• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Грошова форма вартості

Вартість – це внутрішня властивість товару, а зовнішнім проявом, формою виступає мінова вартість. Засобом вираження вартості всіх товарів в умовах розвинутого виробництва є гроші, або грошова форма вартості. Грошова форма вартості – результат тривалої еволюції мінової вартості. Перш, ніж виникли гроші, мінова вартість кілька разів змінювала свою форму. Історично першою була проста, або випадкова форма вартості.

Проста форма вартості характерна для періоду зародження процесу обміну, який спочатку носив епізодичний характер. Археологи сьогодні знайшли підтвердження тому, що в окремих куточках Землі обмін продуктами праці здійснювався ще 30 тисяч років тому. У той далекий час продуктами обмінювались випадково: одне плем’я, зустрівши інше, вимінювало надлишок певного продукту на надлишок іншого. Цей акт обміну можна зобразити так:1 сокира = 100 рибин. У цій, на перший погляд, дуже простій формі обміну і міститься зародок усього різнобарв’я сучасних відносин обміну. Перший товар (сокира) відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у споживній вартості другої (риби). Для власника сокири остання не є споживною вартістю, інакше він спожив би її сам; для нього споживною вартістю є риба, яку він вимінює для задоволення своїх потреб. Сокира, у даному випадку, перебуває у відносній формі вартості. Інший товар (риба) є засобом виразу вартості першого товару у своїй споживній вартості. Він протистоїть першому як еквівалент у вигляді рівної йому вартості, тобто перебуває в еквівалентній формі вартості.

З розвитком виробництва відбувалося поглиблення суспільного поділу праці,що супроводжувалося зростанням її продуктивності та появою додаткового продукту. Як відомо, першим великим поділом праці було виділення скотарських і землеробських племен, тому надлишки тварин і продукти тваринництва (м’ясо, вовна та ін.) вже не випадково, а регулярно починають обмінюватись на надлишки продукції землеробства. Якщо продукція скотарства виступає при цьому у відносній формі вартості, то в еквівалентній формі знаходиться тепер багато землеробських товарів, і навпаки.

Так проста форма вартості перетворилась у повну, або розгорнуту, яка має такий вигляд:1 вівця = 2 мірам зерна або 1 сокирі, або 12 ліктям полотна.

Все більш регулярний обмін веде до більш стійких мінових пропорцій, наближує їх до дійсних витрат праці, тобто вартості. Оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) поступився місцем індивідуальному обміну, останній наштовхнувся на певні обмеження. Так, власник шкіри тварини міг придбати зерно лише в тому разі, якщо ця шкіра була потрібна власнику зерна. Тому обмін одного товару на інший нерідко ставав неможливий, вартість кожного товару не набувала кінцевого, загальноприйнятого вираження.

У подальшому розвиток виробництва і обміну, поглиблення суспільного поділу праці привели до стихійного виділення із світу тепер уже численних товарів одного, на який обмінюються усі інші товари. Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних продуктів зумовили стихійне виділення того товару на який обмінювались усі інші товари. Це мусить бути товар, який має загальну споживну вартість, а тому стає загальним еквівалентом для усіх інших товарів. Розгорнута форма вартості перетворюється у загальну.

У різних місцевостях і в різних народів роль загального еквівалента виконували різні товари, які відігравали найпомітнішу роль в житті людей даного краю. Тепер усім товарам, які перебувають у відносній фармі, протистоїть один загальний еквівалент, через споживну вартість якого виражають свою вартість усі інші товари.

З розвитком виробництва і обміну, особливо з появою міжнародної торгівлі і з виділенням класу купців, роль загального еквіваленту закріпилось за одним товаром – золотом, яке стало грошима.

Так виникає грошова форма вартості:

1 сокира = 1 драхмі золота або 2 міри зерна, або 12 ліктів полотна = (драхма – 1,8 гр.).

Читайте також:

1. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
2. III.4 Форматування тексту.
3. IV. Виклад інформаційного матеріалу
4. IV. Виклад інформаційного матеріалу
5. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
6. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
7. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
8. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
9. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
10. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
11. Абсолютизація формально-технічних пошуків у мистецтві ХХ ст.
12. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.

Переглядів: 663