Ефективність суспільного виробництва як основний чинник успішного розвитку економіки

ТЕМА №8. СТАТИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Зростання конкуренції з боку вітчизняного і зарубіжних виробників, обмеженість природних ресурсів і пов’язане з цим подорожчання витрат на виробництво продукції та надання послуг обумовлює необхідність підвищення ефективності суспільного виробництва як основного чинника успішного функціонування економіки.

Під терміном «ефект» (від латинського слова «effectus») розуміють дію, результат, наслідок чогось. Тому економічна ефективність означає співвідношення результатів економічної діяльності та витрат, пов’язаних із досягненням цих результатів, і оцінюється за логічною формулою

Економічна ефективність = Результат економічної діяльності / Витрати

В якості результату на рівні економіки в цілому виступають: валовий випуск; валовий внутрішній (національний) продукт; національний доход; валові збереження (накопичення). На рівні окремих галузей, секторів і окремих підприємств результатами діяльності є: валовий випуск; валова додана вартість; чиста додана вартість; валовий та чистий прибуток.

В ході виробництва продукції функціонують витрати у вигляді ресурсів і поточних витрат.

Ресурси – це авансовані витрати виробництва, які складаються з середнього обсягу основного капіталу (основних фондів Фосн), оборотного капіталу (оборотних фондів Фоб) та робочої сили (робітників виробництва) – ресурсів праці (РП).

Для прийняття однакових одиниць вимірювання загального обсягу ресурсів використовують як трудові, так і вартісні показники.

Оцінку основного та оборотного капіталу у трудових показниках дістають як частку від ділення їх вартості на показник рівня продуктивності праці. З доданням цих величин до ресурсів праці визначають загальний обсяг ресурсів у показниках праці.

Для одержання загального обсягу ресурсів у вартісному вираженні вважають, що швидкість обороту витрат праці близька до швидкості обороту матеріальних витрат. Тому ресурси праці у вартісному вираженні визначають як результат ділення оплати праці на коефіцієнт швидкості обороту матеріальних витрат. Останній розраховується відношенням витрат до ресурсів.

Поточні витрати – це спожиті в процесі виробництва ресурси, які складаються із суми нарахованої амортизації основного капіталу (А), вартості спожитих на виробництво сировини, матеріалів, палива тощо (М), суми фактично нарахованої заробітної плати (ОП).

При розгляданні промислового виробництва продукції економічна ефективність виробництва як відносна величина Е розраховується за формулами:

- по відношенню до ресурсів

Ер = НД / Фосн +Фоб + РП

- по відношенню до поточних витрат

Ев = НД / А+М +ОП

де НД – обсяг національного доходу або чистої продукції.

Утриманням в знаменниках формул даних тільки про основний капітал (Фосн або А), чи оборотний капітал (Фоб або М), чи ресурси праці (РП або ОП), можна одержати частинні показники ефективності основного капіталу, оборотного капіталу або ресурсів праці.

Аналіз структури формул показує, що головною метою підвищення ефективності суспільного виробництва є одержання додаткового ефекту без додаткових витрат, тобто за рахунок економії ресурсів і поточних витрат. Тому для країн з розвиненою ринковою економікою критерієм економічної ефективності є досягнення заздалегідь зафіксованого результату з мінімальними витратами виробничих факторів.

Шляхами економії ресурсів суспільного виробництва продукції є одержання більшого ефекту з кожної грошової одиниці основних фондів, з кожної грошової одиниці оборотних фондів, у розрахунку на кожного працівника ресурсів праці.

Шляхами економії поточних витрат з виробництва продукції є: менший обсяг списання амортизації основних фондів на кожну одиницю продукцію; раціональне використання оборотних коштів за рахунок збільшення швидкості їх обертання, зменшення частки браку; економія робочого часу на одиницю ефекту для витрат праці.

Відносна економія окремих видів витрат виробництва для ресурсів і поточних витрат складає:

- для основного капіталу

Фосн1 - Фосн0ІНД; А1-А0 ІНД,

- для оборотного капіталу

Фоб1 - Фоб0 ІНД; М1-М0ІНД'

- для ресурсів праці

РП1 - РП0ІНД; ОП1-ОП0ІНД

де позначки «0» та «1» характеризують значення відповідних величин у базисному та поточному періодах;

ІНД - індекс національного доходу.

Результати розрахунків зі знаком «-» показують відносну економію, зі знаком «+» - перевитрату.

При аналізі динаміки ефективності та її зміни під впливом окремих факторів використовується індексний метод.

Індекс середньої ефективності розраховується за формулою:

Іеф = НД / НД0

ІЕ = Е1 : Е0 = 1

Фосн 1 +Фоб1 +РП1 Фосн 0 +Фоб0 +РП0

Абсолютний приріст ефективності:

АЕ = Е1-Е0

Вплив окремих факторів на динаміку окремих рівнів ефективності визначається за допомогою:

- індексу впливу динаміки обсягу національного доходу

Фосн 1 +Фоб1 +РП1 Фосн 1 +Фоб1 +РП1

(якщо від першого відношення відрахувати друге, отримаємо приріст економічної ефективності під впливом динаміки національного доходу);

- індексу впливу на ефективність зміни обсягу ресурсів

Фосн 1 +Фоб1 +РП1 Фосн 0 +Фоб0 +РП0

За аналогією розраховується приріст економічної ефективності за рахунок зміни ресурсів.

Показник економічної ефективності - середня величина. Загальна середня ефективність економіки країни в цілому залежить від рівня ефективності окремих галузей виробництва і питомої ваги кожної галузі (витрат) у загальному внеску в ефективність. Для такого факторного аналізу використовують систему взаємопов’язаних індексів: індекс середньої ефективності змінного складу, індекс середньої ефективності фіксованого складу; індекс середньої ефективності структурних зрушень

Абсолютний приріст ефективності розраховується як різниця чисельника та знаменника кожного індексу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальні та демографічні показники життєвого рівня	\|	Показники ефективності економічної діяльності у міжнародній статистиці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.