Класифікація рахунків за призначенням і структурою

Призначення рахунку свідчить про зміст дебету і кредиту, характер операцій, які на ньому відображаються, залишок (сальдо) на рахунку і його відображення в балансі. Призначення рахунку обумовлює його структуру, тобто порядок побудови для відображення запису за дебетом і за кредитом.

У змісті й призначенні рахунків, у свою чергу, виявляється будова рахунків, або їх структура, а саме характер і значення їх дебетових і кредитових записів, і місце залишків в балансі. Різні рахунки мають різну будову. Одні види рахунків за будовою можуть мати тільки дебетові залишки і є активні, інші — тільки кредитові залишки і є пасивні.

Основні рахунки характеризують склад і структуру активів, капітал, забезпечення й зобов'язання. На їх основі складають баланс підприємства. Основні рахунки за своїм призначенням можуть бути інвентарними (матеріальними), грошовими, розрахунковими і рахунками капіталу.

Інвентарні рахунки призначені для обліку наявності і руху матеріальних цінностей, які належать підприємству.

Рахунки, що застосовуються для обліку розрахункових операцій, відображають стан відносин між підприємством та іншими учасниками господарського процесу (постачальниками, покупцями, бюджетом, банками, працівниками). До цієї групи належать не тільки розрахункові рахунки у вузькому розумінні цього слова (рахунки дебіторської та кредиторської заборгованості), а також усі рахунки, на яких обліковується заборгованість цього підприємства іншим підприємствам або інших підприємств даному за операціями спеціального характеру, наприклад за позиками, платежами до бюджету.

Регулюючі рахунки призначені для обліку сум, на які необхідно зменшити або збільшити залишок за основними рахунками, з метою їх уточнення.

Засоби підприємства відображаються в одній незмінній оцінці. Проте в результаті господарських операцій змінюється оцінка окремих груп засобів, наприклад, зменшення первинної вартості основних засобів через знос, зменшення розміру прибутку в результаті його використання або внесення до бюджету відрахувань з прибутку.

Для обліку подібних змін в оцінці окремої статті балансу і використовуються регулюючі рахунки. Вони самостійно не відображають руху засобів підприємства, а тільки регулюють (коригують, уточнюють — шляхом зменшення або збільшення) оцінку засобів або джерел на тих рахунках, на додаток до яких вони відкриваються.

На регулюючих рахунках обліковується тільки різниця в цінах, або фактична сума використаного прибутку, сума, на яку необхідно зменшити або збільшити залишки на основних рахунках, щоб отримати залишок у необхідних цінах або суму невикористаного прибутку. Оскільки вони зменшують залишок на відповідних рахунках, їх називають контрарними. Призначені вони для обліку сум, на які необхідно зменшити залишок на відповідних основних рахунках, що їх регулюють. Вони поділяються на котрактивні й контрпасивні. Котрактивні рахунки відрізняються від контрпасивних місцем розташування в балансі.

Контрактивні рахунки знаходяться в активі балансу, хоча за формою записів на них вони є пасивні (наприклад, рахунки 192,13, 285, 38).

Контрпасивні рахунки розміщуються в пасиві балансу, хоча є активні (наприклад, рахунки 442, 45, 46, 523).

Операційні рахунки призначені для проміжного накопичення витрат і прибутків за окремими господарськими операціях. Більшість із них не має початкового та кінцевого сальдо. Операційні рахунки поділяються на розподільчі та калькуляційні.

Розподільчі рахунки застосовуються для обліку витрат, які потребують перерозподілу, оскільки на момент їх створення не можуть бути віднесені на відповідні рахунки. Розподільчі рахунки бувають збірно-розподільчі й бюджетно-розподільчі (звітно-розподільчі).

Збірно-розподільчі рахунки протягом деякого періоду накопичують витрати, які потім із певною базою розподіляються й переносяться на інші рахунки (рахунок 91).

Бюджетно-розподільчі рахунки призначені для обліку сум витрат (прибутків), які виплачуються або надходять одноразово, але за своїм економічним змістом не можуть бути одночасно віднесені до складу витрат (прибутків) поточного звітного періоду, а потребують розподілу між кількома звітними періодами (рахунки 39, 69).

Калькуляційні рахунки призначені для обліку витрат за окремими статтями калькуляції та визначення собівартості за операціями (процесам) заготівлі матеріалів, виробництва продукції, придбання товарів, виконання робіт або надання послуг. За дебетом калькуляційних рахунків збираються всі витрати, які формують собівартість придбаних матеріалів, виготовленої продукції.

Фінансово-результативні рахунки використовуються для відображення й порівняння витрат і прибутків. Вони поділяються на операційно-результативні та фінансово-результативні.

Фінансово-результативні рахунки призначені для обліку й контролю прибутку та збитку як фінансових результатів господарської діяльності підприємства (рахунок 44). У кредиті відображаються прибутки, у дебеті — збитки або використання прибутку. Цей рахунок може бути активним або пасивним; кредитовий залишок (перевищення прибутку над збитком) означає чистий прибуток, а дебетовий (перевищення збитків над прибутком) — чистий збиток.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
V. Класифікація рахунків	\|	Облік процесу праці та її оплати

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.