Особливості числення собівартості різних галузей господарювання

У кооперативних і державних сільськогосподарських підприємствах обчислюються планова і фактична собівартість продукції. Планова собівартість визначається на початку виробничого циклу на основі нормативних, технологічних карт і ін. початкових даних, використовуваних при складанні виробничо-фінансового плану. Фактична (звітна) собівартість обчислюється виходячи з виробничих витрат. Вона, у свою чергу, ділиться на виробничу і повну. У виробничу включають витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції в господарстві, бригадах, на фермах. У повну собівартість включаються витрати, пов'язані з реалізацією продукції. Виробнича собівартість обчислюється для всієї проведеної продукції, а повна - тільки для товарної її частини. Розрізняють також суспільну, зональну і індивідуальну собівартість сільськогосподарської продукції. Суспільна собівартість сільськогосподарської продукції відображає середні витрати праці по кожному продукту в масштабі цілої галузі. У сільському господарстві формування цін здійснюється виходячи з витрат на щодо гірших землях. Тому собівартість продукції державних і кооперативних сільськогосподарських підприємств, що отримується з щодо гірших земель, виступає як визначник суспільного рівня кінцевих цін на сільськогосподарську продукцію. Зональна собівартість відображає середні витрати праці по кожному продукту, вироблюваному в даній зоні. Величина цієї собівартості служить основою для встановлення зональних закупівельних цін, через механізм яких з доходів колективних підприємств вилучається основна частина чистого доходу на користь суспільства і диференціальної ренти. Індивідуальна собівартість сільськогосподарської продукції відображає витрати праці на виробництво конкретного виду продукту в кожному сільськогосподарському підприємстві.

Від рівня індивідуальної собівартості залежить рентабельність підприємства, розмір фактичного прибутку, що є джерелом накопичення, розширеного відтворення, додаткового матеріального заохочення працівників підприємства. Числення собівартості одиниці сільськогосподарської продукції (калькуляції) має важливе значення для економічного аналізу діяльності підприємств. Методологічні принципи визначення собівартості в державних і кооперативних сельхоз. підприємствах схожі, що обумовлює єдність методичного підходу до числення її рівня. Засоби виробництва, які входять складовою частиною в собівартість, враховуються відповідно до встановлених норм амортизації. Продукти власного виробництва (насіння, корма і так далі) включаються у витрати за індивідуальною собівартістю. Купувальні засоби виробництва - по цінах придбання з урахуванням транспортних витрат, витрати праці - по фактичній оплаті. Науково-технічний прогрес в сільському господарстві веде до прогресивних змін структури собівартості сільськогосподарської продукції і це при раціональній організації виробництва, комплексному використанні всіх його чинників обумовлює систематичне зниження її рівня. Підвищення продуктивності праці супроводжується зниженням частки живої праці в собівартості сільськогосподарської продукції.

Вимірювання рівня і динаміки собівартості в будівництві має свої особливості, пов'язані з тривалим циклом будівельних робіт і значною питомою вагою в його продукції незавершеного будівництва. Собівартістю будівництва є грошовий вираз витрат на споживання засобів виробництва і оплату праці, необхідних для виконання певного об'єму будівельно-монтажних робіт або на одиницю готової продукції будівництва. У будівництві обчислюється кошторисна, планова і фактична собівартість будівельно-монтажних робіт, які порівнюються з кошторисною і плановою вартістю цих робіт. Кошторисна калькуляція в будівництві виходить з укрупнених вимірників. У кошторисах на будівництво і статистичній звітності всі витрати по будівельних і монтажних роботах діляться на дві групи: прямі і накладні. Прямі витрати - це витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом будівельно-монтажних робіт. Їх розмір прямо пропорційний об'єму виконаних робіт.

До накладних витрат відносяться витрати по обслуговуванню будівельного виробництва, по його організації і управління. До складу прямих витрат включаються: матеріали, будівельні конструкції і деталі, витрати на паливо, електроенергію, пару, воду, використані для виробничих цілей; основна заробітна плата робочих, зайнятих на будівельно-монтажних роботах; витрати по експлуатації машин і механізмів, витрати по вантаженню, транспортуванню, розвантаженню, монтажу, пробному пуску і установці будівельних машин, основна заробітна плата робочих, зайнятих обслуговуванням машин, витрати на електроенергію, паливо, змащувальні матеріали, амортизацію, середній і поточний ремонт і інші прямі витрати. До складу накладних витрат входять адміністративно-господарські витрати, додаткова заробітна плата робочих, зайнятих на будівельних і монтажних роботах, відрахування на соціальне страхування, на покриття збитків житлово-комунального господарства, витрати на зміст охорони, по організованому набору робочих, знос тимчасових будівель, споруд і інші витрати.

Індекс собівартості перерахованих робіт обчислюється шляхом зіставлення їх фактичної собівартості з кошторисною вартістю. У підрядних будівельних організаціях собівартість використовується для визначення рівня рентабельності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Завдання статистики собівартості продукції	\|	Освіта і використання фонду матеріального заохочення і інших спеціальних фондів преміювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.