• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Податки. Функції та види податків, принципи побудови податкової системи

Державний бюджет. Бюджетна система. Доходи і видатки бюджету

Центральне місце в системі державних фінансів належить державному бюджету. Державний бюджет являє собою основний фінансовий план держави на поточний рік, що має силу закону. Державний бюджет – головна ланка бюджетної системи. Він виражає економічні грошові відносини, що опосередковують процес утворення і використання централізованого фонду коштів держави, і затверджується Верховною Радою України як за закон. Доходи бюджету спрямовуються на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, зміцнення обороноздатності країни, на утримання органів державного управління, фінансову підтримку бюджетів місцевого рівня, на погашення державного боргу, створення державних матеріальних і фінансових резервів та інше.

Функції державного бюджету.

Фіскальна функція державного бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, частину доходів громадян, підприємств, установ для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходу.

Розподільча функція бюджету полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури.

Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи, уряд здійснює стимулюючу політику, впливаючи на циклічні коливання економіки.

Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції.

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:

- податки;

- власні доходи держави від виробничої та інших форм діяльності;

- платежі за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі;

- емісія грошей;

- продаж державного майна.

Структура бюджету країни характеризується не тільки складом доходів і видатків, але й будовою бюджетної системи.

Бюджетна система – сукупність усіх бюджетів країни у взаємодії, а отже, у взаємодоповненні, взаємопроникненні, взаємозапереченні. Бюджетна система залежить від державного устрою країни. Так, бюджетна система унітарних держав (Великобританії, Франції) складається лише з двох ланок - державного і місцевого бюджетів. До бюджетної системи федеральних держав входить ще третя ланка – бюджети членів федерації: у США – бюджети штатів, у Німеччині – земель, у Швейцарії – кантонів.

Бюджетна система України – це сукупність бюджетів різних рівнів:

- державного;

- бюджету автономної республіки Крим;

- обласних;

- бюджетів міст Києва та Севастополя;

- міських бюджетів;

- районних;

- сільських та селищних.

За станом розрізняють державний бюджет:

- нормальний (збалансований), коли видаткова частина Держбюджету дорівнює доходній;

- дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;

- профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Дефіцит держбюджету не є небезпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному разі він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому.

Причини дефіциту Держбюджету:

1 падіння доходів в умовах кризового стану економіки;

2 зменшення приросту національного доходу;

3 збільшення бюджетних витрат на розвиток військово-промислового комплексу;

4 значний сектор “тіньової економіки”, що уникає сплати податків;

5 зростання витрат на утримання управлінського апарату;

6 непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів.

Заходи щодо зниження бюджетного дефіциту:

1 конверсія;

2 перехід від фінансування до кредитування;

3 ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

4 скорочення витрат на управління державою;

5 зміна системи оподаткування;

6 підвищення ролі місцевих бюджетів;

7 зменшення видатків на фінансування військово-промислового комплексу, соціальних програм.

Розділяють бюджети:

Фактичний – відображає реальні видатки, надходження і дефіцити за певний період.

Структурний бюджет – відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва.

Циклічний бюджет – показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду. Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетом.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит – це офіційно визначений дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть виступати:

- позики держави;

- грошово-кредитна емісія.

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює державний борг.

Державний борг – це сума заборгованості держави перед кредитором.

Державний борг існує у двох формах:

1 внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними особами країни;

2 зовнішнього боргу перед іноземними країнами.

Вплив державного боргу на економіку:

1 позитивний – у фазі економічного спаду використання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, стимулює економічне зростання;

2 негативний – витіснення приватного капіталу, що обмежує економічне зростання, зменшення обсягу споживчого попиту, збільшення податків для обслуговування державного боргу.

Держава, що вдається до запозичень, мусить управляти державним боргом. Управління державним боргом – це сукупність заходів держави, пов¢язаних з вивченням кон¢юктури на ринку позичкових коштів, випуском нових позик, з виплатою процентів по займам, проведення конверсій (зміна умов доходності) та консолідацій (зміни строків) займів, визначенням ставок випущених позик, строк дії яких скінчився.

Рефінансування державного боргу – це випуск нових позик для того, щоб розрахуватися з власниками облігацій старої позики.

Головним джерелом доходів держави є податки.

Податки за економічним змістом це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загального державного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податкова політика – це сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також організацій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Проявом податкової політики, яка проводиться в державі та формується державними структурами є податкова система.

Податкова система - сукупність податків та обов¢язкових платежів, законодавчо установлених в країні з метою поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів.

Податки виконують такі функції:

Фіскальну – централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби (для існування держави, її установ).

Розподільчу – розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між державою і юридичними і фізичними особами через бюджет.

Регулююча – вплив податків на різні сторони діяльності їхніх платників. Ця функція заснована на тому, що вилучаючи за допомогою податків певну частину доходу економічних суб¢єктів, можна стимулювати , або стримувати їх діяльність.

Основні елементи податкової системи:

джерелом оподаткування незалежно від об¢єкта оподаткування є чистий дохід суспільства;

суб¢єкт податку (платник податків) – юридична чи фізична особа, яка зобов¢язана сплачувати податки;

об¢єкт оподаткування – доход або майно, з якого нараховується податок;

податкова ставка – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податкова ставка може існувати в таких формах:

середня податкова ставка це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується;

гранична податкова ставка – відношення приросту податків до приросту доходів, що підлягає оподаткуванню;

податкові пільги – зменшення податкових ставок або повне звільнення від податків окремих підприємств або виробниктрочення.

Зв¢язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А.Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як “крива Лаффера” (графік 1).

Ця крива виявляє таку ставку оподаткування від нульової до 100%, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу (А). При подальшому підвищенню податкової ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, падають обсяги виробництва і зменшуються податкові відрахування до бюджету.

Т

Т max А

10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 Т (у)

Графік 1.

T – податкові надходження;

T(Y) – податкова ставка;

T max – податкові надходження максимальні.

З графіку 1 видно, що починаючи з нульової ставки податку, збільшення Т(У) приводить до зростання податкових надходжень (Т). Але починаючи з точки А наступне збільшення податкової ставки Т(У) скорочує податкові надходження (Т) через негативну стимулюючу дію.

Основні принципи побудови оптимальної податкової системи.

Загальність – охоплення податками всіх економічних субєктів, які отримують доходи незалежно від організаційно-правової форми.

Обов¢язковість – примусовість податку, неминучість його сплати, самостійність суб¢єкта в його обчисленні та сплаті.

Стабільність – високий рівень гарантій того, що передбачені Законом про бюджет доходи будуть отримані у повному обсязі.

Оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості (недоцільність надмірного перерозподілу національного доходу через податковий механізм, що може гальмувати інвестиції, або вилучення таких податків із заробітної плати, які підтримують заінтересованість безпосередніх працівників у зростанні продуктивності праці).

Гнучкість – податкова система повинна бути здатною швидко (в окремих випадках автоматично) відповідати на зміни економічних обставин.

Соціальна справедливість – встановлення податкових ставок і податкових пільг, які ставлять всіх суб¢єктів у приблизно рівні умови і які пом¢якшують податковий тягар на низькодоходні підприємства та групи населення.

Захист вітчизняного виробника.

Уникнення подвійного оподаткування.

Адміністративна простота (адміністративні витрати) справлення податків повинно бути простим і відносно недорогим.

Класифікація податків.

Залежно від співвідношення між ставкою податку і доходом податки поділяють на :

- прогресивні – середня ставка податку підвищується із зростанням доходу;

- регресивні – середня ставка податку знижується по мірі зростання доходу;

- пропорційні – середня ставка податку залишається незмінною незалежно від розмірів доходу.

Залежно від рівня державних структур:

- загальнодержавні – встановлюються державними органами влади вищого рівня (наприклад, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір);

- місцеві – встановлюються місцевими органами влади та управління (наприклад, ринковий збір, плата за паркування машин, готельний збір, податок з реклами);

- специфічні податки мають цільове призначення (наприклад, відрахування на соціальне страхування).

За об¢єктом оподаткування:

- податки на доходи фізичних і юридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту);

- податки на майно (наприклад, податок з власників транспортних засобів).

За методом стягнення:

- розкладні – спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями, і , нарешті, між окремими платниками;

- окладні - встановлюється спочатку податкові ставки, а далі розмір податку для кожного платника.

За формою оподаткування:

- прямі – вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. До них належать податок на прибуток, прибутковий податок із громадян, податок на нерухоме майно;

- непрямі податки – вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. Це надбавка до ціни товару або тарифу на послуги.

Прямі податки набувають двох форм:

- реальні (загальний податок, домовий, на цінні папери);

- особисті – встановлюються для конкретного платника особисто (наприклад, прибутковий податок з населення, податок на прибуток корпорацій, із спадщини і дарувань, майновий податок).

Непрямі податки поділяються на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито.

Фіскальні монополії – це встановлені державою ціни на товари та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження , тобто є джерелом доходів держави.

Акцизи - це непрямі податки у вигляді надбавки до ринкової ціни, ця надбавка належить державі.

Мито – встановлюється за вивезення чи ввезення товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів на території певної країни транзитом.

В розвинутих країнах більша частка надходжень припадає на прямі податки, в слаборозвинутих – більша частка надходжень припадає на непрямі податки.

Систему оподаткування в Україні можна поділити на три великі підсистеми, в якій знаходить своє відображення сукупність діючих на території України податків, зборів та інших обов¢язкових платежів:

1. Підсистема оподаткування юридичних осіб (підприємств);

2. Підсистема оподаткування фізичних осіб;

3. Внески до державних цільових фондів.

Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України.

У вигляді загальнодержавних податків юридичні і фізичні особи сплачують:

1. Податок на додану вартість;

2. Акцизний збір;

3. Податок на прибуток підприємств;

4. Мито;

5. Податок на нерухоме майно;

6. Рентні платежі;

7. Плата за землю;

8. Прибутковий податок з громадян;

9. Податок з власників транспортних засобів;

10.Внески до пенсійного фонду;

11.Збір на випадок безробіття;

12.Податок на промисел.

Місцеві податки і збори, які сплачують юридичні та фізичні особи:

1. Податок з реклами;

2. Готельний збір;

3. Збір за паркування автотранспорту;

4. Ринковий збір;

5. Збір на видачу ордера на квартиру;

6. Збір на участь в бігах на іподромі;

7. Збір зав право використання місцевої символіки;

8. Збір за проїзд територією прикордонних областей;

9. Збір за проведення місцевого аукціону.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. VI. Філогенез нервової системи
9. Автокореляційна характеристика системи
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
12. Автоматизовані форми та системи обліку.

Переглядів: 1229