• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Економічне зростання його чинники. Економічні цикли

Література

План

1.Національне багатство його зміст і структура.

2.Суть та види суспільного відтворення.

3.Методи обчислення і показники національного продукту.

4.Кругообіг доходів і витрат в національному господарстві.

Суспільне відтворення у найбільш загальному вигляді включає оновлення не тільки спожитих матеріальних і духовних благ, а й факторів суспільного виробництва, умов життя людей і робочої сили.

Розвиток матеріального і нематеріального виробництва сприяє зростанню національного багатства країни, яке охоплює людський, фізичний і природний капітал.

Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом національного продукту.

Національне багатство – це сукупність всіх благ, що знаходяться у розпорядженні суспільства країни.

Національне багатство складається з двох частин:

Матеріальна: створені людиною матеріальні фонди, що поділяються на основні і оборотні, основні фонди, що функціонують у соціальній сфері; природні ресурси.

Нематеріальна: духовні цінності, що знаходяться в розпорядженні суспільства, а також якість робочої сили ( в першу чергу науково – технічний, освітній, культурний потенціал.)

Склад національного багатства:

Обчислюється по двом методикам:

В розвинутих країнах і Європі: До складу національного багатства відносять: фізичний капітал(16%), людський капітал (до 64%), природний капітал.

В Україні:

1) фонди виробничого призначення; (ОВФ – основні виробничі фонди; запаси ОбВ.Ф –оборотних виробничих фондів; суспільні резерви).

2) фонди невиробничого призначення;

3) природні ресурси(нагромаджені матеріальні і трудові витрати на поліпшення земель, лісів та інших природних ресурсів).

Вітчизняна методика не враховує нагромадженого досвіду; знань; кваліфікації працівників.

ФНП(фонди невиробничого призначення)

Фонди особистого споживання населення: елементи: а) Основні невиробничі фонди закладів охорони здоров’я, освіти, спорту, житловий фонд і т. д. б) Готова продукція – предмети споживання (торгівля, громадське харчування). в) Особисте майно населення. г) Суспільні резерви предметів споживання

Фонди суспільного невиробничого споживання: елементи: а) Основні фонди наукових військових установ, державних, фінансових, політичних і громадських організацій. б) Запаси матеріалів у перелічених установах.

Перспективи в структурі змін у НБ України:

1) Збільшити темпи росту оновлення фондів виробничого призначення в галузях: освіта, наука, охорона здоров’я.

2)Звернути увагу на розвиток високотехнічних наукоємних галузей (порошкова металургія; виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальну технологію).

3) Слід розвивати туристичну інфраструктуру (готелі, харчування, кемпінги)( > 30-40 разів > валютні надходження).

4) Збільшення обсягів виробництва продукції, яка становить фонд споживання населення. (TV; побутова техніка, авто).

5) Створення ринку інформаційних товарів(ринок комп’ютерів щороку >на 17,5%).Знання, зокрема економічні стають найважливішим мірилом «неекономічної моделі» сучасності.

На професії, в яких переважає інтелектуальна складова, припадає основний приріст зайнятості. В США такий показник становить 85%, Німеччина – 89%, Велика Британія – 95%, Японія – 90%.

2. Процес суспільного виробництва, постійно повторюється; безперервне постійне повторювання процесу виробництва називають відтворення. Відтворення включає в себе такі моменти:

1. відтворення матеріальних благ

2. продуктивних сил

3. виробничих відносин

4. середовища життєдіяльності людини

5. наукового забезпечення (науки, інформації). Відтворення поділяють на просте і розширене.

Просте означає, що із року в рік виробляється продукції в одних і тих же самих масштабах. Таке відтворення для суспільства не є характерним, але воно являється елементом розширеного відтворення.

Розширене означає, що із року в рік виробляється в суспільстві продукт масштаби якого постійно зростають. Джерелом його являється частина прибутку підприємств всіх форм власності. Розширене відтворення означає, що в суспільстві відбувається економічне зростання: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний означає, що збільшення суспільного продукту відбувається за рахунок кількісного збільшення факторів виробництва: залучення в процес виробництва додаткової робочої сили, додаткових засобів виробництва і землі. При цьому технічна база виробництва залишається незмінною.

Інтенсивніш означає що збільшення суспільного продукту відбувається за рахунок підвищення ефективності виробництва, зростання віддачі від використання всіх факторів виробництва, хоча кількість використовуваної праці, капіталу, землі залишається незмінною.

Основне тут вдосконалення технології виробництва і і підвищення ефективності основних факторів виробництва.

Основні напрямки інтенсифікації: технічне переозброєння, технологічна революція, наукова організація праці, підвищення кваліфікації робітників. В світі немає країни для якої був би характерним чисто екстенсивний або чисто інтенсивний тип економічного зростання на певному історичному етапі в кожній країні переважає один над іншим.

Форми:

1) ВСП(валовий сукупний продукт) – сума матеріальних благ, створених в суспільстві за фінансовий рік.

ВСП = ФВ + НД,

де ФВ – фонд відшкодування; НД – знову створена вартість.

2) ВНП(валовий національний продукт) – ринкова вартість кінцевого продукту створеного за фінансовий рік за мінусом фінансових угод (які несуть повторний рахунок)

3) ВВП(валовий внутрішній продукт) – ринкова вартість кінцевого продукту створеного в середині країни за фінансовий рік (як резидентів так і не резидентів).

4) ЧНП (чистий національний доход) = ВВП - амортизація (спожитий основний капітал).

5) НД (національний доход) = ЧНП - непрямі податки на підприємців.

Стадії руху НД

І. Виробництва: НД як і ВВП виробляється в матеріальній сфері, робітниками матеріальної сфери. Джерела створення НД є необхідний і додатковий продукт.

ІІ. Розподіл НД: при розподілі НД формуються первинні доходи: зарплата, прибуток, відсоток, рента.

ІІІ. Перерозподіл НД: З первинних доходів підприємці і робітники сплачують податки, які ідуть в державний бюджет країни, як основне джерело надходжень, а потім формуються вторинні доходи: оплата праці робітникам нематеріальної сфери.

IV. Використання: НД: Необхідність поділу НД на фонд нагромадження і фонд споживання зумовлена, насамперед, потребами розширеного відтворення і залежить від типу суспільно-економічної формації, економічної системи і передусім суспільного способу виробництва, стадії та етапу його розвитку. Споживання тісно пов’язане зі сферою безпосереднього виробництва. Виробництво створює предмети і послуги для споживання, а споживання визначає його спосіб і формує у споживача нові потреби, що впливає на безпосереднє виробництво.

6) Особистий дохід = НД - [податок на прибуток корпорацій; нерозподілені прибутки + внески на соціальне страхування + трансфертні платежі населення].

7. Доход після уплати податків = ОД – Індивідуальні податки (особисті подоходні податки, податки на особисте майно, податок на спадок.)

При обчислюванні ВВП не враховуються:

1. Фінансові операції з цінними паперами, приватні і державні трансфери, перепродажем використаних речей.

2. Вартість товарів, вироблених для власного споживання.

Розрізняють:

Номінальний ВВП – річний обсяг кінцевих товарів та послуг, виражений у поточних цінах базового періоду.

Реальний ВВП – річний обсяг кінцевих товарів та послуг, виражений у цінах базового періоду.

Дефлятор ВВП - коефіцієнт, що використовується для коригування грошового вираження ВВП з урахуванням цін:

Дефлятор ВВП= .

3) Методи розрахунку ВНП (ВВП).

ВВП виражає відносини економічної власності між різними категоріями сукупного працівника з приводу вилучення корисних властивостей із речовини природи у процесі праці при створенні товарів у сфері матеріального виробництва з одного боку, та їх привласнення з другого боку, а також відносини у процесі створення послуг у сфері нематеріального виробництва, який в першочергову роль відіграє надання послуг одними працівниками іншим та всім верстам населення.

Основними способами обчислення ВВП є:

1) За витратами; 2) за доходами; 3) через виробництво.

1) За витратами: ВВП = СВ + ДЗ + ВІ + ЧЕ, де

СВ – витрати на споживання – товари і послуги, за винятком витрат населення на придбання житла, які включаються в інвестиції.

ДЗ – державні закупівлі товарів і послуг центральними та місцевими органами влади, проте сюди не включаються виплати відсотків з державного боргу і трансферні платежі.

ВІ – валові інвестиції, тобто витрати на відновлення й збільшення основних фондів на придбання інструментів праці та їх запасів, а також на житлове будівництво.

ЧЄ(чистий експорт) = Е(експорт) – І(імпорт)

Експорт – вивіз товарів; імпорт – ввіз товарів.

2) За доходами: ВВП = доходи + амортизація + непрямі податки на підприємців (акцизи, податки на майно, митні збори, тощо).

Доходи:

2.1. Зарплата та премії найманих працівників, а також внески підприємців на соціальне страхування до пенсійних фондів.

2.2. Доходи від власності у тому числі від капіталу (прибуток, %, рента, дивіденди).

3) Через виробництво: здійснюється шляхом підсумовування доданих вартостей, вкладу кожного підприємця у створення ВВП. Додана вартість означає новоутворену вартість до якої додається амортизація і визначається як різниця між виручкою від реалізації товарів і витратами на засоби виробництва.

До ВВП не зараховують частину продукції, яку виробляють і споживають домашні господарства.

4.Форми необхідного і додаткового прибутку

Доходи домогосподарств сім'ї – представляють собою певну суму грошових коштів та матеріальних благ і послуг, отриманих у процесі виконання економічних функцій з приводу отримання яких виникають відносини приватної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Основними видами доходів домогосподарств є:

Заробітна плата;

Доходи від власності (%, дивіденд, орендна плата, рента)

Державні транспортні платежі (пенсії, стипендії, допомога безробітним, багатодітним сім'ям, послуги у сфері освіти, охорони здоров'я, покращення економічного становища)

Підприємницький дохід.

Доходи інших джерел.

Основними формами необхідного продукту є:

І. Заробітна плата - це вартість товару робочої сили, виражена в грошах. Структура:

1.1. Основну зарплату – оплата по тарифним ставкам і посадовим окладам.

1.2. Додаткову зарплату – а) доплати за кількість відпрацьованого часу;

б) надбавки – за якість відпрацьованого часу.

Види:

1.3. Номінальна зарплата – сума грошей, одержаних за певний період робочого часу.

1.4. Реальна зарплата – кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату, «купівельна спроможність номінальної зарплати».

Форми заробітної плати:

Погодинна з/плата – в основі лежить норма відпрацьованого часу.

Відрядна з/плата – в основі лежить норма виробітку.

Вартість товару робоча сила не співпадає з заробітною платою, вона завжди більша і включає усі засоби існування для життя людини, а на зарплату впливає конкуренція на ринку праці і зменшує її.

ІІ. Суспільні фонди споживання.

Економічне призначення СОС полягає у забезпеченні безплатної освіти і професійно – технічної підготовки, утримання дітей у дошкільних установах; школах – інтернатах, класах подовженого дня; Безплатної медичної допомоги; фізичного виховання; організації відпочинку і соціального забезпечення (пенсії, доплати); виплати стипендії тим, хто навчається у вищих закладах освіти. Вони поділяються:

Фонди спільного задоволення потреб;

Фонди для непрацюючих.

Форми додаткового продукту

І. Прибуток від основного виробництва.

(P_в = TR - TC)

ІІ. Торгівельний прибуток.

(P_т = РЦ - ОЦ).

Торгівельний капітал – це капітал, який обслуговує процес перетворення товарної вартості в грошову в сфері обігу. Інакше кажучи, торгівельний капітал виконує функцію промислового капіталу у сфері обігу. Торгівельний капітал складається з двох частин:

1) Капітал обігу – який авансований на купівлю товару.

2) Витрати обігу – який авансований на обслуговування процесу продажу товару.

основну й визначальну масу торгівельного капіталу складає капітал обігу. Тому розглянемо спочатку механізм його заміщення й джерело прибутку. Так, як капітал обігу повинен не тільки повернутися, а й само зрости, тобто принести прибуток. В сфері обігу відбувається лише реалізація створеної додаткової вартості в промисловості. Як же вона потрапляє до рук торгівельного підприємця? Іншими словами, промисловці виділяють частину додаткової вартості торгівцям за те, що вони реалізують їхні товари. Якщо промисловець не поділиться з продавцем, то не буде реалізований товар і не отримають прибуток ні продавець, ні виробник. яку частину додаткової вартості отримує промисловець і продавець – середню норму прибутку. (розберемось на розв’язанні задач).

Витрати обігу поділяються на:

1) Додаткові – ці витрати включаються у витрати обігу, вартість товару й покриваються в процесі його реалізації як витрати виробництва. (це транспортування, сортування, фасування, упакування й зберігання товару).

2) Чисті витрати: ці витрати не входять у вартість товару й повинні покриватися за рахунок прибутку торговельного підприємця. (оплата праці, утримання приміщень, реклама, адміністративно - управлінська. діяльність, бухгалтерія).

Структура і види цін

Собівартість (ТС)	Прибуток (Р)	ПДВ	Націнка (Н)	Торгова накладка ТН
Оптова ціна підприємства
Оптова ціна промисловості
Роздрібна ціна

3) Прибуток банку. Р_б = %_п - %_б

Позичковий капітал – це певна сума вільних грошей, які надаються їх власникам у тимчасове користування іншій особі з метою отримання відсотка.

В процесі кругообігу і обороту капіталу утворюються тимчасово вільні грошові кошти, які не можуть в кожен даний момент бути використані як капітал. Джерелом таких коштів є:

1) амортизаційні відшкодування;

2) тимчасове вивільнення грошових коштів;

3) гроші, призначені для виплати зарплати;

4) частина прибутку, виділена для нагромадження;

5) гроші призначені для нагромадження всіма верстами населення.

Позичковий капітал у процесі свого руху, як і будь – який інший капітал, повинен не лише зберігатися у своїй частково авансованій сумі грошей, але й зростати, тобто принести своєму власнику дохід. Цей дохід виступає в формі відсотка.

За умов опосередкування позичкового капіталу процесу виробництва, загальний прибуток розподіляється між підприємцем – функціонером(який отримує дохід в формі підприємницького доходу) і власником грошового капіталу, (який отримує дохід у формі відсотка на капітал) (Р_п = % - П/Д).

Банк – це установа, де відбувається продаж грошей, як товару.

Операції банку

1. Активні – пов’язані з продажем «грошей» - зобов’язань, цінних паперів і нерухомості , за ці операції банк отримує відсоток, від клієнта, який називається – позичковий, в сучасних умовах – плата за кредит.

2. Пасивні – пов’язані з залученням «грошей» - зобов’язань, цінних паперів, нерухомості, за ці операції банк сплачує відсоток клієнту, який називається – банківським, в сучасних умовах – депозитним відсотком.

3. Комісійні – розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності .

Висновок: Р_б (прибуток банку) = %_п (позичковий відсоток) - %_б (банківський %).

Формою існування позичкового капіталу – є кредит.

Кредит– це економічні категорія, яка виражає відносини між людьми з приводу перерозподілу національного доходу.

Функції кредиту:

відтворювальна;

перерозподільна;

капіталізація вільних грошових доходів;

грошове обслуговування кругообороту капіталу в процесі його виробничого відтворення;

прискорення концентрації та централізації капіталу.

обслуговування інноваційного процесу, підготовка та перепідготовка кадрів.

Форми кредиту

1) грошовий;

2) товарний.

Види кредиту

1.Комерційний 2.Банківський 3.Споживчий, 4.Державний, 5.Іпотечний, 6.Міжнародний.

Кредитна система України

1. банки; 2. страхові компанії; 3. інвестиційні компанії; 4. фонди; 5. ломбарди.

Принципи кредитування

1. Повернення позичених коштів у визначений строк.

2. Цільовий характер позики.

3. Платність позики.

4. Забезпеченість позики матеріальних цінностей.

Рента

Продажний сектор посідає важливе місце в економіці суспільства. від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни й добробут людей.

В виробництві с/г продукту приймають участь три соціальні групи громадянських відносини, які складаються між ними, мають назву аграрних відносин.

Об’єкт агарних відносин – земля;

Суб’єкт – суспільство, виробничі колективи, індивідуальні виробники.

Суб’єкти вступають в економічні відносини не лише між собою, а також з представниками інших галузей, з суспільством у цілому. Отже, аграрні відносини є складовою частиною загальної системи економічних відносин суспільства.

Цей зв'язок проявляється в процесах агропромислової інтеграції.

АПК –агропромисловий комплекс

І сфера: галузі ІІ сфера: галузі с/г. ІІІ сфера: галузі, які

промисловості, обслуговують с/г.

які постачають ( переробка, транспор-

с/г знаряддя праці. тування, реалізація ).

З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу – земельна рента.

Земельна рента – це нетрудовий дохід, який отримує земельний власник від орендатора, який її використовує.

в промисловості додаткова вартість – явище тимчасове, а с/г, вона існує постійно.

Причиною є природні й соціальні монополії, характерні для с/г, які породжують три основних види земельної ренти.

Орендна плата: визначена певна величина доходу орендаря, яка встановлюється в абсолютній величині (на весь строк оренди) й виплачується власнику землі щорічно або щоквартально залежно від умов договору.

Відносини, які складаються між власником землі; підприємцем, орендарем і найманої робочої сили, називаються рентними відносинами і вони пов’язані з економічною категорією цін землі. Так, як земля не є товаром (не має вартості), то що продають?, продають ренту і ціна спирається не на вартість, а на дохід, який приносить власнику їх використання. Такі ціни називаються ірраціональними.

Ціна землі – це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику доход у вигляді %, не меншою від тієї земельної ренти, яку приносить дана земельна ділянка.

Ц_з =

Ц_з – ціна землі; R – рента; S – норма позиченого відсотка.

1. Башнянин Г.І., Шевчук Є.С. Полїтекономія. - Л.2006.- ТА-5.

2. Башнянин І.І.,. Лазур Л.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К, 2005 - Т.

3. Білецька Л.В.,БілецькиЙ О.В. Савич В.І. Економічна теорія:

Політекономія Мікроекономіка. Макроекономіка. - К, 2005.- Гл. 11.

4. Єщенко П.С, Палкін Ю.І.Сучасна економіка. - К, 2005. - Розд. 8.

5. МочерниЙ С.В, Ларін Л.С. Політекономія. -К, 2006. - Т.ІІ.

6. Оганян Г.А, Паламарчук В.О, Румянцев А.П.Політична економія. - К, 200З. - Розд.З.

7. ПредборьскиЙ В.А, Гарін Б.Б, Кухаренко В.Д. Економічна теорія. - К, 2007. - Розд.7.

Додаткова література

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І . Основи економічної теорії. -К,2005.-т.2.

2. Климко Г.Н., Несторенко В.Н. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект.- К, 2007. – Розд.9.п.1.

Читайте також:

1. V. Економічні цикли.
2. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
3. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
4. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
5. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
6. Акціонерна власність в економічній системі
7. Алгоритмічна конструкція повторення та її різновиди: безумовні цикли, цикли з після умовою та з передумовою.
8. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
9. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
10. Арифметичні цикли. Оператор циклу For – Next
11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Переглядів: 641