Функція зайнятості Дж. М. Кейнса

Обсяг зайнятості відповідає крапці перетинання функції сукупної пропозиції з функцією сукупного попиту. Фактори, що визначають поводження першої функції, не являють собою нічого нового. Однак коло проблем, пов'язаних з роллю функції сукупного попиту, більшістю економістів недооцінюється.

Функція сукупного попиту зв'язує даний рівень зайнятості з "виторгом", на одержання якого при цьому рівні зайнятості можна розраховувати. Зазначений "виторг" складається з двох компонентів — із суми, що при даному рівні зайнятості витрачається на споживання, і тієї частини, що направляється на інвестування. Фактори, що керують цими величинами, різні.

Оскільки тут мова йде про визначення суми, яка витрачається на споживання при даному рівні зайнятості, строго говорячи, треба було б розглядати функцію, що зв'язує витрати на споживання (З) з чисельністю зайнятих робітників (М). Однак зручніше досліджувати іншу функцію, а саме функцію, що зв'язує споживання, виражене в одиницях заробітної плати (Сw), з доходом (Yw), також вираженим в одиницях заробітної плати і, таким, що відповідає рівневі зайнятості N. У цілому можна з певним припущенням розглядати Yw як величину, що однозначно залежить від N. Тому введемо поняття “схильність” до споживання і визначимо його як функціональну залежність х між Yw, тобто рівнем доходу, вираженим в одиницях заробітної плати, і Cw – тією частиною зазначеного доходу, що витрачається на споживання. Так що:

Cw = х*(Yw) або З = W*x (Yw).

Сума, яку суспільство витрачає на споживання, залежить: 1) частково від розміру доходу; 2) частково від інших об'єктивних обставин; 3) частково від суб'єктивних потреб і звичок окремих членів суспільства, а також від принципів, на основі яких сукупний доход розподіляється між учасниками господарського процесу. Усю сукупність мотивів до витрати доходу можна умовно поділити на дві великі групи: фактори суб'єктивні й об'єктивні.

До числа основних об'єктивних факторів, що впливають на схильність до споживання, треба віднести такі:

1. Зміни одиниці заробітної плати. Споживання С в більшій мері є функцією реального доходу, ніж функцією грошового доходу. При даному стані техніки і соціальних умов, що визначають розподіл доходів, реальний доход кожної людини буде збільшуватися або буде зменшуватися відповідно до кількості одиниць роботи, якими він володіє, інакше кажучи, відповідно виміряній в одиницях заробітної плати величині його доходу, хоча у випадку зміни загального обсягу продукції його реальний доход усе ж таки буде (в зв'язку зі спадаючою прибутковістю) зростати повільніше, ніж його доход, виміряний в одиницях заробітної плати.

2. Зміни в різниці між доходом і чистим доходом. Розміри споживання більше залежать від чистого доходу, ніж від доходу; оскільки і саме визначення чистого доходу будується таким чином, щоб виділити частину доходів, яку людина має на увазі, якщо приймає рішення про витрату тієї або іншої суми на споживання.

3. Непередбачені зміни в цінності капіталу. Такі зміни варто віднести до числа найважливіших факторів, здатних послужити причиною змін у схильності до споживання в границях коротких періодів часу.

4. Зміни в нормі дисконту або в пропорції обміну поточних благ на майбутні. Дія цього фактора дещо відрізняється від впливу, що стягує норма відсотка. І все-таки в порядку припущення можна ототожнити його дію з впливом норми відсотка.

5. Зміни в податковій політиці. Оскільки на стимули учасників економічного процесу до заощадження впливає очікуваний доход, зазначені стимули залежать не тільки від норми відсотка, а й від податкової політики уряду. Якщо ж податкова політика цілеспрямовано використовується як інструмент, за допомогою якого повинно бути досягнуто справедливого розподілу доходу, вона, безумовно, ще більше буде впливати на збільшення схильності до споживання.

6. Зміни очікуваного співвідношення між поточним і майбутнім рівнями доходу. Схильність до споживання може вважатися досить стійкою функцією, якщо вилучити вплив зміни грошової одиниці заробітної плати. На схильність до споживання можуть впливати непередбачені зміни в цінності капіталу. Серйозні зміни в нормі відсотка й у податковій політиці також можуть послужити причиною відомих змін схильності до споживання. Інші об'єктивні фактори навряд чи можуть при нормальних умовах істотно впливати на готовність до витрати грошей. Вирішальною змінною, як правило, виявляється сукупний доход, виражений в одиницях заробітної плати; саме від цієї змінної і залежать насамперед компонента функції сукупного попиту, що належать до споживання.

споживання – функція доходу С = f (Y) C : Y = APC (середня схильність до споживання) ΔC : ΔY = MPC (гранична схильність до споживання) 0 ≤ MPC ≤ 1

Y₂

Y₁

Y₃

С₃

C₁

С₂

ΔY

ΔC

Рис. 2. Графік схильності до споживання

Основний психологічний закон полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання з ростом доходу, але не в такій самій мірі, у якій зростає доход. Стійкість економічної системи істотно залежить від домінуючих у господарській практиці форм прояву цього закону. Це означає, наприклад, що якщо зайнятість, а разом з нею і сукупний доход зростають, то не всі додатково зайняті робітники знадобляться для задоволення потреб додаткового споживання.

З іншого боку, падіння доходу, обумовлене зниженням рівня зайнятості, якщо не заходити досить далеко, може привести навіть до перевищення споживання над доходом не тільки в окремих осіб і організацій, що використовують для споживання фінансові резерви, накопичені ними в кращі часи, але й в уряду, який може бути втягнений у бюджетний дефіцит, або, наприклад, виділяти кошти на допомогу безробітним за рахунок позик.

Таким чином, якщо зайнятість падає до низького рівня, сукупне споживання знизиться на меншу величину, ніж та, на яку скоротився реальний доход. Відбудеться це як унаслідок збереження звичайних звичок індивідуумів, так і унаслідок впливу дій уряду. Цим можна пояснити те, що новий стан ринкової рівноваги звичайно встановлюється в межах щодо невеликої амплітуди коливань. У протилежному разі падіння зайнятості і доходу, почавши, могло б виявитися надзвичайно інтенсивним.

Інша картина спостерігається тільки в тих випадках, якщо змінюється схильність до споживання. Оскільки при збільшенні зайнятості витрати споживачів зростають повільніше, ніж підвищуються, ціни сукупної пропозиції, збільшення зайнятості виявляються нерентабельними, якщо тільки утворений розрив не буде заповнений збільшенням інвестицій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміни в грошовій заробітній платі	\|	Теорія цін Дж. М. Кейнса

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.