Відтворення населення і ресурсів для праці.

Відтворення населення – це історично і соціально економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

У процесі відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими.

Види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний) визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах.

Природний рух населення – це результат процесів народження та смерті людей. Залежно від того, як процеси переважають, відбувається природний приріст або природне зменшення населення.

Чисельність і склад населення змінюється також в результаті міграції процесів (механічного просторового переміщення населення). Такі переміщення викликані різними але завжди дуже серйозними причинами (політичними, економічними, релігійними тощо). Розрізняють міграцію зовнішню, пов’язану зі зміною країни постійного проживання (еміграцією називають виїзд за межі держави, імміграцією – прибуття з інших країн), та внутрішню, що відображає зміну людьми місця проживання в межах однієї країни. Внутрішня міграція найчастіше обумовлена особистими або економічними причинами, зокрема її частку становить рух населення з сіл у міста (або навпаки) у пошуках заробітку.

Соціальний рух населення виявляється в зміні освітньої професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.

Особливо звертаємо увагу на економічний рух населення, що пов’язаний із зміною його трудової активності. Результати цього руху обумовлені передусім економічними чинниками: люди розпочинають або припиняють трудову активність, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Природний, міграційний, соціальний та економічний рухи населення взаємозалежні та взаємопов’язані. У сукупності вони визначають чисельність і якісні характеристики населення.

У природному русі населення розрізняють типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний).

Традиційний тип відтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю (з причини нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій). В результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання чисельності населення невисокі, в структурі переважає частка молодих людей. Цей тип характерний для ранніх етапів розвитку людського суспільства.

Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненням медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншими причинами, в результаті яких зменшився рівень народжуваності, значно збільшилася середня тривалість життя, знизився рівень смертності, зросла частка людей старшого віку в структурі населення.

Розрізняють три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворення характеризується переваженням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростом населення. Просте відтворенняозначає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо зараз в Україні.

Відтворення ресурсів для праці – це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Оскільки ресурси для праці є частиною населення, то відтворення ресурсів для праці відображає стан і характер відтворення населення як частина цілого. У відтворенні ресурсів для праці, як і у відтворенні всього населення, розрізняють види руху, типи і режими.

Природний, міграційний і економічний рух населення впливає на кількісні характеристики ресурсів для праці, соціальний – на якісні. Кожен вид руху обумовлюється дією чисельних різноманітних причин, і їх взаємодія і взаємозалежність визначають кількістю економічно активного населення, що є фундаментальним показником для будь-якого суспільства або держави.

Типи відтворення ресурсів для праці істотно відрізняються за змістом від типів відтворення населення.

Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик ЕАН.

Інтенсивний тип відтворення пов’язаний із зміною людських ресурсів: зростанням освітнього рівня, кваліфікації, покращенням здоров’я та розумових здібностей тощо, що означає нарощення трудового потенціалу.

Використання трудових ресурсів у процесі праці передбачає їх відтворення, яке перебуває у взаємозв’язку із відтворенням суспільного продукту. Процес відтворення трудових ресурсів поділяється на окремі фази, а саме: фаза формування, фаза розподілу й перерозподілу і фаза використання.

Процес відтворення ресурсів для праці поділяють на наступні фази:

1) фаза відтворення (виробництва) населення складається з наступних частин:

1 поява нових ресурсів для праці на підставі народження людей та досягнення ними працездатного віку (демовідтворення); цей процес відбувається безперервно;

2 щоденного поновлення працездатності у робітників (залежно від розміру заробітної плати в порівнянні з вартістю їжі, життя, послуг, сучасної інфраструктури тощо);

3 отримання людиною освіти, отримання спеціальності та певної трудової кваліфікації;

2) фаза розподілу і перерозподілу міститься в первинному розподілі ресурсів для праці по видах робіт, за родом діяльності, підприємствах, організаціях, регіонах держави. Цю фазу в системі ринкової економіки забезпечує функціонування ринку праці. Перерозподіл ресурсів для праці здійснюється в формі їх руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці.

3) фаза використання ЕАН міститься в його функціонуваннях на підприємствах, в організаціях і в економіці в цілому.

Фаза формування характеризується:

— природним відтворенням, тобто народженням людей, та досягненням ними працездатного віку;

— відновленням здатності до праці в існуючих працівників. Для цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а також вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв’язок тощо);

— одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації.

Фаза розподілу й перерозподілу трудових ресурсів характеризується розподілом їх за видами робіт, родом діяльності, а також по організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. Розподіл трудових ресурсів здійснюється також відповідно до статі, віку, рівня освіти і здоров’я. Великого значення в умовах ринку набуває структура трудових ресурсів за віком, оскільки успіх економічних перетворень вирішальною мірою залежить від молодого покоління.

Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці.

Фаза використання полягає у використанні економічно активного населення на підприємствах, в організаціях і в економіці загалом. На цій фазі основна проблема полягає в забезпеченні зайнятості населення і в ефективному використанні працівників.

Використання персоналу являє собою комплекс заходів, спрямованих на забезпечення умов для найефективнішої реалізації трудового потенціалу працівників. Воно повинно відповідати цілям організації, захищати інтереси працівників і забезпечувати дотримання законодавства про працю у процесі роботи.

Основні принципи раціонального використання персоналу передбачають забезпечення:

− раціональної зайнятості працівників;

− стабільності та рівномірного навантаження працівників протягом робочого періоду (дня, тижня, місяця, року);

− відповідності трудового потенціалу працівника, його психофізіологічних даних вимогам робочих місць і виробництва за допомогою переходу з одного робочого місця на інше;

− максимальної можливості виконання на робочому місці різних операцій, що забезпечує чергування навантажень на різні частини тіла та органи чуття людини.

Виходячи з цих принципів раціональне використання персоналу означає:

− насамперед досягнення кількісної та якісної збалансованості робочих місць і працівників,

− поширення гнучких форм зайнятості,

− забезпечення умов і організації праці, що сприяють повній реалізації трудового потенціалу працівників.

Окрім того, необхідний диференційований підхід щодо зайнятості працівників на таких стадіях, як навчання, робота в передпенсійному та пенсійному віці.

У відтворення ресурсів для праці, як і у відтворенні населення розрізняють види, типи і режими. Але, якщо за змістом види і режими відтворення є одними і тими самими як для населення в цілому, так і для ресурсів для праці; то типи відтворення ресурсів для праці істотно відрізняються від типів відтворення населення.

Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці передбачає збільшення їх кількості в окремих регіонах і по державі в цілому без зміни якісних характеристик ЕАН.

Інтенсивний тип відтворення пов’язаний із зміною їх якісних характеристик (освіти, кваліфікації) тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поділ населення за методикою МОП	\|	Облік трудових ресурсів та показники його руху.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.04 сек.