• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відтворення населення, його природний і механічний рух.

Відтворення населення – це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Оскільки ресурси для праці є частиною населення, то і відтворення ресурсів для праці відображає стан і характер відтворення населення як частина цілого. Динаміка чисельності всього населення визначає динаміку чисельності економічно активного населення, але ця залежність не проста. Тобто збільшення (зменшення) чисельності населення призводить до збільшення (зменшення) чисельності трудоактивного населення лише за інших однакових умов, а в реальному житті, під дією різноманітних причин ці зміни відбуваються не одночасно і не в однаковому масштабі.

Існують різнівиди руху населення: природний, просторовий (міграція), соціальний (соціальна мобільність), економічний.

Природний рух – це безперервний процес оновлення населення за рахунок появи одних життів та зникнення інших. Отже, об’єктом дослідження природного руху є чисельність народжуваних, померлих, число зареєстрованих шлюбів, а також чисельність всього населення.

У природному русі розрізняють традиційний (високий рівень народжуваності і смертності) ісучасний (зменшення рівня народжуваності, зменшення рівня смертності і зростання середньої тривалості життя) типи відтворення.

Просторовий рух (міграція) – це переміщення населення і він зумовлений такими причинами: політична, економічна, релігійна.

Соціальний рух населеннявиявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.

Економічний рух населення пов’язаний зі зміною його трудової активності, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене.

Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю (в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та відповідно, природним приростом населення.

Просте відтворення означає постійну кількість населення території в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності.

Звужене відтворення або депопуляція, характерне для країн, в яких показник смертності перевищує показник народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо в даний період в Україні.

Типи відтворення – це екстенсивний тип та інтенсивний.

Екстенсивний тип - відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення.

Інтенсивний тип відтворення пов’язаний із зміною якості людських ресурсів: зростання освітнього рівня, кваліфікації, покращення здоров’я та розумових здібностей, що означає нарощування трудового потенціалу. Зокрема, трудовий потенціал – це можливі (потенційні) кількість та якість праці, якими володіє суспільство при даному рівні розвитку науки і техніки.

При вивченні народжуваності крім сукупності народжених враховуються ще дві сукупності: матерів та випадків народжень.

Джерелом даних щодо зазначених сукупностей є дані поточного обліку, що реєструються в записах актів громадянського стану (ЗАГС). Відомості про народжених, померлих, тих, хто уклав шлюб або розлучився, містяться у відповідних книгах реєстрації актів у відділах ЗАГСу, а також у свідоцтвах (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу), які видаються населенню. Деякі відомос­ті беруться з даних перепису населення, особливо про явища або стани, які реєструються на підставі самовизначення населення (перебування у фактичному не зареєстрованому шлюбі або у фіктив­ному шлюбі).

Абсолютні показни­ки чисельності по­мерлих, народжених за період (як правило, за один рік), чисельності зареєстрованих шлюбів та розлучень, подаються як у цілому по країні, так і за окремими регіонами (областями, демографічними зонами) і видами поселення (міське, сільське). Вони наводяться також окремо за кожною статтю та віковою групою.

Абсолютний розмір природного приросту визна­чається за формулою:

∆_ппн=N - М, (1)

де ∆_{п п н} – природний приріст чисельності населення за період (рік); N – кількість народжених за період (рік); М – кількість померлих за той самий період. Абсолютний розмір природного приросту може характеризувати абсолютне збільшення чисельності населення за період за рахунок того, що N > М; набуватинульового значенняпри незмінній чисельності населення та характеризувати скорочення чисельності населення.

Абсолютна чисельність померлих, народжених, одружених та розлучених розподіляється за демографічними та соціальними ознаками. Так, чисельність померлих поділяється за статтю в цілому та по окремих вікових групах. Окремо групуються померлі за причинами смерті: від хвороб (системи кровообігу, новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм); самогубств, випадкових утоплень; вбивств; органів дихання.

Абсолютні дані, хоч і відіграють важливу роль, не можуть застосовуватись при різних динамічних і територіальних порівняннях, оскільки вони залежать від загальної чисельності населення. Тому, для характеристики природного руху населення, перелічені показники визначаються у розрахунку на 1000 осіб, тобто виражаються у вигляді відносних величин інтенсивності у проміле (‰).

Найпоширенішими показниками у демографії є загальні коефіцієнти народжуваності і смертності.

Вони розраховуються як відношення кількості народжених (померлих) до середньорічної чисельності населення, виражаються у проміллях і показують, скільки в середньому народжених (або померлих) припадає на кожну тисячу середньорічного населення.

Загальний коефіцієнт народжуваності :

п= N :S×1000, (2)

де n – загальний коефіцієнт народжуваності, N – кількість народжених за рік; S – середньорічна чисельність населення.

Коефіцієнт, що обчислюється в розрахунку на 1000 жінок дітородного віку, називається спеціальним коефіцієнтом народжуваності, або ко­ефіцієнтом плідності (F_15-49).Він визначається як відношення чисельності народжених за рік до середньорічної чисельності жінок у віці 15– 49 років.

(3)

де N_x – чисельність народжених за рік жінками х-вікової групи; S_x^F – середньорічна чисельність жінок в х-віковій групі.

Загальний коефіцієнт смертності:

т = M :×1000, (4)

де М – кількість за рік; — середньорічна чисельність населення.

Рівень вікової смертності оцінюють часткові коефіцієнти смертності,який визначають як відношення числа померлих за рік у х-віковій групі до середньорічної чисельності населення х-вікової групи і помножено на 1000.

Окремо обчислюється показник смертності немовлят – смертність дітей віком до одного року. Ко­ефіцієнт смертності немовлят має свої особливості розрахунку. Це пов'язано з тим, що частина немовлят, померлих в поточному році, народилась у попередньому календарному році.

, (5)

де М₀— чисельність померлих дітей до 1 року в році спосте­реження; N_1, N_-1 – число народжених відповідно в поточному та по­передньому календарному році; a, b – частка померлих дітей серед народжених відповідно в кожному році.

У структурі померлих немовлят співвідношення в окремі роки змінюється і, залежно від співвідношення померлих немовлят в ранньому та піз­ньому періодах a, b набувають таких значень: a = 2/3 (b = 1/3), або a = 3/4 (b = 1/4), a = 4/5 (b = 1/5).

Загальні коефіцієнти шлюбності та розлученості визначаються в цілому для двох статей і характеризують кількість зареєстрованих за рік шлюбів (розлучень) в розрахунку на 1000 осіб усього насе­лення країни (регіону, зони, виду поселення):

с =С:S×1000, d=D:S×1000, (6)

де с, d – загальний коефіцієнт відповідно шлюбності та розлу­ченості; С, D — число відповідно шлюбів і розлучень, зареєстрова­них за рік.

Також обчислюється коефіцієнт несталості шлюбів:

К = D:C • 100, (7)

де D – число одружених; С – число розлучених пар за рік.

Відтворення всього населення характеризують відносні показники природного приросту._.

Коефіцієнт природного приросту k_е = n – m, k_е=

Якщо k_е > 0, напрям відтворення населення вважається простим,як­що k_е = 0 –звуженим, якщо k_е < 0 – розширеним.

Міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з одного регіону в інший, а також з однієї країни в іншу в пошуках роботи, вищої заробітної плати і кращих умов життя.

Міжнародна міграція робочої сили складається з імміграції та еміграції. Міграція робочої сили зростає в період економічної кризи. В умовах розгортання НТР виникла така форма міжнародної міграції робочої сили, як міграція науково-технічних кадрів.

Міграція робочої сили – перенаселення населення з одних країн в інші терміном більш ніж на рік, викликані причинами економічного й іншого характеру.

Імміграція – в’їзд працездатного населення в дану країну через її межі.

Еміграція – виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.

Міграційне сальдо – різниця імміграції з країни й еміграції в країну.

«Відплив мозків» – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.

Рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання.

Міграція населення – складне соціальне явище. Її характер, напрямки й інтенсивність визначаються зміною структури економіки і продуктивних сил, соціальної і трудової мобільності населення.

Міграція являє собою механічне переміщення населення з перетинанням адміністративних границь з наступним поверненням до місця постійного проживання чи без.

Причини міграції можуть бути економічні, національні, політичні, екологічні тощо.

Особливе місце серед причин і мотивів міграції населення займає якість навколишнього природного середовища, що є найважливішою умовою, яка визначає якість життя і стан здоров’я людей.

Слід підкреслити, що міграцію розрізняють:

§ внутрішню (усередині країни),

§ зовнішню (з перетинами державного кордону).

Водночас, за часовими ознаками виділяють міграцію:

Безповоротна міграція пов’язана зі зміною постійного місця проживання (переїзд із села в місто, з одного регіону в інший, з одної країни в іншу).

Тимчасова міграція припускає переселення на заздалегідь обумовлений термін (наприклад, робота за контрактом на кілька років).

Сезонна міграція представляє щорічне переміщення людей у визначені періоди року (наприклад, сільськогосподарські роботи).

Маятникова міграція включає регулярні поїздки до місця роботи чи навчання за межі свого населеного пункту.

За формами реалізації розрізняють організовану і неорганізовану міграцію

Організованаміграція здійснюється за допомогою державних і суспільних органів.

Неорганізована міграція проводиться силами самих мігрантів без матеріальної й організаційної допомоги з боку яких-небудь установ.

У залежності від місця руху населення виділяють міграцію:

§ внутрішню (усередині даної території),

§ зовнішню (за межі даної території) міграції (еміграція).

У процесі міграції населення складається визначене розміщення трудових ресурсів на конкретних територіях, формується відповідне співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили.

Міграцій­ні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсив­ністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції.

Валова міграція (ВМ) є сумою чисельності прибулих (П) та ви­булих (В) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік.

ВМ= П + В, (8)

Сальдо міграції характеризує приріст (зменшення) чисельності населення країни за рахунок механічного руху:

∆ m=П-В. (9)

Використання абсолютних показників є недостатнім.

Для порівняння міграцій на різних територіях і на різних етапах періоду, що вивчається, для визначенню ступеню рухомості населення і впливу міграцій на його чисельність, а також у багатьох інших випадках використовуються відносні показники.

Основні загальні коефіцієнти міграцій мають такий вигляд:

Коефіцієнт прибуття визначається як відношення чисельності прибулих до середньорічної чисельності населення.

(10)

Коефіцієнт вибуття визначається як відношенняя чисельності вибулих до середньорічної чисельності населення.

(11)

Коефіцієнт рухомості (валової міграції), %о визначається так:

Кр= , абоКр=Кn+Кв , (12)

Коефіцієнт механічного приросту чисельності населення (%о пункти) характеризує його інтенсивність і визначається за формулами:

Кр=, або Км=Кn–Кв (13)

Якщо кількість прибулих перевищує число тих, що вибули, сальдо міграції є числом додатним і коефіцієнт показує інтенсивність механічного приросту населення. В протилежних випадках сальдо є числом від’ємним і коефіцієнт виражає інтенсивність зменшення чисельності населення за рахунок міграції.

На відміну від загальних коефіцієнтів міграцій спеціальні коефіцієнти розраховують для окремих груп населення. Чисельником при їх розрахунках є абсолютна величина будь-якої групи міграційної сукупності (наприклад жінок, що вибули у певному віці), а знаменником – кількість відповідної групи населення, що мешкає на території, для якої виконуються розрахунки (в даному разі чисельність жінок того самого віку). У знаменнику при цьому кількість відповідного населення має бути середньою за той період, протягом якого зареєстрована певна кількість мігрантів, яка характеризується чисельником.

Визначають також відносні показники, які відображають співвідношення між різними міграційними сукупностями, а також характеризують структуру цих сукупностей.

Перелічимо окремі із них:

§ кількість жінок, що припадає на кількість чоловіків в усіх міграційних сукупностях;

§ співвідношення прибулих з міст і сіл;

§ коефіцієнт осідання мігрантів (механічний приріст на кожну тисячу прибулих);

§ коефіцієнт демографічної ефективності міграцій (механічний приріст або втрати населення в результаті міграцій на кожну тисячу міграційних переміщень.

Читайте також:

1. Безробіття та його природний рівень
2. Використання фінансів в умовах ринкового господарства. Фінансове забезпечення процесу відтворення.
3. Вимоги до точності відтворення оригіналів у друкарському процесі
4. Випишіть особисто невільні категорії населення, що існували в Київській Русі згідно з «Руською правдою».
5. Відтворення і нагромадження капіталу.
6. Відтворення інтелігенцією себе і стилів життя
7. Відтворення кольору
8. Відтворення компакт-дисків під час демонстрації презентації
9. Відтворення населення і ресурсів для праці.
10. Відтворення основних засобів виробничого характеру –це процес безперервного їх оновлення. Розрізняють просте і розширене відтворення.
11. Відтворення ресурсів для праці

Переглядів: 3372