Відтворення кольору

Один з найбільш важливих моментів, про який необхідно пам’ятати, вивчаючи колір, полягає в тому, що деякі предмети людське око бачить тому, що вони випромінюють світло, а інші – тому, що вони його відбивають. Таким чином, випромінюване світло – це світло, що виходить з активного джерела: сонця, лампи, екрана монітора; відбите світло – це світло, „відбите” від поверхні об’єкта. Саме його бачить спостерігач, коли дивиться на будь-який предмет, що не випромінює власного світла.

Випромінюване світло може містити всі кольори (біле світло), будь-яку їхню комбінацію або тільки один колір. Випромінюване світло, що йде безпосередньо з джерела до ока, зберігає в собі всі кольори, з яких воно було створене. Деякі хвилі випроміненого світла поглинаються об’єктом, тому доходять до спостерігача і сприймаються оком тільки не поглинені, відбиті хвилі.

Білий лист папера виглядає білим тому, що він відбиває всі кольори в білому світлі і жоден не поглинає. Якщо освітити його синім світлом, папір буде виглядати синім. Якщо освітити білим світлом лист червоного папера, папір буде виглядати червоним, тому що він поглинає всі кольори, крім червоного. Що відбудеться, якщо освітити червоний папір синім світлом? Папір буде виглядати чорним, тому що синій колір, що падає, він не відбиває.

На сьогоднішній день діаметрально протилежні способи генерації кольору моніторів і принтерів є основною причиною перекручування екранних кольорів під час друку. Для того, щоб правильно робити кольороподіл, треба добре уявляти роботу двох протилежних систем опису кольору в комп’ютері: адитивної і субтрактивної.

Адитивний колір (від англійського add – додавати, складати) виходить при з’єднанні променів світла різних кольорів. У цій системі відсутність усіх кольорів являє собою чорний колір, а присутність усіх кольорів – білий. Система адитивних кольорів працює з випромінюваним світлом, наприклад, від монітора комп’ютера.

У цій системі використовуються три основних кольори: червоний, зелений і синій (RGB). Якщо їх змішати у рівній пропорції, вони утворять білий колір, а при змішуванні в різних пропорціях – будь-який інший.

В поліграфічних системах адитивний синтез має місце у комбінованому вигляді разом з субтрактивним у автотипних растрових видах друку.

У системі субтрактивних кольорів (від англійського subtract – віднімати) відбувається зворотний процес: будь-який колір є вирахуванням інших кольорів із загального променя відбитого світла. Суть його полягає в тому, що частина спектрального складу випромінювання при проходженні через речовину поглинається. Іншими словами – шар речовини віднімає певну долю випромінювання. Поліграфічні фарби мають властивість поглинати випромінювання одної з трьох зон спектра і пропускати у двох інших. Пропускання в зоні поглинання повинно бути керованим. Засобом керування при субтрактивному синтезі служить товщина фарбового шару. З її зменшенням пропускання зростає і навпаки. Колір фарби є додатковим до кольору дозованого нею випромінювання. Жовта поглинає синє випромінювання, пурпурна – зелене, а голуба – червоне.

У цій системі білий колір з’являється в результаті відсутності всіх кольорів, тоді як їхня присутність дає чорний колір. Система субтрактивних кольорів працює з відбитим світлом, наприклад, від листа папера. Білий папір відбиває всі кольори, пофарбований – деякі поглинає, а інші відбиває. Тільки у класичному варіанті глибокого друку реалізується у чистому вигляді субтрактивний синтез кольору.

У системі субтрактивних кольорів основними є блакитний, пурпурний і жовтий кольори (CMY) – протилежні червоному, зеленому і синьому. Коли ці кольори змішуються на білому папері в рівній пропорції, виходить чорний колір. Вірніше, повинний вийти чорний колір. У дійсності типографські фарби поглинають світло не цілком і тому комбінація трьох основних кольорів виглядає темно-коричневою. Щоб виправити виникаючу неточність, для представлення тонів істинно чорного принтери додають небагато чорної фарби. Систему кольорів, засновану на такому процесі чотирьохкольорового друку, прийнято позначати абревіатурою CMYK.

Для одержання кольорової репродукції у високому і плоскому видах друку застосовується суміщене накладання трьох фарбових растрових зображень. Відносне розміщення відбитків кожного з одно-фарбових растрових елементів на кольоровій репродукції показано на рисунку 3.7.1.

Рисунок 3.7.1 – Розміщення растрових елементів на кольоровому відбитку при автотипному способі друку трьома фарбами: елементи Ж – жовтої, П – пурпурної, Г – голубої фарб; кольори суміщень С – синій, 3 – зелений, Ч – червоний, Чо – чорний; Б – білий колір ділянок, на яких відсутні друкарські елементи

З нього видно, що на одиниці площі є ряд елементарних кольорів, що сприймаються внаслідок обмеженої гостроти зору як сумарний, синтезований цим накладанням. Цей колір забезпечується таким поєднанням фарб:

а) однофарбовими елементами – жовтим, пурпурним, голубим;

б) двофарбовими накладаннями – зеленим (жовта + голуба), синім
(голуба + пурпурна), червоним (пурпурна + жовта);

в) трифарбовими накладаннями (жовта + пурпурна + голуба);

г) ділянками, на яких відсутні друкарські елементи.

Кольори накладань, як видно з рисунка, утворюються шляхом субтрактивного синтезу, а загальний колір виникає в результаті просторового адитивного синтезу вказаних вище восьми елементів. Такий змішаний субтрактивний і адитивний синтез називається автотипним.

На питання, як утворяться кольори в машинній графіці, однозначно відповісти неможливо, тому що усе залежить від того, яку колірну модель використовувати. Кожна з них підходить у визначеній галузі, кращого результату можна домогтися, комбінуючи різні можливості, надані програмою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Видавничі оригінали	\|	Основні колірні системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.