма використовується в освоєних районах, де є розвинута мережа різних видів енергопостачання.

Централізована форма є економічно найвигіднішою, оскільки при цьому питомі витрати палива на одиницю виробленої енергії знижуються, підвищується надійність енергопостачання і т.д. Централізована форма в умовах підприємств нафтогазового комплексу може бути двох видів. По-перше, відповідні види енергії (наприклад, теплової) можна виробляти на базах виробничого обслуговування і забезпечувати потреби всіх споживачів підприємства, а по-друге, їх можна отримувати від загальної районної мережі.

В умовах підприємств нафтогазового комплексу широко використовується централізована форма енергопостачання та енергозабезпечення потреб підприємства чи його виробничих підрозділів електроенергією. В цих випадках джерелом постачання є високовольтні лінії електропередач (6-10 кВт). Функції електроцеху при цьому зводяться до перетворення та подачі енергії відповідної напруги до споживачів.

Ефективність централізованої системи енергопостачання забезпечується надійністю та безперебійністю постачання, а також зниженням витрат виробництва та капітальних витрат, пов’язаних із отриманням необхідних підприємству видів енергії.

Змішана форма енергопостачання. Дана форма енергопостачання є своєрідним перехідним варіантом між централізованою та децентралізованою формами. При цьому найчастіше забезпечення електроенергією здійснюється централізовано, а забезпечення іншими видами енергії - децентралізовано (стиснене повітря, газ, гаряча вода, пара тощо). В практиці роботи підприємств нафтогазового комплексу змішана форма енергозабезпечення набула широкого розповсюдження.

Важлива роль в раціональній організації енергопостачання належить також використанню вторинних енергоресурсів на підприємствах: вторинне використання пари, гарячої води для опалення приміщень, різних господарських потреб, тепличного господарства та ін.

Серед специфічних показників, що характеризують рівень організації енергетичного обслуговування, слід виділити коефіцієнт енергоозброєності робітників, коефіцієнт корисного використання енергії, коефіцієнт енергоозброєності виробництва, величину втрат, коефіцієнт використання потужності енергоустановок та ін.

1. Коефіцієнт енергоозброєності праці характеризує рівень озброєності трудових процесів всіма видами енергії, а також кожним видом енергії окремо і визначається у вигляді:

, (2.4)

де - кількість корисно використаної енергії у відповідних одиницях вимірювання; - кількість відпрацьованого робітниками часу, людино-днів, людино-годин.

2. Коефіцієнт енергоозброєності робітників показує рівень озброєності робітників підрозділу всіма видами енергії (або окремими видами) і визначається за формулою:

, (2.5)

де - загальна енергетична потужність, що обслуговує виробничий процес у прийнятих одиницях вимірювання; - чисельність робітників, що працюють у найдовшу зміну.

3. Коефіцієнт енергоозброєності виробництва характеризує величину енергетичної потужності, що припадає на одиницю основнихвиробничих фондів і визначається за формулою:

, (2.6)

де - величина встановленої потужності в прийнятих одиницях вимірювання; - вартість основних виробничих фондів (середньорічна).

4. Коефіцієнт корисного використання енергії показує рівень ефективності її використання в процесі виробництва

, (2.7)

де - загальна кількість витраченої енергії в процесі виробництва у прийнятих одиницях вимірювання.

5. Коефіцієнт енергомісткості - своєрідний узагальнюючий показник, що характеризує ефективність використання енергоресурсів. При цьому слід розрізняти енергомісткість продукції (робіт) та енергомісткість виробництва.

Коефіцієнт енергомісткості продукції (робіт):

, (2.8)

де - вартість використаної енергії; - обсяг випущеної продукції в оптових цінах (виконаних бурових чи геологорозвідувальних робіт в кошторисній вартості).

6. Коефіцієнт енергомісткості виробництва

, (2.9)

де - повна собівартість продукції (робіт, послуг).

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. II. Організація перевезень
4. II. Організація перевезень
5. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
6. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
7. Автоматизація виробництва
8. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
9. Адміністративно-територіальна організація
10. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
11. Алгоритм моделювання систем масового обслуговування
12. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів

Переглядів: 1648