Класифікація витрат робочого часу

Таблиця 8 - Розчленовування операцій на елементи за ознаками

Технологічні	Трудові
УСТАНОВ	КОМПЛЕКС ПРИЙОМІВ
ПОЗИЦІЯ	ТРУДОВИЙ ПРИЙОМ
ПЕРЕХІД	ТРУДОВА ДІЯ
ПРОХІД	ТРУДОВИЙ РУХ

Трудові елементи операції

РУХ - це однократне переміщення робочого органа виконавця (руки, ноги, корпуса, ока) у процесі праці (рух руки до деталі, один крок до устаткування).

Трудові рухи розрізняють:

а) за видом руху: хватальні, підтримуючі, що переміщають, визвольні;

б) за формою руху: прямолінійні, криволінійні;

в) за точністю руху;

г) за способом виконання: руки, ноги, корпус, голова й око.

ТРУДОВА ДІЯ - це сукупність трудових рухів, виконуваних без перерви одним чи декількома робочими органами виконавця. Наприклад, дія «закріпити деталь у лещата» містить у собі сукупність однакових рухів - кілька поворотів рукоятки лещат, дія «узяти деталь» включає різні рухи - простягнути руку до деталі, захопити деталь, при цьому можливий і нахил корпуса з його поворотом.

ТРУДОВИЙ ПРИЙОМ - це закінчена сукупність дій людини, застосовуваних при виконанні переходу чи його частини й об'єднаних одним цільовим призначенням. Наприклад: «установити деталь у патрон», включає сукупність дій: «узяти деталь» і «увести деталь у патрон верстата».

Прийоми поділяються на 4 групи:

- настановні,

- за керуванням механізмами,

- контрольно-вимірювальні,

- транспортні.

При нормуванні праці, особливо в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва, окремі прийоми поєднують у комплекси прийомів: «установити деталь, перевірити, закріпити, після обробки - зняти».

МЕТОЮ розчленовування операцій на перераховані елементи є:

- вивчення і вимір витрат робочого часу,

- виявлення факторів, від яких залежить тривалість виконання кожного елемента,

- установлення раціональної послідовності і способів виконання елементів операцій,

- розрахунок норм часу.

У масовому і багатосерійному виробництві пред'являються підвищені вимоги до точності й обґрунтованості норм, тому операцію для цілей її аналізу і нормування розчленовують на дії і рухи.

В умовах серійного виробництва операцію досить розчленувати на прийоми, В умовах одиничного - на комплекси прийомів.

Важливе місце в НОТ і нормуванні праці займає вивчення витрат робочого часу - це основа для оптимізації трудового процесу і поширення передових методів організації праці.

РОБОЧИЙ ЧАС - це встановлена законодавством тривалість робочого дня (зміни), робочого тижня.

У робочому часі можна виділити 2 групи:

1) ВЗ - час, необхідний на виконання виробничого завдання;

2) НЗ - час на роботу, не передбачену виробничим завданням (утрати часу).

ПЗ - підготовчо-заключний час – час, затрачуваний на підготовку виконавця і засобів технологічного оснащення і приведення останніх у порядок після закінчення чи зміни виконання цієї технологічної операції для партії предметів праці.

ПЗ містить у собі час: на одержання виробничого завдання, матеріалів, інструментів, пристосувань, технологічної документації, ознайомлення з роботою, кресленнями, техдокументацією, одержання виробничого інструктажу, установку і зняття інструментів і пристосувань, настроювання устаткування на необхідні режими, здачу готової продукції ВТК чи майстру, здачу убрання, креслень, техдокументації, залишків матеріалів.

ПЗ час затрачається не періодично (тобто не на кожну одиницю продукції, що підлягає виготовленню), а одноразово - на зміну чи на всю нову партію продукції, виготовлену по даному робітнику поряд. Величина ПЗ часу не залежить від кількості продукції (штук) у партії.

ОПЕРАТИВНИЙ (Т_о) – час, який використовується на безпосереднє виконання завдання. Частина оперативного часу затрачається на безпосередню зміну предметів праці і називається ОСНОВНИМ (О) чи технологічним часом. Основний час буває машинним, автоматизованим чи апаратним, але може бути також і ручним, механізованим чи машинно-ручним.

Друга частина часу витрачається на різні прийоми, що забезпечують виконання основної роботи і називається ДОПОМІЖНИМ (Т_д). До нього відноситься час при виконанні кожної операції на: установку, кріплення заготівель і знімання готової продукції, переміщення предметів праці в робочій зоні, керування устаткуванням і зміну режимів його роботи, контроль якості продукції, що виготовляється. Т_д може бути цілком ручним, машинно-ручним чи машинним.

З метою раціональної організації і нормування праці важливо враховувати, у якому ступені ручний чи ручний механізований допоміжний час може бути перекрито основним машинним часом.

Під часом ОБСЛУГОВУВАННЯ робочого місця розуміють час, що виконавець затрачає для підтримки свого робочого місця в стані, що забезпечує продуктивну роботу.

У машинному й автоматизованому виробничому процесах цей час підрозділяють на час технічного обслуговування і час організаційного обслуговування робочого місця.

Час технічного обслуговування - це час, затрачуваний на догляд за робочим місцем і, що входить до його складу, необхідним для виконання конкретної операції: заточення і заміна інструменту, що затупився чи зносився, під налагодження устаткування і регулювання інструмента, видалення стружки.

Організаційний - це час, затрачуваний на підтримку робочого місця в робочому стані на протязі зміни. На відміну від технічного, організаційний час не залежить від конкретно виконуваної операції і включає час на прийом і здачу зміни, розкладування на початку зміни і збирання наприкінці зміни інструменту, документації, переміщення в робочій зоні тари з чи заготівлями готовою продукцією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура трудового процесу	\|	Перерви в роботі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.