• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

За сферою призначення

Оскільки ІС утворюються для задоволення інформаційних потреб в межах конкретної предметної галузі, то кожній предметній галузі (в сфері призначення) відповідає свій тип ІС.

Типи ІС:

– економічна ІС – інформаційна система призначена для виконання функцій управління на підприємстві;

– медична ІС – інформаційна система призначена для використання в лікувальному або лікувально-профілактичному закладі;

– географічна ІС – інформаційна система, що забезпечує збір, збереження, обробку, доступ, відображення і розповсюдження даних;

– адміністративні;

– виробничі;

– навчальні;

– екологічні;

– криміналістичні;

– військові та інші.

За місцем діяльності ІС

– наукові ІС – призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, управління експериментом.

– ІС автоматизованого управління – призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розроблювачів нової техніки (технології). Такі ІС допомагають здійснювати:

· розробку нових виробів і технологій їхнього виробництва;

· різноманітні інженерні розрахунки (визначення технічних параметрів виробів, видаткових норм – трудових, матеріальних і т. д.);

· створення графічної документації (креслень, схем, планувань);

· моделювання проектованих об'єктів;

· створення керуючих програм для верстатів із числовим програмним управлінням.

– ІС організаційного управління – призначені для автоматизації функції адміністративного (управлінського) персоналу. До цього класу відносяться ІС управління як виробничими, так і невиробничими об'єктами і окремими офісами (офісні системи).

– ІС управління технологічними процесами – призначені для автоматизації різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика тощо).

Інформаційна система, як система управління, тісно пов’язується, як з системами збереження та видачі інформації, так і з системами, що забезпечують обмін інформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію.

За функціональним призначенням

– управлінські (АСКТП, АСКВ);

– проектувальні (САП);

– наукового пошуку (АСНД, експертні системи);

– діагностичні, моделювальні;

– систем підготовки прийняття рішення (СППР).

2.3. Структура та склад економічної інформаційної системи

Економічні інформаційні системи – це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом чи замовленням інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для управління економічним об’єктом.

Сучасні економічні інформаційні системи створюються для обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для більшості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, велику кількість зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.

В економіці роль нервової системи відіграють інформаційні потоки. Порушення в потоках інформації призводять до перебоїв як в роботі конкретного підприємства, так і всього господарства, а без достовірної, повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом.

Принципи побудови і функціонування ЕІС:

– відповідність – ЕІС повинна забезпечувати функціонування об'єкту із заданою ефективністю;

– економічність – економічний виграш на об'єкті від використання ЕІС повинен перевищувати витрати на обробку інформації;

– регламентність – обробка більшої частини інформації за розкладом, із заданою періодичністю;

– самоконтроль – виявлення та виправлення помилок системою в даних і процесах їх обробки;

– інтегральність – одноразове введення даних в ЕІС та їх багаторазове (багатоцільове) використання;

– адаптивність – здатність ЕІС змінювати свою структуру і закон поведінки для досягнення оптимального результату при змінних зовнішніх умовах.

Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:

– засоби фіксації і збору інформації;

– засоби передачі відповідних даних та повідомлень;

– засоби збереження інформації;

– засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

Система управління являє собою сукупність взаємодіючих структурних підрозділів економічної системи (наприклад, на промисловому підприємстві: дирекція, відділи фінансовий, виробничий, постачання, збуту тощо), що здійснюють наступні функції управління:

– планування – функція, яка визначає мету функціонування економічної системи на різні періоди часу (стратегічне, тактичне, оперативне планування);

– облік – функція, що відображає стан об'єкту управління в результаті виконання господарських процесів;

– контроль – функція, за допомогою якої визначається відхилення облікових даних від планових цілей і нормативів;

– оперативне управління – функція, що здійснює регулювання всіх господарських процесів з метою виключення виникаючих відхилень у планових та облікових даних;

– аналіз – функція, яка визначає тенденції в роботі економічної системи і резерви, які враховуються при плануванні на наступний часовий період.

2.4. Інформаційні потоки ЕІС

ЕІС пов'язує об'єкт і систему управління між собою та з зовнішнім середовищем через інформаційні потоки.

1.Інформаційний потік з зовнішнього середовища в систему представляє, з одного боку, потік нормативної інформації, який створюється державними установами в частині законодавства і, з іншого, потік інформації про кон'юнктуру ринку, який створюється конкурентами, споживачами, постачальниками.

2.Інформаційний потік з системи у зовнішнє середовище – звітна інформація, фінансова інформація в державні органи, інвесторам, кредиторам, споживачам; маркетингова інформація потенційним споживачам.

3.Інформаційний потік із системи управління на об'єкт управління – (прямий зв'язок) представляє сукупність планової нормативної та інформації розпорядника для здійснення господарських процесів.

4.Інформаційний потік від об'єкта управління до системи управління – (зворотній зв'язок) який відображає облікову інформацію про стан об'єкта управління економічною системою (сировини, матеріалів, грошових, енергетичних, трудових ресурсів, готової продукції і виконаних послуги) в результаті виконання господарських процесів

Типи взаємодії інформаційних систем

– Довільна взаємодія між двома окремими комп'ютерами, наприклад по модему. Обов'язкова участь оператора на приймаючій і передавальній стороні. Можливий обмін в довільному, але заздалегідь обумовленому форматі;

– Інтерактивно віддалена взаємодія комп'ютера з інформаційною системою, наприклад по протоколу http. Оператор на передавальній стороні. Як правило використовується певна форма HTML документа. Прийняті документи обробляються автоматично;

– Контрольована потокова обробка, наприклад прийом з e-mail, файл містить HTML форму, запуск якої ініціює процес обробки документа або прийом оператором по e-mail електронних документів в обумовленому форматі і далі запуск програми обробки. Вимагає обов'язковий контроль оператора на прийнятої стороні;

– Повністю автоматизований процес прийому та обробки електронних документів в обумовленому форматі. Участь операторів не потрібна.

Питання для перевірки

1. Дайте визначення категорії «інформаційна система».

2. Розкажіть історію розвитку інформаційних систем.

3. Обґрунтуйте задачі, що вирішуються в інформаційних системах.

4. Перечисліть класифікаційні ознаки та основні види інформаційних систем.

5. Обґрунтуйте принципи побудови і функціонування ЕІС.

6. Опишіть інформаційні потоки ЕІС.

7. Назвіть типи взаємодії інформаційних систем.

ЛЕКЦІЯ 4

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ

Мета:Ознайомитись з можливостями використання інформаційних технологій для здобуття конкурентних переваг.

4.1...Застосування інформаційних технологій під час розробки конкурентних стратегій

4.2. Ланцюг додавання споживчої вартості

Література: [3, с.136-158], [7, с. 345 -392 ], [ 16, с. 210-218 ]

4.1. Застосування інформаційних технологій під час розробки конкурентних стратегій

Інформаційні технології та інформаційні системи самі по собі не дають конкурентних преваг. Їх необхідно використовувати для підтримки стратегії конкуренції.

Стратегічними ІСназивають такі ІС, які можуть змінювати цілі діяльності, вироби, супутні послуги з метою отримання конкурентних переваг.

Фірма може використовувати ІТ на трьох різних рівнях конкурентної стратегії:

– рівень бізнесу;

– рівень фірми;

– рівень галузі.

Не існує єдиної стратегічної ІС, яка б охоплювали усі стратегічні рівні, тому для різних рівнів використовують різні системи. Для кожного рівня бізнес-стратегії існує стратегія використання ІС, і для кожного рівня існує модель для аналізу й оцінки використання ІС.

Таблиця 4.1

Рівні конкуренції, стратегії, моделі та інформаційні технології

Ключове питання стратегії бізнес-рівня – це «Як ефективно конкурувати на певному ринку?».

До основних стратегій цього рівня відносять:

– Стратегія переваг по витратам виробництва;

– Стратегія диференціації;

– Стратегія зміни сфери конкуренції.

Для підприємств, які реалізують стратегію переваг по витратам виробництва, характерними є орієнтація на широкі ринки і випуск продукції великими партіями. За рахунок масового виробництва можна мінімізувати питомі витрати та знизити відпускні ціни. Це, у сою чергу, дозволить захопити більшу долю ринку, та збільшити прибутки.

Підприємства, які реалізують стратегію диференціації, націлюються на великі ринки, пропонуючи товари, які виділяються серед інших. Споживачі таку продукцію вважають або унікальною або більш привабливою. В результаті ціна не відіграє визначної ролі, а споживачі орієнтуються на певну товарну марку або фірму-виробника.

Підприємства, які реалізують стратегію зміни сфери конкуренції, розширює ринок збуту за рахунок входження у глобальні ринки або фокусується на невеликих нішах, ще не зайнятих конкурентами. При цьому, просування на світові ринки призводить до зміни масштабів фірм, а зайняття ніш забезпечує зростання доходів за рахунок високоприбуткових товарів.

Механізм підвищення конкурентоспроможності підприємства має ґрунтуватися, виходячи із дворівневого підходу до його побудови.

Перший рівень передбачає визначення рівня конкурентоспроможності підприємства на основі розрахунку інтегрального показника рівня його конкурентного потенціалу і порівняння з аналогічними підприємствами.

Другий рівень передбачає розробку заходів для підвищення конкурентного потенціалу або для підтримки досягнутого стану конкурентоспроможності підприємства. Проводити оцінку конкурентоспроможності на підприємстві має відділ маркетингу на основі даних планово-фінансового відділу, відділу праці і заробітної плати, відділу матеріально-технічного забезпечення, відділу збуту, реклами, бухгалтерії та інших структурних підрозділів.

Відділ маркетингу має отримати як ряд повноважень, так і цілу низку критеріїв відповідальності за достовірність отриманої та обробленої інформації про стан підприємства, про рівень досяжності, порівняно з еталоном чи конкурентом, одиночних та групових показників рівня конкурентоспроможності підприємства. Відділ маркетингу має на основі проведеної оцінки запропонувати і розробити конкурентну стратегію виходу підприємства з існуючого стану, надати інформацію для відділу праці і заробітної плати щодо стимулювання за підвищення продуктивності праці, інноваційності підходів, запровадження новітніх технологій.

Таким чином, інформаційна система підвищення конкурентоспроможності підприємства має вибудовуватися в рамках діяльності відділу маркетингу з обов’язковою адаптацією інформації, яка буде поступати з інших вищезазначених підрозділів. Система має бути нескладним за своєю природою, спрямованим на зниження фінансових і часових втрат. Попередньо прийнятий система і шляхи підвищення конкурентоздатності підприємства мають розроблятися відділом маркетингу і декілька варіантів розвитку подій має доповідатися керівництву підприємства для прийняття остаточного управлінського рішення.

Рис. 4.1. Алгоритм організації інформаційної системи підвищення конкурентоспроможності підприємства

4.2. Ланцюжок додавання (нарощування) споживчої вартості

На бізнес-рівні найбільш загальним аналітичним інструментом є аналіз низки (ланцюжка) додавання споживчої вартості.

Споживча вартість – це корисність товару чи послуги, здатність задовольнити потребу людини.

Ланцюжок додавання споживчої вартості (ЛДВ) являє собою сукупність робіт, які збільшують споживчу вартість.

Додавання споживчої вартості означає, що споживач бажає або готовий оплачувати витрати на виконання тих робіт і завдань, які додають споживчу вартість продукту.

Концепція ланцюжка додавання споживчої вартості була запропонована професором Гарвардської школи бізнесу Майклом Портером і широко використовується в області консультаційних послуг, спрямованих на вдоско-налення діяльності компаній для забезпечення їх конкурентоспроможності.

Цей підхід базується на припущенні, що конкурентоспроможність досягається шляхом оптимізації великої кількості окремих процесів, які виконує компанія при розробці, виробництві, маркетингу, постачання і підтримки своїх продуктів і послуг.

Модель ЛДВ дозволяє визначити критичні точки, в яких фірма може використовувати ІТ, що дозволяють просунути її конкурентні позиції. Особливо ті, де можна отримати найбільший прибуток від стратегічних ІС для створення нових продуктів і послуг, просування їх на ринок, для пониження операційних витрат, за рахунок взаємодії з ІС клієнтів і постачальників.

Модель ЛДВ представляє фірму як ланцюжок елементів базисних дій, що додають споживчу вартість до продуктів і послуг фірми. Ці елементи можна розділити на основну та допоміжну діяльність.

Основна діяльність безпосередньо пов'язана з виробництвом та реалізацією продуктів і послуг фірми, створенням споживчої вартості.

Основна діяльність включає вхідну логістику, виробництво, вихідну логістику, продажі та маркетинг, післяреалізаційне обслуговування.

Вхідна логістика – отримання і зберігання матеріалів для виробництва. Операції перетворять вхідні матеріали в кінцевий продукт.

Вихідна логістика –зберігання і розподіл готової продукції.

Продажі та маркетингвключають просування продукції на ринок та реалізацію продукції.

Післяреалізаційне обслуговування – підтримка та ремонт продукції (послуг) фірми.

Допоміжна діяльність включає організаційну інфраструктуру (адміністрування і управління, управління персоналом, підбір кадрів, навчання), технологічне забезпечення виробництва, придбання обладнання.

Модель ЛДВ виявляє елементи основної та допоміжної діяльності, які можуть бути оптимізовані за рахунок застосування ІС, і таким чином можуть бути досягнуті конкурентні переваги.

Є елементи, які додають цінність продукту, а є такі, які не додають. У процесі реінжинí́рингу число останніх скорочують.

Реінжинí́ринг – комплексна процедура, яка передбачає розробку нових ділових процесів у фірмі або підприємстві шляхом радикального перепроектування (реінжинірінгу) існуючих процесів, зазвичай на основі інтенсивного використання у нових процесах електронних систем, зміни умов ведення бізнесу, що у свою чергу дає можливість отримання додаткових конкурентних переваг.

Таблиця 4.2

Нові продукти і послуги

Організації мають конкурентні переваги, коли вони забезпечують більшу цінність продукту з точки зору споживача, або коли вони забезпечують ту ж саму цінність для споживача, але знижують ціну. ІС можуть мати стратегічне вплив, якщо вони допомагають фірмі забезпечити зниження вартості продукції і послуг у порівнянні з конкурентами, або забезпечити ту ж споживчу вартість, що і у конкурентів, без збільшення витрат. Наприклад, це можливо за рахунок більш швидкого надання високоякісної інформації при дуже низькій ціні. У таблиці наведені нові продукти та послуги, засновані на нових інформаційних технологіях.

Стратегічними ІС для бізнес рівня є інформаційна система управління взаємовідносинами з клієнтами (Custom Relationship Management, CRM), інформаційна система управління ланцюжками поставок (Supply Chain Мanagement, SCM), система «здобуття» знань (Datamining).

Центр компетенції – це діяльність компанії, в якій вона визнається лідером світового чи регіонального рівня.

Компетенція– визнання заслуг компанії в даній області.

Синергетика– таке об'єднання бізнесів, яке дає не адитивний, а мультиплікативний ефект. Синергетичний ефект: інформаційні технології та інформаційні системи дозволяють так об'єднати функціонування різних бізнесів, щоб збільшити сукупний прибуток і зменшити сукупні витрати.

Питання для перевірки

1. Дайте визначення категорії «стратегічна інформаційна система».

2. Обґрунтуйте переваги дворівневого підходу до побудови механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства.

3. Наведіть основні етапи алгоритму організації інформаційної системи підвищення конкурентоспроможності підприємства

4. Охарактеризуйте нові види продукції (послуг) та ІТ, що лежать в їх основі.

Читайте також:

1. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
2. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
3. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
4. Бізнес-планування, його суть та призначення
5. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
6. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.
7. Будівельні підйомники, їх призначення, класифікація та конструкція.
8. Бурові долота спеціального призначення
9. Бурові установки для буріння стволів, їх призначення і класифікація.
10. Бюджетна класифікація: будова, роль і призначення видатків.
11. Бюджетні призначення
12. Валютні системи : поняття, структура, призначення.

Переглядів: 1907