• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Запитання до теми 4.

1. Дайте визначення рахунків бухгалтерського обліку.

2. Які рахунки називають активними, а які— пасивними? Яка їх будова?

3. У чому полягає суть подвійного записуоперацій на рахунках? Яке його значення? Що розуміють під бухгалтерською проводкою (записом)?

4. Які бухгалтерські проводки називають простими, а які —складними?

5. Що розуміють під кореспонденцією рахунків?

6. Який порядок визначення залишків на кінець звітного періоду на активних рахунках? Пасивних?

7. Яке призначення синтетичних рахунків? Аналітичних? Поясніть взаємозв'язок між ними.

8. Призначення субрахунків.

9. У чому полягає взаємозв'язок між балансом і рахунками?

10. Призначення і будова оборотної відомості по синтетичних рахунках. 11. Чим зумовлена рівність трьох пар підсумків в оборотній відомості по синтетичних рахунках?

12. Які помилки в бухгалтерських записах можуть бути виявлені за допомогою оборотної відомості по синтетичних рахунках? Виявлення яких помилок вона не забезпечує?

13. Шахова оборотна відомість, її будова, переваги і недоліки.

Література: [5,6,22,23,28,31,32,33,34,35]

ТЕМА 5. ПРИНЦИПИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ

ПРОЦЕСІВ

1. Основні показники господарської діяльності

2.Принципи оцінки господарських засобів і калькуляція

3.Облік процесу постачання

4.Облік процесу виробництва

5. Облік процесу реалізації

6. Облік фінансових результатів і використання прибутку

5.1. Основні показники господарської діяльності

Для оперативного керівництва і контролю бухгалтерський облік повинен забезпечити своєчасну й якісну інформацію про кількісні та якісні показники діяльності господарства.

Кількісними показниками діяльності підприємства є показники обсягу тих або інших процесів, наприклад кількість заготовлених (придбаних) виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива тощо), виробленої та реалізованої готової продукції в цілому та за окремими її видами тощо. Цей показник дає змогу

раціонально вирішувати господарські завдання в процесі діяльності. В показнику обсягу реалізації поєднуються інтереси виробників і споживачів, оскільки реалізованою може бути тільки продукція, яка відповідає попиту споживачів, певним їхнім вимогам. Це змушує підприємства підвищувати якість продукції,

покращувати асортимент, припиняти виробництво продукції, яка не користується попитом.

Якісні показники характеризують економічну ефективність здійснення того або іншого процесу. Такими показниками є прибуток і рентабельність. Від розміру прибутку залежить виконання зобов'язань перед бюджетом по сплаті податку з прибутку та по інших платежах, створення резервного фонду, поповнення власного капіталу. Рентабельність визначається як процентне відношення суми прибутку до обсягу реалізованої продукції (показує, скільки підприємством одержано прибутку з кожної гривні реалізації), до вартості всього майна (капіталу), вкладеного у підприємство, та ін. Порівнянням одержаних показників рентабельності з плановими, а також у динаміці за декілька звітних періодів або з показниками інших підприємств, що працюють в таких же умовах, визначають ефективність діяльності господарства. Інші якісні показники визначаються характером діяльності підприємства. Так, у підприємствах матеріальної сфери виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, тощо) важливим якісним показником є собівартість виробленої і реалізованої продукції (робіт, послуг); в торговельних підприємствах — рівень витрат обігу (до обсягу реалізації товарів). Зниження собівартості та витрат обігу є важливим фактором збільшення прибутку і підвищення рівня рентабельності. Ті або інші кількісні та якісні показники господарської діяльності підприємств і організацій визначаються за даними бухгалтерського обліку.

5.2. Принципи оцінки господарських засобів і калькуляція

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку загальним принципом оцінки господарських засобів (активів) підприємства є їхня фактична собівар -

тість. Цим забезпечується реальна основа для відображення в обліку майнового становища підприємства і фінансових результатів його діяльності. Так, залишки виробничих запасів: матеріалів, палива, напівфабрикатів тощо, а також залишки готової продукції в балансі відображаються за фактичною собівартістю їх придбання або виробництва. Проте, в поточному обліку для спрощення техніки облікової реєстрації та одержання деякої іншої додаткової інформації матеріальні цінності можуть відображатися не за фактичною собівартістю, а за прийнятими обліковими цінами — плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення фактичної собівартості від планової) або за купівельними цінами (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат).

Основні засоби та інші необоротні активи обліковуються за первинною вартістю (тобто фактичною собівартістю їх спорудження або придбання) з відокремленим обліком їх зносу (на окремому рахунку). В балансі первинна вартість основних засобів та нематеріальних активів і сума їх зносу показуються довідково; в підсумок балансу включається їх залишкова вартість основних засобів — як показник реальної цінності на звітну дату.

Залишки дебіторської і кредиторської заборгованості в балансі показують в сумах, визнаних господарюючими суб'єктами(дебіторами і кредиторами).

Для правильної оцінки господарських засобів важливе значення має калькуляція, тобто визначення фактичної собівартості придбаних предметів праці, виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Калькуляція може складатися як в цілому на об'єкт (випуск продукції, обсяг робіт), так і на одиницю продукції. Реальність визначення собівартості продукції залежить від економічно обґрунтованої методики обліку затрат і калькулювання, з урахуванням галузевих особливостей діяльності підприємств.

5.3. Облік процесу постачання

Процес постачання є невід'ємною умовою забезпечення процесу виробництва. Він складається із сукупності операцій по забезпеченню підприємства необхідними для виробництва предметами праці (сировиною, матеріалами, паливом та ін.).

Фактична собівартість придбаних предметів праці складається з їх купівельної вартості і транспортно-заготівельних витрат.

До транспортно-заготівельних витрат належать витрати на заготівлю, навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню вантажу та інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

Бухгалтерський облік процесу постачання повинен забезпечити інформацію про виконання плану обсягу постачання (за кількісними та якісними показниками) і собівартість придбаних предметів праці. Окрім цього, завданням обліку є також здійснення контролю за своєчасністю розрахунків з постачальниками та іншими господарюючими суб'єктами по операціях, пов'язаних з придбанням матеріальних цінностей та їх транспортуванням. Для цього у бухгалтерському обліку використовується система синтетичних і аналітичних рахунків.

Операції по придбанню предметів праці обліковуються безпосередньо на рахунках обліку виробничих запасів ("Матеріали", "Паливо", "Запасні частини" тд. ін). На дебеті цих рахунків відображають всі витрати, пов'язані з їх придбанням, тобто купівельну вартість і транспортно-заготівельні витрати, що дає змогу визначити Їх фактичну собівартість. Інформацію про кількість і вартість окремих видів виробничих запасів одержують за даними аналітичних рахунків, які відкривають до відповідних синтетичних рахунків матеріальних цінностей. Облік розрахунків з постачальниками за одержані матеріальні цінності та іншими організаціями за надані послуги (транспортними, посередницькими тощо) здійснюють на пасивному рахунку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

Звідси на купівельну вартість одержаних від постачальників і оприбуткованих на склади підприємства матеріалів в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. "Матеріали" (та інших рахунків виробничих, запасів)

К-т рах. "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"

Такий же запис роблять на вартість послуг транспортних та інших господарюючих суб'єктів по перевезенню матеріальних цінностей, навантажувально-розвантажувальні та інші роботи і послуги.

5.4. Облік процесу виробництва

Під процесом виробництва розуміють сукупність господарських операцій, пов'язаних з виготовленням продукції (виконанням робіт, послуг). Він здійснюється під дією засобів праці і самої праці на предмети праці. Це зумовлює відповідні затрати підприємства на виробництво продукції: вартість матеріалів, витрачених на виготовлення продукції; заробітної плати, нарахованої робітникам; амортизацію засобів праці (основних засобів), зайнятих у виробництві, та ін. Окрім цього, підприємство здійснює витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням. Всі ці витрати в сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).

Отже, бухгалтерський облік процесу виробництва повинен відобразити всі затрати на виготовлення продукції, з одного боку, і випуск готової продукції — з іншого.

Для правильного визначення собівартості продукції в плануванні й обліку виробничі затрати прийнято групувати за певними ознаками. Так, за призначеннямзатрати поділяють на основні і накладні.

До основнихвідносять затрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і складають її речову (матеріальну) основу (матеріали, технологічне паливо, заробітна плата робітників та ін.). До накладнихвідносять витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом включення до собівартості продукції виробничі затрати поділяють на прямі і непрямі. Прямі затрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собівартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів (матеріали, комплектуючі вироби, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому прямо до собівартості тієї або іншої продукції вони не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції за певною умовною ознакою, що дає змогу визначити, яка частка непрямих витрат має бути віднесена на собівартість тієї або іншої продукції (наприклад, пропорційно основній заробітній платі робітників, матеріальним затратам тощо).

Затрати на виробництво обліковують в системі рахунків, призначених для відображення процесу виробництва. Основним з них є рахунок "Виробництво", на якому відображають всі затрати по виготовленню продукції, з одного боку, і випуск із виробництва готової продукції — з іншого. Інформацію про затрати на виробництво окремих видів продукції одержують з аналітичних рахунків, що відкриваються до рахунка "Виробництво".

Протягом місяця на дебеті рахунка "Виробництво" та його аналітичних рахунків відображають тільки ті затрати, які прямо включаються до собівартості продукції (матеріали, напівфабрикати, заробітна плата робітників, що зайняті її виробництвом, тощо).

Витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню обліковуються на окремому рахунку "Загальновиробничі витрати". Наприкінці місяця витрати, відображені на дебеті рахунка "Загальновиробничі витрати", повністю (без залишку) списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка "Виробництво" і розподіляютьсяміж видами продукції пропорційно базису, передбаченому галузевою інструкцією (пропорційно основній заробітній платі, матеріальним затратам тощо).

При цьому складають бухгалтерську проводку:

Д-т рах. "Виробництво"

К-т рах. "Загальновиробничі витрати"

Згідно з прийнятим Планом рахунків загальногосподарські витрати, пов'язані з

управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому (утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на службові відрядження, утримання приміщень загальногосподарського призначення, охорона, аудиторська і юридичні та інші послуги), відображені на дебеті рахунка "Адміністративні витрати", до собівартості виготовле-ної продукції не включають, а списують з кредиту зазначеного рахунка на дебет рахунка "Фінансові результати". Отже, на списання адміністративних витрат робиться запис:

Д-т рах. "Фінансові результати"

К-т рах. "Адміністративні витрати".

Таким чином, на дебеті рахунка "Виробництво" та його аналітичних рахунків одержують відображення як прямі, так і непрямі витрати, що складають фактичну виробничу собівартість випущеної із виробництва готової продукції (без адміністратив-них витрат).

Для визначення фактичної собівартості випущеної із виробництва готової продукції до затрат у незавершене виробництво на початок місяця (дебетове сальдо рахунка "Виробництво") додають затрати за місяць (оборот по дебету рахунка "Виробництво") і віднімають затрати у незавершене виробництво на кінець місяця (дебетове сальдо рахунка, "Виробництво" на кінець місяця). Оприбуткування випущеної із виробництва готової продукції за фактичною собівартістю в бухгалтерському обліку відображається записом:

Д-т рах. "Готова продукція"

К-т рах. "Виробництво".

Оскільки фактичну собівартість продукції визначають тільки наприкінці місяця (після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат), то протягом місяця одержану з виробництва готову продукцію оприбутковують, як правило, за плановою собівартістю. Це дає змогу відображати рух готової продукції в міру здійснення господарських операцій. Після складання звітної калькуляції планову собівартість продукції коригують до фактичної собівартості: на суму економії роблять від'ємний запис (способом "сторно"), на суму перевитрат - доповнюючий запис.

При нарахуванні заробітної плати у підприємства виникають зобов'язання перед працівниками по оплаті праці. Припиняються ці зобов'язання дещо пізніше, при виплаті їм заробітної плати. Отже, суму нарахованої заробітної плати треба записати на кредит рахунка "Розрахунки по оплаті праці" (оскільки цей рахунок пасивний і збільшення зобов'язань перед працівниками відображають на його кредиті). Одночасно суму нарахованої заробітної плати треба віднести на затрати тих ділянок виробництва, де були зайняті працівники (оскільки у виробничі процеси було вкладено живу працю, вартість

якої виражається у формі заробітної плати). Виходячи з цього, бухгалтерська проводка

по даній операції буде такою:

Д-т рах. "Виробництво"

Д-т рах. "Загальновиробничі витрати"

Д-т рах. "Адміністративні витрати"

К-т рах. "Розрахунки по оплаті праці"

Операція 4. Нараховано знос основних засобів:

загальновиробничих підрозділів 3 400грн.

загальногосподарського призначення 2 100 грн.

Разом 5 500 грн.

Відображаючи операцію в обліку нарахування зносу основних засобів, треба нагадати, що основні засоби в процесі експлуатації зношуються поступово, передаючи частками свою вартість на собівартість заново створеного продукту. Отже, в результаті збільшення зносу основних засобів збільшуються і затрати виробництва. Тому в бухгалтерському обліку на суму нарахованого зносу основних засобів роблять такий запис:

Д-т рах. "Загальновиробничі витрати"

Д-т рах. "Адміністративні витрати"

К-т рах. "Знос основних засобів"

Наприкінці звітного періоду сума адміністративних витрат списується на фінансові результати діяльності підприємства.

Ця операція оформляється записом:

Д-т рах. "Фінансові результати"

К-т рах. "Адміністративні витрати"

Списання загальновиробничих витрат на затрати виробництва оформляється записом:

Д-т рах. "Виробництво"

К-т рах. "Загальновиробничі витрати".

Для включення загальновиробничих витрат до собівартості окремих видів продукції, що виробляється підприємством, треба їх розподілити між видами продукції пропорційно певному базису.

Господарські операції з оприбуткування готової продукцію, випущеної із виробництва, за фактичною собівартістю виготовлення в бухгалтерському обліку оформляється записом:

Д-т рах. "Готова продукція"

К-т рах. "Виробництво".

Для визначення фактичної собівартості випущеної із виробництва готової продукції на підставі даних аналітичних рахунків, відкритих до рахунка "Виробництво", складають звітну калькуляцію. Із складеної калькуляції видно, що фактична собівартість продукції визначається шляхом додавання до затрат у незавершене виробництво на початок місяця затрат на виробництво за звітний місяць і віднімання з одержаної суми затрат у незавершене виробництво на кінець місяця.

5. Облік процесу реалізації

Під процесом реалізації розуміють сукупність операцій по продажу готової продукції споживачам. Продукція реалізується за відпускними (продажними) цінами. Ціни на продукцію встановлюються з таким розрахунком, щоб підприємство не тільки відшкодувало затрати на виробництво продукції і її реалізацію, а й одержало прибуток, необхідний для сплати податку з прибутку та інших обов'язкових платежів до бюджету і розширення власного виробництва.

Реалізацією завершується процес кругообігу засобів, чим забезпечується можливість відтворення виробничих запасів і самого процесу виробництва, здійснення розрахунків підприємства за своїми зобов'язаннями (перед бюджетом, працівниками по оплаті праці, постачальниками та іншими господарюючими суб'єктами), а, також виявляється фінансовий результат від реалізації.

Для обліку; процесу реалізації та розрахунків з покупцями використовують рахунки: "Собівартість реалізації", "Доходи від реалізації",; "Витрати на збут", "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки по податках і платежах".

Згідно з законодавством датою реалізації вважається дата відвантаження продукції (товарів) покупцям, тобто дата передачі права власності на продукцію покупцеві. Звідси, на відпускну (продажну) вартість відвантаженої продукції, яка підлягає до оплати покупцями, в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. "Розрахунки з покупцями і замовниками"

К-т рах. "Доходи від реалізації" І

Одночасно на списання з балансу відвантаженої покупцям (продукції за фактичною виробничою собівартістю роблять запис:

Д-т рах. "Собівартість реалізації"

К-т рах. "Готова продукція"

Кошти, одержані від покупців за відвантажену (реалізовану) продукцію і зараховані на поточний рахунок підприємства відображають записом:

Д-т рах. "Рахунки в банках"

К-т рах. "Розрахунки з покупцями і замовниками"

З процесом реалізації пов'язані витрати на збут (зокрема, витрати на транспортування, навантажувально-розвантажувальні роботи, на рекламу, оплату праці працівникам відділу збуту, утримання основних засобів, що використовуються для забезпечення реалізації продукції, тощо). Такі витрати протягом звітного періоду відображаються на дебеті рахунка "Витрати на збут" (в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків), а наприкінці звітного періоду списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка "Фінансові результати" записом:

Д-т рах. "Фінансові результати"

К-т рах. "Витрати на збут"

За рахунок доходу, одержаного від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємства сплачують до бюджету податок на додану вартість. Облік розрахунків з бюджетом здійснюється на пасивному рахунку "Розрахунки за податками". Звідси на суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. "Доходи від реалізації"

К-т рах. "Розрахунки за податками"

Таким чином, на кредиті рахунка "Доходи від реалізації" протягом звітного періоду відображають суми одержаного доходу, а на дебеті — сума податку на додану вартість. Різниця між цими сумами в кінці звітного періоду списується на фінансові результати записом:

Д-т рах. "Доходи від реалізації"

К-т рах. "Фінансові результати".

6. Облік фінансових результатів і використання прибутку

Важливим якісним показником ефективності діяльності підприємства є прибуток. Від розміру одержаного прибутку залежить формування власних оборотних коштів, виконання зобов'язання перед бюджетом, фінансування капітальних вкладень, платоспроможність підприємства.

Основну масу прибутку підприємства одержують від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). В міру реалізації продукції в оборот підприємства входить і сума прибутку. З одержаного прибутку підприємства сплачують до бюджету податок на прибуток та поповнюють власний капітал, створюють резервні фонди, виплачують дохід (дивіденди) учасникам та здійснюють інші заходи, передбачені законодавством і установчими документами.

Одержаний прибуток, який накопичується на рахунку "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)", підприємства відображають зростаючим підсумком з початку року — до його розподілу і списанням після закінчення року.

З метою одержання інформації про суму одержаного і використаного протягом звітного періоду прибутку Планом рахунків до зазначеного рахунка передбачено ведення субрахунків:

"Прибуток нерозподілений", "Непокриті збитки", "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Використання прибутку протягом звітного періоду відображають на дебеті субрахунка "Прибуток, використаний у звітному періоді" в кореспонденції з кредитом рахунків: "Статутний капітал", "Резервний капітал" — на суму прибутку, спрямованого до статутного та резервного капіталу підприємства; "Розрахунки з учасниками" — на суму доходів (дивідендів), нарахованих учасникам за рахунок прибутку.При складанні річного звіту сума використаного підприємством протягом звітного року прибутку списується на зменшення одержаного (невикористаного) прибутку записом:

Д-т субрах. "Прибуток нерозподілений"

К-т субрах. "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Після цього запису субрахунок "Прибуток, використаний у звітному періоді" закривається (залишку на 1 січня наступного за звітним року немає), а на субрахунку "Прибуток нерозподілений" кредитове сальдо відображають залишок невикористаного на звітну дату прибутку.

Якщо в результаті господарської діяльності за звітний період підприємство мало непокритий збиток, то його сума списується за рахунок нерозподіленого прибутку або резервного капіталу.

Читайте також:

1. Бесіда за запитаннями.
2. Відповісти на запитання письмово.
3. Відповісти на запитання письмово.
4. Відповісти на запитання письмово.
5. Відповісти на запитання письмово.
6. Відповісти на запитання письмово.
7. Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банку та депозити до запитання.
8. Закриті запитання
9. Запитання
10. ЗАПИТАННЯ
11. Запитання
12. Запитання

Переглядів: 770