Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема: Державне регулювання національної економіки

Література.

План

1. Економічне зростання і економічний розвиток.

2. Типи і фактори економічного зростання.

3. Циклічність економічного розвитку.

1. У теоретичному і практичному аспектах поняття "економічне зростання" тісно пов'язане з терміном "розширене відтворення", але за своїм змістом - це не тотожні економічні категорії. Так, розширене відтворення охоплює процеси як на макрорівні (національна, світова економіка), так і на мікрорівні (галузь, підприємство). Економічне зростання характеризує стратегічні цілі руху економіки в основному на макрорівні (національному чи світовому). На перший план висувається проблема кількісного та якісного розвитку національної економіки. Сам механізм економічного зростання як правило, у західній економічній літературі розглядається незалежно існуючих соціально-економічних відносин у тій чи іншій* (економічній системі).

Сутність поняття "економічне зростання" можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його осі факторів. У західній літературі під цим терміном прийнято розуміти збільшення обсягів товарів і послуг, створених за даний період.

Головною метою економічного зростання є збільшення економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в підвищенню її міжнародного авторитету. Термін "зростання” є близьким до поняття "розвиток", але останнє ширше за зі Економічний розвиток - це процес переходу країни від одного економіки до іншого, більш досконалого, тобто якісно т основі відповідних структурних та інституціональних Комплексно це виявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

2 Виокремлюють два основних типи економічного зростання екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих виробництва і практично за збереження незмінними їх техніко-технологічних параметрів.

Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу.

Економічне зростання виступає завжди як результат дії економічних і неекономічних факторів

Норма нагромадження (процент) характеризує відношення частки чистого доходу (прибутку), яку господарюючий суб'єкт (підприємець, фермер, держава) спрямовує на розвиток виробництва або будь-якої власної справи, до загальної суми отриманого ним прибутку (доходу). На макроекономічному рівні норма нагромадження - це відношення фонду чистого нагромадження (тобто інвестицій, що йдуть на розширення виробництва) до загального обсягу національного доходу, створеного за відповідний період.

Інвестиції - це сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головною метою інвестування є одержання в перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, процента, ренти. Чисте інвестування має місце лише тоді, коли створюється новий реальний капітал. Це переважно характерно для промислових, будівельних і торговельних підприємств.

Виокремлюють фінансові та реальні інвестиції.

Фінансові інвестиції в основному становлять вкладення в цінні папери (акції, облігації та ін.), що випускаються приватними компаніями або державою. Ці інвестиції частково спрямовуються на збільшення реального капіталу, а значна частина залишається непродуктивним вкладенням капіталу.

Вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів називають реальними інвестиціями.

3 Циклічність економічного розвитку

Функціонування ринкової економіки, як будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів вироби» тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності, періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність - це об'єктивна форма розвитку націона економіки і світового господарства як єдиного цілого.

За змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки тривалості виокремлюють декілька типів економічних циклів: коре (два-три роки), середні (близько 10 років) та довгі (40-60 років).

Економічний цикл та його фази. У теорії цикл трактується^ період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступ» Особливо рельєфно в структурі функціонування і розвитку економіки проявляються середні цикли, які ще називають промисловими.

Економічний цикл (у класичному трактуванні) включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходь остаточне відображення у новій кризі. Прояви економічних можна побачити за рядом ознак показників економічної активносте основними з яких є:

Ø рівень завантаженості виробничих потужностей;

Ø сукупні обсяги виробництва;

Ø загальний рівень цін;

Ø зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів;

Ø прибутки та курси акцій найбільших корпорацій;

Ø динаміка попиту на товари тривалого користування;

Ø інвестиції та контракти на нове будівництво тощо.

Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.

Криза - це різке порушення існуючої економічної рівноваги внаслідок диспропорцій у прогресі відтворення, що різко зростають.

Депресія - це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва.

Пожвавлення - це фаза відновлення, яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття.

Піднесення (зростання) - це така фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами.

Фази економічного циклу

Середні цикли розрізняються за глибиною падіння економіки та за терміном, протягом якого вона повертається в передкризовий стан.

Передумови (причини) циклу. Існують різні погляди щодо появи передумов середніх економічних циклів. Серед них на увагу заслуговують такі:

• циклічні коливання зумовлені специфікою сфери обігу - розбіжністю у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина);

головна причина спаду - це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К.Маркс, Ф. Енгельс та їхні послідовники).

• цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В. Парето, А. Пігу);

• цикл - результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні спричиняють піднесення виробництва (Й. Шумпетер);

• циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. Кейнс);

• причиною циклів є невідповідність між наявним грошовим капіталом і його пропозицією (І. Фішер).

Характерними особливостями середніх циклів після Другої світової війни є:

• скорочення їх тривалості, що об'єктивно пов'язано посиленням динамізму (зменшенням періодів) оновлення основа капіталу в умовах НТР;

• необов'язковість послідовного проходження традиційних циклу, зокрема фази піднесення. Бувають цикли, коли після ф пожвавлення без піднесення наступає нова криза;

• зменшення руйнівного характеру криз. Цьому сприяє і досвід державного антициклічного регулювання, нагромаджений країнами розвинутою ринковою економікою.

Для коротких циклів на відміну від циклів середньої тривалості (які відображають спосіб функціонування основного капіталу) матеріальною основою є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Вони характеризуються особливою інтенсивністю гостротою і можуть або накладатись на промислові (середні) кризи, відбуватись за їх відсутності.

Довгі цикли (хвилі). Довгострокові циклічні коливання економіці вчені-економісти виявили ще в другій половині XIX Одним з перших їх дослідників був англійський економіст У.С. Джевонс. Окремі аспекти довгих циклів, або довгих хвиль досліджуються вже понад століття багатьма вченими.

Особлива роль у розробці теорії довгих хвиль належить російському вченому М. Д. Кондратьєву. Він ще у 20-х рр. XX ст. опублікував низку аналітичних праць, в яких практично здійснив багатофакторний аналіз економічного розвитку Англії, Франції та США за період? 100-150 років. Теорія довгих хвиль Кондратьєва мала істотний вплив на подальший розвиток цього напряму наукового дослідження.

Висхідна фаза довгого циклу - це період довгочасного піднесення науково-технічного та економічного розвитку суспільства, який триває від 20 до 30 років. У даний період не виключені й циклічні економічні кризи, які розвиваються зазвичай на рівні тривалого загального піднесення ринкової кон'юнктури.

Спадна фаза довгого циклу - це період зміни базисних техніко технологічних засад виробничої системи, який триває 20-25 років. Для нього характерні перебудовчі процеси економічної структури, що адекватні технологічному оновленню. Загальна тенденція економічного зростання може збігатися з контртенденцією у вигляді спадів у межах середніх циклів, зокрема й на висхідному відрізку довгих хвиль. Тенденція до зниження на спадному етапі довгих циклів не виключає піднесення в період середніх циклів.

Економічна наука посилено і не без успіху шукає шляхи і методи нейтралізації негативних наслідків впливу циклічності на соціально економічний розвиток суспільства.

1. Башнянин Г.І., Шевчук Є.С. Політична економія. -Л, 2005.- Т.5.п.2.

2. Башнянин І.І., Лазур Л.Ю., Медведєв В.С. Політична економія, 2005. Т.18-19.

3. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка. - К,2005. - Гл.16.

4. Єщенко П.С, Палкін Ю.І.Сучасна економіка. - К, 2005. - Розд.ІЗ.

5. МочерниЙ С.В, Ларін Л.С.Політична економія. - К, 2006. - Т.19-20.

6. Оганян Г.А, Паламарчук В.О, Румянцев А.П.Політична економія. - К, 2003.Т. п.3 4

7. ПредборьскиЙ В.А, Гарін Б.Б, Кухаренко В.Д. Економічна теорія -К, 2007.-Розд.11п.3; 12.

Додаткова література

1. ГальчинськиЙ А.С. Основи економічних знань. - К, 2005. - Розд.20;24.

2. Климко Г.Н., Несторенко В.Н. Основи економічної теорії, Політекономічний аспект. - К, 2007. - Розд.22.п.2; 25.

О, Румянцев А.П.Політична економія. - К, 200З. - Розд.З.

7. ПредборьскиЙ В.А, Гарін Б.Б, Кухаренко В.Д. Економічна теорія. - К, 2007. - Розд.7.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Економічне зростання його чинники. Економічні цикли	\|	Автотрофне та гетеротрофне живлення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.