Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Неокласична економічна теорія.

Основні напрями сучасної економічної теорії.

В останній третині XIX ст. з розвитком внутрішніх економічних і соціаль­них суперечностей капіталізму починається перехід цьо­го способу виробництва у вищу й водночас низхідну стадію розвитку, що характеризується передусім виник­ненням монополій і активним втручанням держави у роз­виток економіки, її одержавлення. Цю стадію неод­нозначно тлумачили представники різних напрямів і шкіл економічної теорії. У марксистській політичній економії вона отримала назву «імперіалізм» (Ленін), у працях західних науковців найпоширеніші назви — «корпоративний капіталізм», «народний капіталізм», «індустріальне суспільство», «постіндустріальне суспіль­ство», «суспільство споживання».

Усю сукупність течій, шкіл сучасної економічної дум­ки можна умовно згрупувати в такі основні напрями:

1) неокласична економічна теорія;

2) інституціонально­соціологічний напрям, або інституціоналізм;

3) кейнсіанство;

4) марксистська сучасна теорія.

Об'єкт дослідження неокласичної економічної теорії — поведінка Homo economicus — «людини економічної», котра як продавець робочої сили, споживач чи підприє­мець намагається максимізувати свій дохід, звести до мі­німуму витрати (чи зусилля). Ця теорія виникла в 70-ті роки XIX ст.

Основним об'єктом її вивчення є досягнення оп­тимального режиму господарювання окремих еконо­мічних одиниць в умовах вільної конкуренції, шляхів досягнення рівноваги цієї системи за допомогою обмеженого (непрямого) втручання держави в економіку. Зокрема, в теорії загальної економічної рівноваги за допомогою механізму вільної конкуренції (насамперед ринкового ціноутворення) забезпечується «справедлива винагорода кожного з факторів виробництва і повне ви­користання економічних ресурсів». Ця теорія найбільшо­го розвитку набула у працях англійських економістів А. Маршалла і А. Пігу. Так, А. Маршалл використовував поняття «ціна рівноваги», обґрунтував поняття «еластичність попиту», розвинув теорію ціни. Ця теорія спирається, з одного боку, на концепцію виробничих вит­рат (згідно з якою вартість визначається витратами різ­них факторів, передусім землі, праці і капіталу), а з іншого — на положення австрійської школи. В останньо­му випадку йдеться про те, що з метою вивчення законо­мірностей формування попиту споживачів і цін на това­ри і послуги, які вони купують, необхідно з їх позицій порівнювати й оцінювати різноманітні корисні блага — харчі, одяг, товари тривалого користування та ін. Пев­ною мірою до цього напряму можна віднести й М. Тугана-Барановського.

Неокласичний напрям представлений двома основни­ми течіями - монетаризм і неолібералізм.

Монетаризм (англ. money — гроші) — економічна теорія, згідно з якою грошова маса в обігу відіграє визначальну роль у формуван­ні економічної кон'юнктури та встановленні причинно-наслідкових зв'язків між зміною кількості грошей і величиною валового націо­нального продукту, а також у розвитку виробництва.

Виник в середині 50-х років XX ст. у США. Його засновник — глава чиказької школи політичної економії М. Фрідмен — виступає проти активного й широкомасш­табного втручання держави в економіку, проти держав­них заходів стимулювання попиту, висуваючи при цьому гасло «назад до Сміта». На його думку, державне регулю­вання економіки недостатньо ефективне через затримки між зміною грошових показників і реальних факторів ви­робництва, тому його слід замінити автоматичним при­ростом грошової маси в обігу або обмежити контролем за грошовим обігом. Засобами регулювання економіки, за монетаристами, також є досягнення збалансованості дер­жавного бюджету, встановлення високих відсоткових ста­вок. Позитивна сторона монетаризму

•всебічний аналіз механізму дії грошей на ринок товарів,

•обґрунтування впливу монетарної політики на розвиток економіки.

Виходячи з кількісної теорії грошей, монетарної тео­рії економічного циклу, монетаризм розглядає роль гро­шової маси як визначальної ланки господарського меха­нізму. Він намагається ліквідувати або вкрай урізати со­ціальні програми держави, обстоює масове безробіття як засіб боротьби з інфляцією. Рецепти монетаристської школи значною мірою втілені в програмах Міжнародно­го валютного фонду.

 

3.2 Неолібералізм.

Погляди неокласичної школи політич­ної економії з різними течіями, напрямами отримали в економічній літературі назву лібералізм (лат. liberalism — вільний).

Лібералізм — сукупність поглядів, основним змістом яких є запе­речення необхідності втручання держави в економічне життя й ро­зуміння механізму самоорганізованого ринку як єдиного ефектив­ного регулятора господарських процесів.

За державою лишається функція охорони існуючої системи. Ідеї економічного лібералізму ґрунтовно розро­бив А. Сміт. Він виступав проти скасування залишків регламентування промисловості й торгівлі (насамперед зовнішньої) державою.

Позитивне у цих поглядах те, що вони були спрямо­вані проти феодальних порядків, надмірної цехової рег­ламентації. Найяскравіше ідеї економічного лібералізму виражені у сформульованому Ж..-Б. Сеєм законі, згідно з яким пропозиція породжує власний попит, а капіталізм здатний без втручання держави стихійно й автоматично відновлювати економічну рівновагу.

Методологічною основою лібералізму є принцип інди­відуалізму, згідно з яким повинна існувати природна сво­бода людини від суспільства, а обстоювання своїх інтере­сів окремими індивідами зумовлює задоволення суспіль­них інтересів, забезпечує досягнення суспільного добро­буту. Такі погляди значною мірою відображали специфі­ку капіталізму епохи вільної конкуренції.

Сучасні послідовники економічного лібералізму — неоліберали (аме-риканські вчені Л. Мізес та Ф. Хаєк) — виступають за мінімальне втручання держави в економіку, за надання максимальної свободи підприємцям і торгі-вцям. Л. Мізес абсолютними основами цивілізації називав приватну власні-сть, вільний обмін і поділ праці, на якому базується такий обмін. Водночас регульовану за соціалізму економіку він вважав запланованим хаосом, оскі-льки ціни не відображали співвідношення попиту і пропозиції. Ф. Хаєк також обстоював ідею максимальної свободи людини, переваги ринкової системи над змішаною, вважав капітал вічною категорією. На його думку, регулюван-ня господарської діяльності порушує механізм передання інформації.

Ідеї економічного лібералізму панували до кризи 1929—1933 pp. На зміну їм прийшло вчення Дж. Кейнса, стрижнем якого, як ми вже зазна-чали, є необхідність широкомасштабного втручання держави в економіку, оскільки ринковий механізм неспроможний подолати кризи, безробіття та інші глибинні вади капіталізму. Намагаючись пристосувати свої погляди до реалій дійсності, представники неолібералізму розробили теорію соціально орієнтованого ринкового господарства, яка проголошує необхідність вільної конкуренції, вільних цін тощо, гарантування державою цих умов і соціальну спрямованість їх розвитку. Авторами цієї теорії були відомі німецькі еконо-місти А. Мюллер-Армак, В. Репке та Л. Ерхард. Водночас Ерхард обстоював широке використання державних важелів регулювання економіки (в тому числі державний розподіл ресурсів і контроль за ними), які значно послаб-люються після досягнення поставленої мети.


Читайте також:

  1. Бюджет як економічна і правова категорія
  2. Бюджет як економічна категорія
  3. Бюджет як економічна категорія
  4. Бюджет як економічна категорія та його складові
  5. Бюджет як економічна категорія.
  6. В межах наукового підходу існує велика кількість концепцій, але найбільш переконлива – еволюційна теорія.
  7. Взаємозв'язок сукупного попиту та сукупної пропозиції. Макроекономічна рівновага
  8. Визначення поняття системи. Економічна система як особливий клас систем
  9. ВИРОБНИЧО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ТА ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА
  10. Власність як економічна категорія
  11. Власність як економічна категорія втілена в реальне економічне життя. Інтеграція виробництва — форма існування в реальному економічному житті усуспільнення виробництва.
  12. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.




Переглядів: 2340

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Історична школа та маржиналізм. | Інституціоналізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.