Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Тема 8 ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Таблиця 7.2 - Класифікація методів планування

Методи планування

Зміст більшості процедур планування полягає
в обробленні та передаванні різноманітної інформації, яка дозволяє кількісно та якісно характеризувати явища і процеси, що відбуваються на підприємстві та за його межами. У планових розрахунках зазвичай оперують кількісними характеристиками, що зводяться в систематизовану певним чином сукупність показників. Характеристики, що не мають кількісних значень, а лише дають якісні ознаки стану чи процесу, використовують у плануванні значно рідше - разом із показниками вони виконують завдання економічного діагностування.

Методичний апарат планування діяльності підприємства є надзвичайно багатим. Він урізноманітнений запозиченнями та спільністю з інструментарієм інших споріднених науково-практичних галузей знань.

Під методом планування розуміють конкретний спосіб (технічний прийом), за допомогою якого здійснюється вироблення та обґрунтування шляхів досягнення планових цілей і розрахунок кількісних значень показників планових документів.

Теорія планування має досить великий інструментарій методів. Ряд методів мають універсальний характер, тому крім обґрунтування планових рішень вони можуть використовуватися при вирішенні інших економіко-управлінських завдань. У практиці внутрішнього планування найчастіше має місце комплексне використання декількох методів одночасно. Вибір того чи іншого методу обґрунтування планового показника чи рішення є справою керівника. Оскільки кожна ситуація індивідуальна, то серед усіх засобів і методів обґрунтування планових рішень важливе місце займають творчість і особисті знання працівника.

Одну з поширених класифікацій методів планування наведено в табл. 7.2 .

Класифікаційна ознака Найменування методу планування
1. Вихідна позиція для розроблення плану · ресурсний (від можливостей); · цільовий (за потребою)
2. Принципи визначення планових показників · екстраполяційний (від досягнутого рівня); · інтерполяційний (від майбутнього кінцевого результату)
3. Спосіб розрахунку планових показників · статистичний; · факторний; · нормативний; · економіко-математичний
4. Варіантність розроблення плану · одноваріантний; · багатоваріантний
5. Узгодженість ресурсів та потреб · балансовий; · матричний
6. Форма подання планових розрахунків · текстовий; · табличний; · графічний; · логіко-структурний (сітковий)

 

Ресурсний метод полягає в складанні планів на базі наявних внутрішніх ресурсів підприємства – трудових, матеріальних, технічних. Він ґрунтується на ресурсних стратегіях підприємства, які передбачають ресурсне забезпечення його діяльності, тобто забезпечення раціонального розподілу ресурсів між напрямами діяльності та їх ефективне використання для найкращого досягнення поставлених цілей. Ресурсний метод застосовують здебільшого в умовах монополії або слабо розвинутої конкуренції.

Цільовий метод ґрунтується на плануванні діяльності фірми відповідно до поставленої мети і початковим моментом планування стають потреби ринку, попит на продукцію (роботи, послуги). Підприємство самостійно визначає основну мету, цілі та підцілі, у тому числі і для окремих підрозділів, та формує відповідні плани.

Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні динаміки показників у минулому та припущенні, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розроблення плану, будуть збережені і в майбутньому. На основі цього методу визначають як проміжні, так і кінцеві планові показники.

Метод інтерполяції полягає у початковому встановленні мети, а після цього – визначенні тривалості планового періоду та проміжних планових показників.

Статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних та їх усереднених величин за попередні роки при встановленні рівня планових показників. Тому його ще називають методом середніх показників.

Факторний метод планування полягає в тому, що рівень планових показників визначається на підставі розрахунку впливу найважливіших факторів, що обумовлюють зміну цих показників.

Нормативний метод планування передбачає використання прогресивних норм і нормативів при визначенні планових показників. За допомогою норм встановлюються максимально допустимі значення витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у плановому періоді. Таким чином, використання науково обґрунтованої системи норм і нормативів сприяє покращенню якості планування та створює передумови для комплексного вирішення питань як планування, так і управління загалом.

Економіко-математичні методи можуть застосовуватися на різних стадіях планування. Справа в тому, що належна якість планів, як і управлінських рішень може досягатися в умовах оптимізації відповідних параметрів окремих планових показників. Вирішення цієї задачі здійснюється за допомогою методів економіко-математичної оптимізації, в основі яких лежать економіко-математичні моделі.

За кількістю розроблюваних варіантів плану розрізняють одно- та багатоваріантні методи планування.

Одноваріантний метод передбачає розроблення тільки одного можливого варіанта плану, і на практиці його ще називають інтуїтивним методом. Даний метод використовують у випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об’єкта планування, відсутність потрібної інформації для прийняття рішень та розроблення планів.

В сучасних умовах господарювання, особливо для галузей із розвинутим конкурентним середовищем, або при плануванні на тривалі періоди, потрібно розробляти не один, а декілька варіантів плану. В цьому власне і полягає суть багатоваріантного методу. Багатоваріантність означає альтернативність планів і є своєрідною реакцією на середовище, що змінюється. При цьому під альтернативою розуміють управлінське рішення, що протиставляється іншому рішенню, тобто це одне із можливих рішень, один із можливих підходів. Одним із інструментів багатоваріантного методу є розроблення сценаріїв. Доволі часто планові рішення формуються у вигляді песимістичного, оптимістичного чи найбільш ймовірного варіантів сценарію.

Планування виробничо-комерційної діяльності підприємства вимагає постійного узгодження між ресурсами та потребами. Залежно від способу забезпечення такої узгодженості розрізняють балансовий та матричний методи планування.

Балансовий метод є одним із основних методів техніко-економічного планування, який дозволяє визначити систему взаємопов’язаних показників шляхом узгодження наявності та потреби, надходження ресурсів та їх використання, джерел отримання та напрямків розподілу тощо. Суть цього методу полягає в розробці спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують усі напрями використання ресурсів згідно з потребами, а в другій – джерела надходження цих ресурсів.

У практичній діяльності при плануванні розробляють такі баланси: основних засобів, трудові, матеріальні, енергетичні, фінансові.

Матричний метод полягає у побудові моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками. За своїм змістом матричний метод є подальшим розвитком балансового методу. Балансові моделі є різновидом економіко-математичних моделей, за допомогою яких виявляються умови погодження матеріальних, трудових та фінансових ресурсів та потреб в них; здійснюється координація суміжних виробництв, забезпечується пропорційність та відповідність у розвитку окремих елементів підприємства. Система взаємозв’язків у таких моделях будується або у формі спеціальних таблиць (матриць), або як система рівнянь. Матричні моделі широко використовуються при внутрішньовиробничому плануванні.

За формою подання результатів планових розрахунків розрізняють текстовий, табличний, графічний та логіко-структурний методи.

Текстовий метод є одним із найпростіших і передбачає представлення результатів розрахунків у описовій текстовій формі. Даний метод практично завжди доповнюється іншими методами відображення планової інформації, зокрема табличним та графічним.

Табличний метод передбачає подання результатів розрахунку планових показників у формі спеціальних таблиць, зміст яких залежить від специфіки показника та об’єкта планування. Табличний метод є найпоширенішим у практиці планової роботи через його простоту, доступність для сприйняття, можливість компактного та зручного відображення великих масивів планової чи іншої інформації.

Графічний метод дозволяє відобразити планові показники, їх динаміку, співвідношення між ними через різноманітні графічні об’єкти (графіки, діаграми, номограми тощо). Цей метод називають ще графоаналітичним. Він ефективний з точки зору наочності, зручності сприйняття та економії часу на планові розрахунки. Графоаналітичний метод дає можливість проаналізувати різноманітні залежності між показниками, відобразити їх динаміку, здійснити прогнозування, охарактеризувати структуру окремих показників тощо. Використання спеціальних номограм для розрахунку планових показників дозволяє знизити трудомісткість розрахунків та скоротити витрати часу на їх проведення.

Логіко-структурний метод є різновидом графо-аналітичних методів і дозволяє за допомогою графічних моделей відтворювати складні багатоетапні виробничі процеси як у просторі, так і у часі. Такі моделі на практиці отримали назву сіткових, а сам метод прийнято називати сітковим методом планування. Найчастіше сіткові моделі та графіки використовуються при оперативному плануванні та управлінні виробництвом, при підготовці і реалізації проектів, при виконанні будівельно-монтажних робіт на промислових об’єктах. Сіткові моделі є зручним і поширеним інструментом при плануванні та управлінні будівельно-монтажними роботами в ході спорудження лінійної частини магістральних трубопроводів, при будівництві переходів через природні та техногенні перешкоди по трасі трубопроводу, при виконанні робіт з капітального ремонту трубопроводів.

Методи планування взаємопов’язані. Так, балансовий і логіко-структурний методи передбачають широке застосування нормативів, на основі яких визначаються потреби в засобах виробництва та продукції, тривалості окремих процесів чи їх частин. Під час розроблення комплексних програм застосовуються як нормативний, так і балансовий та сітковий методи. Іншими словами, в сучасних умовах на підприємствах користуються не одним якимось методом, а їх комбінацією залежно від реальних потреб, цілей, видів, об’єктів та масштабів планування.

Планування діяльності підприємства тісно пов’язане із передбаченням (прогнозуванням) майбутнього. Чим довшим є плановий період, тим складніше здійснювати прогнозування, і тим більшими є ризики допустити помилки при встановленні планового рівня віддалених у часі показників.

 


Читайте також:

  1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
  2. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
  3. Автоматизація виробництва
  4. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
  5. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
  6. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
  7. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
  8. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
  9. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
  10. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
  11. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
  12. Аналіз витрат на гривню товарної продукції




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Система планів підприємства | Планування виробничої потужності і показників її використання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.