• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Цілі підприємства. Його місія

У менеджменті функцією цілевстановлення є функція плануван­ні!, в процесі реалізації якої визначаються цілі та способи їхнього досягнення. Однак ціль не можна ототожнювати з планом або прогнозом (рис. 3.1). Прогноз, як уже зазначалося, визначає напрямок рочвитку, ціль — найбільш прийнятний стан системи в межах цього н.мірямку, а план — шлях досягнення цілі, етапи та окремі «сходин-КИ» руху до них. Мета потребує всебічної якісної оцінки майбутнього стану системи, для якої вона розробляється й має давати закінчене та комплексне уявлення про майбутній стан системи.

Встановлення мети це:

‒ початок будь-якого управлінського впливу або дії, ОСНОВНИЙ зміст планів;

‒ основа побудови критеріїв, стандартів, нормативів, що викориї товуються для оцінки діяльності організації загалом, окремих її ПІД систем, робіт і виконавців;

‒ одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем (порівнюються мета та досягнуті параметри системи, для якої встановлено мету; розрив між ними є полем «проблем», які треба розв'язати);

‒ загальний, попередній варіант рішення, що задає джерела та «по­ле рішень», а також їхній зміст в узагальненому вигляді;

‒ стрижень організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідом­лення мети допомагає згуртувати персонал і мотивувати його на до­сягнення результату.

Функції цілей, що випливають з ролі, можна сформулювати так:

‒ виправдовують існування, законність організації;

‒ регулюють поведінку організації та її членів;

‒ сприяють розподілу відповідальності між структурними підроз­ділами;

‒ зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середо­вища;

‒ забезпечують основу для конструювання організації та взаємо­дію між окремими її підсистемами.

Мета в управлінні — це ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об'єкта, відносно якого формулюється мета.

Зміст мети в управлінні можна проілюструвати за допомогою кількох характеристик (рис. 3.2).

Визначення мети в управлінні — це логіко-аналітичний та емо­ційний процес, який має спиратися на наукові засади, що допомага­ють вибрати характеристики загальної мети. Цей процес складається і послідовності чотирьох взаємопов'язаних робіт:

‒ визначення закономірних і необхідних характеристик об'єкта управління, відображення їх у меті;

‒ визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об'єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету;

‒ визначення можливих та бажаних обставин і характеристик та включення їх у мету;

‒ розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об'єктивно неможливих обставин і стану об'єкта управління.

Встановлення цілей — складний та трудомісткий процес, у яко­му поєднуються знання та досвід осіб, відповідальних за формулю­вання цілей, а також урахування об'єктивних чинників, що відобра­жають ситуацію у середовищі, стан виробничого потенціалу під­приємства та вплив інших об'єктивних факторів. В. А. Винокуров ппопонуєтак вілобоазити Функцію мети:

Це означає, що крім об єктивних підстав у визначенні цілей важ­ливе значення має питання: хто саме формулює мету? Щодо цього дуже вдалим є вислів Л. І. Євенко: «Мета — це об'єктивно-суб'єктивна категорія, що відбиває як вимоги до фірми з боку конк­ретного стану економічної системи та її окремих «суботочень», так і суб'єктивні уявлення керівників про цілі розвитку фірми (рис.3.3) [2]. Суб'єктивне сприймання залежить від низки факторів (про що буде сказано далі), а саме від досвіду роботи, кваліфікації, особис­тих якостей, конкретної ситуації та ін.

Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимо­гам:

‒ реальність, конкретність, досяжність — це означає, що метою не може бути лише досягнення бажаного стану об'єкта, абстракція чи благозвучна банальність. Мета — це результат досліджень і пе­редбачень, початковий варіант рішень, у якому потрібно враховува­ти можливості системи;

‒ вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх (а не на процес) — це означає, що в цілях має існувати стимулюючий фак­тор, який спонукає виконавців, котрі хочуть досягти високих ре­зультатів та успіху, докладати додаткових зусиль і використовувати весь виробничий потенціал підприємства;

‒ наукова обгрунтованість, погодженість — це означає, що в меті мають бути враховані об'єктивні закони розвитку середовища та об'єкта управління, збалансовані об'єктивні та суб'єктивні елементи цілеутворення, а всі цілі, що лежать в основі розвитку організації, треба розглядати у взаємозв'язку та взаємодії; І вимірюваність — це означає, що мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення, що дуже важливо під час формування планових документів, стандартів дій або робіт, нормативів тощо. Особливо важливо встановити часо­ві характеристики цілей;

‒ однозначність для сприйняття, ясність — це означає, що, роз­глядаючи мету як найзагальніший варіант рішення, виконавці по­винні розуміти необхідність і доцільність своєї роботи, тоді вони зможуть знецінювати більш досконалі варіанти досягнення цілей;

‒ гнучкість — можливість і необхідність внесення коректив у зміст мети та структуру цілей організації під впливом змін у середовищі;

‒ прийнятність —- необхідність урахування звичаїв, потреб, ба­жань, традицій та цінностей, що склалися в суспільстві;

‒ відображення змісту діяльності — це означає, що процес ціле-встановлення задає організації загалом, а також окремим її складо­вим (підрозділам і посадовим особам) певний зміст та порядок дій, який має сприяти досягненню цілей.

Прикладом погано сформульованих цілей можуть бути: «Ми на­магаємося бути лідером у галузі» або «Наша мета — вести жорстку конкурентну боротьбу».

Забезпечення вимог щодо цілей управління пов'язано з техноло­гією їхнього формування.

Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає прохо­дження чотирьох обов'язкових етапів:

1) виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;

2) встановлення загальної мети організації;

3) побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);

a.

4) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту виконання.

Таблиця 3.1

У зарубіжному менеджменті наприкінці 80-х років цілі для під­приємства встановлювали в межах концепції «бачення», «місії» або стратегічного спрямування, що розвивало концепцію «стратегічного мислення» як основи для діяльності.

Такий підхід має забезпечити зв'язок між загальними, якісними цілями підприємства та її специфічними суто виробничо-комерцій­ними орієнтирами. Далі це дістало розвиток у «раціоналізації сус­пільної вигоди», яка трактувалася для акціонерних товариств як за безпечення інтересів різних груп акціонерів, що, в свою чергу, є ві дображенням змін на ринку капіталу.

Генеральна мета підприємства (ГМП) чи організації торкається її довгострокової спрямованості та орієнтації на конкретний тип ді­яльності. У ринковій економіці тип діяльності задається ринковою ситуацією, потребами ринку, а також іншими чинниками середови­ща: ГМП у ринковій економіці трактується як місія.

Місія — мета, задля якої існує організація.

Місія тісно пов'язана з такими категоріями, як «бачення» розвит­ку фірми, «філософія існування фірми» тощо, і майже завжди є осо­бистим поглядом керівників найвищого рівня на перспективу розви­тку підприємства.

Управлінська цінність формулювання місії полягає у визначенні довгострокової орієнтації підприємства та основних рішень стосов­но узгоджених дій з реалізації «бачення» його розвитку.

«Бачення» — погляд вищого керівництва підприємства на те, якою може чи має бути організація (підприємство) за найсприятли­вішого збігу обставин.

Місія складається з довгострокового «бачення» того, що організація прагне робити, та з того, якою організацією вона намагається стати.

За умов, коли керівники підприємства «не мають чіткого «бачен­ня» того, що організація збирається робити та чим стати, їхні рішен­ня та дії більш схожі на блокування шляхів розвитку згори, ніж на їх розчищення» [52].

«Бачення» дуже тісно пов'язане з філософією функціонування підприємства.

Філософія функціонування підприємства — це інтегрована час­тина управління, що дає змогу усвідомити майбутнє, керуючись на­явною та бажаною позицією, способом життя підприємства, які є основними настановами процесу мислення, інтелектуальних робіт, що зумовлюють процеси, процедури, технологію та зміст рішень. Нині домінуючою філософією розвинених, процвітаючих організа­цій є підприємництво як основа руху вперед, створення цінностей та никонання вимог щодо соціальної відповідальності.

Досить значна кількість авторів вважає за потрібне починати формування та аналіз діяльності будь-якої організації з таких суттє-шіх категорій, як «бачення», філософія існування, цінності, що полі­пшиться персоналом, і місія.

Перш ніж розпочинати процес прийняття рішення щодо подаль­шого розвитку підприємства, кожен керівник має чітко відповісти на і.ікі запитання: «До якої сфери належить наша нинішня діяльність? Чим ми збираємося займатися в майбутньому?» Відповідь на ці за­питання допоможе оцінити масштаби та глибину перетворень в ор­ганізації, характер управління цими змінами.

Місія може бути обгрунтована та визначена лише за умови чітко­го уявлення про продукцію чи послугу, яка може знайти збут на конкретному сегменті ринку, про організаційно-технологічні мож­ливості виготовлення конкурентоспроможного продукту, про існу­вання суспільної відповідальності фірми, що поряд з ідеєю самовиз­начення та формування неповторного позитивного іміджу є основою філософії існування підприємства в сучасних умовах.

Місія, сформульована на таких засадах, відіграє роль сили, що об'єднує зусилля працівників, дає змогу сполучити різні цілі та інтереси різних груп людей (наприклад, акціонерів, менеджерів, працівників усіх ланок, профспілок), визначити загальний діапазон обов'язків виконавців, що беруть участь у діяльності підприємства; й розумні передумови роз­поділу ресурсів з урахуванням системних і локальних пріоритетів, а та­кож оцінити дію окремих факторів та елементів зовнішнього й внутріш­нього середовища під єдиним «кутом зору» (сприяють вони чи ні виконанню місії), тобто скласти загальну «панораму бізнесу».

Місія, як правило, являє собою короткий вислів, що добре запам'я­товується. Добре обізнані фахівці рекомендують використовувати прості речення, зрозумілі працівникам і людям, що існують за межами підпри­ємства. Головне — це сформулювати, яку потребу задовольняє фірма, хто «цільовий споживач», чим кращі товари порівняно з товарами інших фірм (тобто чому треба купувати ці, а не інші товари). Можна сказати, що місія — це своєрідна текстова реклама, хоча її роль та значення для підприємства виходять далеко за межі рекламного оголошення.

Місія — генеральна мета, яка стосується її довгострокової орієн­тації на який-небудь вид діяльності та відповідне місце на ринку; при чому «місце на ринку» розглядається з таких точок зору: які групи споживачів обслуговуються, які функції при цьому виконую­ться, які виробничі процеси використовуються.

Існують чіткі правила вибору місії (генеральної мети) підприєм­ства чи організації, які дають змогу досить жорстко пов'язати об'єктивні та суб'єктивні її сторони.

Правило І. Забезпечити відкриту розробку та обговорення мети серед співробітників та інших зацікавлених у діяльності підприємс­тва осіб (за допомогою формальних процедур, що дає змогу компен­сувати наслідки змін у складі співробітників і враховувати альтер­нативи в ході формулювання та коригування мети).

Правило 2. Встановити, оцінити та обговорити альтернативні ва­ріанти мети в межах організації (що допомагає співробітникам усві­домити, чим є насправді організація, де вони працюють).

Правило 3. Визначити в процесі обговорення прихильників і супро­тивників. Перші об'єднуються навколо мети, інші — усвідомлюють, що їхні джерела економічного та морального задоволення перебувають за межами цієї організації, і приймають рішення про звільнення.

Міжнародна теорія та практика висунули та вдосконалили широ­кий спектр евристичних методів формулювання та аналізу цілей: «мозкова атака», «альтернативні сценарії майбутнього», «кіберне­тичні сесії», «вправи дилетантів», «метод Дельфі» тощо. Досвід по­казав, що тільки використання сукупності методів дає змогу висуну­ти цілі, що відповідають вимогам, які існують щодо цілей розвитку та цілей управління.

Через багатоцільовий характер діяльності підприємства дуже го­стро постає проблема визначення та балансу різноспрямованих ці­лей, що ними користується підприємство у своєму розвитку.

Читайте також:

1. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
2. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
3. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
4. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
5. Аналіз грошових активів підприємства.
6. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства.
7. Аналіз кредиторської заборгованості підприємства.
8. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства.
9. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.
10. Аналіз майна підприємства.
11. Аналіз майна підприємства.
12. Аналіз пасивів підприємства.

Переглядів: 2756