• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

За призначенням

За способом сприйняття

Одеса, 2010

ЗМІСТ

Тема 1. Сутність бухгалтерського обліку, його принципи та об’єкти

Тема 2. Метод бухгалтерського обліку

Тема 3. Система бухгалтерського обліку

Тема 4. Облік грошових коштів розрахункових і кредитних організацій

Тема 5. Облік інвестицій

Тема 6. Облік необоротних активів

Тема 7. Облік запасів

Тема 8. Облік готової продукції, товарів та реалізації

Тема 9. Облік оплати праці, розрахунків з персоналом та соціального страхування

Тема 10. Облік власного капіталу

Тема 11. Облік зобов’язань

Тема 12. Облік доходів, витрат і фінансових результатів

Тема 13. Фінансова звітність

Для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що сприймають її.

– візуальна

– аудіальна

– тактильна

– нюхова

– смакова

За формою подання формація поділяється на такі види:

– текстова – що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;

– числова – у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;

– графічна – у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;

– звукова – усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.

– масова – містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму;

– спеціальна – містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація;

– особиста – набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

Способи подання інформації:

аналоговий – за допомогою неперервних сигналів. Прикладами аналогових способів передачі сигналу є людська мова, радіо, звукозапис на магнітні стрічки тощо;

цифровий – за допомогою дискретних сигналів. Найяскравішим прикладом дискретного способу зображення інформації є обчислювальні процеси у комп'ютерах.

Формування уявлень про інформаційні процеси.

На шляху від джерела до користувача інформація зазнає ряд перетворень, в яких змістові аспекти повідомлень відходять на другий план. Тому на проміжних стадіях перетворень замість поняття „інформація" використовується поняття „дані". Даніє складовою частиною інформації, що являють собою зареєстровані сигнали. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою методів. Обробка даних містить в собі множину різних операцій. І саме завдяки інформаційним системам дані перетворюються на інформацію.

Основними операціями є:

– збір даних – накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішення;

– формалізація даних – приведення даних, що надходять із різних джерел до однакової форми;

– фільтрація даних – усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рішень;

– сортування даних – впорядкування даних за заданою ознакою з метою зручності використання;

– архівація даних – збереження даних у зручній та доступній формі;

– захист даних – комплекс дій, що скеровані на запобігання втрат, відтворення та модифікації даних;

– транспортування даних – прийом та передача даних між віддаленими користувачами інформаційного процесу (джерело даних прийнято називати сервером, а споживача – клієнтом);

– перетворення даних – перетворення даних з однієї форми в іншу, або з однієї структури в іншу, або зміна типу носія.

1.2. Економічна інформація як складова інформаційного ресурсу суспільства

Наприкінці XX ст. уперше в історії людства основним предметом праці в суспільному виробництві промислово розвинутих країн стає інформація. Виникли тенденції неухильного перекачування трудових ресурсів зі сфери матеріального виробництва в інформаційну сферу. Національні інформаційні ресурси – це нова економічна категорія. Інформація стає таким самим ресурсом, як матеріал та енергія, тому стають актуальними питання: "Хто ним володіє? Хто в ньому зацікавлений? Наскільки він доступний? Чи можливе його комерційне використання?".

Ресурс – це запас, джерело чого-небудь. Розглядаючи народне господарство країни, будь-яку галузь, підприємство, тобто організацію будь-якого масштабу, можна виокремити матеріальні, природні, трудові, фінансові, енергетичні ресурси. Ці поняття є економічними категоріями.

Для нормального функціонування організації будь-якого масштабу недостатньо мати матеріальні, фінансові та людські ресурси – необхідно знати, що з цим усім треба робити, знати про технології їх використання. Тому інформація, інформаційні ресурси нині розглядаються як окрема економічна категорія.

Інформаційний ресурс – це особливий вид ресурсу, що ґрунтується на ідеях і знаннях, нагромаджених у результаті науково-технічної діяльності людей і поданий у формі, придатній для збирання, реалізації та відтворення.

Інформаційний ресурс має низку характерних особливостей. Зокрема, на відміну від інших (матеріальних) ресурсів, він практично невичерпний. З розвитком суспільства і зростанням обсягу використовуваних знань цей ресурс не зменшується, а навпаки, зростає. Застосування нового інформаційного ресурсу замість застарілого потенційно може спричинити дії радикального характеру, багаторазово підвищити продуктивність праці, поліпшити використання інших ресурсів тощо.

Як і будь-яким ресурсом, інформаційними ресурсами можна управляти. Хоча ще не розроблено методологію кількісної та якісної оцінки інформаційних ресурсів, а також прогнозування потреби в них, однак на рівні організації можна і треба вивчати інформаційні потреби, планувати й управляти інформаційними ресурсами.

Управління інформаційними ресурсами означає:

– оцінювання інформаційних потреб на кожному рівні та в межах кожної функції управління;

– вивчення документообігу організації, його раціоналізацію, стандартизацію типів і форм документів, типізацію інформації і даних;

– подолання проблеми несумісності типів даних;

– створення системи управління даними тощо.

Економічна інформація – один з найбільш масових різновидів інформації, що відображає процеси виробництва, розподілу обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

В управлінні виробництвом вирізняють інформаційні процеси, в яких інформація виконує роль предмету праці («сира інформація») і продукту праці («оброблена інформація»). Якщо підійти до поняття економічної інформації з кібернетичних позицій, то інформаційний процес управління можна кваліфікувати як перетворення первинних відомостей (вхідних даних) на економічну інформацію, необхідну для прийняття рішень, які спрямовані на забезпечення заданого стану економіки й оптимального його розвитку.

Економічна інформація є предметом автоматизованої обробки. Вона має ряд особливостей, що впливають на способи її збирання, реєстрації та використання. Ці особливості полягають у тому, що вона:

– має тенденцію до постійного збільшення обсягів даних;

– відображає різнобічну діяльність підприємств та організацій через систему натуральних, вартісних та інших показників;

– може бути цифровою, алфавітною та алфавітно-цифровою, має лінійну форму подання;

– в основній своїй масі є дискретною і фіксується на матеріальних носіях,

– характеризується масовістю та великими обсягами, тривалістю збереження та необхідністю накопичення, повторюваністю циклів виникнення й оброблення у встановлених часових межах;

– має складну структуру.

Економічна інформація налічує багато різновидів (типів), які виділяються на основі відповідних класифікаційних схем за обраними критеріями.

Економічну інформацію розрізняють за належністю до сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, за галузями народного господарства і підгалузями згідно з прийнятим групуванням господарства.

Різновиди економічної інформації розглядаються також за її належністю до галузей народного господарства і їх ланок. Із цих позицій значиться інформація за міністерствами та відомствами, за промисловими об’єднаннями та підприємствами, цехами, дільницями та ін. Розглядаються також види інформації за належністю до органів регіонального управління та інших підрозділів народного господарства.

Економічна інформація налічує багато різновидів. Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації:

– прогнозна – пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;

– планово-договірна – пов’язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.

– облікова – пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.

– нормативна – пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів. Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.

– цінова – охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні).

– довідкова – призначена для деталізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса підприємства.

– таблична – містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.

Економічна інформація є предметом автоматизованої обробки. За технологією цієї обробки економічну інформацію поділяють на види:

– первинна – інформація, що надходить до об’єкта. Первинна інформація – інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв’язування задач;

– внутрішня – інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкту;

– зовнішня – інформація, що виникає за межами об’єкта;

– змінна – інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі обробки.

– умовно-стала – інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;

– необроблена – інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну.

– вхідна – інформація, що вводиться до обробки;

– похідна – інформація заново створена;

– проміжна – інформація, що надходить для чергової обробки. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків;

– вихідна – видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’я­зання задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних управлінських рішень

Обробка інформації на комп’ютері потребує структуризації та формалізованого опису окремих її сукупностей. Розглядаючи структуру економічної інформації, виділяють її окремі елементи – прості і складні інформаційні одиниці. Структура економічної інформації достатньо складна і може охоплювати різні комбінації інформаційних сукупностей, які володіють певним змістом.

Інформаційну сукупність можна поділити на такі складові одиниці інформації: реквізит (атрибут), економічний показник, документ, масив (файл).

Реквізит (атрибут) – найпростіша структурна одиниця інформації, неподільна на смисловому рівні. Вони бувають двох видів:

– реквізит-основа – кількісна характеристика суттєвості, наприклад, кількість, ціна, сума;

– реквізит-ознака – якісна характеристика суттєвості, наприклад, склад, одиниця виміру, назва податку, ознака групування.

Економічний показник розкриває суть явища, процесу чи події та є інформаційною сукупністю, складеною з різної кількості якісних і одного кількісного атрибута. Це – найменша інформаційна одиниця, що має економічний сенс.

Сукупність економічних показників утворює документ (запис), який має самостійне змістовне значення та характеризується повним складом необхідних атрибутів і показників.

Набір пов’язаних між собою однорідних економічних показників однієї форми утворює масив (файл), що є основною інформаційною сукупністю, якою оперують в інформаційних процедурах.

1.3. Інформаційні технології, розвиток та класифікація

Поняття інформаційної технології виникло в останнє десятиріччя XX ст. у процесі становлення інформатики. Особливість інформаційних технологій в тому, що в них і предметом, і продуктом праці є інформація, а засобами праці – засоби обчислювальної техніки та зв'язку. Інформаційна технологія як наука про виробництво інформації виникла тому, що інформація стала реальним виробничим ресурсом поряд з іншими матеріальними ресурсами.

Під технологією мають на увазі сукупність методів обробки виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу або напівфабрикату, здійснюваних у процесі виробництва продукції. В інформаційних технологіях матеріалом і продуктом є інформація. Але це якісно нова інформація про стан

Основні поняття, проблеми і роль інформаційних технологій об'єкта, процесу або явища. Технологія – це методи та способи роботи персоналу і технічних пристроїв з інформацією.

Інформаційна технологія – це система методів і способів збирання, передачі, накопичення, опрацювання, зберігання, подання й використання інформації (далі – IT).

Інформаційні технології реалізуються в автоматизованому і традиційному (паперовому) вигляді. Автоматизована інформаційна технологія передбачає існування комплексу відповідних технічних засобів, що забезпечують реалізацію інформаційного процесу, і системи управління цим комплексом технічних засобів.

Автоматизована інформаційна технологія (далі – АІТ) – це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збирання, передавання, обробки, зберігання та доведення до користувача інформації в організаційно-управлінських системах з використанням вибраного комплексу технічних засобів. Тобто це системно організована для виконання завдань управління сукупність методів і засобів збирання, реєстрації, передачі, накопичення, пошуку, опрацювання і захисту інформації на базі застосування розвинутого програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки і зв'язку, а також способів, за допомогою яких інформація пропонується клієнтам.

Метою будь-якої інформаційної технології є отримання потрібної інформації необхідної якості на заданому носії. При цьому є обмеження на вартість опрацювання даних, трудомісткість процесів використання інформаційного ресурсу, надійність і оперативність процесу опрацювання інформації, якість одержуваної інформації.

Інструментарій інформаційної технології – один або декілька взаємопов'язаних програмних продуктів для певного к, технологія роботи, за допомогою яких користувач досягає поставленої мети.

У якості інструментарію можна використовувати такі поширені види програмних продуктів для персонального комп'ютера як текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи управління базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі, інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу та ін.), експертні системи тощо.

Україна за рівнем розвитку інформаційних технологій у світі посідає 75 місце (дані 2011). Такі дані оприлюднила міжнародна громадська організація Всесвітній економічний форум у своїй шостій щорічній доповіді. У попередньому рейтингу Україна займала 76 позицію. Єдина конкурентна перевага, яку має наша країна в цьому аспекті, це традиційно сильні IT-кадри, тобто в Україні дуже високий рівень підготовки програмістів. Україна є одним зі світових центрів офшорного програмування.

У складеному рейтингу лідирує Данія – завдяки зразковій нормативно-правовій базі і чіткій політиці держави з поширення інформаційних технологій.

Друге місце зайняла Швеція, яка з 2006 ріку піднялася на шість позицій, ставши однією з країн із найбільшим ростом ІТ–сектору економіки. Також у першу трійку потрапив Сінгапур. У першу десятку увійшли Фінляндія, Швейцарія, Нідерланди, США, Ісландія, Великобританія і Норвегія.

США, лідер рейтингу минулого року, опустилися на 7 місце. Росія зайняла лише 70 місце, піднявшись, у порівнянні з торішнім рейтингом, на дві позиції. Найнижчий рівень розвитку інформаційних технологій спостерігається в африканських країнах. Всього розглядалося більше 122 країн, які оцінювалися за впливом інформаційних і комунікаційних технологій на їхній розвиток і конкурентноздатність.

2009 року KPMG внесла Львів у список 30 міст світу з найбільшим потенціалом розвитку інформаційних технологій.

KPMG – міжнародна мережа незалежних фірм. KPMG працює в Україні з 1992 року. Компанія надає аудиторські та консультаційні послуги з податкових та фінансових питань клієнтам, серед яких більшість найбільших українських та міжнародних компаній, а також цілий ряд неурядових організацій та фінансових інститутів.

Абревіатура KPMG складена з початкових літер імен засновників компанії, і історію їхніх фірм можна вважати історією KPMG.

"K" – Клінфельд (Klynveld). Піт Клінфельд відкрив в Амстердамі бухгалтерську фірму Klynveld Kraayenhof & Co. в 1917 році.

"P" – Піт (Peat). Вільям Барклай Піт заснував у Лондоні в 1870 році бухгалтерську фірму William Barclay Peat & Co.

"M" – Марвік (Marwick). Джеймс Марвік спільно з Роджером Мітчелом створив у Нью-Йорку в 1897 році бухгалтерську фірму Marwick, Mitchel & Co.

"G" – Герделер (Goerdeler). Др. Райнхард Герделер протягом багатьох років був головою Deutsche Treuhand-Gesellschaft, а пізніше головою KMG. Він заклав основу для об'єднання KPMG.

Питання для перевірки

1. Дайте визначення категорії «інформація».

2. Охарактеризуйте основні властивості інформації.

3. Дайте визначення категорії «економічна інформація».

4. Наведіть особливості економічної інформації.

5. Охарактеризуйте різновиди економічної інформації.

6. Дайте визначення категорії «інформаційна технологія».

7. Охарактеризуйте основні види ІТ.

ЛЕКЦІЯ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Мета: розглянути основні поняття, принципи та об’єкти створення інформаційних систем і визначити основні методи та засоби проектування ІС.

2.1. Поняття систем

2.2. Класифікація інформаційних систем

2.3. Структура та склад економічної інформаційної системи

2.4. Інформаційні потоки ЕІС

Література: [2, с. 24 -31], [3, с. 41- 48 ], [ 6, с. 28 -32]

Читайте також:

1. Види холодильних шаф за призначенням
2. Витрати діяльності фінансових посередників та їх класифікація за функціональним призначенням.
3. Дотримання адвокатом принципу добросовісності при здійсненні захисту за призначенням та наданні правової допомоги безоплатно
4. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням
5. За призначенням
6. За призначенням (обмеженням імпорту або експорту) чин­ним законодавством передбачене застосування спеціального, ком­пенсаційного та антидемпінгового мита.
7. За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне .
8. Класифікація за призначенням
9. Класифікація машин за технологічним призначенням
10. Класифікація рахунків за призначенням і структурою
11. Класифікація рахунків за призначенням і структурою

Переглядів: 1247