Валютні системи : поняття, структура, призначення.

Валютна система (ВС)- це державно- правова форма організації міжнародних валютних відносин між державами. Розрізняють: світову, національну і регіональну валютні системи.

Світова ВС – є функціональною організацією валютних відносин на рівні міждержавних зв’язків. Регулюється відповідними міждержавними угодами через створені на колективних засадах міждержавні валютно-фінансові та банківські установи й організації.

Етапи еволюційного розвитку світової валютної системи:

І – (1867) – Паризька конференція – єдиним мірилом світових грошей визнано золото – золотомонетний стандарт;

ІІ – (1922) – Генуезька конференція – національні кредитні гроші почали використовувати як міжнародні платіжні засоби – золотозлитковий стандарт;

ІІІ – (1944 р.) – Бреттон-Вудська (США) конференція – впроваджено золотодевізний та доларовий стандарти – золотовалютний стандарт (валютний);

ІV – (1976-1978 рр.) – Ямайська конференція – юридично завершено демонетизацію золота і замість золотодевізного офіційно впроваджено стандарт СПЗ (SDR) – паперово-валютний стандарт.

Національна ВС – це складовагрошових відносин окремої країни, функціонування якої регулюється національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

Регіональна ВС – договірно-правова форма організації валютних відносин між групами країн. Елементи: регіональна міжнародна розрахункова одиниця, спеціальний режим регулювання валютних курсів, спільні валютні фонди, регіональні валютно-розрахункові установи.

Етапи розвитку європейсьної валютної системи:

І етап (1947-1950) – укладання валютних угод між країнами Західної Європи на двосторонній основі з метою взаємного регулювання платіжних балансів безготівкових розрахунків, заліку взаємних вимог, пільгового кредитування.

ІІ етап (1950-1958) – створення Європейського платіжного союзу (17 країн), розрахунки в межах союзу здійснюються за допомогою умовної розрахункової одиниці - епуніт.

ІІІ етап (з 1959) – створення Європейської економічної спільноти, яка трансформувалась у Європейську валютну систему.

ІV етап (1989) – поетапна трансформація Європейської валютної системи в Європейський валютний союз.

Етапи становлення Європейської валютної системи:

І етап: ратифікація 1994 р. всіма країнами-учасницями угоди, що визначила інституційні та правові засади фундації ЄВС; лібералізація в межах ЄС міграції капіталу; здійснення системи заходів, спрямованих на наближення темпів інфляції до рівня країн з найкращими показниками; скорочення торговельних дефіцитів.

ІІ етап: створення основних органів та виконавських структур ЄВС; формування Європейської системи центральних банків – “Євросфер”.

ІІІ етап: створення Європейського центрального банку; введення єдиної валюти; реальне зближення країн-учасниць за показниками рівня інфляції, розміру державного дефіциту (не більше 3 % ВВП), рівнем процентних ставок за довготерміновими кредитами, коливання обмінних курсів національних валют.

Етапи становлення валютного ринку України:

І етап (1990-1991): відсутність власної валюти і валютного законодавства; збереження значних валютних обмежень і недосконалість валютного контролю; існування множинності валютних курсів (безготівкових, готівкових, пільгових).

ІІ етап (1992): запровадження порядку валютного оподаткування виручки від експортних операцій; виручка в іноземній валюті перераховується у валюту, що діє на Україні за курсом, встановленим Національним банком України на день надходження коштів на рахунки.

ІІІ етап (лютий 1993 – серпень 1993): прийняття трьох декретів по валютному законодавству.

IV етап (серпень 1993-вересень 1994): продаж виручки за експортними операціями за фіксованим курсом НБУ; поступовий відхід від адміністративного курсу через аукціони НБУ; визначення пріоритетів використання валюти та розподіл її за фіксованим курсом між імпортерами.

V етап (вересень 1994 – вересень 1996): виручка резидентів в іноземній валюті підлягає обов’язковому перерахуванню з-за кордону не пізніше 90 днів з моменту перетину митного кордону України експортною продукцією; офіційний курс карбованця до долара США, німецької марки і російського рубля визначається НБУ на підставі торгів на УМВБ; НБУ здійснює обов’язковий викуп 10% валютних надходжень резидентів.

VI етап (з вересня 1996): введення в обіг української національної грошової одиниці – гривні; встановлено 50%-й обов’язковий продаж іноземної валюти резидентами за експортними операціями протягом 5-ти днів; при переказах за кордон за імпортними операціями обов’язкова наявність гаранта; операції на міжбанківському валютному ринку можуть здійснювати лише суб’єкти ринку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Валютний курс та конвертованість валют.	\|	Міжнародні розрахунки на валютному ринку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.047 сек.