• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку, на якому продаються і купуються різні види цінних паперів, випущених (емітованих) підприємницькими суб'єктами та державою. Функціонування цього ринку дає можливість впорядкувати і підвищити ефективність багатьох економічних процесів, особливо інвестиційних. Це досягається різноманіттям фондових інструментів дати, ринку - цінних паперів.

Цінні папери - цс грошові документи, що засвідчують майнове право або відношення позики між їх власниками та організацією, що випустила (емітувала) такі документи.

Існує декілька визначень категорії «цінні папери», це документи, що:

Ø підтверджують участь їх власника в уставному капіталі певного суб'єкта та господарювання та отримання частини доходу від цієї участі;

Ø пред'являються для реалізації виражених в них майнових прав і задоволення потреб власників;

Ø відображають відносини позики.

Цінні папери можуть існувати у формі паперових документів або електронних файлів на комп'ютерах.

Відомо багато видів цінних паперів, зокрема до них відносять акції, облігації, державні боргові зобов'язання, депозитні і ощадні сертифікати банків тощо. Проте, цінними паперами не можуть бути документи, що підтверджують отримання банківського кредиту, боргові розписки, заповіти, лотерейні квитки, страхові поліси.

Цінні папери в світовій практиці прийнято класифікувати за такими ознаками:

1)за економічною природою:

Ø пайові (акція);

Ø боргові (облігація, банківський сертифікат; іпотечне свідоцтво);

2)за способом передачі прав власності:

Ø іменні (право власності переходить від однієї особи до іншої після внесення запису до відповідного реєстру);

Ø ордерні (право власності переходить після здійснення передавального напису (індосаменту) попереднім власникам на зворотній стороні цінного паперу);

Ø на пред'явника (право власності переходить від однієї особи до іншої шляхом простої передачі цінного паперу);

3) за формою випуску:

Ø документальні (паперові);

Ø бездокументні (електронні - у вигляді файлів на комп’ютерах);

4)за терміном обігу:

Ø довгострокові ( від 5 до 25 років);

Ø середньострокові (від 1 до 5 років);

Ø короткострокові (до 1 року);

Ø безстрокові;

5)залежно від території обігу:

Ø регіональні (в межах області, міста, району);

Ø національні (в межах держави);

Ø міжнародні (на міжнародних ринках);

6)залежно від емітентів:

Ø державні (урядові));

Ø цінні, папери органів місцевої влади;

Ø корпоративні (акції, облігації недержавних підприємств);

Ø іноземні (цінні папери іноземних інвесторів);

7)залежно від способу виплати доходів:

Ø цінні папери з постійним доходом (акція), в тому числі з фіксованим до­ходом (привілейовані акції);

Ø цінні папери з разовим доходом (державні облігації) та з постійним (що­квартальним, піврічним, річним) доходом;

8)за формою емісії:

Ø емісійні (акції, облігації), що випускаються масовим тиражем і підляга­ють реєстрації в уповноваженому органі;

Ø неемісійні (вексель, коносамент) випускаються в разовому порядку і не реєструються в уповноваженому органі.

Найчастіше серед цінних паперів зустрічаються та використовуються акції.

Акції емітуються акціонерними товариствами, підприємствами, організаціями комерційними банками, кооперативами без встановленого терміну їх обігу, засвідчують внесення коштів до статутного капіталу акціонерного товаристві задають право їх власникам на отримання частини прибутку підприємства, організації у формі дивідендів.

На практиці часто застосовувалися акції трудового колективу, акції підприємств, акції акціонерних товариств.

Акції трудового колективу розповсюджуються виключно серед працівників певного підприємства і є свідченням внесення грошей до статутного капіталу власником акції. В ході реалізації програми роздержавлення і приватизації випускалися акції членів трудових колективів, що визначали їх частку в майні акціонерних підприємств. Такі акції часто не поступають в обіг, якщо умовами емісії передбачено що працівник не має права їх продати, передавати або реалізувати яким-небудь чином, окрім спадкоємства. Такі акції називаються акціями з обмеженим обігом. У разі звільнення працівника акції з обмеженим обігом що належать йому, не можуть куплятись підприємством протягом встановленого терміну.

Акції підприємств випускаються підприємствами і організаціями, і тривалий час розповсюджуються серед інших підприємств і організацій, господарських товариств, банків, кооперативів. Подібні акції дуже схожі з облігаціями і в міру розвитку акціонерної форми власності можуть бути замінені на акції акціонерних товариств.

Акціонерна форма власності передбачає випуск акцій акціонерними товариствами з метою акумуляції необхідних фінансових ресурсів. Ці акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки або в порядку розподілу між засновниками товариства. Акції засвідчують право їх власника на частку власності акціонерного товариства, на отримання доходу від його діяльності, та, як правило, на участь в управлінні товариством. Випуск акції акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного капіталу (у разі перетворення державно­го підприємства в акціонерне товариство - на загальну вартість його майна).

Акціонерним товариством можуть випускатись привілейовані акції, які да­ють, акціонерам переважне право на отримання дивідендів, а також на пріорите­ту участь в розподілі майна товариства у разі його ліквідації. По привілейова­них акціях дивіденди виплачуються в розмірі не менше заздалегідь обумовлено твердого відсотка від їх номінальної вартості, незалежно від суми отриманого акціонерним суспільством доходу у відповідному році. У разі недостатності доходу виплата відсотків за привілейованими акціями здійснюється за рахунок ре­зервного капіталу.

Емітентами можуть випускатися іменні акції та акції на пред'явника. Продаж та відчуження іншим способом іменних акцій підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому законодавством порядку. У господарській практиці використовуються інші види акцій: відкритих і закритих акціонерних товариств, конвертовані акції, обмежені тощо.

Облігації, на відміну від акцій, є борговими цінними паперами, що засвідчують надання їх власниками фінансових ресурсів на умовах позики, та підтверджують зобов'язання боржника відшкодувати власникам облігацій номінальну вартість облігацій в передбачений термін, а також сплатити фіксований відсоток за користування позикою (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Існують такі види облігацій:

Ø внутрішніх державних і місцевих позик;

Ø підприємств.

Облігації як і акції можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвітсотковими, і мати вільний та обмежений обіг.

Фінансові ресурси, отримані від випуску внутрішніх державних та місцевих облігаційних позик, спрямовують до відповідних бюджетів або позабюджетних фондів. Облігації зазначених позик, як правило, розповсюджуються установами банків. Дохід за облігаціями відсоткових внутрішніх державних і місцевих позик Виплачується при погашенні позик шляхом нарахування відсотків до номіналь­ної вартості облігацій або шляхом проведення тиражу виграшів, за результатами якого дохід отримують окремі власники облігацій.

Облігації підприємств випускаються і розповсюджуються на підставі їх статуту і чинного законодавства.

Держава крім облігацій може випускати інші боргові цінні папери. зокрема казначейські зобов'язання, казначейські бони, казначейські векселі тощо. Відміність між ними полягає в термінах дії, умовах виплати доходів і погашення.

Депозитні та ощадні сертифікати - цінні папери випускаються виключно банками. Ощадним сертифікатом визнається письмове свідоцтво банку про відсоток грошових коштів, що засвідчує право вкладника на отримання після закінчення встановленого терміну суми внеску і відсотків по ньому в будь-якій установі даного банку. Це цінні папери з вільним обігом, тобто право вимоги боргу за ними може передаватись третій особі. Основна відмінність депозитних і ощадних сертифікатів в тому, що власниками депозитних сертифікатів можуть бути юридичні особи, а ощадних - фізичні особи.

Крім цінних паперів, на фінансовому ринку розвинутих економічних систем використовуються, так звані, похідні фінансові інструменти (деривативи), що засвідчують право їх власника на купівлю чи продаж реальних цінних паперів, валюти, інших цінностей. Серед них найчастіше застосовуються ф'ючерсні і опціонні контракти, валютні та відсоткові свопи, депозитарні свідоцтва, опціони ф'ючерси та підписні зобов’язання. Ф'ючерсними операціями є термінові опери ції на біржах стосовно купівлі-продажу фінансових і кредитних інструментів, товарів, валюти за ціною, що фіксується у момент операції, з виконання операції через певний проміжок часу.

Свопи передбачають купівлю цінних паперів, валюти, інших товарів з одночасним укладенням угоди продажу інших фінансових інструментів чи товари протягом певного терміну.

Опціони надають право вибору виконання або відмови від виконання зобов'язання, наданого одній із сторін умовами договору (контракту) залежно від обставин, що складаються па ринку.

Підписні зобов’язання - похідний цінний папір, що дає право вже існуючим акціонерам емітувати похідні акції компанії за цінами нижчими від тих, за яких вони розміщуються на первинному ринку.

Депозитне свідоцтво - це похідний цінний папір, що є свідоцтвом про володіння часткою акцій різних компаній.

Варанти: - похідні цінні папери, які надають пільгове право на купівлю акцій емітента протягом визначеного періоду за визначеною ціною. Звичайний термін дії варіанта 5-20 років.

Використання похідних цінних паперів зумовлене потребами хеджування ризиків, підвищення ліквідності, зниженням вартості запозичень, необхідністю доступу до певного ринку.

Особливим видом цінних паперів є векселі. Вексель - це документ, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настанні терміну певну суму грошей власникові векселя - векселедержателеві. Вексель є не лише формою розрахунків, але й формою комерційного кредиту, адже розраховуючись за товари чи послуги векселем, підприємець не витрачає власних коштів на протязі того часу на який випущено вексель, тобто контрагент надає векселедавцеві комерційний кредит в розмірі та на термін, що вказаний у векселі.

Слід зазначити, що в сучасній фінансовій практиці часто застосовуються і інші види цінних паперів, використання яких зумовлене потребами ринку.

Читайте також:

1. Аналіз в управлінні портфелем цінних паперів.
2. Аудит цінних паперів.
3. Банки як учасники ринку цінних паперів
4. Валютний ринок
5. Валютний ринок
6. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
7. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
8. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
9. Виведення нових товарів на ринок
10. Види освіти, особливості повноцінних знань
11. Види освіти, особливості повноцінних знань
12. Види цінних паперів та їх основні характеристики.

Переглядів: 782