• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Укладання міжнародного комерційного контракту.

Підготовка до укладання контракту

Підготовка до укладання контракту на підставі прямих зв’язків включає:

1. Вибір контрагента. При виборі контрагента враховуються такі фактори:

– характер і предмет угоди;

– країна укладання і виконання контракту;

– місткість ринку і кон’юнктура на ринку;

– ступінь монополізації ринку великими фірмами;

– можливість проникнення на ринок;

– тривалість торгових відносин з тією чи іншою фірмою;

– характер діяльності фірми (виробник, споживач чи торговий посередник);

– зв'язки, рекомендації.

2. Установлення контакту з потенційним покупцем.При встановленні контакту можуть бути використані такі способи:

– направити пропозицію (оферту) одному чи декільком
іноземним покупцям;

– прийняти і підтвердити замовлення покупця;

– направити покупцеві пропозицію у відповідь на його запит;

– взяти участь у міжнародних торгах, виставках, ярмар­ках, а також використовувати засоби реклами;

– направити покупцеві комерційний лист про наміри по­чати переговори щодо укладання контракту.

Пропозиція однієї сторони іншій укласти контракт у тор­говій практиці називається офертою.Оферта – це письмова пропозиція продавця (оферента), спрямована можливому по­купцеві про продаж товару на встановлених продавцем умо­вах.

В оферті вказуються основні умови угоди: найменування товару, кількість, якість, ціна, умови постачання, термін поста­чання, умови платежу, характер тари й упакування, порядок приймання-здачі, загальні умови постачання.

Розрізняють два види оферти: тверда і вільна.

Тверда оферта– це письмова пропозиція експортера на продаж визначеної партії товару, послана оферентом одному можливому покупцеві, із вказівкою терміну, протягом якого продавець є зв'язаним своєю пропозицією і не може зробити аналогічну пропозицію іншому покупцеві.

Акцепт – це дія іншої сторони, з якої очевидно, що вона приймає умови, запропоновані оферті.

Якщо імпортер приймає умови оферти, він посилає імпор­теру письмове підтвердження, яке містить беззастережний ак­цепт, тобто згоду прийняти всі умови твердої оферти.

При незгоді імпортера з окремими умовами оферти він по­силає експортеру контроферту(тобто нову оферту) із вказівкою своїх умов і терміну для відповіді.

До умов, у відношенні яких будь-яке доповнення чи зміна розглядається як істотна відмінність акцепту від оферти, відносяться: ціна, умови платежу, якість і кількість товару, місце і термін постачання, обсяг відповідальності однієї зі сторін перед іншою, порядок вирішення спорів.

Якщо покупець не дасть відповіді протягом встановленого в оферті терміну, то це рівнозначно його відмовленню від ук­ладення угоди на запропонованих умовах і звільняє експорте­ра від зробленої ним пропозиції.

Вільна оферта– це пропозиція на ту саму партію товару декільком можливим покупцям. У ній не встановлюється термін для відповіді і тому оферент не зв'язаний своєю пропо­зицією. Згода покупця з умовами, викладеними у вільній оферті, підтверджуються твердою контрофертою. Після ак­цепту контроферти продавцем угода вважається укладеною. Експортер акцептує ту контроферту, яка отримана раніше від того покупця, з яким угода вигідніша.

Використання вільної оферти для покупця менш зручно, ніж твердої оферти, оскільки вона не створює в імпортера по­вної впевненості в тому, що, пославши контроферту, він стане власником товару. Така оферта застосовується рідко.

Досить часто в міжнародній торговій практиці використо­вується спосіб підготовки угоди на підставі вивчення умов за­мовленняна постачання товарів, отриманого від покупця.

Замовлення може бути підтверджене і прийняте до вико­нання чи відхилене (причини пояснювати не обов'язково).

Підтвердження замовлення є комерційним документом, що являє собою повідомлення експортера про прийняття умов замовлення без застережень.

У випадку, якщо ініціатива укладання угоди виходить від покупця, то його звертання до продавця з проханням надісла­ти оферту (пропозицію) називається запитом.

Мета запиту – одержати від експортних фірм низку кон­курентних пропозицій, з яких після аналізу вибирається най­краща. Тому запити посилаються не одній, а декільком фірмам різних країн. У запиті вказується: точне найменування потрібного товару, його якість, сорт, кількість, термін поста­чання. Ціна, по якій імпортер готовий купити даний товар, у запиті, звичайно, не вказується, а обумовлюється лише спосіб її фіксації.

Переговори між контрагентами ведуться шляхом обміну листами, телефонуванням, телеграфом, телетайпом, телефак­сом і т. ін., однак особисті контакти, як правило, відіграють вирішальну роль.

При підготовці до укладання експортної угоди оформля­ються наступні документи:

♦ пропозиція (оферта);

♦ контракт;

♦ підтвердження замовлення;

♦ рахунок-проформа (документ, що виступає як попередній рахунок, але не є підставою для оплати);

♦ заявка на інструкції з постачання (видається постачальником і містить прохання до покупця повідомити інструкції у відношенні умов постачання замовлених товарів);

♦ тендер (пропозиція оферента, який бере участь у торгах, що відповідає вимогам замовника і підтверджує згоду оферента взяти на себе виконання позначених у технічних умовах робіт і містить вказівку пропонованої ціни чи вартості робіт).

При підготовці до укладання імпортної угоди оформля­ються документи:

♦ запит;

♦ лист про наміри, яким покупець інформує продавця про прийняття в принципі пропозиції і угоді почати переговори про укладення контракту;

♦ замовлення (у нього включається інструкція щодо по­стачання замовлених товарів: кількість і розмір часткових постачань, їхні умови, адреса експедитора, засіб транспорту, най­менування перевізника, а також інструкція з упакування);

♦ тендерна документація.

Укладання контракту включає переддоговірний період, комерційні переговори, парафування тексту контракту, підписання контракту.

Протягом переддоговірного періоду ведуться попередні переговори про майбутню угоду й узгоджуються, уточнюють­ся її основні умови, щоб умови договору були конкретними і точними, не допускали різночитання.

Переговори ведуться письмово, при особистих зустрічах, розмовах по телефону чи в поєднанні різних комбінацій.

У переддоговірний період складається проект контракту. У ньому враховується фактична домовленість, досягнута сто­ронами в ході переговорів.

У період комерційних переговорів вивчаються аргументи сторін і знаходяться компромісні рішення. При узгодженні умов контракту одна сторона відсилає інший проект контрак­ту. Після вивчення і знаходження компромісних рішень скла­дається остаточний текст контракту. На цій стадії складають­ся предконтрактні документи: протокол розбіжностей, прото­кол узгодження розбіжностей, протокол про залік взаємних вимог, угода про зміну договору, супровідний лист до проекту договору, договір (контракт) купівлі-продажу.

Підготовлений остаточний текст контракту візується кож­ною стороною підписами уповноважених представників сторін (попереднє підписання чи парафування тексту кон­тракту), а потім підписується, що є останньою стадією укла­дання контракту.

Отже, контракт вважається укладеним, якщо він підписа­ний сторонами, юридичні адреси яких у ньому зазначені, чи якщо він підписаний особами, які мають право підписувати такі документи.

Якщо сторонами контракту виступають два контрагенти, то його підписують обидві сторони в двох примірниках, а як­що три і більше контрагентів, то складається в декількох примірниках і підписується кожною стороною. Якщо сторони знаходяться в різних географічних пунктах і не можуть одно­часно підписати контракт, то спочатку всі примірники кон­тракту підписує одна сторона, пересилає їх іншій стороні, яка потім повертає першій стороні необхідну кількість примірників з двома підписами.

Права й обов'язки контрагентів виникають з моменту ук­ладання контракту. Момент укладення контракту різних країнах визначається неоднаково.

Якщо контракт підписується присутніми сторонами, то він вважається укладеним з моменту його підписання, якщо в цьому документі не зазначений інший термін вступу його в дію.

Якщо контракт укладається між відсутніми сторонами, то моментом укладання вважається:

♦ момент відсилання письмового акцепту (в Англії, США, Японії, Швейцарії);

♦ момент одержання експортером акцепту (у Франції, Німеччині, Італії, Австрії).

Усну домовленість необхідно обов'язково підтверджувати письмовим контрактом.

Контракт укладається двома мовами, якщо два контраген­ти, а якщо їх більше, то всіма необхідними мовами.

Текст контракту друкується спочатку однією мовою, потім іншою. Або кожна сторінка тексту поділяється вертикально на дві частини: на одній текст друкується мовою одного партнера, на іншій - мовою іншого партнера.

Читайте також:

1. Аналіз прибутків комерційного банку
2. Брокер — торговий посередник, який забезпечує укладання угод за бажанням клієнтів та за їхній рахунок. Винагорода за послугу брокера — брокеридж.
3. Бухгалтерський облік доходів і витрат комерційного банку
4. Види і порядок укладання угод на валютній біржі
5. Види міжнародного бізнесу
6. Визнання та виконання міжнародного комерційного арбітражного рішення
7. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
8. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
9. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
10. Відмінність міжнародного гуманітарного права від права держав на ведення війни (збройного конфлікту) та від права прав людини
11. Власний капітал комерційного банку, його структура і формування
12. Внутрішнє законодавство як джерело міжнародного приватного права.

Переглядів: 1893