• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Види і форми зайнятості

Економічна та соціальна сутність зайнятості

Економічна сутність зайнятостіполягає в тому, що це є діяльність зі створення суспільного продукту (національного доходу). Практичний висновок з цього простий: чим більше зайняті трудові ресурси — тим краще використовується трудовий потенціал країни, а також окремих регіонів, галузей, підприємств, тим більше виробляється суспільного продукту. Це є перша основа, на якій має базуватись Державна програма зайнятості населения.

Соціальна сутністьзайнятості поляає в тому, що вона відображає не тільки потребу людей у прибутках, але й необхідність особи в самовираженні через суспільно корисну працю, а також відображає ступінь задоволення своїх потреб при певному рівні соціально-економічного розвитку суспільства. Практичний висновок, отже, такий, що суспільство, якщо воно націлене на подальший соціальний і економічний розвиток, не може байдуже ставиться до кількості громадян, які не зайняті суспільно корисною працею. Тобто, безробіття, понад природну його норму, мае знижуватись конкретними державними заходами впливу на співвідношення попиту і пропозиції робочої сили. I це мае бути другою основою, на якій будуеться Державна програма зайнятості населения і державна політика в цій галузі взагалі.

Зайнятість наочно визначає, як працездатне населения забезпечено робочими місцями.

Головні принципи зайнятості населения в ринковій економіці соціального спрямування наступні:

1) виключне право громадян розпоряджатись своїми здібностями до праці. Не дозволяється примусовість праці, окрім випадків, визначених

законом. Такий принцип передбачає те, що особа обирає сама, де і скільки працювати, за яких умов і відповідає за наслідки своєї діяльності. Але це не означає, що суспільство зобов'язане задовольнити потреби кожного в тому або іншому виді зайнятості чи професії;

2) відповідальність держави за створення умов для реалізації права громадян на працю. Цей принцип покладено в основу діяльності Міністерства праці та соціальної політики України через органи Державної служби зайнятості. В основі політики зайнятості лежить відмова від жорсткої регламентації форм і режимів зайнятості, вимушеної обов'язковості праці; в суспільній сфері та сприяння розкриттю інтересів і потреб людини через вільний вибір будь-якої сфери суспільно корисної діяльності.

Концептуально зайнятість населения можна поділити на повну, глобальну, добровільну і примусову.

Повна зайнятість населения— це така зайнятість за якої пропозиція робочої сили повністю покривається попитом з боку суспільного виробництва. Повна зайнятість працездатного населения - це використання всіх трудових ресурсів (повну зайнятість населения не можна плутати з повною зайнятістю особи або групи осіб, що визначаються зайнятістю особи або групи осіб повний робочий день чи тиждень, тобто із зайнятістю за індивідуальним використанням рабочого часу).

Повна зайнятість може бути досягнута при будь-якому рівні залучення робочої сили, якщо цей рівень відповідає задоволенню потреб населения в рабочих місцях за умов економічної доцільності пропонованих робочих місць. Економічно дощльне робоче місце— це робоче місце, яке дозволяє працівникові досягти високої продуктивності праці і мати достойний заробіток.

Головне завдання держави у забезпеченні повної зайнятості - кожному,

хто бажає працювати, держава повинна надати робоче місце.

Глобальна зайнятість— це врахування всіх видів корисної діяльності як у сусшльному виробництві так і поза ним. До глобальної зайнятості можна віднести і так звану тіньову економіку та нерегламентовану зайнятість. Поза суспільним виробництвом знаходяться такі суспільно корисні види зайнятості як догляд за дітьми та хворими, ведения домогосподарства, тимчасова зайнятість тощо, але така зайнятість теж є суспільно корисною.

Прикладом застосування примусової зайнятостібули колишні соціалістичні країни, в яких конституцшно було закршлено не тільки право, а й обов'язок трудитись. Кожей працездатний громадянин мусів працювати з ранньої юності до пенсійного віку.

Добровільна незайнятістьне може бути підставою притягнення громадян до адміністративної, карної та іншої відповідальності. Але тим, хто готовий трудитись і вишукує можливості для цього, держава повинна надати відповідну роботу.

За характером діяльностізайнятість може бути такою:

• робота на підприємствах, в організаціях, установах, фірмах всіх форм власності і господарювання;

• робота за кордоном і на спільних підприємствах;

• виконання державних і громадських обов'язків;

• служба в законних військових формуваннях;

• навчання в денних навчальних закладах;

• ведения домогосподарства і підсобного господарства;

• виховання дітей в сім'ї;

• догляд за хворими, інвалідами та людьми похилого віку;

• інші види діяльності, які встановлені законом.

• За галузевою належністюзайнятість може бути:

• у сфері матеріального виробництва;

• у сфері нематеріального виробництва і обслуговування;

• в окремих великих галузях, наприклад, у промисловості,
будівництві, сільському господарстві, на транспорті і у зв'язку, у науці,
мистецтві і т.п.

За соціальною належністюлюди бувають зайняті:

• у робітниках;

• у службовцях;

• в управлінському персоналі;

• у фермерах;

• у підприємцях.

За формами власностізайняті:

• у державному секторі;

• в акціонованій колективній власності;

• в приватній власності.

За територіальною ознакою:зайняті в окремих регіонах, економічних районах, адміністративно-господарських одиницях

За статево-віковою ознакою- чоловіки та жінки; молодь, особи середнього та похилого віку;

Найбільш вдалою є класифікація форм зайнятості населения яку наводить В. М. Петюх у посібнику "Ринок праці" (див. рис. 14.1.)

Рис. 14.1. Класифікація форм зайнятості населения [5]

За формами організації робочого часу:

повна зайнятість- це зайнятість протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка приносить дохід в нормальних для конкретного регіону розмірах;

неповна зайнятість- це зайнятість певної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю.

За статусом діяльності:

первинна зайнятість— це зайнятість за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться трудова книжка особи;

вторинна зайнятість— це зайнятість додаткова, на іншому підприємстві або нерегламентована.

За характером організації робочих місць та робочого часу:

стандартна зайнятість,яка характеризується роботою у виробничому приміщенні роботодавця; стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року; наявністю стабільного робочого місця;

нестандартна зайнятістьне відповідає стандартним типовим правилам і потребує спеціального правового регулювання.

За стабільністю трудової діяльності:

постійна зайнятість,яка відзначається відносною стабільністю місця роботи;

тимчасова зайнятість,яка пов'язана з тимчасовим, епізодичним або сезонним характером роботи.

За формами правового регулювання:

нелегальна зайнятість(тіньовий ринок праці) - діяльність громадян не регламентується жодними державними документами;

легальна зайнятістьзабезпечення місцем роботи відповідно до нормативно-правових норм про працю.

Читайте також:

1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
2. Автоматизовані форми та системи обліку.
3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
4. Акредитив та його форми
5. Активна політика зайнятості
6. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
7. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
8. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
9. Безособові дієслівні форми на –но, -то
10. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
11. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
12. Бланки, форми і штампи

Переглядів: 794