Конструкції центральних кондиціонерів

Види систем кондиціювання повітря

Системи кондиціювання застосовуються для створення комфортних (оптимальних)параметрів мікроклімату вприміщеннях. Системи кондиціювання- цекомплекс технічних засобів необхідних для обробки повітря (фільтрація, підігрів, зволоження, охолодження),його переміщення і розподілув приміщеннях.

По призначенню СКПкласифікуються наступнимчином:

- комфортні, в житлових адміністративнихі промислових будівлях для забезпечення комфортних для людей параметрів мікроклімату;

- технологічні,для забезпечення нормальногопротікання технологічних
процесів (наприклад в текстильній промисловості);

- комфортно-технологічні,для забезпечення оптимальнихпараметрів
мікроклімату длятехнологічних процесів і життєдіяльностілюдей.

По місцювстановлення кондиціонериподіляють на центральні та місцеві. По режиму роботи – постійнодіючі та сезонні.

Центральні кондиціонери – встановлюються за межами обслуговуючих приміщень ( в підвалах, на технічних поверхах), а роздача повітря здійснюється за допомогою вентиляційних каналів.

Місцеві кондиціонери – як правило повністю або частково (у вигляді окремого блока) встановлюють в приміщенні де створюються необхідні параметри мікроклімату.

Центральнікондиціонери розраховані, на подачу повітря від10 до250 тис.м³/год.Конструкія центрального кондиціонера залежить від технології обробки повітря, що в ньому використовуються. Конструктивно центральнийкондиціонер складаєтьсяз окремих секцій (блоків), які між собою з'єднані послідовно чи паралельно. Найчастіше застосовуються наступнісекції:

1- Приймальна секція - для регулюваннявитрат повітря, змішування зовнішнього повітря зрециркуляційним,вирівнювання поля швидкостей повітря вперерізі кондиціонера, доступу до інших секцій.

2- Секція повітряного фільтра - для очищення повітря від пилу. Ефективність очищення повітря залежить від типу фільтра і може знаходитися в межах 85-98%, втрати тиску 65-100 Па для чистого фільтра і 250-300 Па для забрудненого.

3 - Камера обслуговування - для огляду і ремонту сусідніх секцій, для
формування рівномірного потоку.

4 - Повітронагрівач першого підігріву - для нагрівання зовнішнього
повітря в холодний період. Максимальна, температура теплоносія до 180 °С, втрати тиску по повітрю до 63 Па.

5 - Камера зрошення ОКФ-3.Застосовується для здійснення політропнихіадіабатних процесів тепловологісноїобробки повітря (зволоження, осушення, нагрівання і охолодження). Втрати тиску повітря до 120 Па.

6. Секція 2–го підігріву. Застосовується для догрівання повітря після зрошувальної камери.

7. Термоліфт (тепловий насос). Складається з конденсатора, випарювача, компресора і регулятора температури. Застосовується для охолодження і осушення повітря, утилізації теплоти.

8. Секція теплообмінника-утилізатора. Застосовується пластинчатий рекуперативний чи дісковий регенеративний теплообмінник. Використовується для підігріву зовнішнього повітря за рахунок охолодження витяжного.

9. Приєднувальний блок. Забезпечує вхід обробленого повітря в вентилятор, дозволяє вимірювати витрати повітря та обслуговувати сусідні секції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Припливні камери	\|	Загальна характеристика систем централізованого теплопостачання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.