ІГРОВА КІМНАТА І ЇЇ ОБЛАДНАННЯ

Принципи здійснення ігротерапії

1. Комунікація дитині її безумовного прийняття (дружні рівноправні стосунки з дитиною, прийняття дитини такою, якою вона є, дитина— господар становища, вона визначає сюжет, тему ігрових занять, на її стороні ініціатива вибору і ухвалення рішення).

2. Недирективність в управлінні коректувальним процесом: відмову ігротерапевта від спроб прискорити або уповільнити ігровий процес; мінімальність числа обмежень, що вводяться ігротерапевтом в гру (вводяться лише ті обмеження, які пов’язують гру з реальним життям).

3. Встановлення фокусу коректувального процесу на почуттях і переживаннях дитини: досягнення відкритого вербального вираження своїх відчуттів; спроба в найкоротший час зрозуміти відчуття дитини і повернути основні задачу її дослідження на саму себе; стати для дитини своєрідним дзеркалом, в якому вона може побачити себе.

Коректувальний процес не відбувається в грі автоматично. Він можливий лише за умови, що психолог, сензитивний до відчуттів клієнта, приймає його установки і виражає щиру віру в можливості прийняти на себе відповідальність за вирішення проблеми. Діалогічне спілкування дитини з дорослим через прийняття, віддзеркалення і вербалізацію ним вільно виражених в грі відчуттів дитини стає основним механізмом корекційної дії в ігротерапії при роботі з дітьми.

Розміри ігрової кімнати

Для індивідуальної роботи або для ігрової терапії у групі з двох-трьох дітей підходить кімната розміром 3,5x4,5 м. Довга вузька кімната або кімната більшого розміру не дозволяє зберегти зручну дистанцію між дорослим і дитиною. У великій кімнаті може здаватися, що ігротерапевт переслідує дитину, прагне бути ближче до неї, тим самим позбавляючи її можливості узяти в свої руки ініціативу в побудові стосунків.

Ситуація, коли в невеликому просторі знаходяться дуже багато дітей, антитерапевтична і може пошкодити дітям. Для проведення групової терапії в групі з 5—6 дітей бажана кімната площею не менше 27 кв. м.

Кімната повинна гарантувати дитині захист від сторонніх очей. Тому не повинно бути ні вікон на внутрішніх стінах, ні скляних дверей. Наявність вікна на зовнішній стороні абсолютно природна, але воно повинне мати занавіски або жалюзі, які при необхідності можна було б закрити. Якнайкращим варіантом є відсутність вікон взагалі.

Переважним покриттям для підлоги є лінолеум. Він довговічний, легко миється, а у разі пошкодження легко замінюється. Не слід стелити килимів — необхідно мати килимове покриття, що забирається, для тих випадків, коли дитина захоче грати на підлозі.

Стіни ігрової кімнати слід фарбувати емульсійною фарбою, яка миється. Основне міркування тут, як і при оформленні інших елементів інтер'єру кімнати, простота прибирання. Темних, дратівливих і похмурих кольорів слід уникати. Переважно світлі тони, оскільки вони сприяють створенню яскравої життєрадісної атмосфери.

Якщо дозволяють засоби, слід розмістити в кімнаті дзеркало Гезелла і радіофікувати його, зробивши придатним для навчання і супервізорства. Сеанси ігрової терапії можна знімати на плівку через дзеркало Гезелла, не відволікаючи дитину наявністю відеокамери в ігровій кімнаті.

Класну дошку з жолобом для крейди по нижньому краю необхідно прикріпити до стіни на висоті приблизно 1,5 м від підлоги. Така висота є оптимальною для дитини будь-якого зросту. У розпорядженні дитини повинні знаходитися біла і кольорова крейда, а також губка, якою вона могла би стирати з дошки.

Звичайно в ігровій кімнаті непогано прикріпити полиці по двох стінах, щоб іграшки і інші матеріали можна було розташувати вільніше, не звалюючи їх в купу, не навалюючи їх один на одного. Ідеальною моделлю є полиці з ящиками, достатньо міцні і жорстко прикріплені до стін, щоб діти могли видертися на них. Верхня полиця повинна бути розташована не вище ніж на відстані 1 м від підлоги, щоб малюки могли до неї дотягнутися, не користуючись додатковою опорою за допомогою дорослого.

Якщо трапляється нагода планувати ігрову кімнату для нової або реконструйованої будівлі, бажано розташувати поряд з ігровою маленьку ванну, де було б достатньо місця для самоти, а двері відкривалися б в ігрову. Це знімає проблеми, пов'язані з виникаючою у дитини необхідністю покинути ігрову, щоб піти в туалет. Усувається проблема, що стоїть перед ігротерапевтом: скільки разів можна дозволити дитині вийти в туалет і чи дійсно їй це необхідно. Крім того, діти можуть використовувати ванну як продовження ігрової, зображаючи там сцени купання або використовуючи її як місце, де можна сховатися від ігротерапевта.

Для ігрової повинні бути вибрані меблі з твердою дерев'яною поверхнею. Знадобиться стіл і три стільці, один з них — для дорослого. Вельми рекомендується шафа-гірка з висувними ящиками, на поверхні якого можна було б малювати, ліпити і т.д. Він може знаходитися біля раковини умивальника.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДУ	\|	Іграшки і матеріали

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.